Із кінчика чарівної палички Поттера спалахнуло яскраве світло, освітлюючи голі стіни підземелля. Чудовий білий олень подивився на Гаррі, потім на Мелфоя, потім знову на свого господаря.
— Це не спрацює, — сказав Драко, — він розгубленний, — тварина похитала головою, ніби заперечуючи це.
— Давай, — узявся за старе ґрифіндорець, не бажаючи визнавати поразку. Обличчя та волосся блондина виглядали неземними в сяйві патронуса, але потім юнак спохмурнів і зіпсував цей образ.
Олень галопом помчав до важких залізних дверей. Його роги просунулися, але потім у вибуху сріблястого диму зникли, залишивши хлопців у темряві.
— Це все твій песимізм, — брюнет крутив чарівну паличку в руці, подумки перебираючи список заклинань, які міг використати. Але здавалося, що за останні двадцять хвилин він спробував їх усі. Надіслати повідомлення за допомогою патронуса було останньою надією.
— Я ж казав тобі, Поттере. Чари в цьому місці стародавні. Їх не можна зламати кількома заклинаннями. Нам потрібна ціла команда. І багато підтримки.
Гаррі зітхнув. Мабуть, парубок мав рацію.
— Напевно, ти знавець старих підземель у злих чистокровних садибах.
— Саме так.
Мелфой вистрілив закляттям у протилежну стіну. Високо вгорі, біля стелі, з’явилося маленьке віконце, через яке просочувалося місячне світло й кидало бліде сяйво на їхні обличчя.
— Це все, що ми можемо зробити. Поки чекаємо.
Брюнет примружився.
— Я й не знав, що підземелля мають вікна.
Драко поклав чарівну паличку в кишеню.
— Це фальшивка. Воно лише для того, щоб нагадувати в’язням про зовнішній світ і речі, яких вони більше не можуть мати.
— Дійсно. Мило.
— Не я це винайшов, — різко сказав слизеринець. — Просто знаю, як воно працює. Особливо в цьому підземеллі.
Гаррі змусив себе не огризатися. Сварки їм не допомогли б.
— Знаю. І розумію. Це садиба Креба, — мабуть, у дитинстві Мелфой грав тут у пастку для маґлів. — Я тебе ні в чому не звинувачую.
— Добре. Тому що я той, хто повинен тебе звинувачувати. Ти загнав нас у цю пастку.
— Що? — мабуть, їм усе-таки доведеться посваритися. — Тому що я вирішив не боротися з вісьмома темними чарівниками?
— Шістьома.
— Ще двоє були в сусідній кімнаті. Я чув їх. Не те, щоб наші шанси були б кращими проти шести. Крім того, саме ти сказав, що нам слід сховатися тут.
— Я не казав зачиняти ці кляті двері.
— Відчинені двері справді заперечують гарній схованці.
Драко фиркнув.
— У всякому разі, я мав на увазі не це. Усе пішло на спад, коли ти прийшов сюди. Ти повинен був дозволити мені впоратися з цим самостійно. Таким був план. Я був просто зацікавленою стороною, власником аптеки, який хотів накопичити незаконні товари. Власник аптеки, який мав колишні зв’язки з темними чарівниками, мушу додати. Вони не запідозрили б мене. Батько Креба, у біса, був одним із них. Він приносив мені цукерки.
— План був не таким.
Гаррі вирішив не вказувати, що старий Креб, можливо, більше не буде давати Мелфою солодощі. Не після того, як його син загинув у пожежі, коли всі інші залишилися неушкодженими. Драко, мабуть, знав про це. Про що він тільки думав, прийшовши сюди один?
— Ми просто хотіли, щоб ти зв’язався з нами. Дізнався ім’я чи адресу. Ти повинен був надіслати мені повідомлення, коли вони дали місцезнаходження, а не апарувати сюди й грати наживку.
— Повідомлення? Для чого? Ти залишив на мені відстежувач. Очевидно. Як інакше мене знайшов би?
— Це стандартна процедура.
Так і було. Різновид. За винятком того, що Гаррі довелося б отримати згоду Мелфоя, подати офіційний запит і дочекатися схвалення. Досить багато клопоту, справді, і довго. Поставити відстежувач на блондина й нікому не сказати, здавалося набагато простіше.
— Так. А може ти думав, що я причетний до них, і хотів стежити за мною.
— Ох, та годі.
— Чому ні? Б’юсь об заклад, що я перший підозрюваний у всьому. Колишній смертежер. Перевертень .
Гаррі спалахнув.
— Я не той, хто цурався перевертнів і називав їх метисами.
— О, розумію. Та ти стовідсотково вважаєш, що я заслуговую на те, що сталося. Мабуть, вважаєш це належним покаранням.
—Що? Я ніколи…
Як так трапилося, що Драко був перевертнем?
Мелфой дихав уривчасто, руки стиснуті в кулаки.
— Або ти вважаєш мене некомпетентним і що мене потрібно рятувати.
Він підійшов, вискаливши зуби. Голос дедалі більше нагадував гарчання.
Гаррі зробив крок назад.
— Ти цивільний. Це не твоя робота. Я хотів переконатися, що ти в безпеці, тому що це моя робота.
