‒ Чергові щорічні випробування, де будуть абсолютно усі, а головне‒ безглуздо тупі завдання.
Брюнетка ходила кімнатою, обираючи вбрання на щорічну церемонію випробувань в академії, де їй випала нагода навчатись завдяки успіхам своїх батьків- колишніх випускників цієї ж славнозвісної школи.
‒ Ну і що ти так переймаєшся, це все щороку проходить за одним і тим самим сценарієм. Ми приходимо до зали, ти зустрічаєш Хорайзона, ви обмінюєтесь вашими фірмовими люб´язностями і будете весь день ходити пожираючи одне одного поглядами. Сміт, ваші ігрища настільки передбачувані, що усіх дедалі більше починають цікавити ваші стосунки замість щорічних змагань.‒ Еліс була кращою подругою брюнетки на ім´я Сміт, а тому вони не просто по-сусідськи обговорювали прийдешню подію, а ділились абсолютно усіма думками стосовно особистісних переживань та думок.
‒ Що? Мені немає жодної справи до цього високомірного меркантильного татусевого синочка. Я просто терпіти не можу, коли мої можливості ставлять під сумнів, а це непорозуміння робить це щоразу, коли ми опиняємось на щорічних змаганнях.
‒ Але..
‒ Але скажу тобі більше. Я б абсолютно так само реагувала на усі ці приколи навіть якщо на місці Хорайзона був би хто-небудь інший. Питання взагалі не в тому хто саме це робить.
‒ Але це робить саме він. І інший нюанс в тому, що в будь-який інший час ви ведете себе так, ніби нічого і не сталось. Якісь дуже дивні стосунки.
‒ Можливо тому, що ніяких стосунків немає?
‒ Менше з тим. Я взагалі не думаю, що сьогодні він буде на цих змаганнях.
‒ Звідки інфа?
‒ Інфа від однієї особи, яка ошивається біля Райза вже більше місяця і прожужжала всі вуха у групі про те, що він саме сьогодні сто відсотків запросить її на побачення.
‒ Вона ще досі не втратила надії? Очевидно, що йому не цікавий ніхто, окрім свого відображення в дзеркалі. Тим не менш, якщо його не буде, невже це будуть перші змагання, де я зможу без зайвих нервів пройти всі завдання? Треба буде потім подякувати цій нещасній, якщо їй вдасться його відволікти.
Час проходить непомітно і от подруги вже сидять на спільному диванчику у кімнаті для підготовки учасників. Серед них Сміт, Еліс, білявка з паралельної групи Джена і сам Райз, а точніше Хорайзон, який абсолютно ніяк не реагує на головну суперницю і робить вигляд, що його не цікавить абсолютно нічого, окрім стрічки в Інстаграмі.
‒ Як думаєте, сьогодні покарання за завдання будуть жорсткіші ніж минулого року?‒ Еліс хвилювалась як вперше. Такі випробування були для неї своєрідним авантюрним кроком назустріч своїм страхам та комплексам, але усміхаючись, дівчина долала рівень за рівнем, в кінці кінців беручи тиждень відпочинку для реабілітації після виснажливих ігор.
‒ Не бійся ти так, не буде нічого страшніше ніж минулого року. Не думаю, що хтось буде ламати собі голову новими вигадками.
‒ Дійсно, Еліс, якщо твоя подруга каже, що все буде добре, отже так і буде.‒ хлопець посміхнувся, а Сміт закотила очі, відчуваючи як от от почнеться атракціон нестримного стьобу від їхнього опонента.
‒ Нам усім треба сконцентруватись на тих завданнях, які нам випадатимуть і погоджуватись по можливості. Не забувай, що за пропуск віднімуть бали і потім рейтинги будуть нижче нікуди.‒ Сміт щороку налаштовувала подругу на вдалий результат, але в глибині душі усе, чого вона хотіла‒ це позбутись нав´язливого впливу Хорайзона, який жодного разу не відмовляв собі в тому, аби познущатись над дівчиною.
‒ От дивись, Сміт, ось це,‒ Райз підвів руку над головою,‒ мої результати у таблиці, а он там,‒ опускаючи руку до підлоги,‒ твої результати, тому що сьогодні тобі даватимуть такі завдання, відмовитись від яких ти не зможеш, і виконати теж. Нічого особистого, це просто ігри.
