— Річі… Стоп, ахах, це… А-ах… Занадто! Будь-ласка, зупинись, — Коннор вигнувся, звиваючись всім тілом, і намагаючись уникнути контакту голої шкіри з пухнастим, в’юнким пером.
Поза «морської зірки на спині», з прив’язаними до ліжка кінцівками, ніяк цьому не сприяла, а Річард навіть і не думав припиняти екзекуцію. Гостроти відчуттів додавала темна пов’язка на очах та повна відсутність можливості спрогнозувати наступний крок партнера.
— Ти сам погодився на експерименти, Конні. Сам сказав не реагувати на прохання зупинитись. Тож терпи, бо я планую сьогодні ще дещо спробувати, — Річард знову провів пером від пахв, по ребрах збоку, до самого живота, викликавши помітне м’язове напруження і протяжний тихий стогін.
Задоволений результатом він ковзнув ним вниз, навмисно оминаючи пахову зону, і спускаючись нижче по нозі, до самої стопи. Коннор сіпнувся, підгинаючи пальці. Відчуття невідомості стягувало і лоскотало нутрощі, підкочуючи тугий клубок до горла.
— Розслабся, Конні, — Річард відклав пір’їну, погладив його по литці, ведучи рукою до п’ятки, нахилився нижче і торкнувся губами гомілки.
Коннор переривчасто видихнув. Річ встав на коліна, лизнув тендітне місце біля кісточки з внутрішнього боку стопи, провів пальцями до самих подушечок і зробив кілька дрібних укусів відразу їх зализуючи.
— Мгх, Річі… Що ти вбіса коїш?
— Насолоджуюсь тим, що ще ніколи не робив, але про що давно мріяв, — він притулився щокою до ноги Коннора, ластячись та примружуючи очі від задоволення.
Йому справді подобалось торкатись чутливої шкіри підйому стопи, лоскочучи її язиком та вустами, брати коннорові пальці до рота, обсмоктуючи кожен і змушуючи його тремтіти та тихо схлипувати.
— Як тобі таке, Конні? — запитав Річард обдмухуючи теплим диханням вже другу стопу.
— Л-лоскітно… Але мені все подобається.
— Дуже добре, — він почав пестити її так само як і попередню, на що Коннор проявив доволі красномовну реакцію у вигляді гучних зітхань та досить помітного збудження. — Бачу, що ти не байдужий до таких пестощів.
— А ти, Річі?
— Я тим більше. Хочеш відчути, наскільки? — один впевнений кивок і ось Річард розв’язує мотузку, звільняючи одну ногу, та притуляє її до свого паху.
— Ооо… — голосно видихає Коннор, та вже сам гладить стопою затверділий прутень Річарда. Він обводить пальцями точно по формі вниз, а потім вверх і вже з відчутним натиском. — Роздягнись і відв’яжи другу ногу.
— Кон, ти хочеш…
— Так. Я хочу спробувати, — цих слів достатньо, щоб одяг Річарда миттю опинився на спинці стільця, а сам він заліз на ліжко та встав на коліна, спрямовуючи ноги Коннора на себе. — Не тримай їх, мені цікаво спробувати самому.
— Гаразд.
Коннор, не поспішаючи, став обмацувати тіло Річа пальцями, водити подушечками по торсу, ніби досліджуючи рельєф, навіть дібрався до сосків та трохи побавився стискаючи їх між великим та середнім пальцями. Партнер не рухався, однак відчувалось його важке, глибоке дихання та пришвидшене серцебиття. Коннора це заводило навіть більше, ніж стандартна стимуляція. Він трохи затримав стопу на лівій стороні ребер вловлюючи прискорений ритм, а потім повів нижче, до пахової зони, дістаючись нарешті до стікаючого передеякулятом члена.
Річард трохи напружився і подався вперед, коли Коннор стиснув стопи навколо нього. Коннор знав, що потрібно робити. Його рухи були досить впевненими, як для першої спроби, і невдовзі Річа поглинула хвиля нових, приємних відчуттів. Коннор комбінував техніки: спочатку він водив по всій довжині боковими сторонами стоп, потім підклав одну ногу під низ, а пальцями іншої здійснював стимуляцію зверху ствола і головки, що особливо сподобалось Річарду, бо саме після цього, він застогнав гучніше, трохи схиляючись вперед. Коннор вирішив і далі рухатись таким чином, поки його не зупинив партнер.
— Стоп, чекай…
— Що таке?
— Я не хочу кінчати так швидко, — Річард знову приластився до його ніг, закинувши їх на плечі та цілуючи кожну по черзі від гомілок до колін і далі. — Крім того, несправедливо залишати тебе у такому стані. Я поставив собі за мету змусити тебе кінчити першим.
— Який ти турботлив-вий ах! — раптово скрикнув Коннор, бо Річ куснув його за внутрішню сторону стегна, майже біля самої промежини, а потім зализав те місце і пішов вище.