— Як благородно, — цього разу він уже гарчав. Жахливий звук. — Мені не потрібні ні ти, ні твоя героїчність, Поттере, — обличчя розчервонілося й перекосилося. Парубок виглядав небезпечно. Убивчо .
— Мелфою, — ґрифіндорець зробив ще один крок назад і підняв чарівну паличку. — Драко?
Хлопець лише кліпав очима. Вираз обличчя миттєво змінився, загрозлива поза зникла. Він відступив, спотикаючись, ідучи назад.
— Вибач, вибач, — казав він хриплим голосом. Потім притулився до стіни, важко дихаючи, не дивлячись на співрозмовника.
— Це… — Гаррі подивився на вікно. Крізь ґрати мерехтів яскравий повний місяць. Вікно було фальшивим, а для місяця було ще надто рано, але Драко думав про це, коли активував чари. — Сьогодні повний місяць?
Мелфой кивнув, щільно стиснувши губи.
— Але ти на Вовкотруті, звичайно.
Мав бути. У слизеринця, трясця, була аптека! Він варив зілля, щоб заробити на життя.
— Звісно ж! — вибухнув блондин. Потім видихнув і спокійніше додав: — Я просто дратівливий.
— Ти завжди дратівливий. А тут щось інше.
— Зараз я надзвичайно дратівливий, — Драко зиркнув на співрозмовника. — Твоя компанія не допомагає, — він ще дужче притиснувся до стіни, ніби намагаючись злитися з нею. — Це адреналін. Погоня, потрапляння в пастку…
— Бачу.
Можливо, саме тому він сьогодні був таким безрозсудним. Під високим адреналіном і силою вирішив зіткнутися з групою темних чарівників, які два місяці хвилювали аврорів. Гаррі мав це передбачити. Принаймні врахувати. Він не думав, що Мелфой зробить щось настільки необдумане. Але Драко, якого знав у школі, не був дорослим чоловіком і не був перевертнем. Юнак це знав, але явно не врахував.
— Мені шкода. Я не мав просити тебе зробити це.
— Це була моя ідея.
— Так, після того, як я прийшов до тебе в магазин і розповів усе про справу, сподіваючись на пропозицію.
Мелфой кинув виснажливий погляд:
— Не лести собі, Поттере. Ти не зманіпулював мною, — зітхнувши, сповз на підлогу. — Усе гаразд. Я в порядку. Тільки не розмовляй зі мною. І не ходи поряд.
Гаррі теж сів на протилежному боці маленької кімнати.
— Не проти, якщо я буду дихати?
— Тільки якщо тихо.
Поттер поклав чарівну паличку в кишеню, дивлячись на бліде обличчя навпроти.
— Я залишив записку для Рона на своєму столі. Знайде її й потім знайде нас, — кивнув головою до дверей, — однак на той час ця частина зникне.
Вони почули кроки, що пройшли повз, і здавалося, ніби хтось заклинав двері, але потім усе затихло.
Мелфой знову виглядав невиправдано розлюченим.
— Яку частину фрази «не говори зі мною» ти не зрозумів?
— Я не пам’ятаю, щоб професор Люпин так поводився. Навіть тоді, коли не пив Вовчу лихову.
Хоча, чесно кажучи, Ремус теж мав свої приколи, але Гаррі доводилося насилу згадувати їх. Коли думав про Люпина, обличчя чоловіка завжди здавалося добрим і мирним.
— Ну, вибач. Тоді впевнений, що роблю все неправильно. Я нічого не знаю про перевертнів, незважаючи на те, що один із них, а ти знаєш усе, тому що зустрів одного кілька років тому.
Щоб промовчати, ґрифіндорцю знадобилася вся сила волі, але, усе ж таки, зумів стриматися. Вони вже не були дітьми. Це було смішно.
Місячне світло ледве торкалося Драко, але брюнет побачив його, коли світло мерехтіло. Очі були заплющені, а шия оголена, коли притуляв голову до стіни.
Гаррі витріщився, дивився досхочу тепер, коли нікого не було, щоб судити хлопця. Він підозрював, що в тому, що він вважає блондина красивим, щось не так. І не через дії Мелфоя в підлітковому віці, а тому, що юнак увесь час був таким ненависним, таким злим. А може, був саме таким, коли знаходився поруч із Поттером. Так чи інакше, парубок не мав вважати його привабливим.
Герміона мала б щось сказати з цього приводу. Можливо, прочитала б лекцію, якби знала, що його приваблює хтось, хто був би грубим із ним. Хоча, насправді, вона була не з тих, хто так скаже. Вони з Роном досить грубі одне до одного протягом семи років, і сьогодні були щасливою парою.
Гаррі поспішно покинув ці думки. Це змусило б розглядати можливість мати справжні стосунки з хлопцем навпроти. Та вони не Рон і Герміона. Вони не були б щасливою парою.
Хотілося б стверджувати, що він відчуває до Мелфоя лише сексуальний потяг, але було щось більше. Почуття, які важко відсортувати та повністю зрозуміти.
