-Провіряєш? Спитав Яр’рез, клацнувши мандибулами, й зловивши мене під столом за щиколотку, залоскотав мене за підошву своїми кігтями , від чого я поспішно втікла з під його юси. - Ні, не провіряю. Знаю, ти завжди в бойовій готовності любий. Просто рішила трохи тебе ніжкою подражнити. Зізналася я. -Що ти там так довго з тими варениками возишся? Може тобі треба м’яса ? спитала я у Яр’реза, який над своєю мискою мріяв, нікуди не поспішаючи. На відміну від мене, яка уплітала вареники за дві щоки. - Ні, не треба поки м’яса . Знаєш після тої синтетичної їжі у космосі, таке враження що смаки відкриваєш у собі по новому. Сказав він, проколюючи своїм кігтем, вареник у моїй мисці та відправляючи його собі до рота. -Одним словом ти звикаєш до нових смаків , після того ніякого їдла з космосу. Хоч в чомусь в уманів прогрес, заявила я гордо. Й поглянувши на свого збентеженого чоловіка . Взяла у пальці свій вареник з миски та дала його Яр’резу до рота, між іклами, дивлячись як він старається обережно взяти його у мене, й не задіти при тому мої пальці своїми іклами. Збентеживши мене своїми діями. На що він не довго думаючи у відповідь тицьнув мені свій вареник, традиційно нанизаний на кігті, замість виделки. -Тепер моя черга тебе кормити. Заявив Яр’рез задоволено поглядаючи на те як я зубами знімаю вареник з його кігтя. -А що не поганий такий задум одне одного кормити. Сказала я , дожовуючи вареник. Заким наші миски не опустіли. Хтіла їх занести до мийки, але не вийшло, мене перехопив Яр’рез , підкравшись до мене ззаду, і обхоплюючи руками. -Давай краще я тебе занесу моя люба, на ложе. Заявив він , притискаючись до мене. Та зриваючи з мене дратуючий його халат. Кидаючи його на підлогу. Та потершись об мене своїми стегнами. Заводячи мене своїми плавними ритмічними рухами, гайнувши нетерпеливими руками по мені кочувати. Голова Яр’реза при тому нависла над моїм плечем, розсипавши по мені свої валари. Вставши за моєю спиною, він ніжно погладжував мої руки . Яр’рез повільно водив по мені, кінчиками своїх пальців водячи ними по моїх грудях, плечах, спині та торсу. Відчуття його довгих і гострих кігтів на моїй шкірі було таким спокусливим, що мої коліна затремтіли в очікуванні блаженства. -Й що це має значити? Хто помиє посуд? Спитала я просто так, для сміху хоч й цілком серйозно у нього. Замість відповіді він ніжно взяв мою вільну руку і підняв, щоб покласти на свій пах. Я ніжно погладжувала пальцями вздовж його великого горбику. Та навколо нього. Яр’рез пирхнув наді мною і потерся стегнами об мою руку, яка перестала рухатися. Він відпустив моє зап’ястя і знову почав робити поштовхи стегнами. Мені було ясно, що він хотів. Я продовжила легенько погладжувати пальцями вздовж огрубілих країв горбка з одного, а потім з іншого боку, а потім засунувши руку під юсу схопила його – цього разу жорсткіше та потягла тверду плоть згори до низу навколо кінчика. І коли я так зробила він ріс та видозмінювався. На кінчику почала набухати головка, і я потерла грайливо її пальцем. Несподівано Яр’рез з низьким риком схопив мене за плече, і я здивовано оглядаючись відпустила його. Його стегна знову різко подалися вперед, а ікла ощирилися, він легко вкусив ними мене за шию. І я тоді знову підняла руку, щоб продовжити розпочате. Подивившись йому в палаючі вогнем очі, я дозволила своїм пальцям ковзати вгору по його животі, який був гладким і плоским. Я легко водила кінчиками пальців по його шкірі, захоплюючись тим, як вона блищала в місячному світлі. Я погладила його за ліве стегно. Впевнено взявши його член у руку. Яр’рез схвально загарчав і почав хитатися, поки я тримала його орган. -Ти такий ненаситний у мене сказала я. Він сам виглядав трохи приголомшеним, дивлячись на мене згори, посміхаючись своїми іклами та мандибулами. Замість того, щоб відповісти, Яр’рез поклав долоню на мою шию ззаду і притиснув мою щоку до свого живота. Його рука зігнулася