Як це добре так бути поглинутим одне одним, за все на світі забувши. Його відкинута голова лежить на мені, на лінії мого живота, мої ноги торкаються його спини з розсипаними по ній темними валарами, а мої руки продовжують торкатися пальцями до його шиї, лиця, голови , затримуючись не надовго то тут то там. Такий обмін енергетикою, від якого тепло розливається по тілу. Заким одне занудно гудяче крилате створіння не порушило його нам, наш баланс, залетівши в кімнату через відкрите вікно, та прийнявшись літати натужно гудучи, по всій кімнаті, збентежене ароматами свіжого трупа. Дратуючи нас своїм бжужиканням, та віражами по кімнаті. -К’житова комаха. Буркнув Яр’рез, вийшовши з трансу, в який я його так відправила своїми пестощами, відкриваючи свої рубінові очі, дивлячись на мене, та клацнувши мандибулами . -Але це добре, час братися мені за трофеї та знищити останки. Сказав він з неохотою відриваючись від мене, та беручи своє пуделко до рук, витягнувши з нього кігтями, подовгасту прозору формочку, наповнену ярко синім вмістом. -Й що оця крихітка знищить трупи? Спитала я нахилившись та підозріло з недовірою роздивляючись ту шкляшку що він тримав у пальцях. - Ця крихітка, як ти її називаєш люба, вона не тільки нищить трупи, цей розчинник нищить все, навіть панцирі жорсткого м’яса. Але для нищення живих ксеноморфів її ніхто з яутжа не використовує, бо щоб взяти трофейну голову чужого треба перемогти його в бою. Тому цей розчинник використовується тільки для того щоб знищити сліди.. Пояснив він мені, підвівшись. Й підійшовши до тіла на підлозі , нахилився над ним висовуючи свої подвійні леза, та легко ними відрізав голову трупа, бережно поклавши її трохи в стороні. І трохи вилив тої ярко синьої рідини з шкляної формочки на обезголовлений труп. Пару секунд й труп зник розтанувши, як би того тіла там й не було зовсім перед тим. -Нічого собі.. здивувалася я. Ще по кімнаті бігаючи поглядом після того, наче очікуючи що той труп як у фокусах, десь тай появиться у іншому місці кімнати. Яр’рез з того всього аж весело розстрекотався , підглядаючи за мною та моєю реакцією. -Бачиш люба, й не треба рискаля щоб закопати в землю москаля. Решту так само оброблю розчинником й все. Тут над ним почала нагулювати круги муха, видно рішивши що можна приземлитися на мертву голову яка лишилася з трупа.
Не довго думаючи, Яр’рез швидко вихватив з поніжжя свого меча, прицільно махнувши ним у повітрі та розсікаючи ним муху на дві половинки. Та ховаючи його назад в поніжжя. -Надоїла к’жтова комаха своїм гудінням додав він, глянувши на дві половинки розчленованої мухи лежачі на підлозі. А потім на мене, й мій від подиву відкритий рот. -Ти її так прямо літаючу у повітрі й розрізав! Заявила я захоплено. -Як й ті жолуді та яблука, якими ти у мене кидала. Все легко та приємно. Це ж моя робота, брати трофеї та розчленовувати тіла додав він, клацнувши своїми мандибулами загрозливо покосившись на муху та голову лежачу на підлозі. -Я піду за рештою наших трофеїв на двір у підлісок.. а ти підеш зі мною чи будеш в хаті? Спитав він у мене, піднявши з підлоги голову та розглядаючи її, й вертячи в руках. -Звісно що з тобою піду. Чого я маю сидіти в хаті сама без свого коханого. Але перед тим треба ж взяти ту твою сітку для голів, яку ти лишив в іншій кімнаті. Сказала я, розвертаючись. -Може візьмеш ще цю голову? Спитав Яр’рез дивлячись на мене, та протягуючи мені