Іноді, коли заходив до магазину Драко, щоб щось купити, або коли бачив, як той крокує алеєю Діаґон, його охоплювало дивне почуття гордості. Після всього, що скоїв, усього, що сталося, і з усіма речами проти нього, блондин зайшов так далеко. Навіть укус перевертня не зміг перемогти. Його вкусив чоловік, який звинувачував Луціуса Мелфоя в тому, що той натравив на нього свого собаку Грейбека. Він вимістив злість на сині Луція. Але навіть після цього юнак піднявся на ноги.
Мабуть, була частка правди в твердженні про те, що коли ти врятував чиєсь життя, то відчуваєш відповідальність за нього. Можливо, Гаррі просто був радий, що слизеринець не втратив те, що йому дали.
Знову ж таки, брюнет рятував інших, але це не надихало на романтичні та сексуальні фантазії. Можливо, просто був недалекий. Можливо, йому сподобалося сяюче волосся Драко.
— Я відчуваю, як ти дивишся, — сказав блондин із заплющеними очима. — Припини. Я поки що не буду перетворюватися. Не за кілька годин.
— Я не боюся тебе.
Хлопець відкрив очі.
— А мусив би. Ти не знаєш, що я зараз відчуваю. Не знаєш, що хочу зробити з тобою.
Це оголошення було останнім, що потрібно було Гаррі. Вібрації глибокого голосу Мелфоя долетіли прямо до члена Поттера. Він вимушено розсміявся:
— Не можу сказати чи означає це, що ти хочеш відірвати мені кінцівки або зірвати одяг.
Драко всміхнувся й прошипів:
— А вгадай.
— Ти можеш спробувати будь-яке з них і побачити, до чого це приведе.
— Я не починав би з кінцівок.
— Тоді з шиї?
— Ти не стежиш за цією розмовою, Поттере. Ти дав мені два варіанти. Якщо не одне, то інше.
Щоки Гаррі розчервонілися. Це йому точно не було потрібно. Особливо не потрібно було, щоб Мелфой говорив так напружено й небезпечно, як діяв інколи у фантазіях ґрифіндорця.
— Тобі, певно, не дуже подобається мій одяг. Це тому, що він червоний?
Мелфой облизав губи.
— Якби я тебе не знав, то подумав би, що ти мене підштовхуєш.
— Якби я тебе не знав, то подумав би, що ти фліртуєш зі мною.
Драко пирхнув, але потім вираз обличчя змінився, і він напружився. Ніздрі роздулися.
— Ти збуджений, — сказав він вражено.
Так само, як і враженим був Гаррі. Він не сподівався, що блондин здогадається. Звідки? Було відкрив рот, щоб заперечити, але потім зрозумів…
— Так, — мабуть, Мелфой прочитав думки, — я відчуваю запах.
Тепло в промежині тільки посилилося, хоча він намагався його відвести. Боже. Усе перетворювалося на суцільну катастрофу.
— Я не здивований, — хвацько сказав Драко. — Це твоє, чи не так? Полювати на темних чарівників, потрапити в пастку з темною істотою. Ти кайфуєш із цього. Так завжди було.
Ох, до біса.
— Це не так.
Але він, мабуть, шаленів від цього придурка-Мелфоя, бо, незважаючи на гнів, у штанях із кожною секундою ставало все тісніше.
— Звичайно. Б’юся об заклад, що зараз ти трахнеш будь-кого. Навіть мене.
— Так, це те, що означає бути аврором. Ми переслідуємо злочинців, а потім влаштовуємо великі оргії з усіма навколо.
— Я не сказав, що всі автори такі. Тільки ти.
— Щиро віриш, що те, що мене мало не вбили і я потрапив у пастку, мене збудило?
— А що тоді, якщо не це?
Брюнет кліпнув. Прокляття. Не варто було сперечатися з тією теорією. Це був би такий зручний міф.
Драко розсміявся, але прозвучало безрадісно.
— О, значить, це я? Тому що перевертень? Тому що небезпечний? Хочеш мене перемогти? Приручити? Урятувати?
— Більше всього я хотів би заткнути тобі рот.
Гаррі поворухнувся. У Мелфоя були проблеми. І, на власний жах, Поттер відчайдушно намагався заспокоїти парубка. Сказати: «Ні, тільки з тобою. Перевертень ти чи ні. У небезпеці чи в безпеці».
Звичайно. Це було саме те, що мав сказати. А потім вони зайнялися б сексом, одружилися й жили довго та щасливо. Або принаймні до тих пір, поки не розлучилися б, і Гаррі не втратив половину свого багатства, бо Драко пощастило з кращим адвокатом.
Він скривився.
— Я замовкну, — Мелфой знову заплющив очі й відкинувся назад. — Просто хотів дати зрозуміти, що ми не трахаємось, тож не думай про це.
— Так, правильно. Я просто сидітиму тут і намагатимусь стримати своє розчарування.
Мерліне, він — ідіот. Слід було більше працювати, щоб позбутися цього потягу. Це ніколи й нікуди не дінеться, хіба що дасть блондину шанс висміяти його. І той мав би рацію. Що, у біса, було не так із його головою? Чому вона наполягала на створенні образів Драко кожного разу, коли Гаррі дрочив? Можливо, слизеринець мав рацію. Можливо, він пішов сюди через небезпеку. А Мелфой, безумовно, був небезпечний, принаймні емоційно.