навколо моєї голови, і він запустив пальці в моє волосся, поки я продовжувала пестити його пеніс. З цієї причини саме в цей момент я втратила почуття стримування. Тіло взяло гору над розумом, і я припала щокою до його теплого живота, цілуючи то тут, то там. Я підвела голову і глянула йому у вічі. Він дивився на мене затуманеним поглядом, поки я продовжувала пестити його зростаючий член, який збільшився в розмірі хоча б вдвічі і, здавалося, не припиняв рости. А його сильні руки продовжували ковзати по моєму тілу, водячи пальцями по вигинах з ніжністю. І я не могла не розтанути від такого. Яр’рез легко взяв мене підхопивши на руки та заніс поклавши на ложе.Він опустився навколішки і обережно штовхнув мене, щоб я лягла на спину. Обіруч він розсунув мої коліна, повністю відкривши моє чутливе місце. Я нервово тремтіла в очікувані його дій. Його рука ковзнула до мого інтимного місця, провівши великим пальцем по промежині, а потім він підніс його до свого рота і злизав мої соки. Я тремтіла від захоплення та очікування. Не гаючи часу, він нахилив голову, і його рот опинився біля мого лона. У пам’яті раптом виник образ його гострих зубів, але коли його язик торкнувся моєї промежини, всі думки відразу зникли. Його довгий,щершавий вологий язик жадібно вилизував мене, і я не стрималася і вигнула спину від насолоди. Тоді я поклала руку йому на голову і подалася вперед, притискаючись до його обличчя. Яр’рез загарчав дражнячи мене язиком і роблячи ним повільні кругові рухи по клітору, а потім без попередження подався назад і сильно вкусив мене за ногу. Я закричала від несподіванки та здивування. Схоже, це збуджувало його ще більше, тому що його рик ставав голоснішим разом із моїм криком. Розслабивши свою залізну хватку, він старанно злизав кров, що виступила на нозі, посмоктуючи ніжну плоть. Я застогнала, поглинута маніакальним бажанням випробувати більше і більше. Наситившись мною він піднявся навколішки і взяв у руку свій величезний член. Я з інтересом стежила за його рухами, що він збирався робити далі, коли порівнявся з моєю піхвою, він перекинув мою ногу через своє плече. Яр’рез входив повільно та обережно. Відчуття було таке неймовірне. Я хтиво стогнала, поки він проштовхувався далі, а потім трохи вийшов і знову проштовхнувся глибше і глибше. Схопившись за його плече для підтримки, я подивилася йому в обличчя. Він дивився туди, де наші тіла зєдналися, стрекотаючи і рухаючи стегнами вперед і назад. Він майже сидів на мені, його тіло плавно рухалося вперед і назад, його стегна піднімалися і опускалися, кожним поштовхом ведучи моє тіло все ближче до піку насолоди. Він проникнув особливо глибоко, коли моя піхва вже пристосувалася до його розміру. Я стогнала, впиваючись нігтями в шкіру на його плечі. Він забурчав, оголюючи ікла, а потім схопив другу мою ногу і перекинув через друге плече. Рух прискорювався, і кінчик його величезного члена потрапляв по чутливій точці, змушуючи мене пхикати та вигинатися від насолоди. Його руки підняли мій таз під іншим кутом, щоб я ще більше пристосувалася до його розміру. Яр’рез закинув голову розметавши свої довгі валари в різні сторни і пирхав у ритмі руху. Він водив руками по моїх стегнах і ногах, вгору і вниз по торсу, а потім по плечах і грудях, пощипуючи соски і ніжно стискаючи їх. Мене вражало те, наскільки ніжно він торкався мене, адже я бачила, наскільки брутальними та жорстокими можуть бути ці руки. Я обхопила пальцями одну з його рук і піднесла до рота, трохи вкусивши за вказівний палець, а потім узявши легко між губами смоктаючи та покусуючи. Яр’рез схилився наді мною, і його рухи стали швидшими та різкішими. Простягнувши свої руки, я легко штовхнула його в груди. Яр’рез вичікувально дивився на мене, і я піднялася, притискаючись своїми грудьми до його грудей і обхопивши руками його торс. Яр’рез сів навколішки я осідлала його. Дивлячись на нього ніжно та з любовю, і