Справа перша. "Ти це я, а я це ти"

- Гей, обережніше, не чіпайте нічого! - Чонгук незадоволено подивився на поліціянтів. 

«Ха, новачки, - він розвернувся, стиснувши кулаки, - дратують». Вони виглядали безтурботно, наче те, що відбувається, зовсім не було їм цікаво. Він був упевнений, що ці пташенята, які ще не оперилися, здивуються одразу ж, як зайдуть за ріг. Він був упевнений, що ці пташенята, які ще не оперилися, здивуються одразу ж, як зайдуть за поворот. Тоді вже їхній спокій розвіється, поступаючись місцем жаху, який проявиться на їхніх обличчях. Усі, хто приходять уперше, виглядають нахабно і сміливо, але перший труп одразу скидає з них гордовитість. Деякі тікають, побачивши лише калюжі й краплі крові на стінах.

«Нахаби» - про себе коментує Чонгук, відчиняючи двері. Дівоча кімната була пофарбована в пастельний колір і не дуже відрізнялася від кімнат студентів - письмовий стіл, стілець, ліжко на другому ярусі, а в кутку невеликий мат.

- Доброго ранку, - Чонгук насупився, почувши цей голос.

Роздратування трохи спало, але нікуди не поділося, він чудово знав, що сьогодні воно однаково так чи інакше сягне найвищої позначки. Він не вважав за потрібне навіть просто привітатися, продовживши уважний огляд кімнати. Прибулому це явно не сподобалося. Тож наполіровані черевики виникли просто перед носом Чонгука, який присів розглянути подряпини на підлозі.

- Кукі, чому ти такий? - протягнули над головю.

Чонгук порахував до трьох, перш ніж підняти голову. День обіцяє бути довгим.

- Те, припини.

- Старший інспекторе1 Чон, чому ти продовжуєш бути таким? Сьогодні багато новеньких і вони не дуже схвально про тебе висловлюються, що ти встиг накоїти? - поцікавився Техьон, схиливши голову вбік і впершись долонями в коліна, щоб хоч трохи опинитися на одному рівні зі співрозмовником.

Чонгук ще раз порахував до трьох і відсунувся вбік, розглядаючи підлогу. Та була цікавішою за його надокучливого співрозмовника. Момент було втрачено, а зосередитися він уже не зможе, тож із підлогою було швидко покінчено. Для огляду трупа було зарано, тому Чонгук вибрав опитування батька дівчини наступним пунктом.

- Доброго дня, пане Сон. Старший інспектор сеульського відділу з особливо тяжких злочинів - Чон Чонгук. Співчуваю Вашій втраті, - він на автоматі показав посвідчення. - Прошу присвятити мені кілька хвилин.

Літній чоловік нервово кивнув. У його очах застигли непролиті сльози. Його величезному горю можна було тільки співчувати.

Чонгук взявся за стандартне опитування. Питання на кшталт «Чи були якісь передумови?» і таке інше. Чоловік усе заперечував, казав, що донька була щасливою дитиною, він давав їй простір і ніколи не тиснув на неї з вибором чогось. Тож батько був твердо переконаний у неправильному висновку. «Вона не самогубниця!» - в серцях вигукував він, ніби справді знаючи правду.

Чонгук звузив очі - чоловік, убитий горем, чомусь не вселяв довіри. «Його права рука постійно чухає потилицю, - міркував інспектор, - очі бігають і він плутається у свідченнях». Він пробігся очима по приміщенню, помітивши найненависніше обличчя.

- О ні, - зітхнув він.

Техен матеріалізувався просто перед цією людиною. У такі моменти Чонгук відверто ненавидів свого колегу.

- Детективе Пак! - вигукнув Те зі своєрідністю фанючки, що в принципі так і було.

- Доброго дня, судмедексперте Кім, - пролунало стримано у відповідь, - і Вам, поліціянте Чон.

Цього вистачило Чонгуку. Шкала дратівливості заповнилася, як і зазвичай. Він знав, що так і буде, але ненависті від цього менше не ставало. Привітання залишилося без відповіді. Він лише міцніше стиснув щелепи, так, що на його обличчі проступили жовняки. Чонгук знав, що він прийде, прекрасно знав, але це ніяк не сприяло зменшенню злості. Можливо, раніше, коли Чон передбачав його появу, то намагався заздалегідь підготуватися, якось морально заспокоїти самого себе. Але тепер, з почуттями бувалого, він знав, що це не допоможе. Людина, яка дратувала його одним привітанням, все одно виводила з ладу нервову систему, що дратувало ще більше.

- Поліціянт Чон не в настрої? Він знову мене ігнорує.

Він зробив егйо, моторошне і до неможливості дратівливе. Чон скривився і прикусив язика. Схоже, шкала вже лопнула, а позначки, якою можна було б описати роздратування Чонгука, не існувало. 

- У всякому разі, поліціянте Чон, упевнений у Вас уже є якась версія, - Пак усміхнувся.

- Детективе Пак, пропустімо ту частину, де я розповідаю Вам про те, що цивільним не дозволено на місце злочину, і Ви просто підете.

Це було сказано задля згадки. Щось на кшталт ритуалу перед оглядом трупа. У них було відмінне розуміння того, що Чімін не зрушить з місця.

- Поліціянте Чон, я все ще чекаю на версію. 

«А я все ще хочу, щоб ти пішов» - хмикає про себе Чон.