мертву голову. -Та візьму любий, бо по дорозі. Відповіла я . Бридливо беручи голову за замурзане кров’ю волосся рукою. Й віднесла її до ритуально-трофейної кімнати, поставивши її на стіл біля вишкіреного черепа з хребтом, прихопивши в руку легеньку сіточку для голів. Пішла до іншої кімнати, де біля виходу на мене вже чекав Яр’рез тримаючи у лівій руці формочку з ярко синім розчинником. -Я хочу щоб ти на мені їхала, заявив Яр’рез присівши перед мною. Хотіла спочатку йому відповісти що я можу й сама своїми нозями піти, але не хотілося ображати його почуттів. Тому не довго вагаючись, залізла йому на спину, перед тим забравши руками з нею всі валари, вкладаючи їх йому на перед на груди. То ж не зовсім приємно, коли хтось сильно товчеться по твоєму волоссі. Яр’рез розстрекотався коли я обняла руками його за шию, та обвила ногами за талію. Нависнувши своєю головою над його плечем та чмокнувши його в щоку. Він легко підвівся, як би я ніц не важила й вийшов з хати на двір. Притримавши мене не сміливо під зад правою рукою. Та можеш вже тримати мене там рукою де хочеш, кров й так вже підсохла на твоїй руці. Сказала я , з задоволенням відмітивши те як Яр’рез весело мене обхопив рукою за сідницю. Заким не прийшов до підліску. Де я таки мусила злізти з його зручної спини, хоч йому не зовсім хотілося мене відпускати від себе. Але злізти треба було щоб не заважати Яр’резу обробляти його трофеї. Й тим паче ми такі реп’яхи з ним, які трохи загавившись з дією чи рішенням якимось, то нам дуже важко відклеїтися потім одне від одного. Яр’рез нахилився над тілом, припіднявши голову за волосся та легко її відтинаючи від решти тулуба своїми подвійними лезами. Які з металічним звуком вклалися назад у пази наручника. А я наставила сітку, в яку Яр’рез вкинув щойно ним відрізану голову. -Урожай на іванушек та балванушек відкрито! Заявила я, не втримавшись чмокнула нахиленого Яр’реза в щоку. На що він легко буцнув мене своєю головою , потершись об мене, та притулившись до мене лобом. - Ще три балванушки іванушки, заявив він, лизнувши мене за лице. Та поливши останки своїм розчинником. Зібравши решту голів в сітку, ми направилися додому . Правда я знову їхала верхом на своєму чоловіку, обіймаючи його міцно за шию, та погладивши по скроні. А Яр’рез ніс в руці сітку з чотирма головами, слухаючи як я йому весело щебечу на вухо. Що тепер у нього колекція вже буде з восьми голів. На що він тільки доволі голосно зітхнув. Підіймаючись по сходах. -Ну, ти чого любий, потім стане їх більше тих черепів, я не сумніваюсь у цьому. Як й в твоїй майстерності.
-Може не з таким різноманіттям як було там у тебе в космосі, ну але все таки ж твої трофеї. Й умани не менше небезпечні від чужих за який я чула від тебе, бо на відміну від чужих умани мають мізки та можуть надурити і підставити, що робить їх небезпечними противниками. -Знаю люба Іларіє, ти мене розумієш навіть без слів, не кажу що сумую за минулим, але іноді воно вертається у пам’яті та згадках. Сказав Яр’рез завізши мене на собі, аж до трофейно-ритуальної кімнати й там зупиняючись навпроти столу, на який поклав сітку з головами для обробітку під трофеї, та свою формочку з ярко синім розчинником. -Це правильно ти ж не можеш викинути у себе з пам’яті період в пів свого життя там у космосі. Обійнявши його міцно, та притулившись до його грудей обличчям, відчуваючи на своїй щоці тепло . Руки Яр’реза обійняли