Йонджун обожнював дотики Субіна. Коли той ніжно лоскотав тонку шкіру, залишав на ній вологі сліди від губ і обпікав гарячим диханням. Йонджун любив дивитися як Субін кусав губи, посміхався хитро і злегка відкривав рота, гаряче рухаючись і наповнюючи кімнату пристрастю. Саме дивитися… А якщо Субін змінить плани?
Того вечора Йонджун не відлипав від губ молодшого. Обидва були трохи втомлені після премії, але сил мучити один одного пристрасними поцілунками у них було вдосталь. Джун сидів на його колінах, довгі пальці стискали широкі плечі Су, а гарячий язик активно вивчав його рот. Згодом поцілунки Біна перейшли на шию старшого і Йон шумно видихнув, привідкривши рота.
- Мені дещо сподобалось сьогодні… - прошепотів Субін. - Хочу повторити…
- М… І що ж? Експериментував з кимось іншим вже? Ай! - Йонджун зашипів, відчувши як його коханий лідер злегка ущипнув його в плече.
- Ти ж знаєш, що мені ніхто крім тебе не потрібен… - сказав Су.
- Знаю. - посміхнувся Джун. - Я просто жартую. То що ти хотів повторити?
Субін несподівано перевернув старшого на спину, нависнувши над ним, а той видав тихий сміх, обійнявши його за шию. Бін провів кінчиком носа по тонкій шкірі його порцелянової шиї, а Йон закусив губу, ледве стримуючи свої бажання.
- Ти мені так сподобався з зав’язаними очима… Хочу трішки помучити тебе… - озвався Бін.
- Збоченець… - прошепотів Йонджун, але широко посміхнувся.
- Тобі сподобається… - Су залишив невагомий поцілунок в кутику його губ і відсторонився, підійшовши до шафи.
- Що ти задумав? - запитав Йонджун, спершись на лікті і витягнувши шию, аби розгледіти що ж він робить.
Та Субін лиш хмикнув і через кілька хвилин повернувся до нього з атласною стрічкою в руках. Бін осідлав старшого і той впав назад на ліжко, дивлячись на нього знизу вгору. Руки Йона мимоволі погладили його стегна, а Бін нахилився до нього низько-низько.
- Заплющ очі, сонечко…
Тілом старшого пішли мурахи від цього голосу і він, видихнувши, слухняно опустив повіки. Наступної миті він відчув прохолодний дотик атласної тканини. Субін завязав стрічку у нього на потилиці і одразу ж пристрасно поцілував, змусивши Джуна неконтрольовано простогнати йому в губи.
Поки Бін поцілунком вивчав губи старшого, його довгі пальці повільно розстібали ґудзики на сорочці Йонджуна, а той розумів, що тоне у відчуттях, адже перед очима у нього повна темінь. Відчуття дотику посилилося і там, де Субін торкався його шкіри, його ніби било струмом.
Повністю розхристана сорочка відкрила вид на підтягнуте тіло Йонджуна і він почув тремтячий видих Субіна, що показувало його захоплення тілом Йона. Якже він хотів побачити вираз його обличчя… Нічого ж не буде як він трішки підгляне? Та не встиг він донести руку до стрічки на своєму обличчі, як Бін перехопив його зап’ястя.
- Не чіпай. Так не цікаво…
- Знущаєшся? - процідив Йон і, відчувши поцілунки на своїх грудях, почав важко дихати.
- Я цього й не приховував… - прошепотів Су, злегка торкаючись язиком його шкіри.
Він провів долонями по підкачаному торсу старшого. Пальці дійшли до краю джинс і, після повільних маніпуляцій з ременем, Субін нарешті стягнув їх з нього. Тепер Йонджун лежав перед ним повністю оголений. Такий збуджений, такий жаданий…
Субін знову пристрасно поцілував його, погладжуючи груди і живіт, але в жодному разі не опускаючись нижче. Джун під ним важко дихав і відчайдушно скиглив, не взмозі терпіти. Але Бін не поспішав. Його губи ніжно торкнулися вушка Йона, а той здригнувся. Бо Су прекрасно знав, що то його слабке місце.