- Моя версія, - задумливо починає він, - я думаю, батько…

- Яка нісенітниця, - тут же заперечує Чімін, але починає посміхатися ширше, - судмедексперте Кім, здається, Ви програли.

Він сміється, повертаючись до Техьона, який розглядає ліжко. Той не повертається у відповідь, але відповідає:

- Ну, якщо це Ви, я готовий програти.

Пак ще раз коротко сміється, Чонгук закочує очі - ці придурки спорять на нього.

- Я думаю батько причетний, - усе-таки продовжує Чонгук, не звертаючи уваги на попередні слова, - його рука постійно чухає потилицю, - кинувши погляд на нервового батька, він на секунду замислюється, - очі бігають по приміщенню, уникаючи контакту, а його свідчення… Вони начебто придумані на ходу - він так відчайдушно в них плутається.

- Це не пан Сон. Поліціянте Чон, Ви нехай і непогані в аналізі поведінки, але все ще недосконалі, - Пак з розумним виглядом вдивляється в обличчя старшого інспектора, - у пана Сона соціофобія. Я коротко розпитав сусідів і колег. Йому важко налагоджувати з кимось контакт. Його рука чухає потилицю не від бажання щось приховати. Зверніть увагу на його піджак. Правий бік біля коміра, - підказує Чімін, - на темній тканині чітко видно білі шматочки шкіри. Сильне відлущування на тлі гормонального збою внаслідок стресу. А його нервозність… - Чимін зам’явся, - його донька мертва. Самостійно повішена у ванній кімнаті. Плюс до всього він викликав мене, будучи прекрасно обізнаний про мої навички детектива.

Чонгук замовк, обмірковуючи все, що сказав йому раніше детектив. Хоч він і недолюблював Пака, але свою роботу той знав на відмінно. Тож погодившись із версією Чіміна (подумки, звісно, - він нізащо не скаже йому про це вголос), на них чекав огляд тіла.

- Детективе Пак, я наполегливо рекомендую покинути приміщення, - суворо говорив Чонгук, натягуючи латексні рукавички. - Ви все ще цивільний, нехай і приватний детектив.

- Поліціянте Чон, тримайтесь простіше, - латекс із характерним звуком вдарив по шкірі, коли Чімін зі знанням справи натягнув рукавички за лічені секунди.

Чімін посміхнувся і м’яко відштовхнув Чона вбік, поплескавши по накачаних грудях. Чон лише закотив очі і зайшов у кімнату, де вже на повну орудував інструментами Техьон і два його помічники. У кімнаті було тихо, ніхто не говорив, лише іноді лунав звук швидких клацань - фіксували положення тіла, докази, місце злочину. Техьон не віддавав команди, усі зберігали тишу - уявну шану загиблій. Батько утримався від огляду і залишився на кухні, з тими недосвідченими поліцейськими, які так сильно розлютили Чона.

Техьон знову в тій самій тиші приступив до огляду дівчини. Її положення було дивним - вона перебувала у ванній з мотузяною петлею на шиї, але пов’язати інший кінець було ніде.

- Причина її смерті не удушення, - скоріше стверджував, аніж запитував, Чімін, звертаюся до Техьона. - вона б не змогла закріпити її тут.

Техьон не відреагував на заяву Чіміна, продовжуючи розглядати тіло, промацуючи в деяких місцях. Він приділив увагу рукам, на яких не було жодного натяку на порізи.

- Жодних ознак селфхарма, - прокоментував він, хмурячи брови, - її ім’я - Чусо?

- Так, Сон Чусо, - підтвердив Чонгук.

- Ініціали СЧ, - задумливо промичав у відповідь Кім.

Він знову замовк на деякий час.

- Відсутня странгуляційна борозна2 на шиї, - спокійно продовжує, не даючи вставити слово, - вона померла не від удушення.

- Мотузка на шиї, - тягне детектив, - усього лише блеф?

- Я думаю, що так, але не впевнений, що це зробила вона або ж хтось інший. Мені потрібно спочатку провести некропсію3 , - Техьон зняв рукавички і зітхнув, - не може бути, що вона покінчила життя самогубством. Це нелогічно, - пробурмотів він.

***

- Детективе Пак, Вам дійсно все сходить з рук, - зітхнув Чонгук, вмощуючись поруч із Чіміном на невеликому дивані. Пак щось наспівував собі під ніс і, піднявши голову, посміхнувся старшому інспектору. - Я не можу повірити, що протягом чотирьох років Вас допускають до результатів некропсії. Які ж ваші методи обходу закону?

- Поліціянте Чон, Вам не здається, що весна вже настала, погода сьогодні чудова, - на запитання Чонгука не відповіли, лише, як зазвичай, вдали дурня і посміхнулися.

Чонгук хмикнув і заплющив очі, розтягнувшись у кріслі. Йому було цікаво, як цей паскудник був обізнаний станом будь-якої зі справ не гірше за самого Чона. Дратувало звісно, але й трохи захоплювало. Чон, хоч і був поліціянтом, але його абсолютно не бентежили витівки Чіміна. Якби Пак так сильно не дратував його, то, можливо, вони б змогли подружитись.

- Прошу за мною, - виглянув з-за дверей Кім. Побачивши Чіміна, він задоволено протягнув, посміхаючись: - як завжди.

