Повернутись до головної сторінки фанфіку: Я… Промахнувся! Помилився!

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

      День пройшов у непевності. Найменше у світі Хуа Чен очікував прочитати подібне повідомлення від Се Ляня. І водночас його фантазія забурлила картинами. Він передчував. Як прийде додому і там на нього чекатимуть найсмачніша у світі їжа від коханого, теплий погляд та ніжна посмішка. І не міг нормально працювати. Се Лянь одним повідомленням махом збив робочий настрій. Звичайно, на продуктивність це не вплинуло, але Хуа Чену коштувало величезних зусиль концентруватися та відмахуватися від привабливих відвертих картин.

      Він, провівши в очікуванні цілий день, повертається нарешті додому. Як і очікувалося, там на нього чекають чудові моменти. Найсмачніша трапеза за одним столом із коханим.

      І ось вже час пізній, Хуа Чен трохи зніяковіло, але більше з цікавістю чекає… Се Лянь каже:

— Сань Лан, ходімо спати.

— Так, геге, ходімо! — на радощах схопив зап’ястя коханого.

      І ось вже біля ліжечка; Се Лянь знімає верхній одяг і допомагає Хуа Чену його скинути, після штовхає останнього на ліжко, залазить під бік, чмокає в лоб і лягає на подушки.

— На добраніч, Сань Лан.

      Гасить свічку і кутається в ковдру.

      Хуа Чен трохи навіть розчаровано подивися на геге з перезбудженим… кхм.

— Геге? — вдавано збентежено порушує тишу Князь Примар.

— Так, Сань Лане? — Його Високість скидує з себе тінь дрімоти і з посмішкою повертається до нього.

— Ми ж не збиралися насправді спати. — Він, наспраді, нічого не очікував, бо занадто неймовірною здавалась вірогідність того, що його коханий все ж наважився запропонувати дещо подібне. Сам не очікував, а фантазії зупинити не зумів.

— Хіба? — невинно запитує Се Лянь.

— Ти не пам’ятаєш, як написав про це у повідомленні? — підтверджує Сань Лан.

— Я???

      А потім Князь Демонов показує йому повідомлення, Се Лянь на кілька секунд мовчки втупляється в екран, а потім червоніє під колір чилі.

      На початку дня він написав: «Хочу чмокнути тебе в лобок і покласти спати». Се Лянь кілька разів перечитував повідомлення, бо не відразу побачив друкарську помилку.

— Я! Я…я…я. Промахнувся! Помилився! Я ні про що таке не думав! — і ось уже обличчя Се Ляня перемогло перець чилі у битві за почервоніння, а позаду від чув тихий сміх примари.

    Ставлення автора до критики: Обережне