4 Ліквідатор

         ******************* ****************************** ******************************

Я так втомився від болю, яку чую і відчуваю, бос. Я втомився від доріг, втомився бути один, як горобець під дощем. Втомився від того, що ніколи ні з ким мені не розділити компанію і не сказати, куди і навіщо ми йдемо. Я втомився від ненависті людей один до одного. Вона схожа на осколки скла в мозку. Я втомився від того, що стільки раз хотів допомогти і не міг. Я втомився від темряви. Але найбільше від болю. Її занадто багато. Якби я міг сам з усім покінчити! . Зелена миля

*********************************** ********************************* ****************************

Легенько шарпаючи за плече рукою , я будила хижика якому снилися жахіття.  Думаючи про себе, що треба буде спитати в нього його ім’я, коли більш менш він прийде до себе. Та не встигла я щось в голові додумати як він блискавично з риком вхопив мою руку своєю зажавши мене за кисть. Я ще встигла подумки примітити, що так затис пальцями обережно щоб не покалічити своїми кігтями мій зап’ясток.  Й наскільки швидко він це зробив. - Я тебе збудила, тобі снилося щось недобре…  Сказала я,  до сердито набурмошеного хижа. Подивившись у його рубінові очі в саму глибину чорних зіниць  й не витримавши цього погляду пронизуючого до самого нутра, я перевела свій погляд на його руку якою він тривав мене за кисть. Цікаво це він так перевіряє чи боюся я його, чи ні ? Буду рипатись, вириватися чи не буду?  - Не роби так більше уманка, сказав він тихим трохи низьким голосом, від якого по моїй спині полізли мурашки,  відпустивши мою кисть з явним бажанням не відпускати моєї руки взагалі.  Видно ослаблений організм йому не дозволяв  ще дуже рухатися. А може те  що так різко схопив мене за кисть це й відібрало йому рештки  сили.  Заричавши й клацнувши своїми мандибулами , він ще раз глянув на мене затуманеним поглядом й закрив очі. -Знаєш що хижик? Ммм,  уманка не в силі терпіти коли тебе мордують ще в сновидіннях..  Й я буду робити те що бажаю , те що вважаю правильним й потрібним на даний момент в цій чи любій ситуації . Сказала я. Рубінові очі відкрившись, загорілися сфокусувавшись на мені. -Й знаєш я тебе, не боюся , сказала я до нього, дмухнувши йому грайливо в носову складку і  ніжно обводячи своїм пальчиком темні контури шкіри навколо його рубінових очей в глибинах яких палав дикий вогонь  стримуваних потаємних бажань. -А зараз я мушу, оглянути тебе, як там твої рани поживають й замінити пов’язки на свіжі. Діловито тараторила я, припіднявши голову хижика на руках, й вибираючи свої затерплі ноги з під його голови, яку обережно вклала на підлогу. Він щось там прострекотав у відповідь не зрозуміле , на мої маніпуляції з його тілом, клацнувши лівим верхнім бивнем об нижній. Пихтячи та вовтузячись  в коморі я шукала запасну подушку, чхнувши від пилюки яку я там сама ж підняла. Врешті її найшовши й погомселивши її дбряче  тріпачкою на дворі, вернулася в хату примостивши її біля лежачого й трохи збентеженого  хижика, я знову гайнула в комору вже шукаючи де є матрац. Не лежати йому на голій підлозі. Твердо не зручно, й до пролежнів так можна долежатися. Піднявши ще більше пилюки у комірчині  й розчхавшись  ніби перцю нанюхалася. Я таки знайшла лишній матрац й крекнувши потарабанила його у двір тріпати. Вибивши його в ширину й довжину я задихавшись приперла його до лежанки хижика який ще більше шоковано дивився на мене, праву брову задерши вверх аж до лоба.  Кинувши поруч той матрац, я вхопила ковдру знімаючи її з тіла хижика а він якого лисого учепився в неї двума руками. -Уманка мене роздягнула , рикнув він збентежено. Його слова мене розсмішили. -Скажи а як уманка тебе мала оперувати ?  Й як роздягнула?  на тобі була лише рвана сітка й якийсь металобрухт,  форкнула я до нього.  І хватить дерти цільну ковдру своїми пазурами, упираючись,  я хочу тебе перемістити в більш комфортні умови. А ти чогось уперся мені тут своїми  мандибулами об стінку. Вередун.