Не те, щоб Мечислав звинувачував у всьому себе, але кожного разу, коли його близьким загрожувала небезпека, він пригадував, як потягнув Скотта в ліс тієї ночі. Іноді Стайлз бачив сни, в яких він запобігає вовкулачому укусу свого найкращого друга, іноді в якості супергероя.
Заспокоювало лише те, що якби був вкушений хтось інший, вони могли б врешті решт стати жертвами чужих розбірок, так і не розібравшись у справі. У центрі подій хочаб був який-небудь контроль.
Який? Небудь.
Не те щоб Мечислав звинувачував у всьому місяць, але він звинувачував. Коли чергової ночі комп’ютерний стілець замінював йому ліжко, будучи напівпритомним від недосипання, він говорив з місяцем. Він питав у нього, що в тобі такого, круглий диск на небі, чому ти змушуєш моїх друзів божеволіти? Тобі одиноко серед зірок і ти хочеш забрати когось з них до себе? Мої друзі дійсно кращі і варті, аби їхньої уваги домагатись.
Я згоден бути повністю твоїм, якщо ти облишиш моїх близьких у спокої.
Мечислав висунувся у вікно і завив, думаючи, що його надприродні знайомі почують і вирішать, що він цілковито їбанувся зі своїм аддеролом.
І, він, напевне, їбанувся, бо почув у відповідь вовче виття.
Зранку стая дивилася на нього як на божевільного, а Дерек звів на нього брови.
- Кого ти до себе звеш вночі, притрушене? А раптом, прийде? – Проте, без агресії, а якось втомлено, наче Мечислав – чергове паршиве цуценя під його відповідальністю. І це неочікувано збентежує. Він і вся стая мають вигляд, наче всю ніч носилися лісом і ще не лягали спати.
- Та я без задньої думки, просто поволати захотілося. – Гейл намагається зігнути Мечислава навпіл своїм поглядом і йде. Не як зазвичай.
Що зазвичай робить Дерек? Дерек хапає його, Дерек притискає його Дерек само ствердно залишає на Мечиславі свій запах.
Дерек – парфуми і Мечислав ними напахнувся. «Великий насуплений вовк», аромат для безстрашних і ризикованих. Або «Альфа», якщо ти віддаєш перевагу найкращому. Бейкон Гілс може дати тобі це.
Мечислав майже певен, що після знайомства з Гейлом, на нього почали звертати увагу, наче навколишні відчули значимість, якою Мечислав забруднився від вовкулак і вважили її як його власну. І Мечиславу це здається нечесним, наче він обкрадає людей, які сплять
Незрілі «самиці» його школи клюють на цей викражений феромон, дозволяючи флірт з собою. Старші розуміють, що так можуть пахнути лише міцні м’язи і триденна щетина. То, чого немає Мечислав.
- Я почав слідкувати за астрономічними процесами, аби бути в курсі. Скоро буде місячне затемнення. Для вовкулак це щось означає? – Як не дивно, зі всіх присутніх відповідає Елісон, бо цуцики не знають, а Дерек розвалився на дивані, прикриваючи очі.
- Місяць, що горить. Найбільн сприятливий час для проведення обрядів жертвоприношення.
- Сподіваюся, що, якщо воно відбудеться не у нас над головою, то Бейкон Гілс отримає передишку?
- Мені шкода, Стайлзе, але не важливо, я якій частині планети буде затемнення. Важливо, що всі вовкулаки обернуться, навіть у днівній частині Землі.
- А до чого тут жертвоприношення?
- Елісон. – попереджувально сказав Дерек, хоча до чого тут взагалі була Елісон? Мечислав та інші цуценята дуже хотіли дізнатися, що відбувається, бажано раніше, ніж прийде час.
- Вовкулаки обертаються, бо у них просинається інстинкт полювання. Вони шукатимуть жертву для принесення її Місяцю.
***
Статус альфи давав деякі переваги у особистому житті – від одержимості парою Дерек Гейл був звільнений. Адже альфа-самка не має права бути просто пристрастю, вона має підходити на цю роль.
Незважаючи на те, що він підозрював дочку м’ясника у тому, що вона його пара, Дерек не був прив’язаний до неї за свій кінеці. Тим більш він її уникав, що вона б прийняла лише його одного, а не десяток вовкулак-підлітків, що навіть не були її дітьми. Гейл не був певен, що на таке здібна навіть няня в дитячому садку чи вчителька в школі, а вони наче як мають любити дітей. Він не надто в цьому розбирався.