Своїм вологим, гнучким язиком, він вимальовував заковиристі доріжки на теплій шкірі коханця, яка щоразу покривалася мурашками, та зрештою закінчив лабіринт прямо біля основи члену. Перший доторк губами до нього змусив Коннора здригнутись та тихо застогнати.
Річард робив усе повільно настільки, наскільки можливо, тручись об член вустами, та легко торкаючи язиком. Нічого не залишилось без уваги: він обласкав кожен міліметр налитого кровью прутня, не оминув ніжну мошонку, втягуючи її до рота та присмоктуючи і відтягуючи.
— Річі, будь-ласка… — Коннор вже не витримував це лагідне катування, але зі скутими руками та з зав’язаними очима нічого вдіяти не міг.
— Що ти хочеш, щоб я зробив? — Річ навіть і не думав припиняти пестощі. — Ну ж бо, сміливіше, Конні.
Він чудово знав, як тому ніяково й соромно говорити в голос про свої бажання, однак…
— Трахни мене. Бла… Благаю, — Коннор відвернув обличчя, закусивши губу. Річарду дуже сподобалось, те, що він почув, проте йому закортіло послухати ще.
— М-м он як. А як ти хочеш, щоб я тебе трахнув? Що ти хочеш відчути? Я нічого не робитиму, поки ти не скажеш.
Коннор зашарівся і кілька разів зітхнув з явним відчаєм. Робити він міг що завгодно, але не говорити. Ще й Річ, який мучив його повільними ласками то підводячи до межі оргазму, то зупиняючись робив тільки гірше, а тепер ще й погрожував не довести діло до фіналу. Коннор вирішив трохи відімстити.
— Твій рот… Ні, я хочу відчути твоє горло на своєму члені. А потім ти виїбеш мене так… Щоб я… — його голос мав тремтливі ноти і звучав хоч і ствердно, проте нерівно.
Сором’язлива натура брала своє. І добре, що під пов’язкою не видно занадто вологих очей.
— Ні, сьогодні обійдемось без грубощів. Але я зроблю те, що ти побажав, — задоволений Річард встав, підійшов до узголів’я та поцілував коханця в губи, на що той дуже активно зреагував, намагаючись притиснутись щільніше. — Здається, я сильно розпалив твій апетит.
Річ перервав поцілунок, погладив Коннора по щоці, спускаючись до шиї, та повернувся на ліжко, продовжувати те, що почав. Він не зміг втриматись, щоб ще хоча б трохи не подражнити партнера ласками стоп, але потім перейшов до більш серйозних дій.
Річард взявся за твердий, вже майже багровий конноровий прутень, розмазав пальцем крапельку передеякуляту і торкнувся кінчиком язика отвору уретри, здійснюючи рухи по колу, та накрив головку губами, без поспіху насаджуючись ротом. Коннор мотнув головою та протяжно застогнав, відчуваючи насолоду від контакту з теплим, вологим нутром Річарда. Той почав здійснювати зворотно-поступальні рухи і з кожним рухом вниз проштовхував член глибше, поки не звик до об’єму. Йому вдалось розслабити горло настільки, що головка без проблем сягнула зони ковтання і це не спровокувало блювального рефлексу. Коннор не втримався та вильнув стегнами вгору. Річ вирішив рухатись трохи швидше, змушуючи партнера частіше дихати і стогнати інтенсивніше. Це поновило його збудження. Річард обхопив свій твердий прутень рукою та почав здійснювати фрикції в такт з оральною стимуляцією, поступово нарощуючи темп.
Йому вже сипались зірки перед очима та німіла щелепа, втім це ніяк не заважало отримувати насолоду від процесу. Так, йому подобалось віддаватись цілком і повністю, навіть якщо буде боляче. Річарда це не лякало.
— А-агх, Річі, я зараз… — Коннор сподівався, що його партнер зупиниться, але ні, та навіть і не думав: триматись не було жодних сил, тому йому не залишилось нічого іншого, як кінчити глибоко в горло Річу. — Ох, вибач. Я не…
Річард кілька разів ковтнув, випустивши член з рота, і теж кінчив, практично задихаючись та завалюючись на Коннора. Йому навіть і думка така ніколи не приходила, що він здатен досягти оргазму від факту того, що хтось заллє йому горлянку спермою. Однак, це відбулось і, мабуть, потребувало якогось аналізу. Втім, точно не зараз.
— Річі, як ти?
— Все нормально. Краще не буває. Зараз… Я тебе… Розв’яжу, — він так-сяк зміг розв’язати руки Коннора, а той відразу посунувся, щоб Річард міг лягти біля нього.
Тепер була черга Коннора комфортити свого коханця обіймами та погладжуваннями.
— Отже, тобі сподобалось все, що я робив з тобою?
— Так. Я б навіть хотів більше таких експериментів. Якщо в тебе є ще щось, що ти хочеш спробувати зі мною, прошу не зупиняй себе, — Коннор м’яко поцілував Річарда, який сильніше притиснув його до себе.
— Обов’язково, Конні. Я ще стільки всього маю тобі показати.