Новий рік Пітер кожен раз проводив разом з Мей. Вони залишилися без Бена три роки тому, тому спільних новорічних вечорів у них було лише кілька, але родинні посиденьки з різдвяними фільмами і шкідливою їжею стали їхньою традицією.
В цей день Мей з самого ранку намагалася приготувати щось пристойне, а потім, вчергове спаливши святковий обід, витягала Пітера в місто – проникатися новорічною атмосферою і купляти гори їжі. Вечір був тихим, сімейним і домашнім. Паркер ніколи не досиджував до півночі, яку його однолітки зустрічали в шумних компаніях.
І хоча Нед пропонував відвідати Таймс-сквер, а Мішель саркастично запрошувала провести цей вечір втрьох у неї вдома, Пітер лишався. Він ніколи б не залишив тітку саму в цей вечір.
Він нізащо б не позбавив цього вечора себе.
Коли чергову качку довелося викинути, а одними салатами з павучим метаболізмом впоратися не було можливості, Пітер звично запросив Мей на прогулянку до найближчого тайського ресторанчика. Хай доведеться чекати на замовлення кілька годин, але в цьому і була найбільша радість.
Заклад справді захлинався від замовлень, тому вони чекали на свою їжу в сусідньому магазинчику. Звідти Пітер вийшов в оленячих рогах, притискаючи до себе надзвичайно дурнуватий светр з величезним Сантою, а Мей буркотіла і струшувала з пальто блискітки. Очікування минуло чудово, і хоча вони витратили велику суму коштів на купу нікому непотрібної новорічного мотлоху, на душі в обох було тепло.
Пітер завмер біля входу в квартиру, слухаючи нарікання Мей на хлопця з лікарні, який всоте намагався покликати її на побачення. Хлопець чекав на спокійний вечір без небезпек, погроз і бійок.
Ага. Так йому і пощастить.
Проте супергеройське життя часто було таким. В один момент Пітер мріяв про спокійний вечір з їжею та фільмами, а потім відчинив двері і знайшов посеред своєї квартири Тоні Старка, що стікав кров’ю на улюблений килим тітки Мей.
І Пітер завмер на порозі, роздумуючи, наскільки можливі галюцинації у цей період його життя.
– О Боже мій, Старку! – тоді галюцинації групові, бо Мей з голосним звуком впустила пакети і швидко скинула пальто. І Пітер міг тільки здивуватися, бо жінка миттєво взяла себе в руки і побігла по аптечку. Хлопець у той час міг лише розглядати блідого чоловіка і не міг вдихнути через яскравий запах крові.
Тітка перевірила у Тоні пульс і оглянула поранений бік, а Пітер дивився-дивився-дивився і бачив перед собою вже не Тоні Старка, а дядька Бена, що так само сперся на стіну і дивився в пустоту.
– Треба його перекласти, – наказала жінка, але так і не отримала реакції. Вона подивилася на Пітера найсуворішим зі своїх поглядом і підвищила голос. – Кухня. Стіл. Швидко.
Це і привело хлопця до тями. Він скинув куртку і забіг в кімнату, кинувшись до Тоні. Теплого. І Пітер готовий вити від радості. Це не Бен. Так, як минулого разу, не буде. Зараз він може допомогти. Бо Старк ще живий, а Мей добре тямить в наданні першої допомоги.
Півгодини тягнулися роками. Мей коротко командувала, і хлопець слухався – подавав шприци, приносив теплу воду, утримував напівсвідомого Старка, поки тітка промивала рану.
– Щасливого Нового року, – очі Старка мутні від болю, він кривився, але тиснув з себе усміх і на пробу вдарився головою об стіл, щоб заглушити один біль іншим. Тітка вколола йому ще одну дозу знеболюючого, але Тоні не полегшало – ліки заслабкі для такого глибокого поранення.
– Господи, містере Старк, – тихо видихнув Пітер. Йому взагалі не до жартів, руки, перемащені в крові, тремтіли. Від адреналіну хотілося розплакатися. – Як ви?