Вони пройшли невеликий коридор, зі зламаною стельовою лампою, що, як у фільмі жахів, блимала своїм білим світлом. Минувши лабораторію з величезними скляними стінами, перед ними опинилися двері - кабінет Техьона. Коли Кім пропустив їх усередину, там був молодий хлопець, який нервово смикав білий халат.

- Доброго дня, Я Юн Сехо, - він вклонився.

- Стажист, - протягнув Кім, підійшовши до столу.

Він узяв у руки кілька фотографій і передав Чіміну. Чонгук невдоволено примружився, перехопивши фотографії, на що Чімін пирснув у кулак.

- Поліціянте Чон, Ви що, дитина? - усміхнувся Чімін.

- Ви новачок? - подав голос Сехо. Чімін зареготав у голос.

- Я зовсім забув, що ти новенький, ну нічого, звикнеш, - Пак поплескав стажиста по плечу. - Судмедексперте Кім, отрута, чи не так?

Кім хмикнув, похитавши головою від нетерпіння Чіміна. Він почекав, доки Чонгук подивиться фото і почав звіт.

- Причина смерті - отрута, - Чимін поруч протягнув задоволене «єс», - миш’як, якщо бути точним. Нам пощастило знайти її так рано. Вона вжила його за годину до смерті, я виявив його сліди в шлунку. Зазвичай смертельна доза миш’яка на один кілограм маси тіла людини - від ста до двухсот міліграм. Навіть менші дози миш’яку можуть спричинити серйозне ураження здоров’я, якщо отруєння не буде вчасно діагноване та вилікуване, а у Сон Чусо доза була смертельною. Вона померла від хімічної асфіксії4 - миш’як спровокував порушення в роботі дихальних органів. На її правій руці є шрамування, зроблене неякісно, десь у підпіллі, я думаю. Судячи з загоєння, йому не більше двох тижнів. Ініціали НД. На щиколотках є синці від пальців.

- Сліди зґвалтування? - прокоментував Чонгук.

- Відсутні, вона незаймана, - відповів Техьон, зі сміхом помічаючи, як червоніє стажист. - Детективе Пак, що думаєте?

Чімін не відповідав довгий час, продовжуючи розглядати фотографії, недбало відкинуті раніше поліцейським.

- Миш’як… - пробурмотів Чімін, - вибачте, судмедексперте Кім, я думаю, поліціянт Чон проконсультує Вас.

Він поспішно вибіг із кабінету. Чонгук пирхнув. Звичайно, він зробить це. Це його клята робота, йому не потрібен дозвіл Чіміна.

- У неї багато посмертних ран, - продовжує Те, - в основному колоті, багато вирваного волосся. Її тягли по землі вже після смерті, я б припустив, через годину. 

- Синці. Він тримав її за щиколотки і волочив по землі, - стверджував Чонгук.

- Є ще один цікавий факт: тіло до смерті було в хорошому стані, воно не було виснажено, - судмедексперт кинув погляд на стажиста.

- Що думаєте, стажисте Сехо? - Чонгук зрозумів знак Техьона, - чи є у Вас якісь версії?

- Хіба не Ви п-повинні давати версії? - вимовив він перелякано.

- Справді, але судмедексперти часто беруть участь у пошуках винного. У всякому разі, ми не зможемо зрозуміти, отруїла вона себе сама чи хтось інший їй допоміг. Імовірно, її хлопець може бути винним, - підсумував старший інспектор.

- Безмірна любов, що межує із залежністю? - знизав плечима Кім.

- Так, можливо. Або ж убивство з необережності? Мені потрібно поїхати й опитати знайомих, друзів. Дякую, док, побачимося, - судмедексперт кивнув з посмішкою, а Сехо нервово вклонився.

- Ем, сонбеннім, - стажист смикав поділ халата, - чому детектив називає старшого інспектора поліціянтом?

- Це довга історія, пішли, у нас багато роботи, - Техьон усміхнувся, згадуючи історію, але не став розповідати, вважаючи, що вона належить тільки їм.

***

Університет на вигляд був усе таким самим - мурашником, що кишить втомленими студентами. Чонгук паркується біля воріт і мимоволі вдивляється в чужі обличчя, аналізуючи їхні емоції та поведінку. Професія дає про себе знати. Він грюкає дверима і прямує до головного входу. Кім Чан У, 22 роки, студент, не одружений, судимостей немає, дрібних правопорушень також; живе з мамою і старшою сестрою, батько з матір’ю розлучений і зараз перебуває за кордоном; із загиблою мав романтичні стосунки протягом року - читає Чонгук особисту справу на планшеті, він перегортає сторінку і роздивляється фото хлопця, приблизно розуміючи, кого потрібно шукати. Він запитує кількох студентів, які проходять повз нього, але розумної відповіді не отримує - хлопці випинають груди, коли Чонгук показує їм посвідчення, намагаючись розмовляти з ним на рівних, думаючи, що він жартує з ними; дівчата заграють із ним, нібито не розуміючи, про що він запитує, і намагаючись по максимуму розтягнути розмову. Нерозумно було вважати, що це спрацює. Зі зітханням мученика, який уже втомився від гіперактивних студентів (Чонгук, тобі всього лише двадцять вісім), він прямує до деканату, який точно знає своїх студентів.

По дорозі в нього врізається якийсь хлопець. Він виглядає зашуганим і нервовим. Чонгук дивиться на нього з недовірою, допомагаючи зібрати речі, що впали. На хлопцеві бейсболка, що приховує його очі, і масивний портфель за спиною. Чонгук думає, що Фортуна має посміхнутися йому.

