Повернутись до головної сторінки фанфіку: Не покидай мене

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Прийшовши у штаб, Кацукі дзвонив одразу Ейджирі, бо сам не пам’ятає куди йти. 

-Алло? Ти мене чуєш? Аллооо - хлопець кричав у телефона намагаюся нарешті додзвонитися до друга. Але через зв’язку звичайно у нього не виходило. На плечі він відчув чиюсь руку і злякавшись Кацукі аж пригнув і намагався вдарити людину ззаду Гей, чувак, ти чого? Ти ж знаєш що я тебе чекаю на дивані. Ми ж домовлялися - по Ейджирі було видно що він був в нерозумінні від його поведінки, Кацукі дуже нагадував бабусь у лікарні які постійно кричать та щось шукають. 

- Ага, добре і тобі привіт. Ти краще скажи куди йти й хто буде, - взявши подруку червоноголового, почав вести його до кабінетів де могли б бути зібрання. 

По дорозі Ейджиро розповідав що Старатель як завжди був якось не задоволений результатом і у нього був важлива розмова до Кацукі.

- Ні ну ти розумієш, я врятував усіх, а йому щось не подобається, тобто я вбив головного ворога на даний час, а йому все одно не подобається, - під такими словами блондин на всю відкрив двері кабінету і вже бачив що усі були в зборі, але хлопець жалівся і далі, не помічаючи інших. 

- Вибачте за запізнення, нам дуже шкода!- хлопець усіма способами намагався закрити рота блондину, бо він забагато зайвого балакав. Тихо сівши за стіл Яструб почав нараду, по поводу останньої битви. 

- Добре, давайте без води, перейдемо до суті. Після бою ми втратили 9 бійців, 4 у лікарні, а один зараз у дуже важкому стані, зараз ми намагаємося усе зробити, щоб його не утратити, - після майже прямої вказівки що Ізуку у лікарні Кацукі дуже сильно помряк і опустив голову, щоб це не було бачно. Шото який сидів поруч нього це помітив і мовчки поклав свою руку на плече блондина, намагаючись цим чином показати що він поруч і все добре. Хлопець це помітив і тихенько сказав «дякую» і по швидкому витер лице і далі слухав промову Яструба, - також зруйновано 3 квартали, люди з цих кварталі знаходяться в евакуації. Але все одно погибші люди є, родинам погибших людей буде компенсація. Я сам скажу що ця компенсація буде не до чого і вже не повернути людину, але ми більше зробити не можемо, - так і продовжилася конференція на протягу пів години, було дуже нудно, але без цього не як, - на сьогодні все, ви можете бути вільні, Бакуго Кацукі Ви залишиться.

Після цієї слів Кацукі відчув щось йому дістанеться по повному, але не знаючи за що. На одинці залишилися Кацукі, Яструб та Старатель. Було дуже напряжно в кабінеті та по обличчю Старателя було видно що він зараз лопне від гніву.

- Ти ж розумієш чому ти залишився? - дуже сильно крикнув Старатель на блондина, у цей час опирався руками об стіл і нахилився на хлопця

- Ні, я нічого не знаю

- Не знаєш? А я тобі скажу, ти порушив лад бою, по перше ти нічого не робив і просто сидів і плакав біля Мідорії, замість того що допомоги Шото та іншим. По друге ти на емоціях пішов самотужки у бій, ти ж розумів якщо ти погиб, ти б нічого не зробив і було б ще більше втрат. Це тобі просто пощастило, дякуй Богові за це. 

- Дякую, я розумію, мені дуже шкода. - Бакуго навіть не дивився на них, він опустив знову голову у низ і просто думав про своє. 

- Ти переміг мого сина, це так, за це б тебе можна і похвалити, але якби тобі не пощастило було б на багато більше проблем. Тому в покарання ми тобі не дозволяємо находитися біля Мідорії на 2 тижні та ти не можеш працювати 1 тиждень, ось потрібні папір та ти можеш бути вільним.

- Дякую, - хлопець забрав папку і просто вийшов з кабінету.

Пішовши коридором вниз, він побачив хлопців і Очако на дивані, чекаючи його

- Йой, тобі сильно влетіло?, - Очако дуже хвилювалася за Кацукі, боялася що його за це на довго виженуть.

- Та ну, ну відчитали мене і що? Головне що премії не лишили та відвідувати Ізуку не заборонили. А так можна сказати у мене вихідні

- Чувак, так тобі ще пощастило, могло бути гірше

- Завали рота вже, Кірішима, - гавкнув хлопець на друга і сердито всівся на крісло. 

- У мене є ідея, давайте на вихідних підемо у бар, ми після завдань так довго не були там, хоч трішки розслабимося

- Це дуже гарна ідея, Шото!, - дівчина дуже зраділа цій пропозиції що аж почала хлопати

Всі погодилися на цю пропозицію, а поки вони пішли в кав’ярню обміркувати останні новини що були на тижні.

    Ставлення автора до критики: Позитивне