— Доброго ранку, коханий, — простогнав Северус і відгорнувся від м’яких губ на щоках. Він перевернувся на живіт і зарився носом у власні руки. Луціус посміхнувся. Двома пальцями він провів по шиї свого чоловіка: “Любий, наскільки б у захваті від твоєї ранкової сварливости я не був, ґрифіндорські першокурсники цілий рік боятимуться зустрічатися з тобою вранці понеділка». Северус обурено пирхнув на нього у подушку. Він не був ранковою людиною. Як би йому не подобалося прокидатися біля Луціуса та його вправних рук… Він не був ранковою людиною.. Минулу ніч він продовжував працювати далеко за північ і до самого ранку в лабораторії. Загалом він прийшов додому, щоб повечеряти з чоловіком, потім покохатись із ним, і повернутись до роботи, коли Луціус засне. А коли сонце почне сходити, він повернувся, заліз під ковдру і почав гріти холодні ноги на литках Луціуса. Лише щоб через кілька годин його розбудили губи Луціуса на його тілі.
— Любий, — Луціус став на коліна й навис над Северусом, проводячи губами по його спині. Северус затремтів. Останні кілька років Луціус був ледачим, щодо гоління, і його борода лоскотала, — тобі потрібно вставати зараз! Урок починається через п’ять хвилин.
— Що?! — Северус зіскочив з ліжка, штовхнувши Луціуса назад на його сторону, — чому ти мене не розбудив?. Северус кинувся до стільця, де він залишив свою мантію рано вранці.
— Я намагався, — Луціус потягнувся своїм оголеним тілом й впав назад на шовкові простирадла. У ці дні він залишив Драко займатись більшою частиною роботи компанії, і міг проводити час так, як хотів. За іронією долі, саме він прокидався рано і потребував менше сну. На початку їхніх стосунків Драко якось пожартував, що вони, ймовірно, такі пристрасні один з одним лише тому, що їхні режими сну заважають їм проводити час один з одним. Северус трохи спав уночі, довше, якщо міг, і дрімав у перервах між уроками або рано ввечері. Луціус же напроти, майже завжди лягав спати відразу після вечері й прокидався разом із сонцем. Однак вони лише посміялись над зауваженням Драко - вони все одно завжди знаходили достатньо часу один для одного.
— Тобі варто було більше постаратися, — розлютився Северус. Мало того, що було рано і це був понеділок, коли він мав навчати Ґрифіндорців, так тепер він мусив ще одягнути вчорашню мантію, не прийняти душ, і піти без поцілунку Луціуса… Тому що він був злий на Луціуса, за те, що той не розбудив його раніше. День було зроблено ще до його початку. Луціус насупився: “Северусе, ти доросла людина, і хоча я прекрасно знаю наскільки сильно ти не любиш вставати вранці, я все одно намагався розбудити тебе понад годину. Заробити мільярди легше, ніж підняти тебе з ліжка вранці. Варто спати більше, любий! Я не хочу починати трясти тебе, щоб розбудити кожен ранок». Луціус схрестив руки на грудях. Северус знав, що його чоловік був правий. А ще, що його чоловік був сексуальним. Повністю оголений та авторитарний. Северус схилив голову ліворуч і подумав, чи можна йому пропустити це ранкове заняття й переконати Мінерву, що він страждає від мігрені.
— Северус! — голос Луціуса тепер звучав щиро незадоволено. Северус повернувся до реальності.
— Що? — прогарчав він у відповідь і почав одягати мантію. Луціус поклав подушку на свій член, щоб захистити його. Отже, інтимність, очевидно, була поза розглядом.
— Тобі потрібно розв’язати свої проблеми зі сном і піти на урок!
— Саме у такому порядку? — глузував Северус і нахиляючись, щоб зав’язати черевики. Луціус закотив очі й натягнув на себе ковдру: «Ти розумієш, що я маю на увазі».
— Що ти робиш? — Северус нахмурився, побачивши, як Люціус затишно влаштувався в їхньому ліжку. Йому сказали, що час прокидатися і йти працювати.
— Сьогодні я працюватиму з ліжка, — Луціус зібрав із тумбочки купу документів.
— Нечесно, — замислився Снейп.
— Ти вже міг би піти на пенсію, — нагадав йому Луціус і посміхнувся поверх окулярів, які він щойно надів. Северус застогнав і добре поцілував чоловіка на прощання.
Кілька годин по тому він повернувся додому. Він був виснажений, а день був надто довгий, у порівнянні з тим, якою короткою була ніч. Його учні ставали все дурнішими, а він все більш приємним із ними. А може він просто старіє. Северус нахмурився, він не хотів бути а ні приємним, а ні старим. Гаррі та Драко завжди сперечалися з ним і казали, що він просто закоханий, а це робило людей м’якими. Северус не міг сперечатися, що він закоханий, але решта… Він підійшов до цегляної стіни, що вела до їхнього дому, і жестом показав цеглини зсунутись вбік, щоб він міг вийти в коридор.
— Луціус? — запитав він у пустоту дому, знімаючи мантію.