мене, мандибули вперлися мені у потилицю, лоскотаючи кістяними бивнями та обдаючи мене теплим повітрям. - Люблю тебе мій Король, сказала йому, відірвавшись від нього, щоб обхопити руками за шию та поцілувати, лизнувши по бивням та іклам. -Моя кохана Іларія, й тільки моя Королева. Рикнув Яр’рез, легко вкусивши мене за шию, і затиснувши у своїх владних обіймах. Рука його ковзнула нижче по моєму животу , зупинившись на волохатому трикутничку. -К’жит, але спочатку треба навести порядок з урожаєм голів від іванів та балванів. Сказав Яр’рез, сумно відриваючи від мене руки, знаючи нашу звичку приклеїтися одне до одного й не відклеюватися. -А я ще зроблю щось поїсти, й нагрію води для ванни. Додала я не втримавшись і мацнула рукою його пружний зад під юсою. На що Яр’рез тільки застрекотав , злапавши мене руками, та у відповідь, помацавши мене за груди, вкусивши при тому за шию. -Твої м’якості мацати, куди ліпше за мій зад. - Це ти так рахуєш по собі, а як на мене, то твої булочки куди кращі за мої диньки. Й не кусайся сонце, бо то правда. Заявила я, легко плеснувши його долонею по стегні. -Чув колись таке і не розумів виразу, що самок важко переспорити у чімось. Але тепер ото розумію ту фразу, що то таки правда. -Певно любий, бо самки і є завжди праві , сказала я, піднявши при тому свій вказівний палець до верху. Чмокнувши його у щічку. На що він мене лизнув по губах. На тому я його залишила, бабратися з своїми трофеями, та взявши зі столу розчинник у руку, вернула його на місце у пуделко. А то ще скотиться десь, кудись зі столу. Небезпечна таки ж та рідина. Та взялася за ліпку та варення чогось смачного. Вийшли варенички з бульби, приправлені шкварочками. Потім я дуже здивувала Яр’реза гримлячи на всю кімнату великою балією, пихтячи і тягнучи її за вухо з комори. Він вискочив весь перемазаний в крові з трофеїв, та ще з своїми активованими лезами. Завмерши та здивовано дивлячись на мене. -Давай я це зроблю, сказав він, ховаючи свої леза в наручник, та відсунувши мене акуратно вбік рукою, й легко піднявши балію рукою, спитав куди йому віднести ту примітивну байду. - Ти туди ближче до пічки неси її.. А чого примітивну? Хіба є щось інше? Всі умани купаються у нас в таких великих баліях а воду на печі гріють. А літом в озері, або річці. -Ну на кораблі у мене був санвузол й душова.. Тепер вже я здивувалася почухравши рукою собі потилицю. Жуючи не зрозумілі для того часу нові слова. -Санвузол? Душова? - Ну душова, там вода подається гаряча по трубах з крану через фільтри, стоїш собі й просто миєшся, як під штучним теплим дощем, а решти води стікають у стік. Та нічого складного добавив він, на відміну від цієї не зручної байди. Санвузол то просто й зручно для гігієни в одному приміщені, та справлення нужди у іншому. -Ого, то такі технології прогресу. А тут балії для купелі, нагріття води, а справлення нужди, то окрема тема на вулиці в дерев’яній будці з діркою по середині, а дзюрити то можна й під любим корчем у лісі. Все таки як не як, також єднання з природою. Яр’рез клацнув насмішливо верхніми мандибулами. -Особливо єднає з природою те, коли кусають в голу задницю такі маленькі тонко гудучі паразити . -Яр’рез але що я зроблю любий, ти сам знаєш, що умани не сильні в космічних та поки в ніяких технолгіях не сильні. Розвела я руками, розсміявшись з уяви як дзюрячого Яр’реза під деревом голодні комарі за зад пожерли. Збентеживши його тим.
