О, привіт, мені подобається це запитання, тому що час обрано ідеально. Поки Ніла не викрали та не повернули, тому Ендрю дійсно розуміє, що шляху назад його почуттям до Ніла немає, але навіть до цього, коли він відчуває, як у його животі все згортається, що означає, що він надто близький до слизького краю. І в кінці, коли Ніл каже не захищати його ((того ж дня, коли Ендрю погодився дозволити Нілу захистити самого себе!)), в кінці тієї поїздки автобусом, коли Ніл годинами говорив про своє життя і дивився на Ендрю так, наче той був відповіддю на всі запитання, Ніл зник? Ніла вбивають до того, як Хетфорд¹ прийшов, щоб знищити людей Нейтана? Ви взагалі знаєте …?!
Ендрю мало в що вірить, але той маленький вогник, який у нього був, зник би того ж дня. Помістіть самотню чайну свічку² в темній кімнаті, і так, вона не горить яскраво, але щойно ви знищите її, темрява стане нескінченною і непохитною. Це помітно і стало б крайньою точкою. Всі бачили б, як це світло згасло в Ендрю, бо це не був той емоційний удар, до якого він готувався.
В чому полягала ключова внутрішня суперечка: Ендрю обіцяв захистити Ніла; Ніл змусив його відмовитися від обіцянки. Ендрю обіцяв вбити людей, які прийшли за Нілом; Ніл знав, що йде назавжди, і навіть не просив допомоги чи втручання Ендрю. Ніла забрали просто в Ендрю з-під носа, і Ендрю знав, що щось не так, коли Ніл вийшов із роздягальні. Він знав. Він знав, але не був досить швидким.
Ендрю ніколи більше не дозволив би будь-кому чи будь-чому увійти в його життя, ви знаєте? Тому що він не може повернути чи відродити Ніла. Ніл був шансом, яким — Ендрю знав — не варто було скористатися. Був помилкою, яку — Ендрю знав — не варто було робити. Був бажанням, яке — Ендрю знав— не варто було мати. Ендрю відмовився б відчувати це знову. Він би просто закрився від усіх натомість. Режим виживання.
Це зруйнувало б відносини Ендрю майже з усіма в його житті, аж до Бетсі: він відмовиться говорити про смерть Ніла і він відмовиться від її ретельних спроб співчуття. Тому що він відмовиться приймати той факт, що йому боляче, а відмова від визнання чи зцілення означає те, що з часом біль стане отрутою. Бетсі не змогла б врятувати його від себе.
Єдине, що змушувало б Ендрю переставляти ноги, була б його обіцянка Кевіну — він усе ще мав захищати його. Таким чином, він все ще ходив би на тренування, і сплески енергії на полі, щоб привести їх до фіналу, змінювалися б абсолютною ненавистю до спорту. Тому що все в Лисячій вежі нагадувало йому про Ніла, а потім загострювало ненависть до себе за те, що він був настільки дурний, щоб дозволити собі зазнати такого болю. Потім – лише вічна мерзлота, тому що він нічого не відчуває, нічого не має значення, нічого важливого.
((Я щиро вірю, що єдиною людиною, яка могла б щось значити для Ендрю після цього, був би Ваймак. Складно пояснити їхні взаємини або сказати точно, чому вони працюють саме так, але Ваймак може дивитися на те, як Ендрю вибухає, і все ще бути плечем підтримки.))
Без живого Ніла, який присягався б у вірності Ічіро, Жан би повернувся до Воронів, щойно вилікувався б, і Ендрю стояв би за спиною Кевіна, наглядаючи за ним все життя. Ендрю все одно грав би в Екзі після закінчення університету, але це не було б тим самим. Він був би там через потребу весь час тримати Кевіна в полі зору, а не тому, що навчився отримувати від цього задоволення.
«Безрадісний» - так одного разу Кевін назвав Ендрю, і саме таким Ендрю і буде — з моменту смерті Ніла і до своєї власної.
¹ Стюарт Хетфорд – дядько Ніла.
² Чайна свічка – вид свічок у формі таблетки, які дають зовсім невеликий вогонь