Крапелинки 5

• Прокидайся, -  торкнувся губами щоки дівчини Юрчик, - Там снігу нападало, просто капець.
• Угу, - муркнула Юльчик, намагаючись доспати свої «ще 5 хвилиночок». Юрчик всміхнувся – щоранку одне й те ж. Як ця дівчина без нього до своїх років дожила?
• Там сніг. В тебе зимова резина є? – прошепотів на вушко, стримуючи сміх.
• Угу.
• Тоді йди каву варити, бо я ще на літній.

Юльчик піднялася і з закритими очима пішла на кухню. За якусь хвилю звідти почувся гнівний вереск. Юрчик покотився зі сміху – дійшло нарешті.  

Закрутився звичний ранок. Кава, душ, сніданок. Юрчик йшов на роботу, у Юльчика був вихідний.  Вони довго цілувалися біля дверей.

• Не хочу з тобою розлучатися. – прошепотів чоловік, – Якби була можливість, то носив би тебе в кишені з собою.

Та Юлі сьогодні не хотілося до кишені, вона мала справи. Щойно закрились двері за Юрчиком засіла в  телефон. Спершу довго щось строчила, прочитала відповідь, нахмурилась і набрала подругу.

• Ксю, привіт. В мого гінеколога ковід. Можеш мені той свій хагі-вагі чепе тест зробити?
• Бета ХеГеЧе?
• Агась.
• Приїжджай за годину, я якраз зміну здаватиму.

Юля приїхала. А за якісь 15 хвилин потому тримала на руках папірець із результатом.

• Йой, що ж буде? – розпачливо промовила вона.

Оксана зітхнула, протрубила в їх чатику загальний збір і скоро дружна четвірка вже забурилася до пабу неподалік.

• Це чудо, що ви мене змогли виловити, - заявила Інна, - Ще якихось би 10 хвилин і я уже б мчалася до свекрухи. Там Саніна двоюрідня сестра приїхала. Вважайте, ви мене врятували!
• Іннусь, - зітхнула Оксана, - тільки не кажи,що ти вже й з нею посварилася.
• Та ні, просто ми різні. А сваритись з усіма я перестала, ти знаєш? Аня таки відволокла мене до психотерапевта, то через 2 місяці чарівних пігулочок, я обнаружила, шо світ не гавно, а люди не тварі. Просто я  дуже нервова була.
• Та ти що?
• Саме так. А ще я схудла, помітили?
• Ох, ну це складно не помітити! Візуально кіл 10 мінус.
• Ні, лише 6
• Це ти вдома так?
• Та ні. Пішла до спортзали. Одразу важко було, капєц! Ляжу на спину прес качати і піднятись не можу. Лежу, лапками дригаю, як вагітний тарган. А тепер 3 підходи по 20 раз на ізі!
• На ізі? Ти ще й словник молодіжного сленгу купила. Пхахахааха.
• Та ні, то тренер у мене, молодий хлопчина. Хороший такий. Завжди вмовляє – «Ще один підходик і додому підете, відпочинете».
• Ахххаха.
• Гагагг.
• Иггиги.
• Вдома?
• Відпочинете? – навперебій заіржали леді.
• Та ж кажу, молодий іще!

Тут в Ані тренькнуло якесь сповіщення. Вона швидко дістала телефон, зробила селфі і відправила.

• Мать, -  підняла брову Інна, - Ти що Владу звіти шлеш? Відколи це?
• Та нііііі. Програмку нову скачала. Бі Ріал називається. Це антиінстаграм.
• В сенсі?
• Ну,  в інсті, в основному фото постановочні. І всі намагаються виглядати краще, ніж є, так?
• Ну, так.
• А це анти постанова. Раз в день, в будь-який час на телефон приходить сповіщення від додатку. Й ти маєш протягом кількох секунд зробити фото – нафарбуватися не встинеш. Навіть зачіску поправити нІколи. Тільки реальні фото, тільки хардкор»!
• Чо тільки не придумають, - зітхнула Оксана, - Хоча антиінсти я не розумію. Бо, що власне поганого в тій соцмережі? Люди знімаються, заробляють, у всіх айфони останньої моделі… От у наші 18, що про айфони говорили?
• Насосала! - хором вигукнули дівчата. Офіціант нервово здригнувся і Інкин цільнозерновий бургер на грилі шваркнувся додолу, плюючись соусом. Інна зітхнула.
• В тебе, до речі, теж айфон, - сказала вона Оксані, - І машина власна.
• Так я 12 років на них теє-то… старалась. Вправлялась у введені та повторені, от Віталік і здався. І взагалі, я протестую проти цієї теми та хочу перевести стрілки! Юльчик, твоя черга розповідати новини.
• А й справді! – скинулася Аня, - Ти щось сьогодні занадто тиха.
• Я вагітна! – видихнула Юльчик. Секундна пауза, офіціант, що приніс на заміну Інні бургер гикнув. Дівчата відмерли і кинулися вітати, обіймати, радіти…
• Стоп-стоп-стоп! Відлипніть від мене! З чим ви вітаєте? Майте совість!
• А в чому проблема? - спитала Аня.
• Дійсно, - хмикнула Юльчик, - мені 36, в мене дочка студентка, старість не за горами, Прям не знаю, в чому ж може бути проблема?
• 36 не вирок для вагітності,  це я тобі, як лікар говорю, - сказала Оксана.
• Дочка вже доросла, клопоту небагато, їй уже своє життя будувати, - сказала Інна.
• Яка нафіг старість? Як рольові ігри мутити, то молоденька. А як вагітність, то ти вже білі тапочки приміряєш, - сказала Аня.
• І взагалі, - загомоніли дівчата одночасно,  - Квартира у тебе є, робота є, мужик є, нянька є. А значить що? А значить проблеми нема!
• Що б я без вас робила, - витерла з кутика ока вологу Юльчик, - Все! Розходимось. Поїду до Юрчика на роботу, розкажу йому…

А наступного ранку почалася війна…