— Що це? — Герміона здивовано дивилася на коробку в руках Мелфоя.
Хлопець тяжко зітхнув і відкрив коробку. На м’якій червоній подушці лежав красивий срібний браслет.
— Що це? — знову запитала Герміона.
— Ти тупа, Ґрейнджер? Чи тобі ніколи не дарували прикрас? — Мелфой роздратовано закотив очі та ледь не насильно втиснув коробку їй в руки, після чого просто розвернувся та пішов.
Герміона провела його здивованим поглядом. Вона досі не розуміла, що тут відбувається. Сьогодні субота, і їй нарешті вдалося весь день провести у бібліотеці. Та варто було вирішити хоч на трохи повернутися до шкільного життя і сходити на вечерю до Великої Зали, як в коридорі натрапила на дивного Мелфоя. Може його хтось зачарував?
Нехай війна вже закінчилася і причин ворогувати теж більше нема, та раптом хтось все одно вирішив їй помститися. Коробка точно була безпечна, Мелфой тримав її голими руками. Поклавши цей дивний подарунок на підвіконня, Герміона використала всі відомі їй чари для виявлення небезпечної магії. А таких вона знала немало. Та результат все одно був дивним. Нічого. І коробка, і сам браслет були безпечними.
Герміона похитала головою і полізла до своєї улюбленої сумки за зіллями. Кілька хвилин експериментів, та результат той самий. Жодних проклять чи зіль на браслеті.
Тяжко зітхнувши, вона вирішила ризикнути та взяти прикрасу в руки. Гаррі з Роном цього точно не схвалили б, та вони зараз далеко. Навряд чи за складними заняттями у школі Аврорів їм є час про неї думати.
Герміона хитнула головою, відганяючи думки про друзів. Так, вона сумувала, але це був її вибір повернутися до Гоґвортсу і нарешті закінчити навчання.
Вона задумливо повертіла браслет у руках, так, якщо це не спроба її вбити, то для чого тоді Мелфой дав їй цю прикрасу.
Всю дорогу до вітальні вона думала про цей дурний браслет, навіть забула, що збиралася на вечерю. Нічого, у неї в сумці досі можна знайти чималий запас їжі. Та цей браслет…
Герміона впала на ліжко та почала уважно розглядати прикрасу. Це точно срібло. Візерунок у вигляді витого плюща, кожен завиток прикрашений маленьким дорогоцінними камінчиком. Все разом виглядало дуже красиво та витончено.
Такий браслет коштує чимало. Може це хабар? Але для чого? У неї немає ніякої влади, а суд над сім’єю Мелфоїв давно минув. На вирок Луціуса вона вже ніяк вплинути не може, а за Драко і Нарцису вчасно заступився Гаррі.
Тож давати їй хабар точно немає сенсу. Має бути щось інше. Думай, Герміоно.
— Не може бути, — тихо прошепотіла вона собі під ніс. — Невже це браслет дружби?
Це швидко стало досить популярним серед учнів перших курсів. Зазвичай це робили дівчата, але лише тому, що хлопці трохи соромились. Потрібно було виготовити браслет власноруч та подарувати тому, з ким хочеш потоваришувати. Якщо ця людина погоджувалася, то дарувала браслет у відповідь.
Герміона думала, що таким бавляться лише діти, але раптом вона має рацію? Невже Мелфой цим браслетом хотів показати, що хоче з нею дружити? Зазвичай подарунок треба виготовити власноруч, та це ж Мелфої, вони можуть дозволити собі виділитися навіть у дрібницях.
Ще трохи повертівши браслет, Герміона сіла і потягнулася за нитками. Рукоділля однозначно не її хобі, але сплести простенький браслет вона в силі. Якщо Мелфой першим вирішив побороти їхню багаторічну ворожнечу, то вона тільки підтримає його у цьому.
***
Герміоні вдалося піймати Мелфоя вже наступного ранку біля Великої Зали. Схопивши хлопця за руку, вона потягнула його у найближчий порожній клас.
— Я багато думала вчора про це, — почала Герміона і дістала з сумки сплетений браслет. Він був трохи кривуватий, зате цілковито у кольорах Слизерину. — І я вирішила погодитися, обміняймося браслетами дружби!
Піднявши погляд, вона здригнулася. Мелфой дивився на неї здивовано та водночас як на ідіотку.
— Ґрейнджер, ти випадково ніде головою не билася? Тебе ж наче розумною називали, невже тобі вдалося весь магічний світ обвести навколо пальця?
Герміона насупилася і спідлоба подивилася на слизеринця. Тепер вона точно нічого не розуміла. Невже то був просто дурний жарт?
Раптом Мелфой зітхнув і відвів погляд вбік.
— Пробач, старі звички беруть верх. Ти пам’ятаєш, який вчора був день?
— Субота? — якось не дуже впевнено відповіла Герміона. Різка зміна поведінки Мелфоя збила її з пантелику.
— Точно, чого ще я мав від тебе очікувати, — ледь чутно пробурмотів Мелфой собі під ніс, після чого поглянув Герміоні прямо в очі. — День Закоханих. За цьогорічною традицією, щоб освідчитися людині, яка тобі подобається, потрібно подарувати браслет. Це універсальна прикраса, тому дарувати її може як хлопець, так і дівчина. Непоганий вибір.
Герміона кілька разів кліпнула, після чого вщипнула себе за руку, та нічого не змінилося. Це точно не сон. Невже їй тільки що освідчився Мелфой? Той самий Мелфой?
— То що, Ґрейнджер, ти підеш зі мною на побачення?
— Що? Я не… Так… Тобто, так, я не… Дідько, я досі не можу в це повірити. Але так, давай спробуємо.
Мелфой весело усміхнувся.
— Дякувати Мерліну, ти прийшла до тями раніше ніж я очікував. Я замовив нам на сьогодні столик у непоганому ресторані в Лондоні. Не проти прогулятися подалі від школи?
Герміона здивовано подивилася на Мелфоя, але тільки кивнула. Невже вона настільки передбачувана? Чи це Драко надто впевнений у собі?
— До речі, що таке той твій браслет дружби?