- Привіт, я шукаю Кім Чан У. Знаєш такого?

Хлопець не відповідає, але киває. Він поспіхом дістає з кишені пачку стікерів із ручкою і пише щось. Чонгук помічає, як сильно трясуться чужі руки, але це ніяк не впливає на його манеру письма. Хлопець клацає ручкою і простягає папірець. «Прямо, направо, коридором до кінця, аудиторія 102». Чонгук вигинає брову, дивлячись на стікер, після дякує, на що хлопець киває знову, не піднімаючи обличчя. Чонгук думає, що студенти можуть бути такими. Він і сам таким був. Ну, не прям до такої трясучки, але так, студент Чон Чонгук не був центром Всесвіту і секс-символом світу. У нього були вугрі й акне, тож він приховував обличчя за маскою. Він посміхається, якщо раптом хлопець бачить його обличчя за кепкою, і йде геть, за папірцем орієнтуючись, повертаючи в потрібних місцях.

Двері в аудиторію виявляються відчиненими, і з них доносяться голоси. Рука Чонгука зависає в повітрі, так і не постукавши, а слух уловлює доволі цікаву розмову.

- Це стовідсоткова тема, - шепоче хлопець і Чонгук гадає, що це голос підозрюваного Кім Чан У.

- Це якось… Я не знаю, дай мені час подумати, - так само пошепки відповідають йому.

Чонгук не може розібрати всі слова правильно, але суть уловлює і нарешті стукає, відчиняючи двері. Йому вочевидь не раді. Зрозуміло по обличчю Кім Чан У, який готовий вдарити його. Другий же хлопець залишається нервовим і напруженим, переминаючись з ноги на ногу. Чон вдивляється в їхні обличчя, не наважуючись представитися і показати посвідчення.

- Чого треба? - гарчить Чан У, складаючи руки на грудях.

Агресивний хлопець. Але як би той не старався, Чонгук помічає, як його долоні трохи тремтять, а пальці ніяково намагаються знайти собі місце. Він боїться, спійманий на чомусь. Чонгук визирає в коридор, дивиться на табличку на дверях і, як ні в чому не бувало, запитує:

- Аудиторія 102?

- Так, чого приперся? Швидше говори і забирайся.

Говорить так само Кім, а другий хлопець, опустивши понуро голову, стоїть поруч. Чонгук впивається в підозрюваного поглядом і намагається придумати, як краще себе повести в цій ситуації. Чон точно не схожий на студента, скоріше на байкера: його волосся зачесане назад, відкриваючи вид на вуха з численними сережками-кільцями; шкірянка поверх чорної сорочки та джинси в тон; такі самі чорні армійські черевики з масивними шнурівками; його забитий рукав ховається під одягом, але зап’ястя оточує багато маленьких, не пов’язаних між собою, татуювань; Техьон любить згадувати, який вигляд має Чон. Чого вже там, навіть Пак часто сміється над його любов’ю до шкірянок. Він має грубий вигляд, не типовий для його м’якого характеру, про який знає лише Техьон і, найімовірніше, здогадується Чімін. Тому для них це здається непотрібною мішурою. Чонгук зсуває брову, спираючись на одвірок і схрещуючи ноги.

- Я шукаю одного студента, - каже Чон, Чан У одразу тушується, опускаючи очі. - Ти Кім Чан У?

Той кліпає очима і голосно ковтає. Зовсім, мабуть, не очікував, що прийшли конкретно до нього. Наче йому є з ким зводити рахунки. Він відступає назад і Чонгук хмуриться, відриваючись від стіни. Перш ніж він встигає смикнутися в його бік, Чан У вистрибує з відчиненого вікна, яке Чон помітив одразу, як зайшов. Чонгук голосно лається, і вибігає з аудиторії, прориваючись на вулицю крізь натовп. Насправді це вже безглуздо - підозрюваний давним-давно пішов. Він вибігає на вулицю, повертає, оббігаючи університет, і спостерігає таку картину: студент смикається в руках детектива, який посміхається йому і махає рукою. Чонгук підходить до них, грубо перехоплюючи підозрюваного за лікоть і одразу ж чіпляючи йому на зап’ястя наручники.

- Ваш партнер розумніший за Вас буде, - шипить Кім. Чонгук не може стримати обуреного зітхання.

- Він не мій партнер! - рявкає Чон.

- Облиште, поліціянте Чон, де моя подяка? - Чімін посміхається, виблискуючи в одному зі своїх улюблених костюмів.

- Детективе Пак, дякуємо за сприяння слідству, - каже Чонгук - він не зовсім мудак.

- Прошу, - посмішка Чіміна стає ширшою, - але хлопець не винен. Він не вбивця.

- Дізнаємося після допиту, - лаконічно закінчує Чон, - а тепер кроком марш, ковбою, - уже звертається до Чан У, який на всю вимагає адвоката.

***

- …протягом року, - зачитує ту саму справу Чонгук, відсуваючи стілець і кидаючи папери перед хлопцем.

- Я не вбивця, - ще раз повільно промовляє Чан У, - я не знав, що вона померла. Я бачився з нею давно.

- Наскільки давно? - піднімає брову Чон.

- Ем, десь… не знаю, десь тиждень? - він перебирає свої пальці, - ми сильно посварилися, покричали один на одного і я пішов. Я й гадки не мав, що вона померла. Вона ходила в університет, з нею все було нормально! Я…

- Убитий горем? - хмикає інспектор, - ви зустрічалися цілий рік, і я не бачу хоч краплі смутку на твоєму обличчі.

