- Та що таке? Як в них взагалі можна ходити? – Герміона Ґрейнджер намагалася втриматися на ногах у взутті, що купила вчора. – Вони вам так підходять. Чому ти не сказала, що в них ходити по слизькій дорозі неможливо? Чому я послухала цю консультантку. Ах, точно! Я ж хотіла виглядати приголомшливо. Тепер коли я впаду перед ним це точно буде незабутньо.
Взуття, яке вибрала Герміона і справді не сильно підходило для зимової слизької погоди. Чорні невисокі черевики на шпильці були для неї тортурою. Підходячи до місця призначення, Герміона зупинилася, поправила біле пальто та зачіску. От хто не розчарував її сьогодні, так це перукарі. Зайшовши в простий маґлівський салон вона і подумати не могла, що ці жінки без чарівної палички зроблять таку магію з її пишним волоссям, і зараз голову Герміони прикрашало випрямлене волосся заколоте у низький пучок ззаду. Образ доповнював легкий макіяж та сережки у вухах. І чоловік який проходив повз додав впевненості її вигляду, адже ледве не впав задивившись на неї.
Усміхнувшись собі Герміона продовжила свій шлях і вдалині помітила чоловіка до якого прямувала. Чорне пальто, під яким був прихований такий же дорогий та елегантний костюм. Чорні лаковані туфлі та білосніжне волосся, яке зливалося зі снігом, що лежав скрізь. Драко Мелфой привертав до себе увагу прохожих, особливо жінок, що не сильно подобалося Герміоні.
Дівчина взагалі не думала, що після того випадку вони навіть будуть спілкуватися. Але сьогодні вони разом як пара святкують свій перший День Святого Валентина.
Побачивши посмішку чоловіка у свою сторону Герміона відірвалася від думок і почала швидше іти, аж раптом земля зникла під її ногами.
- Я знала, що так буде! – Герміона лежала і не ворушилася,хотілося провалитися крізь землю.
- Ґрейнджер, ти не перестаєш мене дивувати! – підійшовши до дівчини Драко засміявся та подав їй руку. – Не кажи, що ти знову п’яна.
- Дуже смішно. – попри насмішки Драко, Герміона все ж прийняла руку та піднялася з його допомогою.
- Не злись і погодься, що це було смішно. Чому ти взагалі взула таке взуття? – Драко з острахом поглянув на ноги Герміони.
- Хотіла бути красивою для тебе. – дівчина відвернулася від слизеринця.
- Ти для мене зажди красива, я б навіть сказав, найгарніша в цьому світі й не важливо, що на тобі взуто чи одягнено. – Драко розвернув дівчину до себе та поцілував. Почувши такі слова від коханого Герміона не змогла більше злитися, тому пробачила та відповіла на поцілунок.
- Мені дуже подобається такий початок, але в нас ще є плани на сьогодні. – промовив Драко розриваючи поцілунок.
- А може змінимо їх?
- Хто ти така і куди поділа ту Герміону, яка завжди дотримується планів? – сміючись Драко почав оглядати дівчину.
- Перестань. – Герміона жартома стукнула чоловіка по плечу.
- Добре, але наші плани не міняються. – Драко швидко поцілував дівчину у щоку та взявшись за руки, вони попрямували у бік ресторану.
- Цей ресторан чудовий, але не твій стиль… - Герміона задумливо оглядала приміщення. Дерев’яні столики, білі стільці, багато світла та людей, офіціанти. які бігали між столиками приймаючи замовлення. Інтер’єр та атмосфера у ресторані були чудовими, але..
- Тобто?
- Надто дешево?
На слова Герміони Драко засміявся.
- Тут з тобою погоджуюся, але у цьому місці є дещо особливе. – Драко нахилився через стіл, придаючи своїм словам загадковості.
- Що саме? – з цікавістю спитала Герміона нахилившись назустріч чоловікові.
- Ти хотіла тут побувати. – прошепотів Мелфой майже на вухо Герміоні.
- Звідки ти дізнався? – дівчина шоковано поглянула на чоловіка.
- Прийшлося зустрітися з твоїм другом Поттером. – згадуючи ситуацію Драко поморщився від спогадів.
- Ти ходив до Гаррі? – ґрифіндорка не вірила почутому.
- Так.
- І як все пройшло?
- Спочатку він був здивований, потім сміявся декілька хвилин і поглянувши на мене знову був здивований, але мені все ж вдалося дізнатися потрібну інформацію попри його незговірливий стан.
- Тобто ви трохи подружилися?
- Дружбою, поки важко назвати, але це був вечір, тому ми сходили в бар та випили по бокалу огневіскі. Знаєш, Поттер не такий вже й жахливий.
- Я рада що ви починаєте зближатися. – Герміона задумалася. - Гаррі Поттер і Драко Мелфой разом сиділи за одним столом й не вбили одне одного? Думаю, якийсь такий заголовок до своєї статті написала б Ріта Скітер якби побачила вас.
- Чорт забирай, я й забувся про неї. Добре, що вона не ходить по барах.
- О, повір вона ходить, вам просто пощастило. – від власних слів Герміона поморщилася так, наче з’їла лимона.
- Звідки ти знаєш? – Драко загорівся цікавістю..
- Можливо, колись я тобі розповім, але це буде точно не зараз. – дівчина усміхнулася та сховала своє обличчя за меню.
- Ґрейнджер! Це не чесно, розповідай! – Драко забрав меню з рук ґрифіндорки та уважно дивися їй у лице.