Зате Каміла єдина в цьому місті могла розділити тушу кабана, оленя чи навіть ведмедя. Дерек любив дарувати щедрі і красиві подарунки, але звичайні жінки не могли ані їсти сире м’ясо, ані впоратися з таким гостинцем взагалі.
Коли Дерек погрожував перегризти Стайлзу горлянку, йому здавалося, що Стайлз його неправильно розуміє і лише погіршує ситуацію. Тому все навпаки. Хоча Гейл і сам був не певен, як можна його правильно зрозуміти, якщо він говорить мовою вовчого гарчання.
З одної сторони, не так вже й все погано, якщо він не завжди хоче перекусити Стілінськи у найтонкішому місці – білій шийці, а з іншої: яка різниця, що ще є в його пориваннях, якщо бажання вбити вже присутнє? Тобто, Дерек не був проти існування Стайлза загалом. Скоріше, він не бажав бачити того серед вовкулак. Йому більш пасувало бути людиною.
А бути людиною серед нелюдей – це наче дивитися порно, вважав Мечислав. Бачиш, дрочиш, але не береш участі в процесі. Гейл був не згодний, адже звичайний спостерігач не впливає на порно, а Стайлз на життя Дерека – так. Стілінськи відповів би, що не бідкається, у дрочці є свої переваги, які іноді подобаються йому більше, ніж плюси брати участь у процесі.
Навіть в уявній розмові вони не зійдуться у поглядах.
***
Посеред всього цього підліток має вигляд, наче агнець на жертовному столі і обернений Дерек ловить себе на думці, що збирається вилизати його ноги. Стайлз, будучи впольованим у лісі, лежить закляклий від остраху на м’якому мосі, раптом смикається у спробі звільнити литки від хватки, коли велетенський перевертень-вовкулака Дерек спочатку кігтистими руками знімає з нього кросівки, а потім зтягує зубами його носки.
- Що ти робиш?! – Стілінськи сміється до сліз від лоскоту теплого вологого язика на у найчуттєвішому місці на стопі, пинаючи вільною ногою куди прийдеться. – Боже, я зараз здохну!
Дерек наче і усвідомлює усе, що відбувається, хто він, де він, з ким він, яке божевілля він тут коїть, а наче як його все і влаштовує. Тепло, сонячно, Стайлз звивається під його руками-лапами, він такий рідний і відзивний, їм обом добре.
Дерек стукає Стайлза пазурями під ребра, наче грає на ньому як на роялі. Мечислав ладен волати «ґвалтують!» або «пожежа!», але його дихання цілковито зайняте сміхом, який стискає його груди. Або вагою вовка, що стискає його груди.
Звір завмирає, коли Стайлз хватається за його пахолок у якихось недообіймах.
Мечислав має дві секунди на те, аби передихнути, перш ніж пускає думки в опорожнілу голову і розуміє, що перевертень зупинився не за власним бажанням. Вовк гарчить у відповідь на порух пальців у хутрі і Мечислав бачить у цьому змогу відомстити за надругу. Чухає животик, насіпує чорні вовчі вуха поки дика тварина кінцево не знеможиться. І, перш, ніж подумати, занурюється обличчям в лискучу шерсть перевертня.
- Охуєнно.
Виявляється, Стайлз у захваті від волосся Дерека. Він вважає, що якби його волосся було жінкою, це була б дуже безсоромна жінка, а Стайлз таких любить. Пасма Дерека так визивно настовбурчувались: погладь нас, Стайлзе, ти просто забов’язаний погладити, не можеш не погладити. Розпусна шевелюра надила і він відреагував як гормонально нестабільй підліток, яким він і був: нестримно та жадібно, поспішно вспокоюючи кров.
Гейл очманіло гарчав у людській подобі від такої неповаги, вважаючи Стілінськи хіба що не зазіхачем на суверенність дерекової зачіски, але ставав майже беззахисним, якщо Стайлз тер шкіру за вухом. Вухо палало як припечене. А перевертень сам не розумів, що з ним коїться, коли так хочеться сіпати ногою. Доводилось збирати усю свою волю альфи, коли Дерек відчував, що от-от почне їсти з рук і приносити палку. Єдине, з чим він потайки дозволив би собі змиритися – це гонитва за м’ячиком, якщо м’ячик – це маленька кругленька стрибуча дупка Стілінськи.
Але Мечислав страждав ще більше, бо Гейл не знав жалю і лоскотав стільки, скільки міг, а міг він дуже довго.