- Послухайте, наші стосунки йшли на спад. Ми практично розійшлися, але я її не вбивав, навіть не зраджував їй!

- Який молодець, - зітхає Чон, розуміючи, що як Пак і говорив, хлопець марний. - Яку стовідсоткову тему ти хотів продати?

Хлопець зам’явся, відвів погляд. Він довго не міг сказати ні слова. Чонгук вимогливо впився в нього поглядом і хлопець здався.

- Збудник. Щось на кшталт віагри, - тихо прошепотів хлопець, згораючи від сорому.

Чонгук ляснув себе по чолу і вийшов із допросної, зустрічаючись у коридорі з Чіміном. Він роздав вказівки з приводу хлопця і зі зітханням попрямував до свого кабінету, Пак рушив слідом.

- Що буде з хлопцем? - поцікавився Чімін.

- Посидить, подумає про свою поведінку і випустимо.

Чонгук зупинився біля дверей, поклавши руку на ручку й оглянувши Пака з ніг до голови. Сьогодні його костюм був темно-синім, добре поєднуючись із його кольором волосся. Випрасувана сорочка була явно дорогою, як і лаковані туфлі. Чон вигнув брову в улюбленому жесті.

- Щось ще, детективе Пак?

- Я б хотів почути, як далеко Ви просунулися в розслідуванні.

- У нас якесь змагання?

- Ні, але я відчуваю, що Ви хочете його влаштувати, - Пак нахабно посміхнувся, - утім, це не так важливо, я приніс деяку інформацію.

- Хто пустив детектива Пака в будівлю? - Чон крикнув на своїх підлеглих, усі одразу ж занурилися у свої справи. - Детективе Пак, Ви не можете брати участь у моєму розслідуванні, у мене є протокол.

- Який же Ви іноді буваєте нудний, - дується Чімін, - стародавні греки-

- Ні, будь ласка, - Чонгук витягує одну руку вперед, перебиваючи його, а пальцями іншої стискає перенісся. - У мене справи, детективе Пак.

І ховається за дверима кабінету. Чімін до краю обурений. Послухайте, він навіть не спровадив його особисто, як Пак може повірити, що він проти того, щоб детектив перебував тут. Це стає смішним. Поліціянт Чон неймовірно м’який хлопець. Навіть коли він так сильно злиться або дратується через егйо Пака (насправді егйо не відіграє такої великої ролі, Чімін частіше ставить на своє обличчя), Чонгук все одно не грубіянить. Раніше, на самому початку свого шляху, коли він справді був просто зеленим поліціянтом, Чонгук міг кричати на нього, але в його промові ніколи не проскакували образи або прості грубості. Він дуже добре вихований або, принаймні, чудово себе контролює. Знаючи це, Пак весь час намагається перевірити його хвалену витримку і, як ви могли помітити, зазнає краху протягом чотирьох років. Але це не заважає йому намагатися.

- Поліціянте Чон, я б приділив особливу увагу Нам Джонхо. Він був другом дитинства загиблої, і його ініціали збігаються зі шрамуванням. Пан Сон дав мені цю наводку, тож Ви не можете-

Чимін відчиняє двері та із завидною швидкістю тараторить усю цю інформацію, не забуваючи контролювати чужу шкалу дратівливості. Цього разу він майже встигає договорити, як Чон приходить до тями і хапає зі столу перший-ліпший предмет (вочевидь степлер, але в Чіміна бракує часу розгледіти), який одразу ж вирушає в славну подорож, щоб зустрітися з обробленим деревом дверей. Чімін хихоче з іншого боку, як і вся інша частина відділу. Перш ніж піти Чимін з посмішкою чує приглушену дверима подяку.

***

Теорія Чіміна, за наводкою пана Сона, виявляється перевіреною ближче до п’ятниці. Чонгук дізнається, що хлопець займається боротьбою і, як наслідок, бере участь у боях без правил зі ставками. Чонгук не те щоб його підтримує, - він розуміє, сам був бідним студентом, - але й заплющити очі не може через свою професію.

Один із його підлеглих скидає йому адресу бару, де і проходить імпровізоване мма. Чонгук постукує пальцем по керму, поглядаючи на світлофор. За хвилину той нарешті благословляє його, і Чонгук зі зітханням розвертає машину, прямуючи до бару у дідька на рогах. На вулиці вже давно темно, тому Чон задається питанням, о котрій годині він приїде додому. Ланцюжок думок змушує його ляснути себе по чолу. Він забув. Племінниця. Його маленька принцеса мала прийти сьогодні з ночівлею. У них були плани! Ніч мультфільмів діснея це дуже важливо. Він проводить пальцями по панелі, набираючи сестру. Та бере слухавку за добрі півхвилини - ймовірно, у нормальних людей зараз вечеря.

- Чонхі, привіт, - якомога спокійніше каже Чонгук, сестра перебиває його - вона не ведеться на його хитрощі з дванадцяти.

- Забув, - співуче вимовляє Чонхі.

- Пробач-пробач, - швидко вибачається він, дивлячись на дорогу, - дай телефон Хаян, будь ласка.

- Вона дується, Гук, і відмовляється брати слухавку, - Чонгук відчуває, як стискається його серце на мить.