-До речі то все самки, оті комахи кровососи. Сказала я йому з видом великого ентомолога. Вони п’ють кров щоб вивести собі потомство. Яр’рез мало не зашпортався об балію ногою, почувши від мене такі новини за комарів, та інших комах кровососів. -А тепер от любий, з тих виварок на пічці треба ту гарячу воду виляти до балії . Заявила я йому, потираючи свої руки. -То на Террі всі комахи кровососи то самки? Спитав він, явно з того здивований, хаотично ворушив при тому всіма своїми мандибулами. -Ну так, а їхні самці беззахисні істоти й добряки. Яр’рез зняв з вогню виварку виливаючи її до балії, чекаючи моїх інших команд. -А тепер трохи зимної води туди додати і розбовтати, щоб не ошпаритися, додала я, нахилившись та пробуючи воду рукою. Й підскочила з несподіванки, мало не застрибнувши у ту балію. Коли рука Яр’реза позаду мене лягла своїми пальцями точно мені між ноги, посередині, а інша гайнула до верху хапаючи за груди. Голова його лягла мені на спину, розсипавши по мені свої валари. -Ну, ти хлопець не терплячий заявила я, не зовсім опираючись його діям. -Але спочатку залазь сонце у балію, додала я, зловивши його за кігтисті пальці в себе між ногами. Та, повернулася до нього, тримаючи його за руку, та заглядаючи в палаючі вогнем очі. -Й це звісно треба зняти заявила я, знявши з його пояса маску, та зірвавши з Яр’реза юсу. Й то решта теж давай сюди, додала я. Чекаючи заким він бурчачи розщіпав пряжки та знімав з себе свою амуніцію. Яку я відтарабанила поклавши на місце в куток. Та прихопивши мочалку вернулася до Яр’реза залізшого у балію. -Вроді не погано, заявив він, вмостившись зручніше, і хапаючи мене лівою рукою за зад. Дратуючись на мій халат , який зачіпали його кігті. Так вже бути рішила я, знімаючи його з себе, та закидуючи на ліжко. Радуючи Яр’реза своєю наготою й тим що можна тепер його рукам гуляти по моєму тілу та не плутатися кігтями у матерії, заким я зайнята була його спиною, намиливши мочалку терла його фест по плечам та спині, стараючись не зосереджувати свою увагу на безлічі глибоких рвано зарослих шрамів на його спині.
А то знову як тих на шрамах зациклюся то не відірвуся. Точно як зараз Яр’рез з своїм вигладжуванням мого тіла, куди тільки діставали його руки. А вони у нього всюди діставали. Заким я не взялася за його праву руку, взявши її від себе відірвавши, та намилюючи й шуруючи мочалкою. Не звертаючи увагу на Яр’реза який на таке не зовсім весело шкірився всіма своїми іклами. Розсмішивши мене. -Потерпиш пару секунд любий, дивися скільки тут в тебе на долонях та кігтях засохлої крові. Казала я йому, добротно прикладаючись мочалкою. Потім взагалі важко буде відмити її. -А тепер давай іншу руку. Командувала я, беручись за його ліву руку. На що Яр’рез послухав мене але так з не охотою. -Ти обіцяла люба , що ми разом будемо… Заявив він сердито нахнюпившись, й знову незадоволено показуючи свої ікла. Обійнявши мене за ногу своєю мокрою правою рукою. -Сонце, відмию зараз твою руку й залажу до тебе. Заявила я , відмивши його руку та пальці з кігтями. Нахилившись та розглядаючи їх, такі довгі, гострі й чорні , не дивно що він їх також як зброю використовує. -Лоскотати тебе ними теж добре виходить, сказав Яр’рез, читаючи мої думки за його кігті, й клацнувши мандибулами наблизив своє лице до мого лизнувши мене своїм шершавим язиком по губам. -Ти так солодко пахнеш заявив він , після свого лизання, легко вкусивши мене за шию. -Я пахну варениками, милом й тобою. Підколола я його. Весело слухаючи його рик , заким він не вхопивши мене за руку не затяг до себе в балію. Наробивши тим купу бризків. -В мене кращий нюх від тебе, вперта моя самка . Сказав він всадовивши мене собі між ноги , чим я зразу скористалася зручно спершись спиною, та притулюючись до нього. По ходу діла миючи мочалкою його зігнуті в колінах ноги, так як він не весь вмістився у балію. -Ну я не спорю, любий. Тобі видніше. Яр’рез забрав у мене з руки мочалку, взявшись за мене. Проте іноді забуваючи за мочалку, та саме частіше лижучи мене своїм язиком по шиї, вздовж спини і по рукам . Не даючи мені нічого більше робити далі. Обійнявши мене впоперек однією рукою, та притиснувши до себе. А іншу руку вправно запустивши мені між ноги, зануривши свої два пальці в лоно, прийнявся ними неспішно награвати навколо клітора, подразнюючи мене все більше й більше. То заходячи пальцями глибоко, й переходячи знову до точки зверху, ще більш інтенсивніше ними виграючи у мені, викликаючи своїми діями у лоні, приємні спазми які понеслися виром по цілому тілу. Заким я не відчула що наче моя душа кудись відділяється від бурхливо тіла, яке в своїх руках утримував Яр’рез . Любить він мене відправляти в Рай, а сам тільки спостерігає як би зі сторони, кусок естета. Подумала я розімлівши на ньому після його маніпуляцій над моїм тілом. Він притулився до моєї голови своєю, лизнувши мене по щоці. -Так, мені це подобається, зізнався він, дуже подобається доводити тебе до такого стану.