— На кухні, — відізвався чоловік.
Северус скинув черевики, штовхнув їх під шафу, у якій вони зберігали своїх шарфи, і пішов на голос чоловіка.
— Привіт, — Северус обійняв його ззаду.
— Привіт, - Луціус поцілував його в передпліччя і продовжив помішувати щось у каструлі перед собою, — як пройшов твій день? — Северус лише голосно зітхнув, — Мій бідолашний чоловік, — Луціус відклав ложку й обернувся, а потім обійняв обличчя Северуса своєю рукою і ніжно поцілував його в губи; — Тобі потрібно більше спати, — Северус же підсунувся ближче й поклав голову на плече Луціуса. Той ніжно погладив його по голові.
— Обід буде готовий за хвилину, тоді ми можемо прийняти ванну, а потім спробуємо сьогодні лягти спати раніше, добре? — запропонував він.
— Я маю підготувати урок до завтра і…
— Ні.
— Що? — Северус підняв голову. Луціус зітхнув:
— Ні. Сьогодні ввечері ти підеш спати рано. Ти бігав напівмертвий протягом останніх кількох тижнів. Тобі вже не двадцять.
Северус нахмурився і зробив крок назад:
— Вчора це звучало інакше, — Луціус закотив очі:
— Ти розумієш, про що я, — Северус знову зітхнув і потер очі:
— Я розумію, — він справді став м’яким. І, мабуть, також старим. Змирившись, Северус підійшов до кухонного столу й сів на один зі стільців. Він зітхнув. Луціус усміхнувся:
— Це не так вже й погано, знаєш? Сон — це справді одна з найкращих розкошів у житті, — він розвернувся, зняв горщик із вогню й поставив його на стіл, — Я приготував овочеве рагу.
— Дякую, — Северус із вдячністю прийняв миску, яку налив йому Луціус. Швидким рухом зап’ястка він викликав з кухонної стійки повний кошик хліба. — Це просто дратує! — Северус розірвав скибку хліба на шматочки й занурив його в рагу, — До минулого року сон ніколи не був для мене проблемою! Я міг працювати скільки завгодно і як завгодно, і ніколи не був таким втомленим.
— Ну, до минулого року ти трахався лише два рази на рік і ніколи не знаходив часу ні поснідати, ні повечеряти, — сухо відповів Луціус. Северус посміхнувся:
— Добре, це справедливо! Можливо, я віддаю перевагу бути втомленим і ситим.
— І добре трахнутим!
— І добре трахнутим, замість того, щоб бути енергійним, голодним і нести целібаті.
Луціус підняв свій келих, щоб зробити ковток, і підморгнув. — О, я точно віддаю перевагу, щоб ти ситий і добре трахнутим! Тоді з тобою набагато приємніше бути поруч.
— Ти кажеш це лише тому, що тобі подобається, щоб хтось зігрів тобі холодні ноги серед ночі.
— Серед іншого, – відповів Луціус і знову підморгнув. Під столом Луціус повільно ковзнув ногою в шкарпетках до литки свого чоловіка. Северус усміхнувся. Тушковані овочі було дуже смачними, а грайливі жарти з Луціусом завжди викликали тепле, нечітке відчуття в його животі…. Можливо, ранній вечір і обійми з його чоловіком були не найгіршим. Можливо, йому також варто подумати про вихід на пенсію… Він міг би не тільки вечеряти з Луціусом щодня, але й обідати…
— Закінчив?, — запитав Луціус і штовхнув його ногою під столом. Северус підняв очі: — Так! Це було дуже смачно, Луци, — він відкинувся назад і наказав мискам, столовим приборам і склянкам, щоб милися самі.
— Все для тебе, моя любов, —, Луціус підвівся і простягнув руку, — ванна вже повинна бути готова! Іди, я приєднаюся до тебе за мить.
Під час їхнього першого спільного грудня Луціус повів його в маґлівський Лондон і познайомив із триповерховим магазином на Оксфорд-стріт, який спеціалізувався на бомбочках для ванн. Він цілий день був у раю! Це був перший раз, коли він був не проти того, щоб Луціус витратив на нього цілий статок. Він обережно опустив одну ногу у ванну, потім другу й сів у гарячу воду. Його втомлені м’язи відчувались божественно. Він відхилився назад і заплющив очі.
Зазвичай він починав планувати зараз. Він планував, що йому потрібно підготувати до завтрашнього заняття, над якими особистими проєктами він працюватиме сьогодні ввечері і, можливо, розмірковував, як саме він хотів би потішити свого чоловіка. Але сьогодні ввечері він знає, що Луціус уже визначився з розкладом, і він не включав Аконітове вовкозілля та оцінювання есе його третьокурсників. Він заплющив очі й зітхнув. Він міг залишитися тут назавжди.
— Посунься, будь ласка.
Северус відкрив очі. Луцій стояв перед ванною у всій своїй оголеній красі. Северус посміхнувся і трохи посунувся вперед. Луціус зайшов у ванну й вмостився зручніше. Тоді він потягнувся вперед і притиснув Северуса до грудей. Чесно кажучи, Северусу хотілося б зробити крок до свого чоловіка, але гаряча вода та заспокійливі аромати лише посилили його втому.