‒ От дивись, нікчемний синок свого татуся,‒ підводячись, вимовила Сміт,‒ ось це, мої бали на сьогоднішній день,‒ дівчина підійшла до таблиці учнів, показуючи своє ім´я на другому місці після Хорайзона,‒ а ось це, те, де ти опинишся після сьогоднішнього випробування.‒ брюнетка нахабно пнула ногою смітник, що стояв біля виходу та вийшла з кімнати, залишаючи присутніх у стані шоку та здивування від такої сміливої вихідки.
Зала академії була величезною і найчастіше використовувалась для концертів, оголошень чи інших культурних заходів, але сьогодні посередині величезного простору виставлені довгі столи, за якими розміщуються учні, що беруть участь у змаганнях. За кожним столом закріплений координатор, який розподіляє завдання між учасниками і нараховує бали.
За кожним столом закріплений координатор, який розподіляє завдання між учасниками і нараховує бали.
Сміт та Еліс як завжди зайняли місця біля краю столу і вже приготувались до початку ігор, коли місце навпроти зайняли опоненти: Хорайзон та Джена.
‒ Вирішив програти, дивлячись мені в очі?‒ зверхньо промовила Сміт, дивлячись на свого суперника навпроти.
‒ Вирішила скласти мені конкуренцію? Навіть шкода буде ось так привселюдно знову тебе обіграти. Хоча… Ні, не шкода.
‒ Чого ти хочеш, Райз? Чого тобі не вистачає в житті, що ти займаєшся такою маячнею? Це ж вже давно не початкова школа.
‒ Ти права, справи набагато серйозніші. І я дійсно чогось хочу. Не просто хочу, а бажаю. Пристрасно бажаю почути як твій зверхній тон зміниться на інтонацію поразки, смутку, нерозуміння, постійного другого місця. Звучить так солодко, правда?
‒ Звучить наче ти клятий збоченець, або косиш під тих поганих хлопців з дівчачих серіалів.
‒ Дівчата западають на поганих хлопців, еге ж?‒ обіймаючи за плечі Джену посміхнувся Хорайзон. Його зелені очі були не просто відображенням усього самовдоволення та нарцисизму, вони палали нездоровим бажанням бути першим і підтримувати свій образ популярного красунчика, що було помітно неозброєним оком.
За кілька хвилин випробування почались. Перші гравці вже виконували завдання, поки інші вболіваючи підтримували та сперечались хто виграє у цьому турі. Всі знали, що правила випробувань були обмежені парламентом академії, проте ніхто ніколи не забороняв учасникам проявляти ініціативу у грі і йти до перемоги дещо хитрими методами.
Сміт сьогодні пощастило, адже координатор їхнього столу вже давно був знайомий з Еліс, а тому вона могла користуватись правом загадати завдання для свого опонента. Саме тому коли їхній стіл підводиться для шикування, вона чекає своєї черги і, підходячи до координатора робить погляд хорошої дівчинки і говорить:
‒ Юджине, ти ж знаєш, що сьогодні я не просто так знову за одним столом із…
‒ Хорайзон. Завалити. Правильно розумію?‒ перебиває хлопець і авантюрно примружує очі.
‒ Тебе не дарма обрали координатором. Допоможеш? А я наприклад можу допомогти Еліс теж зрозуміти, що вона може тебе обрати.
‒ Планував сьогодні по-чесному, але ти вмієш торгуватись. Зробимо все, що в наших силах.
‒ І нехай переможе найсильніший.
Перша частин плану була виконана. Юджин-координатор повинен був дати Хорайзону завдання, на якому він точно провалиться, а тоді Сміт залишиться лише виконати два завдання поспіль і перше місце у таблиці завойоване.
Нарешті усі учасники ідентифіковані і офіційний початок гри дає гучномовець:
« Раді вітати кожного на щорічних випробуваннях за честь академії. Те, що ви зараз сидите за цими столами доводить те, що лише кращі гідні стояти за ім´я своєї школи, а отже ви вже переможці. Повідомляємо вам правила: Кожен стіл має свого координатора, який обирає тих учнів, які будуть виконувати завдання і дає їм те випробування, яке вважає під силу для виконуваного. Якщо за виділений час завдання не виконане, гравець виконує покарання, якщо гравець виконує завдання‒ заробляє бал для себе та свого столу. Після програшу гравець вибуває, так до фіналу залишається один стіл і тільки один може стати переможцем. Виходити із залу до завершення гри окрім наданої перерви‒ означає ануляція гравця і автоматичний програш. Бажаємо усім веселих змагань!»
