Джині сиділа в одному з багатьох закинутих кабінетів, і, безуспішно, намагалася зосередитися на словах Герміони. Все ж таки, ідея попросити подругу додатково позайматися з нею нумерологією, виявилася дуже хорошим рішенням. Адже вона не тільки отримала можливість проводити з нею більше часу, а й прихильність Герміони, яка любила цю науку і була рада поговорити про неї з кимось. Джині любила її. Ні, не нумерологію. Герміону. Любила її густе, і, як вона знала з власного досвіду, дуже м’яке волосся, любила її руки, її голос. Вона любила всю її і готова була вічність дивитися на неї як на найпрекраснішу античну скульптуру. І як же гірко було їй від того, що Герміона вважає її всього лиш подругою і безнайдійно закохана в її бовдура-брата, який взагалі не звертає на неї увагу. Джині милувалася Герміоною, яка захоплено розписувала на дошці якісь незрозумілі формули, відразу розповідаючи все про них. Можливо, вона б навіть зрозуміла цю тему, якби вслухалася в слова. Але скрегіт крейди і Герміонин дзвінкий голос переплелися в таку прекрасну мелодію, що порушувати її, намагаючись зрозуміти сенс слів, було б справжнім кощунством. Аж раптом вся магія закінчилася, і Герміона припинивши писати, звернулася до неї:
–Джині, ти мене слухаєш? Тобі все зрозуміло?
– Так-так, не хвилюйся. Ти дуже гарно пояснюєш, навіть я розумію. – Джині немов прокинулась з трансу і знову змогла сприймати реальність.
Герміона посміхнулася, задоволена тим що її зусилля оцінили і продовжила:
– Тоді на сьогодні ми вже закінчили, завтра розберемо наступну тему. –Герміона поклала крейду і струсила з пальців білий пил який залишився після неї – Йдемо до гуртожитку?
– Ходімо! – Джині незграбно встала з-за парти і відкрила перед Герміоною двері, – Прошу, міс! – вона хитро посміхнулася і взявши подругу за руку, легенько потягнула до виходу. Герміона покірно пішла за нею, а через декілька кроків знову почала розмову про нумерологію, яку, очевидно, обожнювала. Пройшовши так декілька коридорів, Джині різко зупинилася, і, вибачившись перед подругою, сказала що має повернутися до класу, бо забула там деяку дрібничку. Після цього вона чимдуж побігла назад. Зайшовши до кабінету, підійшла до столу і взяла до рук той самий шматочок крейди, яким так старанно виписувала формули Герміона. Підійшовши до дошки, в куточку вона нашвидкоруч намалювала невеличке сердечко. Вона й сама точно не знала навіщо це робить але точно знала що це біле крейдяне сердечко буде символом для неї. Символом чого? Вона не знала. Задоволена своїм вчинком, Джині пішла наздоганяти Герміону.