— Боюся, що сьогодні я ні до чого, — зізнався він і склав пальці на руці Луціуса. Той же підніс їхні руки до своїх губ і поцілував тильну сторону долоні Северуса:
— Я не планував цього. Сьогодні ввечері тобі потрібно спати по-справжньому. Можливо, ми зможемо влаштувати ранкові пестощі…
— Я сумніваюся, але ми побачимо.
— У неділю це завжди працює чудово!, — нагадує йому Луціус. Северус знизує плечима.
— Так, але це завжди майже після полудня, і коли я спав близько дев’яти годин до цього.
— Уяви собі, що ти спиш дев’ять годин щоночі, це майже втричі більше від того, як ви спите зараз, — запропонував Луціус і потягнувся до губки, щоб почати чистити плече чоловіка.
— Хмм, — сонно пробурмотів Северус. Протягом перших кількох місяців їхніх стосунків Луціус все ще був генеральним директором підприємств Мелфоїв. Їхнє залицяння розвивалося між діловими зустрічами та робочими поїздками. На той момент пізня ніч справді належала Северусу, тому що він завжди чекав на Луціуса і вітав його пізньою вечерею та швидкою ванною чи гарячим душем. Оскільки зараз Луціус вже пішов у відставку і залишив обов’язки Драко, їхні ролі помінялися місцями. Тепер Луціус зустрічав його вдома чудовою їжею, увагою та турботою. Не те, чого він обов’язково очікував, але те, що він щиро цінував.
— Нахили голову назад, — наказав Луціус і почав втирати шампунь у шкіру голови Северуса. Він задумливо наспівував. Северусу було приємно мати тепле і міцне тіло Луціуса за спиною. Також було загалом приємно мати Луціуса в його житті. Дуже приємно.
—Обережно,— Луціус почав акуратно поливати голову водою і змивати шампунь. Северус посміхнувся:
—Ти занадто добрий до мене.
— Лише повертаю тобі те, на що ти заслуговуєш після того, як пару разів рятував світ, — відповів Луціус і поплескав його по плечу, даючи знак Северусу встати. Вода бризнула, коли Северус піднявся, але після всього того, що будівля зазнала…Невеликі пошкодженнявід вод не могли зруйнувати Гоґвортс.
Чистий і трохи зморщений від гарячої води, Северус підійшов до рушників і відкрив один, щоб Луціус зайшов у нього. Він загорнув вищого чоловіка у рушник та власні руки і поцілував його в шию: «Дякую».
— Я ще не закінчив із тобою, — зауважив Луціус і поцілував його в губи. Северус розмірковував, чи зможе він вийти зі свого сонного та втомленого стану. Зрештою, він справді старів. Молодий Северус завжди вибрав би «Секс замість поспати». Наче він міг прочитати його думки, Луціус втрутився:
— Я не говорю про секс! Я розбуджу вас частуванням завтра вранці, якщо ви встигнете заснути до 22:00.
— Добре, — це був виклик, з яким Снейп міг би впоратися.
— Іди,— Луціус ніжно підштовхнув його до дверей спальні й зачинив їх за ними.
— Лягай на ліжко, — Северус грубо витерся рушником і плюхнувся животом на м’яке лляне простирадло, що вкривало їхнє ліжко. Він міг так заснути.
— Посунься трохи, — Луціус засунув його під ковдру й перекинув на спину.
— Обійми? — Северус підняв руку.
— Трохи пізніше,— Луціус підійшов до їхнього комода й відкрив шухляду ліворуч. Він дістав маленьку пляшечку масажної олії.
— Мені подобається, як це виглядає, — зізнався Северус. Луціус підморгнув і сів у ногах ліжка. Він обережно розплутав великі ноги Северуса з ковдри й поклав їх собі на коліна.
— Чому ноги?, — Северус сподівався на плечі й спину. Луціус змастив руки олією й засунув великі пальці в підошви ніг Северуса:
— У твоїх ступнях є багато точок тиску, які знімають напругу й допомагають тобі легше заснути.
Северус уже був на небесах. Було чудово, як Луціус розминав його ступні, натискав на певні місця досить сильно й натирав інші м’якше.
— Ой, — його рот утворив здивоване «О», — це чудово.
— Я казав тобі, любий, — Луціус продовжував зосереджено масажувати. Северус ставав усе більш сонним. У кімнаті було темно, і лише світло в коридорах трохи жевріло крізь щілину дверей. Руки Луціуса були чудовими, і здавалося, що вся напруга та сварливість, які накопичилися за останні кілька днів, просто розтанули. Можливо, рання ніч була справді не такою поганою. Він закрив очі і насолоджувався дотиком до нього. На межі глибокого сну він відчув, як Луціус засунув ноги під ковдру й ліг поруч із ним, а потім ніжно поклав на нього руку й прошепотів: «Я кохаю тебе» на вухо. Северус посміхнувся.