у ніла руки в крові.
кожного вечора він їх відтирає в тьмяному світлі ванни, проте ні одна крапля не падає на брудну поверхню раковини – його долоні лишаються червоними та гарячими. на його шкірі немає крові, проте навіть так він відчуває вагу на кожному пальці. ніл ніколи не зможе відтерти кров зі своєї шкіри, а з душі навіть не спробує.
у ніла руки в крові.
йому в голові стоїть запах океану та піску; у темному волоссі загубився сморід попелу його матері. ніл більше не купається, він боїться залити воду червоною кров’ю зі своїх рук. ніл ховає долоні в пазухах мішкуватих кофт та натягує капюшон.
у ніла руки в крові.
у нього нічого немає, тільки порізи під кофтою та щоденні лінзи, які дратують очі. у ніла немає дому; відсутнє минуле, але знайдеться десятки фальшивих життів. у ніла немає нічого – у натаніеля є забагато. ніл губиться у десятках різних стефан-джек-майк, проте вночі його переслідує тільки натаніель з кровавими руками. він одна людина, що живе надвоє.
ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-ніл-натаніель-
у ніла руки в крові. своїй.
у натаніеля руки в крові. чужій.
він не думає про це забагато – у нього є мета. вона тримає на плаву, не дозволяючи схиляти голову. у ніла руки в крові. у його мети все підґрунтя в попелі. їх поєднує мама.
у ніла руки в крові – він не торкається нікого і нічого. він боїться лишити кроваві розводи.
у ніла є кров на руках та його воля. його воля не варта нічого. воля – це незалежність, а ніл залежний. ніл занадто залежний, аби назватися вільним. вільні люди бігають на узбережжі океану, аби вдихати запахи ранніх годин – ніл бігає від свого минулого. ніл тікає від натаніеля. проте кожного разу, коли він тікає достатньо далеко, аби його не знайшло минуле, фарба змивається, а лінзи закінчуються – і на нього знов дивитися наталіель.
у ніла кров на руках та воля, яка стала йому поперек горла. вони вдвох опалені кров’ю. воля варта того, аби її вибивали кров’ю – та чого варта воля, яка вибиває кров з інших?
ххх
є воля – є людина
немає волі – немає людини
скільки волі, стільки й людини
ніл дивиться на напис на стіні своєї школи та тільки хмуриться. руки чухаються її стерти, проте він не може. і не тому, що руки в крові, а тому, що йому все одно. ніл прийшов грати в ексі та дочекатися смерті ніла. він не знає, хто буде після ніла, проте він знає, що після ніла хтось буде. в його житті нема нічого стабільного, окрім рюкзака, нових імен та фарби для волосся. шрами теж живуть поряд з ним незмінно. ніл не може змусити їх зникнути, тому він носить їх під футболками, не показуючи нікому.
мати казали бігти – мати вже нема, і її кров на руках ніла.
— досить, – каже він нілу, а з дзеркала на нього дивиться натаніель. лінзи випали.
рухом одної руки він все лагодить – і знов втомлені очі ніла зиркають у відповідь. він поховав натаніеля на пляжі поряд з матір’ю.
колись, коли вони тільки втекли, а мама не встигла зненавидіти весь світ включно з нілом, вона любила гладити його руки легкими рухами та тихо шепотіти про насильницьку волю. тоді він того не розумів, для нього це було диким та далеким.
ніл і зараз цього не розуміє – насильницька, бо вона йому силою далась, чи тому, що йому її силою дали?
ніл не думає про хворобливі слова матері, він запалює цигарку та дивиться на кривий напис прямо над дзеркалом. ніл давно зненавидів дзеркала.
ххх
насилля і воля – то сторони одної медалі. і, на жаль, не можна дивитися на обидві сторони одночасно.
ххх
ніл не думає про слова матері – вони самі з’являються в голові в той момент, коли ендрю б’є його в живіт за першої зустрічі. ніл не плаче та не скиглить від болю – він стискає зуби й не дає мерзоті насолодитися його болем. ніл пережив свого батька, хлопець його віку не зміг би зробити гірше.
боляче стає не від удару в живіт – боляче стає від пропозиції про місце в команді. шанс на нормальне життя. ніл не погоджується, у ніла руки в крові, і він не може їх відтерти. ніл не має права на це – і натаніель гидко сміється глибоко в голові, навіюючи спогади про океан та попіл посеред пляжу. ніл не погоджується, він подумки планує собі нове життя без ніла джостена.
але він залишається – і кров’ю на руках капає на нове життя, змушуючи його наливатися червоним. він скоро втече, зникне та вб’є таку людину, як ніл джостен. волю треба виборювати силою, але ніл тільки вміє тікати.
ххх
— що я можу зробити, аби ти лишився?
вага ключа на його долоні б’є сильніше, аніж ракетка першого дня.
ніл не може лишитися, у нього руки в крові та запланована смерть. якщо він лишиться, то він вб’є всіх інших – їхня кров стікатиме пошрамованими пальцями, і ніл муситиме відтирати її в номерах дешевих готелів.
у ніла руки в крові, а голова повна брехні. ніл все життя тікає від свого минулого та годує себе казками про волю.
він не відповідає на питання ендрю, він тільки хапає сигарету з його пальців та вдихає терпкий дим.
— тільки так я можу бути вільним.
спочатку відповіді немає, джостен не дивується тиші. йому не треба було розмов довгих, йому хотілось бути почутим та вислуханим.
— хіба ти вільний?
сигарета закінчилась.
а воля ніла джостена так і не почалась.
ххх
у ніла руки в крові – вона стікає з його порізаних передпліч.
