Долі-жаба, Долі-жаба, Долі-жаба. – ледь вловимий дитячий голос чутно в шумі води. Поки його на
друзки не розбиває, голос дівчини
- Долі-лялечка, Долі гарненька.
Хлюпання води. Тепло. Її голову обходять масажними рухами. Піна. Вона не наважується відкрити очі,
але насолоджується.
Рушник. все скінчено темрява стала ґрифіндорьскою ваною, а голос рудою дівчиною.
- Я виглядаю, так як хочу виглядати.
Її обличчя беруть в долоні
- Нуу, ми тебе тепер помили, і ти виглядаєш пречудово. Я ж можу сказати, що з мокрим
волоссям ти по-особливому чарівна?
- З мокрим волоссям – я мокрий щур.
Руда цілує. Цей поцілунок тане на губах, як захід сонця, так само поступово їх губи віддаляються, як
сонце від неба.
-Молі!
Це слово значить теплі обійми, запах спілих слив, поцілунки, літній день, регіт, стан коли серце гупає
настільки сильно, що ти не знаєш чи виживеш, сніг в рудому волоссі…
-СТОП, А ДЕ ШАПКА?! МОЛІ! МОЛІ!
Лунає сміх. Увесь Ґрифіндор грає в сніжки, поки вже чверть Слизерину лежить з грипом. А вона
розтріпана.
-Не знаю, певно в Артура, або на сніговику.
-МОЛІ! Не можна бути такою безвідповідальною.
- Не можна бути такою безвідповідальною, — передражнює вона. Регіт
-Що б я, більше цього не бачила!
- Що б я, більше цього не бачила!
- Не зли мене!
-Не зли мене!
Стрибок. Вони обидві падають в сугроб та сміються.
-Молі!
-Долі!
Це слово, значить рожевий, це слово значить бантики у волосі в різноманітних варіація, запах
парфумів, це видихи між поцілунками, це суворий погляд, це виклик:
- Долорес Амбридж і пошепки, а взагалі мені непотрібні друзі.
Це сталося в літку, коли п’ятий курс був позаду, а шостий попереду.
- Молі Превет і я доведу тобі, що ти помиляєшся. — вона простягла руку.
- Згинь
Через 2 тижні стався М’явчик – біло-руда істота що м’явкає та причина майже всіх проблем 1965р.
- Ні, ні, ні, я не можу тебе забрати маленький. Мої батьки виженуть мене разом з тобою.
Сонце вже сідало, а вони сиділи на порозі. Тоді з’явилась Молі і вони просиділи до повної
темряви. Виявилось вона може взяти його до себе і їй можна розповісти все. Але лише те, що
стосується котів. Це любов, це найбільша мрія це скарб. А ще підгодовувати їх, повноцінне гобі.
Це літо пройшло в будинку Превет. Він став, їх спільним котиком.
- Ти взяла! Ти взяла його з собою! — Радість було чутно на весь експрес.
Все розм’якло всередині від цієї усмішки. Долі накинулась та обійняла її з усієї сили. В тому ж
експресі вони вперше поцілувались відчуваючи нагріте місце між ними та біле хутро.
***
- Я ж можу позичити його в тебе на кілька днів? — цьом у щоку. Клаптик зеленої спідниці
зникає за поворотом. Руки більше не відчувають ваги та тепла.
***
- ЕКСПЕКТО ПАТРОНУМ — у голові, знов той спогад з експресу, просто перше що попало в
голову. В ситуації де є час, було б неможливо вибрати найщасливіший спогад, з того, що
сталось за ці кілька місяців, але зараз треба рятувати Молі.
У кімнаті з’явився дуже пухнастий сяючий кіт, і холод що пробирав до кісток зник,
- А тепер поясни мені, ЯК ТИ ПОПАЛА В СЕКЦІЮ З ДЕМЕНТОРАМИ? [Так у Гоґвортсі у 1960-тих,
була окрема територія для дементорів].
У відповідь мовчання, очі наповнені слізьми. Вони просто обіймаються на підлозі.
- Скажи, це через Артура? Так? Я обіцяю не сваритись.
- Так, — легеньке схлипування.
***
Слизериньска спальня, напруження як і похмура погода повисли над ними. У руках гребінець та
коричневе волосся, треба привести все це до ладу.
- Чому ти мені так довго нічого не розповідаєш про Артура? Ви вже не друзі?
- Я вагітна.
В кімнаті запала тиша, розтягуючи мить наскільки це можливо. Можна було почути, як розбивається
серце та надії.
А далі крики та сльози.
З того часу, вони більше не зустрічалися, кидання випадкових поглядів не рахується. Тепер ж їх
дороги розійшлись назавжди, одна вела до домашнього затишку, інша в коридори міністерства, що
закінчувались власним кабінетом з каміном. До якого одного разу залетіла хирлява сова. В листі було
лише одне слово « пробач» та ж сама сова полетіла з іншим листом «це тому що я напівкровна»
Слова розгубились на відстані, розчавлуючи з середини, тепер вони стали недосяжні одна для одної,
лишшивши по собі лиш пустку на душі, яку заповнила ненависть.