він дивився на мене з таким жаром та палаючими вогнем очима . Я взяла його за мандибулу пальцями і поцілувала його спочатку в ліву скроню, потім у праву щоку, а потім у ікла. Яр’рез загарчав, і гуркіт у його грудях віддавався вібрацією в наших тілах, і він обійняв мене своїми довгими, сильними руками. Я стогнала йому в рот і стала смоктати його язик, викликавши в нього щось між риком і стогом, через що по всьому тілу пронеслася хвиля блаженства. Трохи відсторонившись, я припала до його шиї, щоб почати смоктати та покусувати його за шкіру. Вона була теплою під моєю долонею, і я рухалася нижче, пощипуючи шкіру зубами та губами, і це змусило його різко схопитися за мої стегна. Його пальці впивалися в моє тіло, і пазурі легко проколювали м’яку шкіру. Я застогнала і водила руками по його животв, спонукаючи відкинутися назад. Яр’рез засовався і відкинувся на руки, при цьому все ще сидячи на колінах. Продовжуючи своє заняття, я нахилилася слідом за ним, полизуючи, смоктаючи і цілуючи шкіру і рухаючись нижче. Коли моє обличчя порівнялося з його великим членом, він запустив пальці в моє волосся і глянув на мене своїми рубіновими очима. Я взяла його пеніс обома руками, й наблизила головку до своїх вуст і поцілувала сам кінчик. Тоді я опустила голову до самого основи і повільно лизнула член знизу догори. З грудей Яр’реза почулося тихе гарчання, він важко дихав, дивлячись на мене. Підтримуючи постійний зоровий контакт, я взяла в рот його рожеву голівку і почала старанно смоктати, опускаючи голову і заковтуючи його настільки глибоко, наскільки могла, а потім знову підняла голову. Його рука супроводжувала мої рухи, стискаючись у кулак і легко потягуючи мене за волосся, що було трохи болісно, але водночас більше приємно. Однією рукою я схопила його член, рухаючи нею до місця, де зупинився мій рот, а друга рука ковзнула нижче, щоб схопитися за важкі яєчка. Я ніжно масажувала їх, поки обсмоктувала член. Він проштовхувався в мій рот, похитуючи стегнами в синхронному ритмі з моїми рухами, і я стогнала разом з Яр’резом. Через деякий час я підвела голову, щоб вдихнути повітря, моє дихання було важким і уривчастим. Як й у нього. Моя рука досі стискала його член і продовжувала рухатися. Вгору та вниз, вгору та вниз. І тоді я глянула йому у вічі. - Будь ласка, візьми мене любий, - благала я. Яр’рез без слів змінив позу, а потім обійняв мене своїми руками і поцілував лизнувши у губи. Після чого він легко розвернув мене і поставив на карачки, а сам влаштувався позаду, однією рукою притримуючи моє стегно, а за допомогою другої направив свій член до мого лона. - О так, продовжуй любий! - Простогнала я, коли він впевнено і плавно заповнив мене, з легкістю входячи і виходячи, так як моя вагіна буквально стікала соками. Відчуття було дивовижними та дуже чуттєвими. Я розставила руки перед собою на ложі, схопившись за матрац . Від його поштовхів я розгойдувалася вперед, і мої груди гойдалися піді мною. Він водив рукою по моїй спині, а потім вона ковзнула під мене, схопивши одну з моїх грудей, ніжно стискаючи і пощипуючи затверділий сосок. З моїх вуст зірвався хтивий стогін. Боже, як було добре! Я подалася назад, готова прийняти більше, і він з риком проштовхнув свій потужний орган ще глибше. Я кричала від екстазу та блаженства, і він збільшив швидкість руху, бо мої стогін його спонукали до цього. Його ж звуки були зовсім нелюдські. Він шалено щебетав, коли виходив, і шипів, коли входив, з кожним заходом все глибше. Його рука ковзнула до мого клітора, кігтистим пальцем він робив кругові рухи. Я вигнулась, і розряди блаженства пронеслися через все тіло, мов блискавка. Він легенько вдарив по набряклій точці з плоті і тер її між великим і вказівним пальцями. Його член рухався в мені з неймовірною швидкістю, і вже скоро все це неможливо було витримати. Оргазм накрив мене хвилею палаючого жару, і я закричала. Рідина випливала з мене з кожним блаженним спазмом. Моє лоно нескінченно пульсувало навколо його органу, а його пальці ні на мить не відпускали мій клітор. Йому як завжди було ще замало. - Яр’рез це..