ніл все життя тікає від свого минулого, аби вберегти волю – і здається в неволю, аби вберегти волю ендрю. якби про це почула його мати, то вона вибила б із сина всі дурощі та змусила б бігти із самотнім рюкзаком за спиною. проте матері немає, ніл поховав її на пляжі в каліфорнії – а ендрю є.
порушуючи обіцянку, дану матері перед смертю, ніл не відчуває докорів сумління. так само він не відчуває шкодування. ніл свідомо віддає себе і свої жалюгідні шматочки волі, тільки аби усвідомити, що він ніколи не був вільним. з першого дня, коли він з мамою за руку втік з батьківського дому, вони жили в ілюзії незалежності, поки кожен їхній рух залежав від інших.
( — ти жалюгідний, – хмуро прошепотів ендрю.
— що ще нового? – тоді ніл сміявся, зараз ніл розумів.)
вони змінювали імена, бо минулі бути підозрілими. вони міняли квартири, бо туди скоро мали наскочити люди батька. вони переїжджали, бо тільки так можна було втекти від минулого. єдиний вибір, який ніл зробив незалежно, – це погодився на пропозицію ваймака та тримав ключ ендрю біля серця. він ніколи не був вільним, тому зараз йому не має бути гидко від власної слабкості у вигляді серця.
у ніла руки в крові – ніл добровільно проливає власну кров, а ріко глузливо сміється над ним.
ххх
волю треба виборювати силою, і ніл тікає. викидаючи всі істеричні крики матері про втечу, ніл джостен тікає від лисів, від своєї родини. він вбиває в собі ніла джостена, який любив ховатися та носити коричневі лінзи, та дістає з глибин натаніеля веснінскі, сина м’ясника з балтимора.
у ніла руки в крові – натаніель в цей час дістає ножі.
( — втечеш? – якось запитав його ендрю.
він тоді курив одну із своїх нескінчених цигарок, які він ніколи не купував, проте ніколи не випускав з рук. ендрю знав відповідь на це питання – ніл не знав, для чого він його питав.
— ти ж знаєш відповідь.
— знаю, – знов затягнувся. – мені треба твоя відповідь.
ніл не відповів. вони знали, що ніл втік би. ніла було навчено тікати та шукати вітру в полі, який він величав волею.
ендрю знав, що це не воля. ніл знав, що це не воля. ендрю міг це визнати. ніл не міг це визнати.)
— насильницька воля, – шепоче собі під носа натаніель, і тільки на підлозі біля батька він розуміє весь сенс цих слів.
саме цього і хотіла для нього його мати – волі. його мати забула сказати синові, що волю треба було виборювати власною кров’ю. втеча – це вже не воля. воля – це потяг до чогось попереду, а не страх чогось позаду. якби ендрю побачив його в цей момент, то він не сказав би й слова. він тільки видихнув би дим йому в обличчя та простягнув би руку до його шиї. ендрю не сказав би й слова, та це значило б більше, аніж всі слова світу.
( — дякую, ти був прекрасним.)
у натаніеля руки в крові, і він бореться за життя сім’ї ніла. насильницька воля – це не про життя ніла, це про життя лисів. ніл-натаніель ніколи не буде вільним – і його вибір битися за лисів торкається волі більше, аніж за всі роки існування натаніеля-ніла-стефана-…
мати виборювала волю для сина, віддаючи власні шанси на життя. тепер ніл відплачує тим самим.
у ніла руки в крові, і він не намагається відтерти її з себе.
ххх
— ти нікуди не йдеш, – і в цих словах більше волі, аніж в усіх нілових вільних втечах.
ендрю притискає руку до його шиї та забороняє бодай комусь торкатися хлопця в такому стані, і ніл не відчуває страху втратити волю. навіть віддаючи весь контроль в руки ендрю, він не боїться – і ендрю без слів показує, що не проґавить таку довіру.
( — так чи ні?
— з тобою завжди так.)
ніл не втік, він обрав битися за волю лисів.
лиси не втекти, вони обрали битися за волю ніла.
вони бачать кров на руках ніла – він всім тілом відчуває їхні погляди – і стоять на своєму, не дозволяючи нікому забрати ніла від них. вони стоять за нього, навіть за натаніеля чи стефана; головне, щоб це був він.
— він лис, – та й таке.
піклування матері душило ніла та змушувало беззвучно кричати вночі, проте піклування лисів зігріває.
у натаніеля руки в крові – у ніла руки в шрамах.
ххх
насилля і воля – то сторони одної медалі. не можна дивитися на обидві сторони одночасно.
ніл бачив насилля, кров та смерті – тепер ніл дивиться на волю. вона смакує металевою гіркотою та цигарковим димом.
ххх
( — це ніщо, – ендрю махнув рукою між ними.
— я теж ніщо.)
ендрю завжди заперечував щось між ними – проте одного разу, затягнутий у власні думки, він не кинув нічого у відповідь. ніл на це тільки посміхався та ховав руки у білявому волоссі. це було все, що він хотів, все, що він потребував, і ніл не збирався відпускати це до кінця свого життя.
навіть якщо руки заллються кров’ю, ніл стисне зуби у відповідь. у ніла руки й так в крові та шрамах.
( — ти дав мені ключ і назвав це домом.)
у ніла з’явився дім – те щось, що завжди було на смак як воля. вільний незалежний вибір жити в конкретному місці. не тому, що його можуть знайти люди батька, не тому, що копи почали підозрювати, а тому, що вид з вікна гарний.
у натаніеля руки в крові – у ніла руки в шрамах. він в руках тримає початок нового життя. без натаніеля, натана, ріко та надлишку червоного.
у ніла руки в пов’язках ендрю.