- Ах, Субіні… Не муч мене… - протягнув Йонджун.
Він торкнувся руки молодшого, аби опустити її нижче, але Субін знову перехопив її.
- Котику, ти мені заважаєш. - низько озвався Бін і десь неподалік Йонджун почув дивний шорох.
- Що ти робиш? - запитав Йон.
Наступної миті він відчув як щось прохолодне з’єднує його руки, а потім почувся дзвін бляшки. Джун смикнув руками, але руки залишилися у нього над головою. Субін ременем прив’язав його руки до ліжка. Йонджун нервово ковтнув слину.
- Субіні…? - обережно озвався він.
- Тепер твої пруткі ручки не заважатимуть мені… - тихо сказав Су.
Йонджун відчував як його тіло покривали вологими поцілунками, але вони зовсім не переходити межу - не опускалися нижче пупка. Його положення - зв’язані руки, закриті очі і його тіло під повним контролем Субіна - збуджувало ще більше. Джун хапав ротом повітря, скиглив вився в’юном на ліжку, але Бін не переступав межу і це неймовірно дратувало.
- Субіне, чорт забирай! Не грайся зі мною! - прошипів Йон, а у відповіддю був низький сміх.
- Джуні, ти такий нетерплячий… - прямо біля самого вуха сказав Бін, змусивши його здригнутися.
Лише одним пальцем він торкнувся його внизу і провів кінчиком по всій довжині, від чого Йонджун мало не заплакав.
- Попроси нормально. - строго озвався Субін. - Чого ти хочеш?
- Т-тебе… Тебе х-хочу… - тремтячим голосом відповів Джун. - Будь ласка, Субіні.
Він кілька разів безрезультатно смикнув руками, а потім знову заскиглив, благаючи Субіна припинити його муки. Бін посміхнувся і в черговий раз поцілував його, нарешті обхопивши його своєю широкою долонею. Йон простогнав йому в губи, відчуваючи як ритмічно рухалася рука Біна, повільно доводячи його до піку.
Йонджун шипів, гарчав, стогнав і вигинався від його дій, а Субін продовжував притискати його до ліжка і залишати поцілунки десь на його шиї. Через кілька хвилин вся шия старшого була вкрита укусами і мітками, а рука Біна все ще рухалася викликаючи з рота Джуна непристойні звуки.
Йонджун все ще нічого не бачив і все ще не міг навіть торкнутися свого мучителя, але його переповняли емоції і неймовірні відчуття, які з одного боку були безмежно приємними, а з іншого - нагадували справжнє знущання. Щойно Йон відчув, що підходить до кінця, як Субін прибрав руку, повністю відсторонившись. Джун злісно прошипів:
- Субіне! Заяча твоя морда! Ти! Ти знущаєшся?! Дай мені закінчити, прошу! Я…
Він не встиг нічого сказати, бо Бін мовчки поцілував його, ловлячи губами його обурення. Внизу у Йонджуна все горіло, а молодший навіть не збирався повернутися до початого.
Наступної миті Джун відчув як у нього увійшло одразу два пальця і видав дзвінкий стогін, що патокою розтікся кімнатою. Субін посміхнувся і почав повільно рухати рукою, розтягуючи його зсередини. Важке дихання і стогони старшого ласкали слух Біна і він уже сам відчував як ставало тісно в його джинсах.
Коли в Йонджуна почали входити три пальці, Субін вільною рукою якось нервово зняв ремінь і розстебнув штани. Йонджун відчував, що балансує на межі, збудження переповнювало його зсередини і, соромно було зізнатися, йому це подобалося. Те як Субін повністю оволодів його тілом, те як він грався з ним. Справжні солодкі муки…
Дуже скоро Йонджун відчув як Субін повільно ввійшов у нього і з його губ зірвався неконтрольований стогін. Йонджун вигнувся у спині і смикнув руками, знову забувши, що вони прив’язані до ліжка. Він зрозумів, що завдяки зав’язаним очам його відчуття загострилися і це було неймовірно приємно.
Субін притисся до нього всім тілом, цілуючи його в чутливі вушка, а потім почав рухатися в ньому, насолоджуючись звуками, що видавав Йонджун.