— До дідька, Поттере. Зупини це.
Гаррі стиснув щелепи. Довелося перестати думати про парубка навпроти. Знання, що Драко відчуває запах його збудження, не допомогало.
Те, що Мелфой дивився на нього, теж не допомогало.
— Що з тобою, бісовий сину, не так?
— Залиш мене в спокої. Просто тому, що відчуваєш цей запах, не дає ще права говорити, коли я можу збудитися, а коли — ні.
— Хіба не зрозуміло? Я… У певному стані. Це впливає на мене. У спосіб, який тобі не сподобається.
— Ми через це проходили. Я тебе не боюся.
— Ну, я боюся того, що можу зробити, — дихання перевертня було переривчастим.
— Тож поводься як рятівник і врятуй мене.
Драко похитав головою.
— Звичайно, ти ж бовдур, який просто не розуміє. Я — небезпечний. Можу змінити твоє життя одним укусом. Можу миттєво зламати тобі шию.
— Але… Ти не зробив би цього.
Гаррі це знав. Мелфой не був убивцею, адже йому не подобалося завдавати болю. Усе ще трималося в пам’яті, як той скам’янів, коли Волдеморт змушував катувати Роула.
Блондин відкрив рота, помітно шукаючи слова, але потім стиснув щелепу й відвів погляд.
— Ти на Вовкотруті, — тихо сказав ґрифіндорець, — а в мене є чарівна паличка. Усе буде добре.
Драко глибоко зітхнув, радше роздратовано, аніж полегшено. Однак мовчав, і жоден із них довгий час не промовив ані слова. Юнак майже вдалося взяти під контроль серцебиття та ерекцію.
Але потім знову зітхнув і промовив:
— Я просто дуже хочу трахнути тебе, Поттере.
Ох, що б його… Гаррі думав піти туди й ударити хлопця в ніс. Або просто оглушити його звідси. Або принаймні повернути його ж слова й сказати, що вони не трахатимуться, щоб той заткнувся.
Але, знову ж таки, це була можливість. Вони могли зробити це зараз і забути, коли вийдуть. Мелфой був у захваті від штучок перевертнів, а Гаррі отримав би таке нешкідливе виправдання, що він парубок, який, очевидно, потрапляє в небезпечні ситуації. Міг закінчити це тут і зараз. Вивести слизеринця із системи й жити своїм життям. Без ускладнень, без наслідків.
Брюнет затамував подих, намагаючись звучати якомога безтурботніше, коли сказав:
— Я не проти.
Драко не реагував цілих десять секунд — зеленоокий рахував — але потім пирхнув:
— Ти мало знаєш про перевертнів, чи не так?
— Знаю, як їх приборкати.
— Це мало допоможе, якщо дозволиш комусь із них трахнути тебе.
— Думаєш, що я погоджуюсь на секс із перевертнем, бо очікую, що це буде ніжно й повільно?
— Тоді мені прикро тебе розчаровувати. Мені більше подобається ніжний і повільний секс.
У Гаррі забилося серце. Усі фантазії були зведені до того, що Мелфой — грубий, невблаганний придурок і вони двоє сваряться, трахаючись. Ніколи не спадало на думку, що Драко — лагідний і стриманий.
Але зараз думав саме про це. І, Боже, як цього хотілося. Тремтіння пробігло тілом, стиснувши груди.
— Тоді в чому проблема?
Блондин не дивився на нього.
— Як я це роблю, не має значення. Проблема у… Розмірі.
Поттер мусив розсміятися.
— Мелфою, ми виросли разом у школі-інтернаті. Кожен знає, який розмір члена в кого. І хоча, зізнаюся, я був здивований, що твій не нижче середнього. Просто завжди здавалося, що ти надмірно комплексуєш, розумієш? Знаю, він просто не такий великий.
— Поттере, пеніси перевертнів…
— Стають незбагненно більшими? Будь ласка . Скористайся цією фразою на тому, хто достатньо п’яний.
— Матері твоїй ковінька, послухай! Пеніси перевертнів за день до повного місяця набувають певних тваринних ознак.
— Яких саме? Ти ж не перетворюєшся на коня. Вовки такі ж, як собаки. У них немає… — ой. Як собаки. Гаррі чув, що трапляється із собаками під час статевого акту. Тоді похитав головою й скривився, вирішуючи не дозволити цій думці зробити його ще твердішим, але було вже неможливо зупинити. — Ти це вигадав.
— Думаєш, що це не може бути правдою, тому що чогось подібного не вказано під характеристиками перевертнів у твоєму посібнику аврорів? Повір, я теж не дізнався про це з книжки, — Драко вишкірив зуби. — Або, знаєш, не вір. Якщо настільки впевнений, що я брешу, ми можемо спробувати, і тоді впевнишся.
Хлопець ковтнув. Це була хороша думка. У Мелфоя не було причин брехати.
Так. Якби вони займалися сексом, член блондина стане неймовірно великим та зв’яже їх разом. Це не було спокусливо. Зовсім. Не повинно бути.
Поттер уже уявляв. Як би це відчувалося? Бути таким заповненим, прив’язаним до Драко, нездатним вирватися?
— Святий Мерліне.