Випробування ідуть своєю чергою, столи один за одним вибувають з гри після покарань за програні завдання і ось, до фінішу залишається всього нічого. Хорайзон та Сміт ідуть з рівним рахунком, а отже їхній стіл точно дійде до фіналу, що змушує інших гравців трохи розслабитись. Голос гучномовців привертає увагу учнів:
« Шановні гравці! Традиційно, перед фінальним етапом випробувань оголошуємо перерву для відпочинку та налаштування на найскладніші завдання цьогорічного турніру. Бажаємо кожному енергії та мотивації! Вже незабаром ми дізнаємось імена тих, хто очолить турнірну таблицю цього року.»
Гравці та столи, які вибули і залишались глядачами розходяться по коридорах академії, займаючи місця на диванчиках, у кав´ярні та задньому дворі. В цей час за столик до Еліс і Сміт підсаджується Юджин.
‒ В чому план, ми ідемо бал в бал?
‒ Не панікуй, відмінниця. Було б безглуздо давати йому програшне завдання тоді, коли він зможу відігратись. А так, ми зробимо йому фатальний фінал. Так буде значно простіше.
‒ Залишається сподіватись на твої точні розрахунки, Юджине. Навіть не дцмай, що я залишу тебе в живих, якщо ти підведеш.
Голос позаду змусив Сміт здригнутись і завмерти:
‒ Підведеш? Отакої.‒ русявий стояв позаду, нахилившись так близько, щоб, повернувшись, дівчина побачила перед собой його обличчя.
‒ Цього ще не вистачало. Ти підслуховував?
‒ Твій голос майже зірвався від хвилювання. Я розумію, дуже прикро усвідомлювати свою поразку задовго до фіналу, але що поробиш, я вже в курсі вашого плану, тому це буде як мінімум безглуздо.
‒ Безглуздо було підкрадатись до мене ось так, коли твоя пасія може застати тебе у такій позі. Не хочу брати на себе сором участі в плітках з приводу наших з тобою відносин.
‒ Ой, так боляче зараз вколола. А ти зміюка, Сміт. Люблю у таких… вигравати.‒ майже пошепки говорить Райз і уходить із зали.
Перерва проходить непомітно і учасники починають заповнювати залу. Похмурі Еліс та Сміт вже змирились із тим, що знову перший тиждень після ігор доведеться саркастично відповідати усім друзям Хорайзона на підколи та стьоб щодо другого місця, але принаймні вони дійшли до фіналу і тримають свої позиції, що не може не радувати. Їхню медитативну хвилинку перериває Джена, яка радісно влітає до зали і падає за стіл, розпливаючись у щасливій посмішці.
‒ Уявляєте, сам подарував. Рожеві! Мій улюблений колір. І його улюблений колір теж.
‒ Клас, а можна те саме, тільки не по-шпіонськи?‒ говорить Еліс і білявка навпроти закочує очі.
‒ Хорайзон подарував мені рожеві колоски, я знаю, це його улюблений колір. Я все про нього знаю. Ми будемо класною парою. До того ж, мій хлопець переможець щорічних змагань, це почесно.‒ скоса дивлячись на Сміт вимовляє Еліс, навмисне підвищуючи тон, щоб увесь стіл почув її радісні вигуки.
Хлопець заходить і сідає за стіл, оглядаючи усіх присутніх, зупиняючи погляд на Сміт. Його очі примружені, губи розтягнуті у посмішці, яка виражає не щирість і радість, а задоволення від зламаного плану суперниці і захоплення своєю персоною.
Брюнетка розуміє, що це кінець і коли чує своє ім´я від координатора усвідомлює‒ фінальне випробування, її поразка, насмішка Райза. Її життя циклічне, повторюється від одних ігр до других. Її роль‒ завчасно визначена. Вона головний герой, який завжди займає друге місце, але продовжує боротись. Її почуття‒ її таємниця, яка не відкривається навіть їй самій. Вона підводиться з місця і під гучні вигуки залу і аплодисменти приймає завдання і наостанок нахиляється до білявки:
‒ Блакитний.
‒ Що?
‒ Хорайзон терпіти не може рожевий. Його колір‒ блакитний.
Сміт покидає стіл учасників, а Райз завмирає коли відчуває як його серце, попустивши кілька ударів починає нестримно битися після цих слів. Він підводиться одразу після того, як Сміт підіймається на сцену для проходження завдання і виходить із зали.
Конкурента анульовано.