- Увімкни на ґучномовець, - просить він, чуючи характерний звук. - Принцесо, - кличе, але відповіді не слідує, - дядько Гук дуже вибачається перед тобою, дитинко. Я не забув про тебе.

У телефоні чути метушню і пихтіння, але на його слова досі нічого не відповідають, і Чонгук пробує знову.

- Крихітко, ти ж знаєш, що в твого дядька така відповідальна робота. Я б із задоволенням провів цей час із тобою, замість того щоб їхати шукати докази.

- Ти зараз розслідуєш справу? - як і завжди цікавість бере над нею перевагу, і Чонгук може чути її голос тепер.

- Так, я б ніколи просто так не проміняв би наші чудові вечори діснею.

Хаян замовкає, здається обдумуючи правдивість слів дядька. Сестра залишає їй телефон і шумить чимось на кухні зовсім поруч.

- Правда? - її голос усе ще невпевнений.

- Так, люба. Як я взагалі міг не захотіти дивитися Аладіна?

Вона сміється йому в слухавку, і напруга покидає його тіло. Він розслабляється, перекидаючись ще кількома реченнями, а потім прощається, обіцяючи, що щойно він звільниться, вони влаштують ночівлю. Дівчинка пробачає його, і дзвінко цьомкає телефон, бажаючи йому, щоб він спіймав усіх злочинців. У нього в грудях теплішає і він дуже шкодує, що не може просто забити на цей бар - бої проходять щоп’ятниці, він не може чекати ще один тиждень.

Повний ледачого ентузіазму, він поправляє свою шкірянку, зачиняючи дверцята машини. З нудьгуючим виглядом Чонгук підходить до вишибал. Вони окидають його одяг оцінювальним поглядом і пропускають без запитань всередину. Так, тут Чон виглядає як і всі інші в барі. Довго ринг шукати не доводиться - усі відвідувачі скупчилися навколо нього з вереском і криками в дальньому кінці приміщення. Чонгук сідає за барну стійку, де бармен втомлено натирає келихи.

- Що Вам? - цікавиться молодий хлопець, трохи нахиляючись уперед, щоб розчути чонгукову відповідь.

- Пляшку світлого, - Чон киває в бік натовпу, - хто сьогодні?

- Джонхо і новачок, не в курсі як його, - знизує плечима, вже простягаючи Чонгуку пляшку, - заслабкий. Хочете поставити?

- Ні.

Чонгук посміхається йому, платить за пиво, залишаючи чайові, і зістрибує зі стільця, утримуючи пляшку в руці. Пити йому, на превеликий жаль, не можна, тому він навіть не відкриває її. До кінця бою він чекає на вкрай зручному дивані, концентруючись на ледве помітному звідси Джонхо. Хлопець стрибає рингом, робить замахи, ставить блоки. Бій триває ще деякий час і ось контрольний удар, відлік судді і рука Джонхо злітає вгору. Натовп радіє, хлопець стирає кров з обличчя, і Чонгук встає з насидженого місця, протискуючись крізь натовп. Його зачіпають ліктями, лають і пориваються набити обличчя. Чонгук успішно ігнорує всі погрози недобайкерів і зупиняється біля Джонхо, якому асистент витирає рушником обличчя. Джонхо оглядає Чонгука з ніг до голови і зі зітханням простягає руку з ручкою.

- Де? - підкидає брову Нам.

- Чого?

- Автограф. Де мені розписатися? - втомлено повторює хлопець.

- Ви Нам Джонхо?

- Так-так, давай швидше свій папірець, годі вже базікати, я втомився, - він махає асистентові зупинитися, невдоволено насупивши брови.

Чонгук хоче поваги, нехай і до своєї такої скромної персони. Він лізе у внутрішню кишеню шкірянки, і чує, як Джонхо зітхає. Тільки замість папірця, інспектор дістає посвідчення, представляючись.

- Старший інспектор сеульського відділення з особливо тяжких злочинів - Чон Чонгук.

Джонхо ковтає, випрямляючись і дає відмашку своєму асистенту.

- Буквально на два слова, пане Нам, дасте мені автограф, - каже Чонгук, зовсім небагатозначно киваючи на вихід із бару.

Вони прямують до виходу, Джонхо дає п’ять деяким великим хлопцям, вимучено посміхаючись на привітання. Чонгук притримує двері супер-зірці, який ніяково проходить вперед. Зупиняються вони біля машини Чонгука, який дістає особисту справу загиблої, закріплену на планшеті і передає в руки Джонхо. Звичайно там немає звіту Техьона та імен підозрюваних.

- В яких стосунках ви знаходилися із загиблою Сон Чусо? - прямо питає Чонгук.

Джонхо стискає пальцями папір і кліпає незрозуміло очима. Його погляд перемішується з планшету на Чонгука.

- Загиблою…? - повторює він, голосно ковтаючи слину.

До справи прикріплені фото зроблені експертами, на які Чонгук вказує. 

- Сон Чусо померла три дні тому, - каже Чонгук.

Навіть у темряві можно побачити, як очі Джонхо стали скляними, наповнюючись сльозами. Він відсахнувся, опустивши планшет. 

- Вона померла? Що з нею сталося? - шепотить хлопець.

- Я не можу відпости на ці запитання, ви проходете по справі, як один із підозрюваних. В яких стосунках ви перебували із загиблою? - ще раз повторює Чонгук.

- Я… Ми були друзями дитинства, але декілька місяців не контактували. Я сильно заглиблився у бої, а їй це не подобалося тому… Я підозрюваний? - вигукнув він, подивившись на фото.