за . надто… ах… - я ловила ротом повітря, поки він продовжував терти мою надчутливу точку. Він все ще безжально вбивався в мене, не сповільнюючись. Звуки його стрекотання наді мною ставали дедалі голоснішими. Я відчувала, як тиск унизу живота став знову наростати, і я терлася об його руку, легко вкусивши її. Частина мене хотіла, щоб він зупинився, а інша частина жадала чергового оргазму. Мої пальці хапали повітря, нігті дряпали матрац. Я стогнала в блаженній ейфорії. Яр’рез нахилився вперед і лизнув моє плече двічі, а потім сильно вкусив, тишу осінньої ночі пронизав рик, коли Яр’рез кінчив у мене. Його член в мені пульсував так само швидко, як кров ривками випливала з рани на плечі. Я знову кінчила разом з ним. З моїх вуст виходила какофонія нерозбірливого бурмотіння, змішуючись з його гуркотливим гарчанням, поки все всередині билося в конвульсіях. Ми опустилися на ложе разом, все ще з’єднані. Його руки ніжно стискали мої стегна, і він уривчасто дихав і відсапувався, поки биття наших сердець сповільнювалося. Він винувато притулився до мене головою та зализав язиком прокушені ранки на моєму плечі. -Так, я знаю Яр’рез, не вибачайся любий, ти ж у мене дуже гарячий і темпераментний чоловік. Я он також тебе подряпала в пориві. Сказала я зализавши зеленіючі кров’ю подряпини на його плечі, залишені моїми нігтями, та поцілувавши в чоло. Місяць повня, світив до кімнати через вікно, освітлюючи нас, як удень, де ми відлежувалися на лежанці , після наших буйних занять коханням. -Я люблю тебе моя Богиня, сказав Яр’рез цілуючи мене, та лизнувши, лоскотаючи своїми мандибулами. Ховаючи свою голову мені на грудях. Я також тебе люблю, сказала я, обіймаючи його однією рукою за шию, а іншою перебирала його довгі валари лежачі на плечах та спині, та гладячи кінчиками пальців по лиці з щетинками. -Ти такий неймовірний мій Яр’рез, мій солодкий коханий. -До речі що означає цей гарний надпис, на моїй чудовій обручці, унтарі подарований мені, моїм улюбленим чоловіком. -Там на нім по наудівському написано. -Носи з честю та вірністю Кодексу. Вбивай тих хто порушили його. Сказав Яр’рез голосно клацнувши двома верхніми мандибулами та прикриваючи очі. -Нічого так,сказала я , мені подобається. На що Яр’рез тільки фиркнув. -Вони там полюбляють пафосні слова, у Сендарі. Нічого особливого як на мене. Відповів він зіваючи, та голосно чухраючи собі бік кігтями. А потім просто поклавши свою руку мені на живіт.-Просто ти любий може звик до тих частих нагород, певно тому воно тобі й надоїло. Сказала я, й намацавши лежачу збоку на підлозі ковдру з горем пополам натягнула її зверху над лежачим на мені Яр’резі, мене то він достатньо собою грів, а сам був без нічого. -Мені не холодно, ти мене собою грієш моя солодка. Муркнув він ,потершись головою об мене. -Я то грію тебе знизу, а твою дупку та спинку немає чим гріти. От і кутаю тебе в ковдру, тому що дупка і спинка мають також бути в теплі. Відповіла я , жартома хлопнувши Яр’реза по сідниці рукою. На що він уткнувся лицем в мене, лоскотаючи мене по шкірі трохи своєю щетиною на лиці та мандибулами й своїм рівномірним диханням. Не зважаючи на то, я почала куняти, рівномірно посапуючи в голову коханого. Так й заснувши з своєю руку всунутою у його валари на голові. Яр’рез ще не спав, вдивляючись своїми червоними очима жаринками у повний місяць за вікном. Концентруючись своїми думками на постаті умана в пурпуровому одягу з їх спільного з Іларією сну. Ніч та повний місяць то саме що треба тим хто мандрує снами по астралі, як по лезу меча. Опустившись на одне коліно Яр’рез , придивлявся до темної кам’яної будови,з гострими шпилями на даху. Не довго думаючи він підвівся з землі, й в пару стрибків вже був біля тої будови. Чіпляючись