На блідих губах Тоні завмерла посмішка, він навіть жартував, поки Мей і Пітер попідруки відводили його в кімнату Пітера і вкладали на ліжко. Паралельно жінка додзвонилася до колег і дістала ще ліків, сильніших і кращих. У Пітера в голові гуділо, він змив кров тремтячими руками і завмер перед дзеркалом. Овва, оце супергерой. Це лише кров, не вперше ж таке з ним. Чи не так?
Не так. Бо кого-кого, а ось Тоні Старка в такому стані він ще не бачив.
Пітер досі був в тумані, коли тітка міцно притисла його до себе, наче бачила, в якому він шоці. Вона гладила його по спині і м’яко вмовляла заспокоїтися. Треба було принести ліки, поки Тоні не стало гірше. Це лише через три квартали, він швидко впорається, Тоні потрібна допомога, нумо.
І Пітер послухався – на вулицях купа радісного люду, яскраві вогні і весела музика. Вечір тільки починався, Паркер йшов тротуарами і постійно озирався. Наче боявся, що кров з рук не змилась. Наче кожен знав, що він ховав у своїй квартирі Залізну людину – найбільш розшукуваного злочинця в цілій країні.
Коли Пітер повертається додому, хаос було прибрано, тітка гріла їжу і ставила на стіл, на якому годину тому Тоні стікав кров’ю. Пітер навіть подумав, що останні години йому примарилися, але Тоні досі спав в його кімнаті – тихе дихання і спокійний стукіт серця Паркер не міг не почути, навіть якщо б захотів.
Мей м’яко посміхнулась і нову обійняла племінника. Телевізор, наче знущаючись, гучно розповідав про нагороду за Тоні Старка.
Зібраний і напружений репортер стояв біля Вежі Месників, яка переливалася сотнею яскравих вогників на честь свята, і розповідав, як Тоні втік від поліції цього вечора, що він поранений і дуже небезпечний. Пітер тільки зуби стис – чоловік напівмертвий, а не небезпечний.
Але новини вперто робили з його героя жахливого злочинця, що свідомо продавав зброю терористам і весь час обманював людей. Коли це тільки почалося, Пітер лише підкочував очі – хто в здоровому ґлузді міг повірити в таке. Але коли Тоні змушений був тікати від поліції, а Пеппер Поттс на офіційній пресконференції заявила, що Тоні відсторонений від керівництва «Старк Інд», і привселюдно розірвала з ним заручини… хлопець онімів від шоку.
– Ти занадто голосно думаєш, – сказала Мей, було безглуздо робити вигляд, що нічого не сталося.
– Мене бісить ця брехня, – хлопець стис щелепи. Він розглядав натовп журналістів під Вежею, бажаючи надіти костюм і розбити всі їхні камери. – Ти ж не віриш їм?
Жінка зітхнула, бо карими очима на неї дивилася захоплена фанатична дитина. Вона обійняла Пітера, стримуючи трем у руках. Якщо вона почне панікувати, то хто буде підтримувати Пітера? Він заслуговував на бодай один спокійний вечір.
– Я не знаю, Піте. Думаю, що маю залишити вам всі ці супергеройські речі.
– Але ти йому допомогла.
– Він рятував тобі життя. І не один раз. Звісно, я допомогла.
Хлопець тихо зітхнув і трохи розслабився. Під три чорти весь світ, бо для нього Тоні Старк досі герой.
Теплі руки Мей заспокоїли, Пітер відчув полегшення, шок відступив. Врешті він допоміг розставити страви, в кімнаті залунали різдвяні пісні, а на столі засервірували третю тарілку «на всяк випадок».
Всяк випадок настав доволі швидко. Пітер почув стогін із кімнати і рвонув перевірити чоловіка. Тоні стояв на своїх двох і небезпечно хитався. На превеликий подив, він не прийняв Пітерову руку і сам повільно побрів до дверей.