- Так, пане Нам, подивіться на це фото, - він указав на фото, де великим планом було зображено її шрамування. - Це ваші ініціали? Що ви знаєте про це?

Хлопець застиг. Він дивився на фото і мовчав. Чонгук уважно подивився на нього і дійшов висновку, що цей хлопець навряд чи зміг би вбити горячо кохану дівчину. Після того як хлопець провів пальцями по фото і подивився на Чонгука, сумнівів не залишилося - Джонхо любив загиблу вочевидь не як друг дитинства.

- Вибачте, я нічого не знаю… не знав про її шрамування, вона завжди носила напульсник на цьому місці, - із жалем сказав він.

- Напульсник? - повторив він.

- Так, зараз.

Джонхо дістав свій телефон, із болем посміхнувся, коли побачив екран блокування - скоріш за все їхнє старе фото із Чусо. Хлопець обіймав її за талію, посміхаючись. Чусо була по праву руку і так само посміхалася. Фото було зроблено на території університету, вочевидь одразу після всупу. Чонгук помітив знайомого хлопця на фоні друзів.

- Ось, - він указав пальцем на руку дівчини.

На руці дівчини дійсно був напульсник на тому самому місці, де знаходилося шрамування. Чонгук кинув погляд на руку Джонхо, де красувався такий самий напульсник.

- То це Ваш? - Чонгук підборіддям вказав на його руку.

- А, так, - він почухав потилицю, - я подарув їй його після першої перемоги на регіональних змаганнях. Я не сказав їй, але купив два однакових. Гм, це багато значило для мене - відчувати, що вона поряд на моїх змаганнях, і…

Він замовк, не збираючись закінчувати речення. Погляд вперся в уже чорний екран.

- Пане Нам, як підозрюваний ви повинні будете приїхати у відділок, але ми не висуваємо звинувачення. Я сподіваюся, що Ви будете співпрацювати, - Чонгук залишив номер на стікері і простягнув його Джонхо.

- Так, так, авжеж, дякую і… вибачте за те, що сталося раніше, - Джонхо вклонився, на шо Чонгук тільки посміхнувся і заліз в машину.

Отже, він опитав усіх підозрюваних і справа зайшла в тупік.

***

- Національна служба судової екпертизи5 , лікар-експерт6 Кім Техьон слухає.

- Привіт, Те, це я, - Чонгук розім’яв шию.

- Привіт, Кукі, хочеш пообідати зі мною? - голос Техьона стає веселим, щось на тлі стукає, грюкає та пищить, як і зазвичай, коли ви розмовляєте з Техьоном по телефону.

- Я б не відмовився від удона, але мені треба більше інформації щодо загиблої Чусо, - зітхає інспектор.

- Та справа з самогубицею, яка померла від миш’яка, - він мичить, - про що саме ти хочеш дізнатися? Я думав, що ми надали поліції усю потрібну інформацю.

- Я хочу, щоб ти проконсультував мене, - каже Чонгук. Він гортає фото дівчини на своєму комп’ютері, перш ніж зупинитися на шрамуванні. - Шрамування на її руці, Нам Джонхо сказав, що вона завжди носила напульсник на тому місці.

- Тож ти хочеш дізнатися, чи залишилися на ньому волокна? - перебиває його Техьон. 

- Так, - відповідає Чонгук, збульшуючи місце на руці.

- Там є нитки від бинтів, залишки мазі і ще деякі частинки, але Чонгук, - Техьон замовкає, - напульсник не був наданий. В її особистих речах не було напульснику.

- Така важлива для неї річ, яку вона припинила носити і навіть викинула? - Чонгук скоріше думає над цим, ніж запитує Техьона. - Дякую, Те, ми пообідаємо разом пізніше.

- Так! Я тут подумав, я можу запропонувати детективу Паку піти з нами…

- Бувай, я кладу слухавку.

Чонгук відкидає телефон на стіл, який зі стуком ударяється. На його моніторі все ще залишається великим планом фото руки загиблої, але скільки би він його не свердлив поглядом, рішення не знаходилося. Рука потягнулася до шухляди, він обережно відкрив першу і дістав нотатник з ручкою. Ручка була дорогою, іменною - батько подарував її, коли Чонгука призначили на цю посаду. Аркуші нотатника зашуршали, майже повністю покриті пастою. Чонгук відкрив нотатник на останніх сторінках. На сторінці красувався напис «Сон Чусо» та номер справи дівчини. Декілька рядків під назвою були заповнені, але звичайній людині, навіть поліціянту, вони б не принесли вагомої користі. Це було одним із методів Чонгука. Він записував лише одне слово з якогось висновку, а після намагався створити версію; на кшталт «мотузка», «синці», «хлопець». Останнім Чонгук вписав слово «напульсник». Далі він намагався з’єднати усі ці речі так, ніби він не мав уявлення про справу. Зазвичай асоціативний рядок призводив до якихось висновків, але не цього разу. Його рука зависла над словом «напульсник» і не рухалася. У двері постукали і після короткого чонгукового «так» їх відчинили.

- Старший інспекторе Чон, - хлопець, який відчинив двері, вклонився - це був новенький поліціянт, він трохи зам’явся перш ніж продовжити говорити. - Ваш друг тут.

Чонгук підняв брови. 

- Друг? 

- Гм, так, офіцери сказали, що Ви знаєте про кого йде мова, - він ніяково відвів погляд.