кігтями по між каменями він вправно і швидко поліз до вікна на висоті. Підтягнувшись на руках Яр’рез легко заскочив у кімнату, настроївши пошук в своїй масці по тепло режиму. Й ідучи по слідах в якесь місце, де було повно уманів у просторій кімнаті. Тихо прокравшись туди він прислухався та причаївся за колоною. Підглядаючи за уманами. Їх було десь з тридцять в одній кімнаті, всі в чорних просторих балахонах, крім однієї постаті яка виділялася над іншими своєю поведінкою лідера та багряним балахоном. Лице умана скривала рогата маска, як й лиця інших були скриті просторими капюшонами . Всі умани у тій просторій кімнаті з чорними стінами були самцями, згрупованими навколо свого лідера і подовгуватого кам’яного вівтаря. Хоч Яр’рез був за межами свого фізичного тіла у своїй подорожі астралом, проте дуже хотілося йому те все уманське не зрозуміле збороще пошматувати на маленькі кусочки своїми кі’чті-па. Ще від них всіх відчувлася якась скрита агресія. Але його діло просто не видавати себе нічим лишнім, а розізнати більше за того умана в багряному балахоні та рогатій масці якоїсь земної тварини. Тут з іншої кімнати появилися ще двоє уманів роздітих по пояс, які вели перед собою сковану ланцюгами темноволосу перелякану уманку, яку вклали силоміць на вівтар та прив’язали її до нього за руки та ноги. Яр’рез тихо загарчав, стискаючи пальці на руках в кулаки. Щось те збороще самців уманів себе вело так як проста Брудна Кров з Яутжа -Прайм. Зв’язали слабу самку для власних плотських розваг? Так подумав Яр’рез над побаченим. Бо мови уманів він не розумів овсім. Окрім своєї Іларії. А проникати в голови до тих уманів щоб читати думки, було не зовсім безпечно, щоб не видавати свою присутність серед них. Тут той уман в багровому одягу взяв кинджал у руку та не вагаючись пробив ним серце прив’язаній до вівтаря уманці. Двоє уманів голих до пояса , стояли не рухаючись. А інші тридцять стоячих у приміщені монотоно повторювали одну й ту саму мантру. -ОУМммм…. САТ НАМ САТ НАМ САТ НАМ…. Уман в багровому одязі набрав кров з уманки в чашу, й тою кров’ю почав виводити знак на лобах, ставших на коліна перед ним двох до пояса роздітих уманів. Очі в них стали змінюватися та ставати жовтими, тіла їхні вигинало та кидало в різні сторони, коли кості під шкірою тріщали та трансформувалися з людських на тваринні, кігті шкребли кам’яну підлогу, лиця видовжилися перетворюючись на ощирені в оскалі морди з зубатими пащами. -Так, он воно що.. Той уман ними командує, тими як їх там називала Іларія- вовкулаками? Так на то виглядає. Вовкулаки піднялися з підлоги на ноги возвишаючись над рештою уманів на пару голів перебуваючих в кімнаті. Морди вовкулак принюхались, загарчавши, повернувшись в сторону Яр’реза ховавшогося за колоною. -К’жит їх дери! Вони мене відчувають ті умано-звірі. Треба ушиватися звідси поки не пізно. Подумав Яр’рез тихо вилаявшись про себе. Бо вже й решта уманів повернулася слідом за поглядами чотирьох жовтооких істот. Їхній лідер показав пальцем вовкулакам, даючи їм команду, блиснувши на своєму пальці перстнем з чорним блискучим каменем. Яр’рез загарчав. Випустити кишки? Чи тихо зникнути? Певно друге. Не охота себе видавати. Бо потім якщо треба буде то вже не попаде в заблокований астрал.
Я збудилася, на світанні від рику Яр’реза , який стиснувши мою ногу своєю рукою, впився у неї своїми кігтями, проколюючи шкіру. -Ну ще під час кохання таке терпіти від нього можна, бо він від свого буйного темпераменту губить контроль, але тепер ще й у сні то мабуть занадто. -Ти що витворяєш? штовхнула я його рукою у плече. Але він продовжував гарчати, стискаючи сильніше свої кігті на моїй нозі. -Ти що збрендив любий?! Вскочила я поморшившись, сівши та стараючись забрати його руку з своєї ноги. Його очі були відкритими та горіли червоними жаринами, але таке враження що він нічого не бачив з тої сторони де залишив фізичне тіло. -От, халепа.. Та