***
Дерек валяв Стайлза по дивану, жував з гарчанням його плече і немилостиво знущався над усіма нервами підлітка, поки той в свою чергу давився радощами.
- ВАШ АЛЬФА ЗБОЖЕВОЛІВ І ХОЧЕ МЕНЕ ВБИТИ. – волав Мечислав просто тому, що хотів волати, ніж для того, аби привернути увагу рятувальників. Коли ж бети все ж таки сунули свої безсовісні морди у кімнату, більше від цікавості, ніж через бажання допомогти товаришу, хлопцю здалося, що їх з Дереком застали під час чогось непристойного. Зайві свідки перебили грайливий настрій Гейла і він повернувся до читання, яким був зайнятий, поки вкінець знахабнілий Стілінськи не почав смикати його за волосся з-за спини і не знадобилося його добряче провчити. Хоча, можливо, той не засвоїв урок таким, про який йшлося.
Мокра від слюни футболка холодила Мечиславу плече.
***
Вираз, який виникав на обличчі Дерека, коли йому чухали за вушком, Мечислав вніс у список речей, що не мають стосунку до еротики, але опри це, на них можна подрочити. Альфа намагався сховати за насупленими бровами зніяковіння і погляд «я ненавиджу тебе за те, що ти робиш, але буду ненавидіти ще більше, якщо ти зупинишся». Одначе йому не вдалося обдурити пронозу Стілінськи.
Гейл повернув пазуристе обличча в сторону долоні, що чухала за вухом, націлений чи то ціпнути чи то лизнути чи то вкласти в неї морду, а Мечислав вирішив, що це добре нагадування про друге незайняте вухо і без прогайки його облаштував.
Такого вовкулак не витримав і припнувся до Стайлзових плоских грудей.
***
Дерек наче і сидів тишком, щось робив своє, але Мечислав розумів, що хитрий перевертень, вовкань ганебний, намагається таким чином приспати його пильність. Варто було лише пройти повз, на відстані витягнутої руки, як лишень і можливо, аби обійти диван, Гейл поривався ущипнути або схопити за одяг, не даючи піти своїми справами, хоча сам продовжував робити те, що робив досі.
Якщо вони були наодинці, сидіти в небезпечній близькості (а для того, аби близькість вже вважалась небезпечною, було достатньо просто перебувати в одній кімнаті) теж було неможливо, адже противний Гейл не прогавить гризонути добру людину. Майже завжди це був – не вгадаєте – біцепс. Одночасно тому, що Стайлз намагався прикритися рукою, і тому що ця частина стайлзового тіла нагадувала Дереку спину кролика.
- Дереку, вовкулакам роблять щеплення від скаженості? Бо я неабияк хвилююся за своє здоров’я. Без жартів, тебе не турбує, що одного разу ти не розрахуєш силу і обернеш мене?. – Дерека це не турбувало, більш за те, після цих слів він стиснув щелепи сильніше, наче збирався втілити побоювання Стайлза. Вовкулак знав, що якщо Стайлз стане його бетою, він буде лагідний як щеня, без дозволу лізти не наважиться… тільки з дозволу. Але такого Стайлза Гейл погано собі уявляв.
Ось так у миті спокою Дерек самозабутньо пожовував підлітка і його слина змішувалась з приємним смаком Стайлза. Смак Стайлза був приємний, бо це був Стайлз.
Стілінськи теж був не пальцем роблений, чесно намагався вкусити у відповідь, чого Гейл вже точно дозволити не міг, бо таке принижувало його альфову гідність. Стайлз вважав це несправедливим. Насамперед від чухання шкоди гордості було менше, тим паче вовкулака хіба що не стрімляка напинав від відчуттів. Так воно й було б, але Стайлз не вважав зачеплену гордість альфи, який вважав, що від такого ставлення втрачає свій авторитет.
Спочатку зграя вирішила, ніби альфа просто знайшов спосіб звести Стілінськи, але потім запідозрили, що щось тут не так. Вони підіслали Скотта спитати, хоча той дуже не хотів в усе це лізти.
- Стайлзе, вибач за таке питання, але в яких ви стосунках?
- Боже, Скотте, да я сам не знаю. – Мечислав намагається не показати, як насправді його тривожить це питання.
Але всі відчували своїм звіриним нюхом – щось гряде.
Дерек відчував своїм звіриним нюхом дещо інше – запах.