- Терпіння, Мелфой, терпіння… - на слова Герміони чоловік лише фиркнув.
- Це не по аристократичному. – підколола слизеринця дівчина.
- Зате чудово передає мої емоції.
Офіціант, який підійшов не дав Герміоні відповісти.
- Що будите замовляти?
- Пляшку вина Chassagne-Montrachet….- Драко перевів погляд на Герміону.
- І поки все.
- Гаразд.- забравши меню офіціант пішов.
Драко поглянув на дівчину з виразом обличчя, де на пряму читалося питання: Чому?
- Я нічого не вибрала, та й твій вираз обличчя псує апетит. Тому з цим потрібно щось робити.
- І що саме? – Драко поглянув з цікавістю на Герміону, яка почала діставати зі своє сумочки конверт.
- Отже, сьогодні день Святого Валентина, тому це мій тобі подарунок. – Герміона віддала конверт у руки Драко. – Технічно, це не він. Сам подарунок вже в тебе вдома.
- Що це? – чоловік нетерпляче відкрив конверт, звідки дістав листок, де гарним почерком було написано декілька назв. - sweet juliet, louise odier, leonardo da vinci, aphrodite, vendella…
- Це троянди… Ти розповідав, що дуже любив мамин сад, особливо троянди, що росли в ньому. Але після пожежі в маєтку усе було знищено, тому зараз ви з мамою намагаєтеся його відновити. Я подумала, що це буде непоганим доповненням до колекції квітів місіс Мелфой.
- Герміоно, це справді чудовий подарунок. Я…не знаю що сказати. – Драко поглядав то на дівчину, то на листок перед собою. На хвилину чоловік закрив очі і перед ним з’явився квітучий сад матері, найулюбленіше місце на планеті. Драко згадав, як одного зимового вечора розповів Герміоні, що Нарциса планує з весни розпочати масштабне перетворення саду і вже розподіляє місця для квітів. А вона запам’ятала. Драко відкрив очі. – Це справді чудовий подарунок і він важливий для мене. – Драко з вдячність поглянув на дівчину та взявши її за руку, поцілував.
- Я щаслива, що тобі сподобалося. – Герміона усміхнулася хлопцеві, від його жесту їй стало ніяково, тому вона почала швидко оглядати приміщення аби перевести свою увагу на щось інше, від такої реакції Драко усміхнувся.
- Тепер моя черга дарувати подарунок. – Драко дістав з-під столу пакет та протягнув його Герміоні.
Чому я раніше його не помітила? Відкривши дівчина вийняла з нього пляшка віскі.
- Якщо не пам’ятаєш, це той віскі що ти хотіла п’яною випити в мене вдома. – від слів чоловіка Герміона ледь не кинула пляшку.
- Ти казав, що він дуже дорогий.
- Для тебе мені нічого не шкода.
- Дякую…- Герміона оглянула пляшку з усіх сторін, такого подарунка вона точно не очікувала.
- Ти серйозно? – піднявши одну брову Драко поглянув на дівчину.
- Пробач що? - Герміона не розуміла що від неї хоче Драко.
– Ти справді подумала, що я подарую тобі пляшку віскі на день всіх закоханих?
- Але ти ж мені подарував. – Герміона не розуміла слів Драко
- Герміона, Герміона… - Драко потягнувся до внутрішньої кишені в піджаку і дістав конверта. - Ось справжній подарунок.
Дівчина взяла конверта до рук та відкривши побачила якісь папери. Почитавши їх Герміона поглянула на Драко.
- Це ж…
- Так, документи на порт ключ в Італію для нашої романтичної подорожі.
- Італія - це моя мрія! Драко… - Герміона швидко почала кліпати очима аби прогнати сльози. - Дякую, для мене ще ніхто такого не робив. Це…
- Тобі доведеться звикати, бо я планую тебе часто радувати.- Драко гаався заспокоїти дівчину, тому швидко перевір тему. - Ми можемо поїхати туди коли завгодно, у цього порт ключа немає дати.
- Я завжди мріяла побувати в Флоренції, але потрібно все спланувати, де ми будемо жити, куди сходити, що взяти….
- Годі. Одним тобі перейматися не потрібно, жити ми будемо на віллі Блеза.
- Блез має віллу в Флоренції?
- Так, тому залюбки її нам надасть. Я вже домовився з ним.
- Не можу дочекатися…. - Герміона мрійницьким поглядом поглянула на документи. Флоренція. - Якби можна було б я зараз поїхала.
- О, ні на сьогодні в нас інші плани, я тобі вже це казав. - Драко підморгнув Герміоні. - І мені вже набридло тут сидіти, ходімо додому, продовжимо вечір там, випивку гарантую не гіршу. - Драко засміявся.
- Ти колись припиниш підколювати мене тим випадком?
- Дай подумаю…. - Драко вдав вигляд ніби замислився. - Ні.
- Ти нестерпний. - Герміона хмурячись прийняла пальто, яке чоловік допоміг їй одягнути.
- Але ти мене любиш. - промшетів Драко на вухо.
- Люблю… - обертаючись зітхнула Герміона.
- І тебе люблю. - Драко нахилився до дівчини та поцілував її.
- Ходімо. - Драко заплатив та пара пішла до виходу з ресторану.
Вийшовши на вулиці закохані сильніше вкуталися у свою пальту.
Надворі почав падати невеличкий сніг. Драко взяв Герміону за руку та вони попрямували до найближчого місця, де можна було б роз’явитися.
А сніг ставав далі де більшим і з часом закохану пару вже не було видно.