Ранок наступного дня, Інк вже на кухні, робить собі чай і бере з полиці зефір.
Коли Інк увійшов до „кімнати Еррора“ той помітив, що Глюк вже не спить, якщо спав, звісно.
Еррор одразу ж глянув на творця, погляд Еррора був… Спокійним? Це було дивно, зазвичай він скажений, або просто злий.
«Ми йдемо сьогодні, так?»
Інка це дуже здивувало, чого це руйнівник так спокійно спитав про те, про що й знати не хотів?
«Ти в порядку?» На цей раз посмішка Інка не була такою гордою, ні, скоріш невпевненою.
Еррор мовчав, після запитання його погляд став злішим, точніше нормальним для його в цій ситуації, це змусило бути Інка більш впевненим.
«Так, ми виходимо сьогодні, прямо зараз, якщо ти вже допив своє вчорашнє какао і готовий до цього» Інк вже планував призвати Бруммі, як почув запитання.
«А що ти зі мною зробиш, якщо я не погоджусь?» Еррору потрібно було хоча б вдати, що він не зацікавлений в цьому, він вже придумав, що зробить в дудл сфері, щоб відволікти Інка.
«Нічого, я буду чекати, я буду весь час поряд з тобою поки тебе не почне нудити від мене , і тоді ти погодишся, аби я тобі дав хоча б трохи часу на самоті, я знаю, ти любиш це»
Справді спрацювало? Погроза буде справжня, Інк вірив, що Еррор не хоче йти.
Глюк ще хвилину промовчав, а потім повільно встав, і зробив декілька кроків в сторону творця, посмішка художника стала ще ширшою.
«Пішли» з цими словами Інк покинув чашку і зеріф, що весь цей час було в його руках, призвав свого Бруммі і затягнув Еррора за собою у портал.
Еррор перший раз подорожував чорнилами при свідомості і на виході з порталу його ледве не знудило.
Відкривши очі Еррор здивувався, в цьому місці було набагато менше жовтого кольору аніж в Дудл сфері.
«Чому ми тут, хіба ти не збирався руйнувати світ?» Вони опинились в Водоспаді, якогось покинутого всесвіту.
«Так, ми збирались руйнувати світ, і саме тому ми тут, Existale, таймлайн 000.065, я ж сподіваюсь в тебе не буде проблем зі знищенням усіх таймлайнів за раз?» Інк посміхався.
«Чому? Я думав що ви підемо в Дудл сферу, хабі так же швидше руйнувати декілька світів в одночас!?» Еррор був злий, весь його план провалився.
«Так, звісно, це швидше, а ще можна легко і швидко знищити ще пару деяких світів про зниження яких я не бажаю, ти ж не думав що я настільки дурний щоб водити тебе туди?» Інк насміхався над Еррором, прямо в лице, нів бачив його наскрізь.
«Але завести мене туди, щоб просто сказати про свої дурні наміри ти все ж вирішив» Еррор хотів ударити Інка, ні, вбити його прямо тут і зараз.
«Так, хіба це не потрясіння? Така інформація, та ще й в дудл сферу потрапив, і ти пішов на перезавантаження, як я і планував»
І Еррор завис, полоса перезагрузки показувала 20/100
Інк зітхнув, помотав головою, і оглянувся, простий всесвіт, тут вже нікого немає в живих.
На диво, Еррор швидко прийшов то тями, постояв пару секунд намагаючись згадати, що сталося, а коли згадав, яро глянув на творця.
Телепортація не працювала, викликати нитки для атаки, відкрити портал, чи хоча б вікно, він не міг.
Під рукою, чи чогось в полі зору, чим можна було б тріснути Інка не знайшлося, в рукопашний бій він не полізе, самому буде гірше. Тому все що залишилося Еррору, це дивитись.
«Ну, давай, роби що ти там робиш, відкривай панель, знищуй тут все» Інку не сподобались ці хвилини мовчання і погляду, що врізався в нього.
«Ні» Еррора трохи трясло, глюки були сильні, але знову йти на перезавантаження він не брався.
«Ні? Та ти ж хочеш цього, ти ж сам казав, що „твоє призначення руйнувати світи“ зроби це по доброму» тут Інк вже не посміхався, але його погрози, не здавались достатньо погрозливими для Еррора.
«І що, що ти зробиш? Будеш весь час знаходитись поряд поки я не погоджусь? Це мене не сильно хвилює, якщо ти так думав» Еррор трохи заспокоївся, бо знав, що цьому дурню нема що запропонувати.
Але Еррора зненацька облили рожевою фарбою яка його зв’язала і тримала на місці, Інк підійшов ближче і легко поклав свою руку на грудну клітку, зі спокійною посмішкою дивлячись ворогу у вічі.
«Коли я казав, що буду поряд, я не сказав наскільки близько означало це „поряд“ ».
Інк охопив рукою шию Еррора, його дотики до відкритих кісток Глюка спільно опікали руйнівника.
«Це тільки погроза» Інк прибрав свою руку з шиї іншого «я можу зайти куди далі, аби ти зробив те, що я прошу».
Інк прибрав свою фарбу, дозволивши Глюку вільно рухатись, ще й завдяки тому, що зробив декілька кроків назад.
Еррор стояв мовчки, легко потираючи свою шию, де все ще відчував біль. Він мав спустошений погляд, спрямований в землю.
Коли одна його рука опустилася від шиї, піднялась інша, глюк відкрив чорну панель, перевівши на неї очі, протягом хвилин п’яти, він мовчки щось клацав і записував на ній. Потім почувся звук гри схожий на тий, коли ігрок зберігається, от тільки це було не збереження, Інк побачив, що світ почав потроху біліти.
Художник знову посміхнувся, і забрав Еррора назад до своєї пустоти.
Коли вони вже були в вітальні, Інк знову почав вести себе „по доброму“ «Добре, гарна робота, Ерроре!» Інк був дуже щасливий «для першого разу, одиного всесвіту вистачить, далі будемо брати приблизно 2-3 в день, у нас дуже багато роботи по переду»
Еррор глянув на телевізор, а потім сіл на диван, шукаючи де лежить пульт.
«Щоб ти хотів отримати за свою роботу?» Інк був не дуже привітній.
«Твою смерть, остаточну» Еррор все ж таки знайшов пульт.
«Без проблем!» На Еррора впало щойно намальоване доброзиво, а Інк пішов робити собі нову чашку чая.
Еррор увімкнув телевізор, там був лише один канал на якому показували Андерновелу, Еррора не сил но хвилювало як Інк зробив так, що б це був справжній, окремо існуючий серіал, він більше думав про те, як втікти з цієї паски, де він всіх рятує.
.
Продовження буде