будися. Почала я сильніше шарпати Яр’реза взявши його за плечі. Проте ефекту нуль. Навіть й член не реагував на мою руку. -Ти думаєш мені дуже приємно тобі врізати по пиці, кусок астрального мандрівника? Спитала я в нього. Траснувши його рукою по щоці, аж луна пішла по хаті. Ричання затихало. Але хватка на моїй нозі не слабшала. -Тобі треба побудку та щей взбучку? Спитала я вгативши йому ляпаса по щоці від душі, з іншого боку. Вже лякаючись за нього. Хватка на моїй нозі ослабла, й трохи ослабла. Рубінові очі втратили свій вогонь, ставши темними та закотилися. -Будися! Сказала я. Та хотіла ще дати ляпаса, проте він перехопив мою руку , перевівши подих. -Люба.. Не треба.. Я вернувся. - Він вернувся.. та я ледь тебе достукалася мандрівник ти потойбічний мій. Охота тебе прямо батогом випороти за твої мандри в астралі. -Той випори.. Сказав він, присівши та обійнявши мене. - Я пожартувала з батогом, хіба по сраці тебе рукою налуплю як дитину що нашкодила. Сказала я йому , погладивши по голові. - А я серйозно. Сказав він, встаючи та йдучи у свій кут за своїм канчуком. -Яр’рез ти чого, я не буду тебе ним лупасити. Ти що здурів? Він, нахилив голову. Рубінові очі зупинилися на моїй нозі з п’ятьма проколами та тонкими цівочками крові по шкірі. -Ти був не свідомий коли це зробив.. Заспокойся, кинь свій батіг . Йди сюди любов моя. Привставши на ложі схопила його за пальці, тягнучи до себе. Й аж від душі відлягло мені, коли побачила що він свій канчук відложив вбік. Та опустився біля мене на коліна. -Я пустив твою кров й по… -Та заткнися ти з своїми законами яутжа. Сказала я. Тут мої закони. -Я он тебе по пиці лупила щоб до тями привести. Й коли ми займаємося коханням ти іноді також мене драпаєш чи кусаєш. Ти мій чоловік, я люблю тебе, а ти мені пропонуєш щоб я тебе відлупила за те, що ти не свідомо мене подряпав у сні, хоча тебе засмоктало в астралі… - Й за одне , й за інше.. Мені так соромно. Я не оцінив те що ти називаєш силою магії.. Ти мене вернула звідти. Сказав він , нахилившись та злизавши з моєї ноги кров, вперся головою об мій живіт. - Магії? Здивувалася я. -Ти куди заліз у сні? Спитала я, підозрюючи одну свою думку. - До того умана, з нашого спільного сну. Сказав Яр’рез тихо , лоскотаючи своїм теплим видихом мій живіт. Та підвівши голову, подивився мені у вічі, взявши моє лице у свої руки. -Він там проводив у темному приміщені якийсь обряд з тридцятьма іншими уманами в чорних балахонах, а сам був у багряному балахоні та рогатій масці. Вбив якусь чорноволосу уманку на вівтарі й тою кров’ю помітив двох напів голих уманівських самців, які потім перетворилися на вовкулак, й винюхали мою присутність там.. -Нічого собі.. По тому що ти описав мені любий, то був явно Чорнокнижник.. А ще з вовкулаками покірними йому.. Про що вони говорили? Ти знаєш? Заінтригувалася я. -Ні, я не розумію мови інших уманів зовсім, як й тих Духів лісу. Можу тільки у їх голови залізти. Тільки тебе розумію. З почутого від Яр’реза я трохи розгубилася. Дивно що він мене розуміє, а я його й спокійно між собою розмовляємо. І по тому думала що він розуміє всіх. А вийшло зовсім інше.. А от те що інших він не розуміє то недобре. Треба буде навчити його уманської мови , для його ж безпеки. Подумала я лягаючи, та поправляючи подушку під головою. Й потягла Яр’реза легко за валар, щоб вкладався на мене. Не довго думаючи він так й зробив. -Ну а чого ти залип у тому астралі? Спитала в нього , возячись з ковдрою, та вкриваючи нею нас. -Думав що треба випустити їм всім кишки, тим уманам й їх звіро-людям на побігушках, тій всій компанії Поганій крові, за те що порушили Кодекс Честі, та вбили зв’язану слабу самку. -Все таки любий мій ти Арбітр й далі , раз у тебе такі думки. В наших краях такі речі дуже часто трапляються… А тепер є мій Арбітр який буде їх карати своєю десницею. Карма. Яр’рез збентежено форкнув, клацнувши своїми мандибулами. Гадаю що в