Щось було не так. Він майже впевнений, що офіцери знущалися над новеньким хлопцем і скоріш за все це був доставщик удону, який вони заказали навмисно. Він зітхнув і піднявся з кресла.

- Добре, дякую.

Захлопнувши нотатник і кинувши його разом із ручкою в ящик стола, Чонгук попрямував на вихід. Він збирався провести їм лекцію, щодо поваги до молодших робітників. Він був на його місці і старші знущалися над ним, але зовсім не таким м’яким чином. Але коли він вийшов з кабінету його зустріли сміх відділу і авжеж ненависне обличчя.

- Поліціянте Чон! - Чімін спирався на один із столів та вів світську бесіду з робітниками, які поринули у справи, побачивши боса. - Радий Вас бачити!

Чонгук зітхнув, можливо трохи перебільшено - хлопець поряд з ним перелякано переводив погляд з Пака на шефа. 

- Хто сказав новачку, що ми з шановним приватним детективом, який не повинен мати доступ до входу в будівлю, друзі?

Чонгук поглядом окинув приміщення. Авжеж ніяких самогубців у відділі не було.

- Я сказав, - Пак посміхнувся, - Ви збираєтесь ображатися через це? - Чімін надув губи. О, чудово, егйо.

- Добре, це не важливо. Новачку, - хлопець здригнувся, - ні в якому разі більше не допускайте детектива, добре? 

Хлопець декілька разів швидко кивнув і повернувся до свого столу. Чонгук наслідував його приклад і розвернувшись на п’ятах попрямував до кабінету. 

- Поліціянте Чон, зачекайте, - авжеж Чімін попрямував за ним.

На цей раз Чонгук не зачинив двері прямо перед його носом, дозволивши зайти всередину. Чон не звертаючи уваги на детектива, який вже встиг вмоститися на дивані, повернувся на своє місце і діставши нотатник з ручкою продовжив незакінчену справу. Про що це було? Так, напульсник. Чому напульсник є важливою деталею справи? Напульсник подарував Нам Джонхо - друг дитинства, який кохав загиблу. Чому саме на місці напульсника з’явилося шрамування? Та не аби яке, а ініціали Нам Джонхо. Виглядало, як мітка, якою раніше слугував напульсник, але навіщо, якщо вони віддалися в останні місяці? Хлопець дівчини, Чонгук обвів колом «хлопець» на папірі. Яку роль мав Чан У у цьому? За словами друзів і самого підозрюваного, їхні стосунки мали от-от обірватися і пара не відчувала себе «парою». Глаза повернулися до «шрамування». Припустимо, що це зробив вбивця, навіщо? Якщо це був божевільний залицяльник, наприклад, чому він вирізав саме ініціали Джонхо? За словами батька, дівчина не спілкувалася останнім часом навіть з близьким колом друзів, отже, з Джонхо її також давно не бачили. Звідки вбивця дізнався, що вони знаходяться в таких стосунках? Чому це не були ініціали Чан У, чому саме Джонхо? Чонгук зупинився на тому, що дописав ім’я Джонхно і обвів його декілька разів.

- Ви так голосно думаєте, поліціянте Чон, - промовив Чімін з дивану, весело посміхаючись.

- Очевидно, я не тільки думаю, але й намагаюся Вас ігнорувати, - відповів Чон, не відводячи погляду від нотатника.

- Мене цікавить, що саме Вам сказав пан Нам.

- По-перше Ви цивільний, я не можу інформувати Вас про деталі справ, а, по-друге, - він нарешті поглянув на нього, - я впевнений, що мої недолугі підлеглі вже розполи Вам, усе, що Вас цікавило.

 

• 1Класифікація звань офіцерів національної поліції Кореї (від найменшого до найстаршого звання): Помічник патрульного офіцера -> патрульний офіцер (поліціянт) -> старший патрульний офіцер -> помічник інспектора -> інспектор -> старший інспектор (якраз посада Чонгука) -> суперінтендант -> старший суперінтендант -> генеральний суперінтендант -> старший генеральний суперінтендант -> головний генеральний суперінтендант -> генеральний комісар (Інформація за Wikipedia-єю)
• 2Странгуляційна борозна - це глибокий жолоб або борозна, яка може виникнути на шиї особи під час удушення (асфіксії).
• 3Термін «некропсія» використовується для опису медичної процедури, яка проводиться після смерті людини, щоб дослідити її тіло і встановити причину смерті. Цей термін частіше вживається в судово-медичному контексті, де проведення некропсії може бути частиною розслідування злочину або смерті під підозрою.
• 4Хімічна асфіксія - виникає при вдиханні отруйних речовин, наприклад, газів, парів, диму, випарів, які зменшують здатність крові зв’язувати кисень, таких як вуглекислий газ, ціаніди, оксиди азоту та інші.
• 5У Південній Кореї місце, де працюють судмедексперти, називається «National Forensic Service» (NFS), що у перекладі означає «Національна служба судової експертизи». Вона є державною установою, що забезпечує виконання судово-медичних експертиз та збирання доказів у кримінальних справах.
• 6У National Forensic Service Південної Кореї звання у судмедекспертів індексуються від 1-го до 7-го класу. За ієрархією: інтерн -> резидент -> старший резидент -> лікар-експерт (офіційна посада Техьона) -> старший лікар-експерт -> головний лікар-експерт -> голова National Forensic Service