Мелфой потер обличчя руками. Імовірно, не потрібні були відчуття перевертня, щоб зрозуміти, що юнак збудився ще більше.
— Не роби зі мною цього. Вважаєш, що тобі сподобається, а що якщо ні? Хіба не розумієш? До того моменту, коли для тебе стане забагато, уже не зможеш змінити думку. Не без того, щоб завдати серйозної фізичної шкоди нам обом.
— Схоже, що це моя проблема, — сказав Гаррі, не зумівши спинитися. Чому він це робить? Майже благає Драко про секс. Навіть подумати не міг, що настільки сильно його хоче.
Сіроокий нахилився вперед, стиснувши кулаки, наче збирався стрибнути на парубка.
— Поттере, якщо не зупиниш мене, я перестану намагатися зупинити себе сам.
— Я не зупинятиму тебе.
Ґрифіндорець очікував, що хлопець накинеться одразу, але той застиг на місці, дивлячись, наче все ще чекаючи відповіді.
Що ж.
Гаррі встав і підійшов, а погляд Мелфоя стежив за кожним його рухом.
— Для людини, яка лише погрожувала з того моменту, як ми опинилися тут у пастці, ти виглядаєш досить інертним.
Не було ніякої реакції. Навіть коли парубок опустився біля нього на коліна, ставши на рівень його очей. Зблизька Драко не виглядав таким блідим. Щоки були рожеві, а очі темні, зіниці роздуті. Потім ковзнув поглядом до твердих губ. Бажання лизнути й пом’якшити їх підтягнуло ще ближче. Серце калатало в грудях так сильно, що аж запаморочилася голова.
Нарешті слизеринець заговорив:
— Поттере, якщо ми почнемо…
Брюнет заткнув його поцілунком. Здавалося, це було своєрідним спусковим гачком, тому що коли їх губи торкнулися одне одного, Драко загарчав, і Поттер опинився на спині, затиснутий між тілом партнера та брудною підлогою. Він втратив здатність дихати через вагу Мелфоя та через те, як вони цілувалися. Це було схоже на напад, ніби хлопець намагався змусити Гаррі підкоритися язиком і губами. Але не варто було турбуватися: ґрифіндорець не мав наміру зупиняти це. Гарячі вологі поцілунки блондина викликали мурахи по тілі аж до самих пальців ніг. Юнак відчував лихоманку, шкіра була настільки гарячою, що, здавалося, горіла. Якби зараз на нього впав кубик льоду, шматочок розтанув би за кілька секунд.
Драко вчепився в одяг Гаррі, зриваючи тканину. Прохолодне повітря божественно відчувалося на шкірі. Ще кращими були укуси та поцілунки, якими слизеринець обсипав оголені груди. Якщо він пошкодить шкіру, будуть сліди, але ця думка зникла одразу, як тільки з’явилася. Навіть повільне переміщення зубів по соску брюнета не насторожувало. Сірі очі були розплющені: юнак дивився на Поттера, ніби чекаючи реакції. Але ґрифіндорець мало що міг зробити, крім того, що стогнати.
Гаркнувши, Мелфой стягнув до стегон штани й білизну Гаррі, і парубок звивався, намагаючись повністю їх скинути. За кілька секунд уже повністю був голий. Мало бути б холодно й незручно — усюди були каміння та бруд — але натомість не відчував нічого, окрім грубих дотиків Драко на своїх стегнах і члені.
Блондин не мав достатньо терпіння, щоб досліджувати. Хоча знайшов хвилину, щоб всмоктати головку члена партнера в рот, а потім, глибоко вдихнувши, відірватися з вологим звуком. Тіло ґрифіндорця рвонулося вгору, але Драко штовхнув його назад, уп’явши пальці в стегна Поттера. « Я можу зламати тобі шию миттєво », — сказав тоді він. Тепер Гаррі відчув поштовх цієї сили, але зрозумів, що юнак стримувався, адже дотики були розміреними.
— Ходи сюди, — сказав він, і Мелфой піднявся вгору й потягнувся, лігши між стегон коханця. Одяг дряпав оголену шкіру, роблячи її ще більш чутливою. Хлопець не міг перестати звиватися та тертися об Драко, не звертаючи уваги ні на щось тверде, що впивалося в спину, ні на сором’язливі, жахливі звуки, які виривалися з його вуст і лунали достатньо голосно, щоб їх міг почути будь-хто поблизу.
Мелфой дивився на нього, очі були широко розплющені, наче переживав мить прозріння.
— Я не зможу робити це повільно, — сказав він, тримаючи слизьку руку на стегні партнера. Гаррі не знав, як хлопцю вдалося непомітно викликати мастило.
— А хто просив бути повільним?
У той момент, як пролунали ці слова, слизеринець прилаштував свою руку між стегон Поттера й засунув пальці в нього. Парубок не зміг стримати зойку та пориву широко розставити ноги, щоб Драко штовхнувся ще глибше. Блондин був повільним, незважаючи на власні твердження, які говорили зовсім інше. Його тіло було напруженим, рука обережно рухалася, а погляд був прикутий до обличчя брюнета.
— Усе буде гаразд, — хотів сказати Гаррі, але це більше нагадувало стогін. Минуло занадто багато часу, відколи Поттер робив щось подібне. Але не пам’ятав, щоб було настільки добре.