-Давай, любий забираємося з балії геть, вода вже встигла остигнути. Не хочу щоб ти застудився. Сказала я , чмокнувши його в верхню мандибулу. Та погладивши по щоці рукою. Яр’рез не довго думаючи, взяв мене на руки , виходячи з балії, та нехотячи опускаючи мене на підлогу. Спостерігаючи як я, взявши рушник стала ретельно витирати ним його сильне тіло від води, опустившись по грудях та животу до самого паху. Яр’рез ледь замітно здригнувся, коли я ніби й нічого не бувало, прийнялася рушником витирати його мокрий від води й зовсім не обвислий член. Та потім, голову з валарами , спину, й пружні сідниці. Шльопнувши його грайливо рукою по них аж пішла луна по кімнаті. -Ага, а ось й цей шрам на твоїй булочці де тебе вкусив гончак . Сказала я , легко проводячи пальцем по подовгуватому шрамі який залишили зуби й’бака берсеркерів. Й несподівано для Яр’реза я нагнулася та й сама легко вкусила зубами його за сідницю. Від чого він загарчав, забравши у мене з рук рушник, та з розмаху ним уперіщив мене по голій задниці. -Тебе теж треба витерти , а ти мене за сраку кусаєш. Заявив він кутаючи мене в рушника та витираючи ним з мене воду. Аж все тіло розігрілося від такого витирання. -Ну а тут як завжди найбільше концентрується вся волга заявив він , вставши перед мною на коліна, витираючи рукою мені трикутничок кучерявого волосся на лобку, лизнувши потім по нім своїм язиком. Щось хотіла бовкнути у відповідь, але погляд на мене знизу- верх ярких палаючих червоним вогнем очей , змусив мене забути те що я хотіла сказати йому. -А тут наймокріше й найсолодше місце, муркнув Яр’рез, грайливо встромивши свого шершавого язика між двох моїх складок статевих губ, й провівши ним зверху до низу. Від чого в мене мало не підкосилися ноги. Аж я мусила притриматися своїми руками за плечі Яр’реза. Цей теплий шершавий язик коханого на самих чутливих ділянках мого тіла, викликав своїми ніжними дотиками вулкан емоцій. Підхопивши мене на руки, легко як пушинку, Яр’рез відніс мене до лежанки, вклавши там, та знову розмістившись у мене між ногами, з видом коцура який врешті через довгий час таки дорвався до омріяної ним валеріанки. Так й Яр’рез дорвався своїм язиком до мого лона. Й тепер набирав там все більший апетит, дістаючи ним такі місця у тих нетрях жіночого єства, за існування яких я навіть не знала. Хапаючись за ковдру руками , я звивалася як в’юн , але міцно притримуючий мене своїми руками за стегна Яр’рез не давав мені кудись там звалитися вбік з лежанки. Навіть не витягуючи свого невпинного язика з глибин мого лона. Я вже збилася з рахунку від тих постійних оргазмів, бо погано міркувала від того моя голова. Яр’рез врешті наситившись моїми соками війшов у мене, розбудивши моє тіло по новому, спочатку по трохи, а потім трохи міцніше нарощуючи свій темп, заким я напружуючи свої м’язи в середині лона, затиснула ними його член увійшовший в мене до основи, та почавший від моїх дій пульсувати оргазмуючи. Обхопивши Яр’реза своїми руками за шию, а ногами за стегна , я вигнулася в спині як змія, відчуваючи що зараз взірвуся разом з ним. Яр’рез здригаючись разом зі мною, загарчав звільняючись, затоплюючи моє лоно своїм сім’ям. Опустившись на лікті, він вперся своїм лобом об мій, переводячи свій важкий подих, обдавши моє лице гарячим повітрям, ще здригаючись всім тілом від пульсації свого члена всередині мене, останні хвилі нашого оргазму затихали . Погладивши рукою його голову, розбурхуючи на ній валари, поцілувала Яр’реза в ікла, лизнувши його по них.
