Венздей мала б щось запідозрити, ще коли побачила як Енід зайшла в їхню кімнату з широченною посмішкою на обличчі та об’ємними пакетами в руках. Але вона не звернула на це особливої уваги, Енід була на шопінгу в Єрихоні, й заодно гуляла з подругами, зрозуміло що в неї буде хороший настрій і багато покупок. Тож привітавшись з нею, вона відразу повернулася до друку, роман вже майже добігав кінця і потрібно було придумати йому гідний кінець. Було чутно як Енід вовтузиться з покупками, аж раптом пролунав її неймовірно задоволений голос:
– Венздей, а чому ти не цікавишся що я купила?
– Тому що знаю, що це знову якась річ з кольором від якого витікають очі, – пхикнула Венздей не відриваючись від друкарської машинки – це цілком у твоєму стилі.
– Нууу, фактично це правда. Наполовину. – Енід настільки звикла до постійного буркотіння Венздей на тему її стилю, що вже навіть не звертала уваги. – Насправді цього разу я купила дещо й для тебе.
Це нарешті змусило Венздей відволіктися і повністю звернути увагу на свою дівчину. Її передчуття підказували що нічого хорошого очікувати не можна було. Особливо після того що вона побачила перед собою. Дуже задоволена Енід стояла біля свого ліжка одягнена в костюм якогось веселкового коня з візерунками у вигляді маленьких зірок, і тримала в руках щось дуже підозріло схоже на такий же костюм, тільки чорного кольору. Венздей внутрішньо здригнулася, до останнього сподіваючись що це не те про що вона подумала. Але Енід нарешті насолодилася видовищем повністю шокованої Венздей, і за секунду зруйнувала всі її надії на щасливий фінал цієї історії.
– Це кігурумі-єдиноріг, зараз стає все холодніше і я подумала що нам потрібні парні теплі піжами, тож коли я їх побачила я відразу зрозуміла що це те що потрібно – з гордістю сказала Енід – до того ж подивись які вони милі та…
– Ні.
– Що «ні»? – з нерозумінням нахмурилася Енід.
– Я не буду це носити. – Венздей схрестила перед собою руки в захисній позі.
– Але чому? Воно ж чорного кольору.
– Воно миле. Я не збираюся спати в чомусь що має вигляд милого єдинорога. – Венздей бісило що Енід не розуміє таких елементарних речей.
– Але ж ти теж мила, ви підходите одне одному!
Венздей мало не похлинулася повітрям від шоку, щоб її хтось посмів назвати милою і не пошкодував про це через мить. Але сердитися на Енід не виходило, тому вона повернулася до того що Енід вважала її милою. Це було навіть трохи приємно, зважаючи на те що Енід обожнювала милі речі. Можливо навіть трохи занадто, Венздей знову скоса зиркнула на злощасні кігурумі. Що ж, їй все ж таки прийдеться відстояти свою честь.
– Я не мила і я ніколи це не одягну.
– Це ми ще побачимо. – Енід рішуче рушила до Венздей.
– Що т… – Венздей не встигла договорити, як раптом опинилася в обіймах. Що ж, це було неочікувано, але якщо Енід думає що цим прийомом вона зможе вмовити її, то вона дуже наївна. Ну не те щоб це не працювало раніше, але зараз вона серйозно настроєна на перемогу. Тож пригорнувши Енід ближче вона прошепотіла їй на вухо
– Хороша спроба, сонечко, але я на таке більше не куплюся.
Як вона й очікувала Енід вперше почувши від неї таке ласкаве звертання розгубилася, та абсолютно щаслива здається на кілька хвилин забула що хотіла сказати. Але оскільки по впертості вона не поступалася Венздей, то вирішила скористатися останнім способом, який як вона знала, точно подарує їй перемогу в цій маленькій битві. Тож вивільнившись з обіймів, Енід зробила очі побитого цуцика і з голосом в якому бриніли сльози, почала просити вдягнути це всього один раз, заради неї. Венздей здалась через три хвилини та двадцять чотири секунди, рекордна витримка, особливо враховуючи що раніше не витримувала і хвилини.