реальності тобі буде приємніше випускати їх кишки, як й їх лідеру… Коли до них доберемося. Бо все одно не знаємо хто це. Знаємо тільки те , що він таки дійсно Чорнокнижник , завдяки тобі мій милий, й деяким символам у нашому спільному сні, й те що він якимось чином має владу на вовкулаками. Сказала я задумливо почісуючи Яр’реза за шию пальцями. - Над вовкулаками які мали знищити тебе, знищити відьму . Це було вкарбоване у їх мозок. Сказав Яр’рез мені, дещо нагадуючи, проникшись нашим спільним розслідуванням. -Ти рахуєш що на інших відьом також була команда на знищення, у тих вервольфів ? Спатала я думку Яр’реза. -У тих що їхні черепушки в трофейній лежать, команда була тільки на тебе. А в інших мабуть була на других уманок відьом. Чомусь така моя думка. Відповів Яр’рез. Занадто там агресивна атмосфера була у тому приміщені серед тих самців Брудно Кровних. Жадоба до влади та крові. Додав він, рикнувши. -Цікаво чим ж відьми заважають якомусь Чорнокнижнику? Спитала я , в Яр’реза. -Не знаю.. може конкуренція, позбавляється від лишніх.. Сказав він. Почухравши собі голосно кігтем лоба. Я задумалася. Все таки є в тому щось. Яр’рез правильно думав. Але мабуть й ще щось було крім того. - Й все ж таки якщо ще щось подібне учиню, як сьогодні з твоєю ногою, то не шкодуй вперіщ мене моїм канчуком, а не руками по морді. Сказав він , поглядаючи на мене. - Ой, ну Яр’рез ти такий з тим нудний, заспокойся вже. Заткнись, на тему биття тебе канчуком. Відповіла я . Зажавши йому рукою мандибули, чуючи як він смішно фиркає носовою складкою поверху моєї руки. -От по дупі тебе можна бити, вона в тебе й так така накачана та пружна хоч горішки нею давити можна. Сказала я сміючись, коли Яр’рез рукою легко забрав мою руку від себе та легко вкусив мене за пальці, голосно їх нюхаючи. На що я жартома полоскотала його по мандибулах. -Яр’рез, а які ти там ще деталі чи знаки запам’ятав з того місця де ти був? Спитала я, бо все ж таки цікаво знати подробиці. - Темні стіни навколо, той знак що в тебе там у кімнаті є, перевернутий тільки, ще чорний блискучий перстень був у того Чорнокнижника як ти його називаєш… й вроді більше нічого такого не запам’ятав більше. Хочеш, я себе можу знову налаштувати на сон за межею, й тоді докладно щось обдивлюся… -Ні, не хочу. Не треба любий, більше таким займатися. Особливо де Чорнокнижник. Запротестувала я, трохи нервуючись. -Ну, ти можеш мене контролювати в сні на інший раз. -Яр’рез, не смій поки про це навіть думати. Чорна магія та Чорнокнижник це ж тобі не Жорстке М’ясо, де ти знаєш хоч проти кого ти борешся. А в тих є влада над вовкулаками, демонами та злими духами… Так що поки що забудь за свою затію. Рано чи пізно й так він все себе проявить. Яр’рез мовчав, тримаючи мою руку, стукаючи своїм кігтем мене по пальцях. -Так,ти зрозумів? Поки забудь за це. Сказала я , затиснувши своїми пальцями його кіготь. -Гаразд, зрозумів,не нервуйся. Сказав він мені, заспокоюючи. Та, піднявши голову, лизнув мене за губи. -Треба мабуть ще доспати мені, бо через той астрал я так замотався.. Сказав Яр’рез голосно зіваючи, та вкладаючи на мене зручніше свою голову. Погладжуючи його по голові та валарам рукою, якось й сама заспала поруч. Скільки минуло часу не зрозуміло, бо збудилася від того що через сон як би почула як доносилося до дому ричання та іржання.. Буран? В шо він влип? Продираючи очі від сну, замітила що Яр’рез вже навіть не в ложі. А заклопотано возиться у закутку з своєю амуніцією з маскою на лиці. -Що за алярм? Здивовано питаю, зіваючи. Й тут же сон як рукою знятий пропадає. Вскакую на ноги, вдіваючи халат на себе. Гвалт дійсно з сторони лісу відчутний, й то сильний, рики, возня, та коняче іржання. -Там на коня в лісі напали хижі тварини схожі на вовкулак трохи й одночасно не схожі. -Вовки це.. -Яр’рез але.. Я замовчала, бо й за коня страшно було, й за Яр’реза , й знов же не охота було щоб хтось постраждав -Не умани, але трохи з ними розімнуся. Сказав Яр’рез защіпаючи в себе на правій руці свій наручник з подвійними лезами. Та прищіпаючи на пояс юси , свого канчука, та спис. -Тобі краще дома лишатися, сказав він блимнувши на мене темними візорами своєї маски, бачучи моє нетерпіння. -Стій, любий. Це вже можна зняти, бо бинти можуть помішати тобі. Сказала я швидко розмотуючи на лівій руці з його долоні бинт. Проріз після нашого ритуалу гарно зажив. Й чмокнувши його туди відпустила його руку з своєї. -Будь обережний. Дала я свої обов’язкові настановки. Яр’рез на то мовчки кивнув. Та вискочив за двері, не встигла я до дверей підійти, як він з котячою грацією швидко заскочив на ближні дерева й по них пострибав до лісу. В мене було бажання дуже велике кинутися за ним навздогін, але я знала що буду тільки там заважати йому рятувати Бурана від вовків. Але дивно чого вовки на нього напали. Він то здоровий фізично жереб, ще й тепер вожак свого табуна. Яр’рез по деревах швидко наближався до місця події. Кінь заплутувася все більше у мотузках ногами й практично вже не міг відбиватися від стаї вовків яка його оточувала, наближаючись та загрозливо шкірячи ікла. Жеребець важко привалився боком до стовбура дерева, слідкуючи за вовками налитими кров’ю очима, роздуваючи ніздрі та шільно притискуючи до своєї голови вушка. Яр’рез зіскочив з дерева перед заплутаним конем й вовками. Знімаючи з пояса свого списа та розкладаючи його. Прийнявся ним розкидати здивованих вовків у різні сторони, не вбиваючи їх, але добре так шокуючи. Вовки відбігли в сторону перегруповуючись й не зовсім хотячи нападати. Одне діло кінь який заплутався у мотузках, майже легка здобич, й зовсім інше якась висока двунога істота схожа фігурою на людину з першого погляду, але віяло від нього зовсім не людським духом, а ще він не боявся. Один вовк таки кинувся, цілячись щоб вкусити зубами за ногу Яр’реза. Але полетів верескнувши шекереберть в кущі підчеплений кінчиком списа. Так мовчки покружлявши вовки таки відступили подалі від своєї цілі. Яр’рез наблизився до коня, роздивляючись його. Кінь знову притис вуха до голови. Кігтисті руки того двуногого його також настрожували, як й усе хиже чи незнайоме, проте від незнайомця пахло хазяйкою та домом. - Я тебе розплутати. Почув Буран впевнений голос в своїй голові. Яр’рез склав свого списа, вішаючи його на місце та активовуючи свої кі’чті-па і наблизився до коня, поклавши руку на блискучий вороний бік, відчуваючи як під його пальцями, здригається кінська шкіра. Й легко перетинаючи мотузки своїми лезами на передніх та задніх ногах коня й знімаючи з нього залишки пут. Як би хотів так заплутатися сам, то ніколи б не вийшло. Кінь струсився від голови до хвоста, скидаючи з себе рештки. Та дивлячись чи є ще поблизу, вовки. Але ті таки плюнувши на свою затію втекли в ліс. Буран знову понюхав Яр’реза, винюхуючи знайомі запахи та вкусивши легко за плече, штовхнув його головою. Яр’рез почухав його по шиї своїми кігтями, коневі таке сподобалося. Буран гордо задерши губу до гори й виставивши зуби, підставив Яр’резк своє плеча та холку. -То ти любиш щоб тебе чухрали? Спитав Яр’рез почісуючи коневі холку своїми кігтями. Буран у відповідь почесав зубами ногу Яр’реза засмішивши його тим. Потім прислухався, здаля пролунало іржання кобилок. Й Буран заіржавши їм у відповідь, й вдячно лизнувши Яр’реза за руку, погалопував до свого сімейства. А Яр’рез рішив пішки пройтися до дому. Й встиг блискавично зрегаувати та відхилитися коли з кущів на нього вискочив вовк, Яр’резу нічого не лишалося як полоснути у відповідь по напавшому на нього з засідки мстивого вовка по м’якому животі своїми кі’чті-па. Й відійшовши вбік дивитися затим коли розчленована тварина впаде на землю. Нахилившись над вбитим звіром. Яр’рез одним ударом лез відділив лінію вздовж хребта та голови. Забравши собі в знак поваги, до земних хижаків його череп та хребет.