І точно не було спогадів, як хтось так пильно дивився на нього в цей момент. Наче хлопець робив щось жахливо незвичайне.
— Ти зволікаєш, — спромігся сказати Гаррі.
Мелфой пришвидшився, штовхнув трохи глибше.
— Може, я смакую.
Очі навпроти були темні, і ґрифіндорець не міг вгадати емоції за тим напруженим поглядом. Можливо, парубок був просто на висоті адреналіну, керований своїми інстинктами. А може, там було щось більше. Щоб розібратися, Гаррі довелося б зосередитися й подумати, але зараз це здавалося неможливим. Особливо, коли Драко відсторонився й сказав:
— Повертайся.
Поттер не міг стримати тремтіння. Але слизеринець неправильно це зрозумів.
— Якщо ти передумав…
Гаррі перебив його хриплим сміхом і перевернувся на живіт. Було незручно, земля холодна й шорстка, але гарячі руки Мелфоя вхопили брюнета за сідниці, розминаючи та грубо розводячи їх, і юнак забув про свій дискомфорт.
Він сам був твердим та настільки нетерпляче хотів відчути в собі член коханця, що довелося закусити губу, інакше почав би благати Драко трахнути його.
Однією рукою міцно тримаючи партнера за стегно, сіроокий піднявся, втиснувшись обличчям у волосся й глибоко вдихнув.
— Поттере…
— Якщо ти знову запитаєш, чи я передумав…
— Ну, взагалі-то… — відчувалося, що Мелфой усміхався, коли говорив. — Я просто хотів сказати, що в тебе прекрасна дупа.
Гаррі посміхнувся.
— Немає потреби в компліментах. Ти отримуєш те, що хотів.
— Так. Так, отримую.
Голос Драко став ще нижчим. Це посилило тремтіння, яке не переставало терзати тіло ґрифіндорця.
Блондин пересмикнувся, а потім гаряча гладка голівка його члена пропхалася між сідницями Поттера, міцно притиснувшись до входу. Юнак змусив себе розслабитися й дозволив Мелфою проштовхнутися. Затамував подих, коли в нього ввійшли. Драко рухався повільно, і Гаррі не скаржився, бо збрехав би сам собі, якби сказав, що не побоюється. Усередині вже горіло й здалося, що це занадто. Довелося розслабитися. І дихати .
Коли коханець просувався глибше, зір затуманився. Член Мелфоя відчувався чужим і гарячим усередині, непохитним, змушуючи тіло Гаррі прийняти його. Поттер піймав себе на тому, що видавав якийсь бентежний звук, дуже схожий на нявчання. Драко здригнувся над ним.
— Знаєш, — сказав слизеринець, коли яйця притиснулися до дупи хлопця, і він повністю витягнувся, знову зарившись обличчям у волосся партнера, — оскільки ми справді цим займаємося, ти маєш знати, що я хотів тебе ще із шостого курсу.
Гаррі заплющив очі, не знаючи, як на це відреагувати. Опік слабшав; він пристосовувався, але було так важко думати, коли в ньому пульсував член Мелфоя. Імовірно, щохвилини він виросте. Або ще ні. Парубок не знав, як це працює.
нарешті зміг відповісти:
— Ти тоді ще не був перевертнем.
— Ні, не був. І ми не були в пастці разом. Отже. Для мене немає виправдань.
Поттер дозволив цій заяві ввійти в голову. Він мав передбачити щось таке. Чому взагалі думав, що вони можуть просто зробити це й забути? Тепер від Драко не втечеш. Усе стане безладним і складним. А це недобре. Крім того, чому це його так схвилювало? Серце гриміло об грудну клітку. Від раптового бажання поцілувати Мелфоя перехоплювало подих, але юнак не міг поворухнутися.
Він не знав, що робити. Не знав, що сказати, тому вирішив міцно стиснути член Драко, щоб заткнути.
Блондин застогнав і вилаявся, а потім, на щастя, замовк і почав рухатися. Повільно покрутивши стегнами, висунувся й штовхнувся всередину.
Поттер заплющив очі. Відчуття охопили його, коли партнер знайшов свій темп, трахаючи довгими рівномірними рухами. Гаррі спробував відштовхнутися, але стегна Мелфоя тримали в пастці. Тіло слизеринця було притиснуте до спини брюнета так, що той міг лише тремтіти. Мабуть, Драко зробив це навмисно, готуючись до того, що мало статися.
Поттер не звик до бездіяльності, але змиритися було легше, ніж очікувалося. Він був упевнений, що зможе займатися цим годинами, дозволяючи Мелфою трахати його, наповнювати знову й знову, а Гаррі нічого не робитиме та насолоджуватиметься повільними рухами члена до його простати.
Драко з криком пришвидшився, і юнак закусив губу, щоб стримати стогін. Член хлопця пульсував усередині, палаючи та розтягуючи його далі. Задихаючись у вухо ґрифіндорця, блондин безладно смикнув стегнами, змусивши Гаррі здригнутися разом із ним. А потім затих. Усе затихло, коли Поттер затамував подих, не наважуючись смикнути жоден м’яз, коли його розтягнули ще більше.