Й сама отримала у відповідь гарячий поцілунок Яр’реза. -Я би хотіла, провести один ритуал сказала я йому. Провівши пальцем по його зарослим щетинкою дугам над очима. Яр’рез мовчки мене слухав , прилігши на бік, та поглядаючи на мене з під опущених на рубінові очі повік. -Що за ритуал? Перепитав він. -Ну, це древній магічний ритуал.. Він ще більше підсилюватиме наш зв’язок, навіть за багато кілометрів ми одне одного відчуватимемо.. - Я не збираюсь тебе нікуди відпускати від себе, для такого експерименту. Ти моя самка, я тебе й так відчуваю на ментальному та астральному рівні. Фиркнув Яр’рез вклавшись на спину й нервово голосно чухраючи собі живіт кігтями. -Ти, не так зрозумів милий, сказала я , забравши його руку чухраючи живота у свою. - Ти ходитимеш за трофеями, а я лишаюся вдома сама. А цей ритуал наприклад поможе тобі коли мене хтось вкраде, або навпаки ти десь зникнеш, щось з тобою станеться, а ще для проведення разом магічних ритуалів, от навіть для прикладу щоб взнати за того умана з нашого спільного сну.. , пояснила я йому. Яр’рез на все звісно нагирчав особливо на мої слова, про те що мене у нього вкрадуть. -Ну гаразд. Я згоден. Проте я не розуміюся на твоїх ритуалах, точно так же, як ти на техніці яутжа, Додав він, присівши. Я радісно вскочила на ноги, надівши на себе халат. Яр’рез піднявся з лежанки , вдівши на себе свою юсу. Схопивши його за руку, повела його до ритуальної -трофейної кімнати. Зацінивши його нові поблискуючі відшліфовані черепи, стоячі поки на столі. -Гарна робота, сказала я , Яр’резу , постукавши пальцем по черепу. Звук був як у стиглого гарбуза. -Ну, так от.. Яр’рез любий, йди сюди в круг тої пентаграми. Сказала я. Взявши свій ритуальний ніж розписаний магічними символами. Та запаливши по кутам пентаграми червоні свічки. Сіла навпроти Яр’реза, пояснюючи йому подальші дії. -Ти мусиш взявши цього ритуального ножа, зробити надріз на моїй долоні лівої руки.. -Ні, я так не можу, не буду.. не проси мене люба.. Я не можу тебе ножем по руці.. Вибач. Він відвернувся дивлячись від мене вбік - Яр’рез ну, але ж то я тебе прошу.. Сказала я поклавши, ніж. Та розвертаючи його голову до себе. Такий кривавий мисливець, жорстокий, холоднокровний яутжа відмовляється зробити мені на долоні невеликий надріз. -Мені не буде боляче, бо це ти зробиш, якісно й швидко.