– Дякую за компанію, прекрасна Мей, – перебільшено веселий голос зламався від болю, – але я змушений вас залишити.
– Містере Старк! – Пітер поспішав слідки, наче маленький хлопчик.
Тоні Старк завжди був впертюхом, тому його рішення піти було твердим. Але біль підігрував Пітеру, тому той вмовив Старка затриматися заради нової дози ліків.
– Можете лишитися, містере Старк. Ви нам не завадите. Моя кімната чудово вам підійде, якщо хочете лишитися, – торочив Пітер і нервово гнув пальці.
– Не можу, хлопче. Мене шукають, і я не хочу, щоб знайшли у вас. Занадто ризиковано. Пам’ятай, ти маєш берегти Мей, – Тоні обережно ляснув його по плечу і посміхнувся – вперше за вечір по-справжньому.
Тітка Мей швидко і впевнено вийшла з кухні, з рушником на одному плечі і шприцом в руці. Не було і натяку на її звичний грайливий спокій – вона дивилася суворо-суворо, наче це Старк тут дитина. І лаяла вона його теж, як маленького. Говорила про інфантильність і дурість. Говорила «ти навіть по східцям не спустишся» і «ти навіть не вдягнений по-людські». Потім кинула йому на коліна старий светр Бена, бо одяг Тоні був вимащений в крові, і суворим голосом наказала залишитися хоча б до ранку. І великий саркастичний Тоні Старк не знайшов аргументів, не заперечив, бо жінка агресивно-турботлива, а Пітер дивився так, наче Тоні зараз розвіється за вітром.
Саме так Тоні Старк опинився в новорічну ніч перед телевізором серед милих дешевих прикрас і такої ж дешевої їжі з тайського ресторанчика. Біль проходив по всьому тілу, змушував стискати щелепи. Тому Тоні напрочуд уважно вслухувався в діалоги зі старої комедії, половину акторів з якої він знав особисто. Чоловік заплющив очі і намагався вмовити себе повернутися в кімнату, щоб не заважати сімейному святу, але під боком сміявся щасливий Пітер і генерував сто жартів у хвилину. Тому Тоні, що звик стирчати на самоті по закинутим квартирам і будинкам, а іноді й підвалам, не зміг відмовити собі у почутті такого потрібного сімейного затишку.
Тоні з цікавістю спостерігав за Паркерами. Мей сиділа в кріслі і обмінювалася з Пітерами якимись незначними коментарями. Хлопець перетяг кілька страв поближче до телевізора і радісно відповідав.
– Ти привітав Мішель? – Тоні би не звернув уваги на це питання, якби Павучок не розчервонівся, наче той мак.
– Мішель? – Тоні не стримав хитрого усміху. – Це твоя подружка?
– Так, це… Тобто ні, вона подруга, а не подружка. Ми просто… друзі, – Мей обмінялася з Тоні лукавими поглядами і сховала посмішку за довгим волоссям.
– Якщо наважишся покликати її кудись, звертайся. Допоможу тобі скласти речення із слів «ходімо» «зі мною» і «на побачення». Тільки поспіши, бо в камеру мені інтернет ніхто не проведе.
– Не смішно, – ображено відповів хлопець. – Чудовий жарт, якщо враховувати, що ви… – хлопець зробив непевний рух рукою.
– Злочинець у розшуку? – чоловік пограв бровами, наче це його зовсім не турбувало. – Можливо, ти не віриш, але скоро я поверну своє чесне ім’я.
– Ні, я… не сумніваюся.
– Дякую, хлопче. – Тоні потріпав його кучеряве волосся і ніяково прибрав руку. Пітер знічено посміхнувся. Але одразу налякано підскочив, бо почув вібрацію у Тоні в кишені.
– Спокійно, герою, – посміхнувся чоловік і скривився, поки діставав із кишені джинсів звичайний телефон з кнопками. Хлопець не втримав свого здивування. – Його не відслідкуєш. Я в розшуку, забув?