Він почувався таким наповненим, повністю оповитим ізсередини , охоплений тиском, який не припинявся. Тіло горіло. Це не повинно було викликати збудження, але його член був наполегливо твердим. Усе тіло гуркотіло в ритмі серцебиття та стуку члена Мелфоя.
Дихання Драко лоскотало вухо.
— Тобі добре?
Гаррі ковтнув слину і вимовив:
— Так.
З протяжним стогоном слизеринець здригнувся, посмикуючи стегнами, і брюнет міцно заплющив очі, раптом ставши надто чутливим до поштовхів свого партнера. Це змусило стиснутись, що призвело до шокуючого відчуття сильного задоволення та дискомфорту. Юнак не міг зупинити скорочення м’язів, наче власне тіло хотіло цієї муки. Член Мелфоя пульсував сильніше, його стогін був глибоким і первинним, наближаючись до гарчання. Драко був на грані, як зрозумів ґрифіндорець. Це тривало довше, ніж зазвичай, і Гаррі стискався й стискався, поки тіло нарешті не заспокоїлося, і вони обоє замовкли.
Тремтіння пробігло по спині Поттера. Парубок боровся за повітря. Мелфой усе ще залишався величезним і гарячим усередині.
Милий Боже, це був лише початок. Хлопці були міцно зв’язані разом, і коли Драко смикнувся, Гаррі не зміг зупинитися: знову стиснувся навколо члена й не зупинявся, наче був змушений.
Цього разу все тривало ще довше. Піт стікав брюнету з очей, волосся липло до обличчя. Він почувався ганчір’яною лялькою, безпорадною, готовою тріснути по швах. Але ще ніколи в житті не було так важко. Найдрібніший прояв тертя об його член довів би парубка до кінця, але тертя не було. Член опинився в пастці між власним тілом і згорнутою мантією, на якій лежав юнак.
Вони знову затихли, але Мелфой нестримно тремтів. Здавалося, він намагався щось сказати, але все, на що був спроможний, це «Поттер» кілька разів поспіль.
Парубок зібрався й стиснувся, уже свідомо. Драко зашипів, а потім ткнувся обличчям у волосся коханця, зойкнувши, і його стегна знову посмикувались. Цього разу вони навіть не зробили паузи. Хлопець повністю втратив контроль над тілом, яке, здавалося, було сповнене рішучості продовжувати задовольняти блондина скільки завгодно. На здивування Гаррі, тиск у власних яйцях зростав, так само як і задоволення. Зрештою, він не потребував тертя. Навіть біль від сильного стиснення вузла Мелфоя не міг зупинити його кінчати. Темне підземелля, здавалося, посвітлішало, коли все тіло Поттера напружилося й здригнулося. Він чув стогони перевертня й навіть не намагався їх зупинити. Брюнету казали, що він мовчить під час сексу, але тепер здавалося, що його, імовірно, почують аж до Лондона. Але це майже не хвилювало. Він висів на краю свідомості, охоплений задоволенням, яке тривало довше, ніж очікувалося.
Юнак уявляв, що це буде того варте, але не настільки.
Драко знову пихтів йому на вухо. Здавалося, що парубок виснажений і слабкий, він ледве рухався, але все одно був твердим. Гаррі запанікував, боячись, що Мелфой ще не закінчив. Він не думав, що зможе впоратися з цим, якщо то триватиме довго. Але тиск, який тримав прикутим до землі й прив’язаним до партнера, слабшав.
Це був повільний процес, але розслаблюючий. Слизеринець цілував шию, присмоктувався до шкіри, безперечно залишаючи сліди. Поттер дозволив, надто вже був млявим, щоб хвилюватися.
Драко зовсім пом’якшав усередині, але все ще відчувалося розтягнення. І незвичайна вологість. Ситуація погіршилася, коли юнак вийшов і перекинувся на бік. Стегна Гаррі були липкими. Справді, він був липкий скрізь, піт охолов на шкірі.
Пальці провели по його волоссю, і хлопець відчув, як щось холодне притислося до попереку.
— Я можу застосувати кілька чарів, — сказав Мелфой, і ґрифіндорець кивнув, тремтячи, коли кінчик палички сповз нижче. Магія розлилася по шкірі, як тепла ковдра. Дискомфорт пом’якшився, і Гаррі зітхнув, знайшовши нові сили та бажання перевернутися на спину й глянути на Драко.
Він здавався цілком бадьорим і зовсім не втомленим, але щоки були дуже рожевими, а волосся — справжнім безладом.
Поттер мусив усміхнутися. Перед ним було обличчя, на яке міг із задоволенням дивитися вранці. Ні хмурого погляду, ні злості, ні морозу в блідих сірих очах.
— Так, — парубок ще ширше всміхнувся, — це було абсолютно жахливо. Я приголомшений. От чесно, твій член настільки маленький? Ти його засунув? Я ледве відчув.
Мелфой усміхнувся у відповідь із відтінком невпевненості.
— З тобою все гаразд, чи не так?
— Ні, я сердитий, ображений і незадоволений. Звідси постійна посмішка й дурний лепет.