-Не проси, я не можу… Дивись в мене від одної думки про те, що я маю тобі розрізати долоню, щоб пустити твою кров, вже руки дрижать. Сказав він мені, показавши свої тремтячі руки, та соромливо ховаючи їх з виду. -Ох, любий. Сказала я, обійнявши його, ховаючи своє лице у його валарах. У відповідь почувши як він мене обійняв у відповідь за талїю, своїми дрижачими руками, спершись лобом об моє плече. -Я також ж мусила і тебе порізати на руці, а це мені не легко було б. Сказала я шморгаючи своїм носом у нього на грудях закопавшись у гущу валар лицем. Відчула як він важко зітхнув мені в потилицю , лизнувши язиком. -Давай вже, зробимо тоді це… Так і бути. Не вмію я тобі відмовляти. Додав він приречено. - Все добре милий, заживе ж. А користь буде. Сказала я. Даючи йому назад в руку ніж, слухаючи тремор пальців, та поклавши свою руку поверху його. -Заспокоїмось спочатку. А тепер роби надріз й повторюй за мною. -Нехай моя кров в ній моя душа, стане твоєю кров’ю.. Сказала я розкриваючи свою руку долонею вверх, поставивши її у його ліву руку. Яр’рез незадоволено труснув головою, заричавши , повторив за мною слова, зробивши той надріз у мене на долоні так швидко, що я майже не встигла навіть очима кліпнути. Й передав ніж мені. -Твоя кров, твоя душа, моя кров, моя душа. Єднають нас, перемішуючись між собою. Говорила я взявши його порізану мною руку в свою руку. Стискаючи наші долоні. П’ять червоних свічок рівномірно та ярко розгорялися, по кутах пентаклю, освітлюючи кімнату та п’ять елементів. Після закінчення ритуалу я їх гасила послідовно капаючи на них змішаною кров’ю з руки. Що робив за мною й Яр’рез. Який потім після закінчення ритуалу сидів на стільці витягши ноги та критично спостерігав за тим як він перебинтовує мені руку, стараючись не заплутатися своїми кігтями у нитках марлі. Зализавши перед тим мені розріз на долоні. Та все добре ти зробив. Сказала я розглядаючи акуратну перев’язку. Та чмокнувши його в мандибули. Й взялась за його руку. Бо хотіла першим його забинтувати, але не вийшло. Коли є у жінки дбайливий чоловік, то нічого не зробиш. Все одно у нього на першому місці дружина, а все інше не важно. Як й сказав мені на то Яр’рез коли я хотіла його першим забинтувати. Й розглядаючи поріз на його долоні вкритий засохлою коричневою кіркою, взяла й сама пройшлася по ній язиком. Він дивився за моїми діями схиливши голову на бік та стрекочучи. -Ти солений, додала я. -Ти також люба. Кров солена. А мені на смак ти там саме більше подобаєшся, заявив він, облизуючись довгим язиком, така солодко-кисла смачна печерка. Сказав він закочуючи мрійливо рубінові очі. -Фуууууу. Зморщила я ніс гидливо. Згадуючи як він там плямкав і облизувався з видом гурмана у мене між ногами, не так давно. - Ти би хоч,сонце, з такими детальними подробицями перед вечерею не глаголив. По ходу діла гріючи на пательні вареники. Та жартома втікши від його загребущої руки, прошимигнувшої мені під халат та владно лігшої на моє стегно. -Варенки треба перевернути, а то згорять на плиті, заким ти по мені руками блудитимеш. -Ну, так згодився він. В мене й так після того рит’улу нашого стоїть.. Сказав він сердячись на свого дружка. Та вибиваючи на столі кігтями якусь мелодію. - Ритуалу , поправила я. Накладаючи вареники до мисок. -Побільше сонце за печерку думай й ще не так він у тебе стане, і кінчиш не нароком. Сказала я , порснувши зі сміху, скубнувши жартома насупленого Яр’реза за верхню мандибулу. -Ще буде один ритуал, я викличу Астарота. Може в нього випитаю за того умана з нашого спільного сну. Вони то знають кому служать.. -Хто це той Астарот? З нього можна буде зробити трофей? Спитав Яр’рез вмощуючись зручніше на кріслі. -Астарот це один дуже могутній та високопоставлений демон у Пеклі. Двадцять девятий демон Гоєтії. Ні, трофея з нього не буде. Бо істота тож він інфернальна, безсмертна. А от з нас він може зробити трофеї, й то запросто . Й отримати за то бонуси від Люцика. Сказала я , знову розвеселившись з виду надутого Яр’реза. Якого сам факт що з інфернального демона не зробиш трофей у виді черепа на стіну, дуже знітив. Давай но наминаємо вареники й у ліжко. Сказала я. Зробивши ще нам чаю. Та просунувши свою босу ногу під стіл помацала нею підскочившого Яр’реза з несподіванки, між ногами за його стояк під юсою.