– Забув, ви ж не нагадуєте про це щоп’ять хвилин, – фиркнув Пітер.
Паркер очікував, що Старк попросить конфіденційності для цієї розмови, але чоловік спокійно підняв слухавку, не звертаючи увагу на зайві вуха.
– Господи, Тоні, ти живий? – на схвильований голос Пеппер обернулась навіть тітка Мей. Тоні тільки знизав плечима і тепло посміхнувся:
– Так, Пеппс, я живий. Навіть відносно цілий, – впевнено проказав він, але жінку це не заспокоїло.
– Я була в твоєму сховку, Тоні Старку, я бачила кров і знаю, що вона твоя. Досить цього цирку, я у цю ж саму мить приїду до тебе і заберу додому, де б ти не був. Нам, звісно, доведеться тримати оборону, і Наташа пришвидшиться з тими даними, але разом ми зможемо довести, що…
– Гей, Пеппс, не поспішай, – перебив Тоні впевнено. – Ми це вже обговорювали. Ти не будеш наражати себе на ризик. Хтось повинен втримувати компанію на плаву.
На секунду в слухавці панувала тиша, але навіть Пітер знав міс Поттс достатньо, щоб розуміти – жінка так просто не відступить.
– Про що ти говориш, Тоні? Яка в біса компанія? Я не залишу тебе пораненого в якійсь сраці, і якщо ти думаєш, що можеш вирішувати…
– Зачекай! Пеппер! Хвилинку! – Старк глибоко вдихнув і заговорив, додаючи в голос тепло і впевненість. – Я в теплі і безпеці. Мені допомогли. Я не стікаю кров’ю, не збираюся помирати найближчим часом і досі тримаю ситуацію під контролем.
– Тоні…
– Лише кілька днів, мила. Лишилось кілька днів. Ми домовилися, пам’ятаєш?
Пеппер замовкла. Пітер зніяковів, коли зустрівся поглядом із сумними карими очима.
– Я більше не можу так, – тихо схлипнула жінка, і Тоні стиснув щелепи, намагаючись стримати слабкість.
– Все буде добре. Все налагодиться. Чуєш? – Пеппер не відповіла, але більше не плакала. До зустрічі за кілька днів.
– Я сподіваюся, що ти знаєш, що робиш, Тоні, – видихнула жінка змучено.
– Я теж, Пеппс, я теж.
__
Старк виявився не таким гівнюком, яким його собі уявляла тітка Мей. Ну, в певному розумінні він був гівнюком, бо іншої назви для людини, що навіть під препаратами і з зайвою діркою в тілі могла довести теорію квартової фізики, щоб переграти підлітка, вона вигадати не могла.
Пітер заснув, коли Тоні відволікся на Мей. Вони обговорювали «якийсь старий нудний серіал», що був знятий лише до народження Пітера. Вони обидва пригадували сюжет і акторів, а от назву згадати не могли. Врешті, коли Паркер заснув прямо на дивані, Мей навіть оком не зморгнула, а ось Тоні здивувався і зацікавлено повернувся до жінки.
– Це нормально, – прошепотіла вона з посмішкою. – Я не пам’ятаю, щоб він колись дочекався на північ.
– Він на це заслуговує, – серйозно кивнув Тоні. – Бути супергероєм важко.
– Всі супергерої заслуговують на відпочинок, – згодилась жінка і подивилася на чоловіка лукавим поглядом.
Вони дочекалися Нового року, тихо розмовляючи про щось беззмістовне. Майже одразу після опівночі жінка теж зазбиралася в ліжко. Тоні згодився. Але встати не зміг – Пітер вчепився в його светр, і його павучі лапки було дуже важко відірвати.
– Є проблемка, – посміявся він, привертаючи увагу. Тоні виглядав дуже пом’ятим, і Мей раптом захотіла його обійняти. Мабуть, в ту саму мить вона вирішила, що Старк не такий вже і поганий.