Усмішка на вустах Драко стала ширшою. Гаррі спало на думку, що він ніколи не бачив такого щирого виразу обличчя в юнака. Здавалося, це перетворило його на когось, кого сам Поттер ще не бачив. Залишалося сподіватися, що буде можливість ближче його пізнати.
— Я трохи засмучений, — сказав брюнет. — І здається, ти зіпсував мені регулярний секс.
— Сподіваюся, що ні. Це може відбуватися лише раз на місяць.
Мелфой закусив губу й відвів погляд, але потім, здавалося, передумав і знову подивився на партнера з новою рішучістю в очах.
— Що ми робитимемо тим часом?
Тон був грайливим, але очі були широко розплющені, поки чекав на відповідь Гаррі.
Так . Тоді це дійсно відбувалося. Драко хотів більшого. Це була така жахлива ідея, окрім вражаючого сексу з перевертнем.
— Здається, битися, — сказав Поттер.
Вираз обличчя слизеринця не змінився:
— Так, — сухо сказав, — дійсно.
Тоді поворухнувся, ніби мав намір підвестися. Гаррі в паніці схопив парубка за руку. Що він робить? Він хотів цього. Хотів Мелфоя, і сам хлопець пропонував. Це насправді було не так уже й складно.
Ну, було. Було б. Але що саме?
— Це просто спало на думку… Я радше оберу секс.
Драко висмикнув руку й люто зиркнув:
— Трясця, Поттере. Або дай мені чітку відповідь, або залиш у спокої.
— Чесно кажучи, ти не поставив чіткого питання.
— Ти такий придурок.
Юнак лиш усміхнувся.
— А ти пес.
— До біса.
Мелфой знову відштовхнувся, але не опирався, коли його знову потягнули на підлогу й поклали руку на груди, щоб утримати.
— Ось твоя відповідь.
Гаррі нахилився й поцілував у губи, довго й повільно, не поспішаючи, перш ніж просунути язик у рот Драко, і поцілунок став гарячим. Слизеринець виглядав приголомшеним, коли брюнет відірвався.
— Це достатньо зрозуміло для тебе? — запитав зеленоокий.
Пальці Мелфоя були у волоссі коханця, хапали пасма й обережно тягнули.
— Достатньо, — відповів і перевернув обидва тіла, продемонструвавши ще одну спритність і силу, яких Гаррі не очікував. Це був другий випадок, коли поцілунки з Мелфоєм призвели до того, що Поттера штовхнули на спину й притиснули. Парубок вирішив протестувати щось подібне в майбутньому.
Очікувалося, що Драко поцілує його, але той лише витріщався.
— Знаєш, — нарешті мовив він, — мій план полягав у тому, щоб зловити цих темних чарівників, а потім попросити тебе висловити свою вдячність, надавши сексуальні послуги.
Гаррі засміявся.
— Це жахливий план.
— Ти погодився б.
Хлопець задумався.
— Мабуть, — зізнався він. — Але це все одно жахливий план. Ти міг постраждати. Або ще щось гірше.
— Я тримав усе під контролем. Люди, знаєш, бояться мене. Справді бояться. Майже всі, — губи Мелфоя здригнулися. — Крім тебе, звичайно. Вони думають, що я втрачу терпіння й розірву їх. Або перетворю на перевертня.
Поттер заправив особливо дике пасмо білого волосся за вухо Драко. Юнак так старався залякати людей у Гоґвортсі. Який жахливий спосіб здійснити власні бажання.
— Ти не зробиш мені боляче — сказав, стовідсотково впевнений, що це правда.
— Не зроблю, — палко завірив блондин, наче Гаррі потрібно було переконати в цьому. — Ніколи, — він скріпив свою обіцянку гарячими поцілунками в шию та груди брюнета.
Той обійняв його руками, і Мелфой розслабився, вмостивши голову на вигин шиї коханця.
Хлопець був важким, але Гаррі не вистачило духу відштовхнути його.
Вони лежали так ще деякий час, поки Драко не вдихнув і зістрибнув, сховавшись у найтемнішому кутку, благаючи юнака триматися подалі. Поттер послухався, не наважуючись порушити обіцянку й не маючи бажання ризикувати, якщо Мелфой випадково поранить його. Ґрифіндорець одягнувся, а потім стояв і чекав, стиснувши кулаки й зуби, слухаючи гарчання й крики болю. Щойно шум припинився і вовк упав, скигливши, поклавши голову на лапи, Гаррі ледь не підлетів до нього й обхопив якомога міцніше руками м’яке хутро.
Через кілька годин команда аврорів на чолі з Роном знайшла Поттера, який сидів на підлозі й гладив великого сірого вовка, який мирно спав, поклавши голову на коліна парубку. Хлопець попросив їх залишити двері відчиненими, а потім відігнав їх.
Візлі затримався. Гаррі чув, як він дихає за дверима. Імовірно, подумки складав список запитань і прокльонів, щоб потім кинути другу.
З цим було б цікаво мати справу. І був не лише Рон. Були всі. Друзі та родичі, Візлі та Мелфої.
Поттер зітхнув і подивився на Драко, який блаженно спав у нього на колінах.
«Жахлива, жахлива ідея», — подумав, гладячи сіре хутро.
Проте просто не міг стримати усмішки.
Кінець