***
– Я виглядаю безглуздо.
Венздей дивилася у своє відображення в дзеркалі поглядом повний обіцянок смерті будь–кому хто побачить її в такому ганебному вигляді. Подумати тільки, вона в костюмі єдинорога. Дякувати всім богам що хоча б в чорному, а не барвистому, як в її дівчини. Енід поряд не поділяла її песимістичних думок, а навіть навпаки, мала дуже задоволений собою вигляд.
– Не кажи дурниць, ти виглядаєш прекрасно. І нам негайно необхідно сфоткатись, ця подія має залишитися не тільки в моїй пам’яті!
І поки вона не встигла заперечити, Енід клацнула декілька селфі з завмерлою від такої нахабності Венздей.
– Ну ось! Дивись які ми тут хороші!
Венздей на це тільки тяжко зітхнула, навіщо вона на це взагалі погодилася?
***
Наступний ранок зустрів Венздей незвичним бурхливим перешіптуванням куди б вона не пішла. Це було дивно, зазвичай всі намагалися удати ніби їх не існує коли бачили її, але сьогодні щось точно сталося. Пролити світло на цей загадковий феномен їй могла допомогти подруга Енід, вампірка, здавалося, була в курсі всіх останніх подій в Неверморі, та постачала Енід більшу частину матеріалу для її блогу.
– Отже, ти хочеш дізнатися чому до тебе стільки уваги сьогодні, чи не так?
Венздей ще тільки підійшла і не встигла нічого сказати, але Йоко вочевидь легко пов’язала факт того що дівчина вперше сама підійшла до неї, та те що до неї сьогодні прикута увага всієї школи, тож сформулювала питання ще до того як воно прозвучало.
– Так, і я знаю що ти знаєш причину.
– Знаю. Але чому ти впевнена що я скажу тобі?
– Тобі не має сенсу приховувати це від мене, тому що про це й так знає вся школа, я просто сподівалася почути більше деталей від тебе. Ну якщо ні, то я піду шукати Енід
– Ні! Ну, тобто я маю на увазі що тобі не потрібно шукати її через таку дрібницю, я й сама тобі розповім
– Отже, це пов’язано з нею.
– Гм, так. Просто зайди на її сторінку в інсті.
Це був поганий початок, Венздей все ще майже не користувалася своїм телефоном за виключенням того що дивилася відео в ютубі про середньовічні пристрої для катування. Звичайно вона була підписана на всі соцмережі Енід, щоб не пропускати її дописів, хоч вони були не такими зловісними як їй хотілося б. Зазвичай там були різні її фото і навіть інколи їй вдавалося змусити Венздей сфотографуватися з нею. Завжди під цими фото було багато слів про те яка Венздей хороша, і як Енід кохає її. І хоча Венздей ніколи це не показувала, їй подобалося інколи перечитувати ці дописи, та посміхатися через них поки ніхто не бачить. Але цього разу все було по іншому. Тому що Енід підступно запостила собі їхнє селфі в тих нещасних кігурумі з підписом «ми з моєю наймилішою дівчинкою у світі» та купою сердечок. Тепер було очевидно чому всі на неї сьогодні так дивилися, її репутація страшної й жахливої тепер зруйнована вщент.
– Мені потрібно її знайти.
– Якщо ти збираєшся зробити їй щось погане, то я цього не дозволю!
– Спокійно, я не збираюся їй робити погано. Принаймні не дуже сильно.
І залишивши стурбовану Йоко позаду, вона рушила далі коридором. Ще раз швидко поглянувши на фото, вона була вимушена незадоволено визнати — вони справді виглядали мило в цих парних кігурумі, і Венздей це подобалося. Але це звичайно не скасовує того факту що Енід все ж таки отримає прочуханки за цю витівку.