Відправити спати підлітка було важко, але вони впоралися. Тоні ж заснув, як тільки його голова торкнулася подушки. Зранку його розбудили запах апельсинів і голосний шум в сусідній кімнаті.
Спочатку Тоні підхопився, намагаючись пригадати, де він знаходиться. Даремно сіпався – бо вчорашня рана дала про себе знати. Старк не втримав болючого стогону і впав на ліжко. Перед очима потемніло.
– Містере Старк. – двері розчинилися, і схвильований Пітер з’явився на порозі.
– Ти чергував під дверима, чи що? – замість привітання протягнув чоловік. – Це якось лячно, знаєш?
– Я просто почув… – зніяковів хлопець. – Суперслух, знаєте…
– Розслабся, я пожартував, – Тоні посміхнувся, бо Пітер був дуже милим у своїй ніяковості.
– Я покличу Мей, – червонющий хлопець втік з кімнати.
Ліки одразу принесли полегшення, і Тоні розслабився на ліжку, очікуючи, доки біль зовсім мине. Він прислухався до шуму Паркерової квартири і навіть визначив, який епізод Друзів дивилася Мей в сусідній кімнаті. Пітер, досі зніяковілий, більше в кімнату не повернувся, і Тоні навіть трохи радів – не хотілося бути аж таким слабким перед хлопчаком.
Ліки якраз подіяли, коли дещо в квартирі змінилося, і Тоні дуже цьому радів. Бо, коли хтось подзвонив в двері, він звівся на ноги і перетворив свій годинник на зброю. Він зробив кілька широких кроків і опинився біля передпокою за мить до того, як Пітер відкрив двері. Старк зрадів, що під дверима стояла не Мей, а Пітер не знімав шутери навіть вдома.
– Доброго ранку, – хлопець нахмурився, коли побачив самого Залізного патріота на своєму порозі. На задньому плані з’явився Капітан Америка.
– Вітаю, – Пітер двічі затнувся, поки вимовив це слово. – Ви що тут робите?
– Нам потрібен Тоні, – від однієї фрази Стіва атмосфера різко змінилася. Думки Пітера на секунду закрижаніли, а потім розігналися до неможливої швидкості.
– Хто? – непереконливо перепитав хлопець. Ні. Ні. Він не видасть їм містера Старка. Не зможе. Не після того, що чоловік зробив для нього.
– Синку, ми знаємо, що він тут, – сказав Роуді. Чоловік дружньо посміхнувся і зробив крок, намагаючись відтіснити Пітера від входу. І тут же зупинився, бо Пітер нахмурився і підняв заряджений шутер вгору в німій погрозі.
– Ні кроку, – хлопець не розумів, звідки взялася йог впевненість. Але він не віддав би містера Старка, навіть якщо б довелося битися з двома супергероями за раз.
Чоловіка завмерли, не наважившись нападати на наляканого підлітка. Пітер хоч і був хлопчаком з вигляду, але міг голими руками втримати автіку.
Німа сцена між супергероями тягнулась, доки Тоні нарешті не набридло спостерігати за цим зі свого укриття.
– Тихо, хлопче, вони не прийшли мене арештовувати. Якби Роуді хотів мене посадити, то не попереджав би про всі облави.
Тоні не втримався і обійняв Пітера за плечі, шукаючи опору. Але воно було того варте – хлопець розслабився і опустив руку. Але все одно дивився на чоловіків вороже.
– Наташа повернулася зранку. Сьогодні тебе виправдають. Пеппер вже готує заяву для преси, – коротко доповів Стів.
Пізніше, покидаючи квартиру Паркерів, відповідаючи на питання журналістів, притискаючись до заплаканої Пеппер, Тоні Старк не міг перестати посміхатися. А потім, коли натовп людей йому відверто набрид, чоловік дістав телефон і швидко набрав повідомлення.
From: Тоні Старк
To: Павучок
Приїжджай в гості, якщо схочеш
І Мей бери
Пеппер хоче віддячити
Я покажу тобі той нудний серіал