Запахи людей – це не щось визначене, їх можна лише порівняти. Наприклад з їжею. Якщо порівняти з чимось Стайлза – то це солодкий чай з імбиром, і чим довше зосереджуватися на ароматі, тим більш гірчить і солодкість здається зайвою, а ти при цьому не лише не любиш цукор в чаї, а взагалі п’єш каву.
А от Каміла була свинячими реберцями у горчиці і меду, смаженими на вогнищі. Тільки Дерек був ситий м’ясом після усіх його званих вечерь. В своєму домі йому хотілося, нарешті, попити.
Вовк обирає того, з ким можна обопільно задовольняти усі потреби. Дерек би сам себе не зрозумів, якби вовк прив’язався до Стілінськи. Не зважаючи ні на що, Стайлз не був ідеальним, тільки для нього, парою. Він навіть не міг народити йому цуценят.
Дереку стає душно і затісно у власному світі. Він злягається з Камілою так, що на прутні скоро будуть мозолі, але відчуття, наче він лежить у ванній, а йому на живіт ллють окріп, від чого серце стукає із особливою важкістю, адже доводиться дихати вуглекислим газом, не пропадає. Зараз Гейл – це тестостеронова бомба і вона скоро вибухне. А він не може згадати, хто його сапер.
На думку вовка, хлопчисько пахнув як те, що з ним хочеться зробити. Дуже протиречні відчуття, складно визначитися (як глибокий відсмок, як оргазм всередину, як чистий кайф).
Каміла загада приказку: «Годуй вовка, все одно у ліс дивиться». Для Дерека лісом був Стайлз.
- Чуєш, я ких пір ми стали такими близькими? – Спитав Стайлз, коли Дерек вперше лизнув його не будучі в подобі вовка.
- А ми стали?
- Ти мене обсмоктуєш.
- Арарар – Відповів на це Дерек.
А потім Стайлз хильнув і прийшов до нього, але ні, не ятритись.
- Я більше не живу в своєму минулому житті, я – частина нового, цілковито божевільного, але постійного у цьому божевіллі життя. І мені здається, що пора щось змінювати. – Стайлз з колінами заліз на диван з протилежного кінця від того, де сидів Дерек і тепер наче льодовик насувався на Гейла. - Ти, Дереку, народився у цьому житті, дорослішав у ньому і помреш теж у ньому. Тобі така думка не спадала?
- Господи, Стайлзе…
- Тому що, якщо ти чекав, поки у тебе з’явлюся я, то цей час настав. Давай зробимо життя перевертнів кращим.
- … - Дерек хотів промовчати, але червона мармиза Стайлза була такою серйозною, що було ніяково. – Стайлзе, не можна змінити усе, не змінюючи нічого. Якби можна було, це б уже давно зробили.
- Тоді давай створимо радикальну партію. Давай розкажемо світу про вовкулак?
- І як ти це собі уявляєш? Доброго дня, пане президенте, вас турбує Дерек Гейл з Церки Перевертневого Вознесіння, чи не хотіли б ви поговорити про господа нашого єдиного бога Повний Місяць?
- Але ж ти сам сказав, що треба змінити усе. – Стайлз нарешті доповз до Дерека і завалився просто йому в руки. - Я думаю, що надприроднім істотам треба вийти з підпілля. Чому б перевертням не показати гарний приклад?
- А ти уявляєш, що станеться, якщо звичайні люди дізнаються? - Дерек підібрав тушку-розвалюшку Стілінськи і прилаштував так, як це було зручно вже йому. – Облиш, ти ж читав комікси про «Людей Х» - Зважаючи, що це були комікси-метафоризація життя меншин, звісно Мечислав їх читав, адже він був дуже прогресивним хлопцем. Навіть якщо абсолютно патріархальний Бетмен був йому набагато цікавішим.
- «Люди Ікс» - це вигадка. Острах і цурання мутантів – це надто однобічна оцінка ситуації. Це було вигадано купкою людей, що не можуть відповідати за всіх, скорш за все, вони б самі так не відреагували у власному вигаданому світі. Це двадцять перше століття, ми на порозі освоєння космосу, серед людей вистачає адекватів. – Стайлз ще трохи пововтузився в обіймах і нарешті стихнув. - Я не вірю у сліпий страх і уперту тупість. І якщо ти зараз скажеш щось про мій юнацький максималізм, я засуну тобі рябину в анус.
- Тоді не скажу. – Погодився Дерек, вмикаючи телевізор, і пригортаючи Стайлза звичним жестом.