- Субіні… Будь ласка…
Джун не знав чому благав, але слова самі виривалися з його рота. Сьогодні він зовсім не міг себе контролювати. Внизу живота приємно тягнуло, Субін вбивався в нього, доводячи до сказу, а горло вже боліло від його власних криків.
- Біні… Біні… Субін… - мов під час гарячки повторював Йон, звиваючись вужем під ним.
А всередині феєрверк емоцій, бум відчуттів і сплеск екстазу, що наповнив його від голови до кінчиків пальців на ногах. Субін продовжував знущатися, торкаючись його вух, від чого метелики в животі Йона танцювали ламбаду. Старший стиснув кулаки, не взмозі торкнутися себе руками. Збудження внизу доводило до божевілля від дотику до живота Субіна і Джун готовий був заплакати так як все ще нічого не бачив.
- Будь ласка… - гаряче шепотів він і, лиш почувши як хмикнув Су, він зрозумів, що той посміхається. - Смерті моєї хочеш?
- Я не дам тобі померти, любий… Я лиш трішки граюся…
Субін зробив різкий ривок і Йонджун не стримав відчайдушний крик, закинувши голову назад. Скориставшись нагодою Бін провів язиком по його шиї і ледь зачепив вухо. Губи Джуна були покусані, горло трохи боліло від криків, а все тіло нило від нестримного бажання.
Рухи молодшого не припинялися, Йон чув як він важко дихав йому на вухо, а бажання побачити його вираз обличчя зростало в геометричній прогресії.
- Субіні… Дай… Поглянути… Прошу…
Субін мовчки поцілував його, а наступної миті Йон відчув як той потягнув за стрічку на його потилиці.
- Якщо ти так просиш… - прошепотів Бін.
Світло кімнати на мить осліпило Йонджуна і він нарешті побачив його. Червоні щоки, вологе від поту волосся, привідкриті пересохлі губи і палаючий погляд темних очей. Субін зупинився, даючи Джуну звикнути до світла.
- Вибач, але руки не звільню. Мені подобається, коли ти знерухомлений. - хитро посміхнувся Су. - Дозволиш поцілувати?
- Після всього ще й питаєш? Зовсім голову втратив?
- Так… Від тебе…
Субін знову почав рухатися, накривши губи старшого своїми і відчуваючи як стогони Джуна йшли вібрацією по його тілу. Нарешті Су знову торкнувся його внизу і Йон вигнувся, дозволяючи йому покривати поцілунками його груди.
Перед очима засяяли зорі і, мабуть, вже не важливо було, що Субін прибрав з його очей стрічку. Йонджун закінчив, відчуваючи як Бін не припиняв рухатися в ньому і навіть пришвидшився. Не ясно скільки часу пройшло, але Йон отямився вже тоді, коли молодший знесилено впав на нього, тяжко дихаючи.
Раптом кімнатою розійшовся дзвінкий сміх і Йонджун штурхонув коліном тремтячого від сміху Біна.
- Придурок! Відв’яжи мене! - вигукнув Джун.
- Мені й так подобається. - не переставав сміятися Субін.
- А мені ні! Ну Субін!
- Ну добре-добре! - підняв руки, здаючись, той.
Кілька рухів і ремінь з рук Йонджуна впав на подушку. Не минуло й секунди як Субін відчув на своїй спині кілька ударів під акомпанемент власного реготу.
- Збоченець чортів! - кричав Йон, а Бін сміявся не припиняючи.
Щоб заспокоїти його, Субін міцно обійняв його і поцілував у плече.
- Тихо-тихо. Тобі ж сподобалось. - посміхнувся молодший.
- Це нічого не змінює! - відповів Джун, але все ж заспокоївся, прийнявши обійми. - Наступного разу я тебе прив’яжу!
- Домовилися. - хихикнув Субін. - З нетерпінням чекатиму.
Виявилося все таки дивитися на Субіна не обов’язково, щоб отримати задоволення. Та Джун все таки надавав перевагу зоровому контакту. В голові в нього вже вимальовувався план помсти, а Субін тим часом ввімкнув режим очікування цієї самої помсти.