Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
1 Знахідка
2 Всупереч Смерті
3 Павутина з минулого
4 Ліквідатор
5 Ховаючись за рамки
6 Квітки відьми
7 La Luna del Cacciatore Місяць Мисливців
8 Зірка Водолія
9 Пристрасті розпалюються
10 Ревність
11 Еліксир довголіття
12 Ми суть одна, зрощена із двох
13 Колекціонер
14 Ритуали
Ритуали та обряди
15 Астрал. За межами простору
16 Хатні посиденьки
17 Втопись в моїй душі
18 Коли твій чоловік яутжа
19 Несподівані гості
20 Лють
******************* ****************************** ******************************
Я так втомився від болю, яку чую і відчуваю, бос. Я втомився від доріг, втомився бути один, як горобець під дощем. Втомився від того, що ніколи ні з ким мені не розділити компанію і не сказати, куди і навіщо ми йдемо. Я втомився від ненависті людей один до одного. Вона схожа на осколки скла в мозку. Я втомився від того, що стільки раз хотів допомогти і не міг. Я втомився від темряви. Але найбільше від болю. Її занадто багато. Якби я міг сам з усім покінчити! . Зелена миля
*********************************** ********************************* ****************************
Легенько шарпаючи за плече рукою , я будила хижика якому снилися жахіття. Думаючи про себе, що треба буде спитати в нього його ім’я, коли більш менш він прийде до себе. Та не встигла я щось в голові додумати як він блискавично з риком вхопив мою руку своєю зажавши мене за кисть. Я ще встигла подумки примітити, що так затис пальцями обережно щоб не покалічити своїми кігтями мій зап’ясток. Й наскільки швидко він це зробив. - Я тебе збудила, тобі снилося щось недобре… Сказала я, до сердито набурмошеного хижа. Подивившись у його рубінові очі в саму глибину чорних зіниць й не витримавши цього погляду пронизуючого до самого нутра, я перевела свій погляд на його руку якою він тривав мене за кисть. Цікаво це він так перевіряє чи боюся я його, чи ні ? Буду рипатись, вириватися чи не буду? - Не роби так більше уманка, сказав він тихим трохи низьким голосом, від якого по моїй спині полізли мурашки, відпустивши мою кисть з явним бажанням не відпускати моєї руки взагалі. Видно ослаблений організм йому не дозволяв ще дуже рухатися. А може те що так різко схопив мене за кисть це й відібрало йому рештки сили. Заричавши й клацнувши своїми мандибулами , він ще раз глянув на мене затуманеним поглядом й закрив очі. -Знаєш що хижик? Ммм, уманка не в силі терпіти коли тебе мордують ще в сновидіннях.. Й я буду робити те що бажаю , те що вважаю правильним й потрібним на даний момент в цій чи любій ситуації . Сказала я. Рубінові очі відкрившись, загорілися сфокусувавшись на мені. -Й знаєш я тебе, не боюся , сказала я до нього, дмухнувши йому грайливо в носову складку і ніжно обводячи своїм пальчиком темні контури шкіри навколо його рубінових очей в глибинах яких палав дикий вогонь стримуваних потаємних бажань. -А зараз я мушу, оглянути тебе, як там твої рани поживають й замінити пов’язки на свіжі. Діловито тараторила я, припіднявши голову хижика на руках, й вибираючи свої затерплі ноги з під його голови, яку обережно вклала на підлогу. Він щось там прострекотав у відповідь не зрозуміле , на мої маніпуляції з його тілом, клацнувши лівим верхнім бивнем об нижній. Пихтячи та вовтузячись в коморі я шукала запасну подушку, чхнувши від пилюки яку я там сама ж підняла. Врешті її найшовши й погомселивши її дбряче тріпачкою на дворі, вернулася в хату примостивши її біля лежачого й трохи збентеженого хижика, я знову гайнула в комору вже шукаючи де є матрац. Не лежати йому на голій підлозі. Твердо не зручно, й до пролежнів так можна долежатися. Піднявши ще більше пилюки у комірчині й розчхавшись ніби перцю нанюхалася. Я таки знайшла лишній матрац й крекнувши потарабанила його у двір тріпати. Вибивши його в ширину й довжину я задихавшись приперла його до лежанки хижика який ще більше шоковано дивився на мене, праву брову задерши вверх аж до лоба. Кинувши поруч той матрац, я вхопила ковдру знімаючи її з тіла хижика а він якого лисого учепився в неї двума руками. -Уманка мене роздягнула , рикнув він збентежено. Його слова мене розсмішили. -Скажи а як уманка тебе мала оперувати ? Й як роздягнула? на тобі була лише рвана сітка й якийсь металобрухт, форкнула я до нього. І хватить дерти цільну ковдру своїми пазурами, упираючись, я хочу тебе перемістити в більш комфортні умови. А ти чогось уперся мені тут своїми мандибулами об стінку. Вередун.