— Гаразд, мені байдуже, як це зробите, але, будь ласка, об’єднайтеся в пари. Ви шукатимете те сузір’я, про яке писали есе на сьогодні. Ті з вас, хто не виконав домашнє завдання, неминуче залишаться зі мною опівночі після уроку, — каже професорка Сіністра.
Герміона обводить поглядом клас, щоб побачити, як усі дістають із портфелів свої роботи. Тоді помічає свою подругу Пенсі, яка навіть не має із собою портфеля.
— Мерліне, Пенс, де всі твої речі? — запитує Ґрейнджер.
— Слухай, Міоно, я кину цей урок, як тільки Снейп почне відпускати людей. Мені потрібна тільки я сама — і ти, звісно.
— Гаразд, але тобі доведеться докласти певних зусиль. І навіть не сподівайся, що я не спатиму, коли ти повернешся з покарання, — ґрифіндорка спускається сходами до комори, щоб прихопити для себе й партнерки телескоп.
Повернувшись, Герміона тягне футляр із приладом на останню сходинку, щоб занести його туди, де знаходилася Паркінсон.
— Могла б принаймні допомогти. Не думаю, що ти можна вибрати гірше місце для розташування — біля цієї частини перил майже немає місця, — заявляє Ґрейнджер, закочуючи очі й майже штовхаючи футляр у руки слизеринки.
— Як грубо! Тоді йди й знайди інше місце; напевне знаєш ідеальне, адже ти в цьому експертка! — відповідає дівчина.
— Роби, що хочеш, Пенсі. Мені все одно, — Паркінсон тримає коробку з широко розплющеними очима.
— Ну ж бо, встановлюй телескоп! Чи хочеш, щоб я й це зробила?
Пенсі присідає й обережно відкриває футляр, обводить поглядом балкон, подумки занотовуючи, як облаштовуються інші пари. Вона відчуває, як Герміона впивається поглядом у її маківку.
— Заради Бога, припини! Я знаю, що роблю, — каже, не втримавшись.
— О, заспокойся, гаразд? Просто хочу переконатися, що ти нічого не зламаєш; я справді хочу отримати гарну оцінку на цьому уроці.
— Дівчата, я не могла не підслухати ваші витівки, але це парна робота. Очікую, що ви обидві будете допомагати встановлювати телескоп, — каже викладачка. Вона йде, але не раніше, ніж Герміона й Пенсі обмінюються збентеженими поглядами.
— Бачиш, Міоно, тепер маєш замінити мене, — Паркінсон підводиться й спирається на перила балкона.
— Добре, ти все одно робила це неправильно. Треба було поставити підставку перед головною трубою. Не дивно, що професорка Сіністра приходила нас перевіряти.
— Треба було ставити підставку перед головною трубою! — знущається слизеринка, підвищуючи голос.
— Це правильно, — каже Герміона, перш ніж зупинитися й помилуватися телескопом, який закінчила встановлювати.
— Гаразд, нумо тоді глянемо, — каже Пенсі, стаючи так, щоб дивитися в менший кінець телескопа. Вона крутить головою, потроху наближаючись до окуляра. — Ти не повіриш, Міоно, але я знайшла наше сузір’я!
Ґрейнджер охає:
— Мерліне, яка ж ти молодець, — прозвучало надто саркастично. — А тепер дай і мені подивитися!
— Зачекай хвилинку, Міоно. А якщо я побачу падаючу зірку чи щось таке? Не хотілося б це пропустити, — ґрифіндорка притискається до спини подруги, зазирає через її плече й намагається вмовити відійти, щоб самій подивитися в окуляр. Зрозумівши, у якому становищі вони зараз перебувають, Паркінсон приходить ідея, яка може покращити настрій Герміони. Вона повільно притискається сідницями до промежини дівчини, злегка потершись. Якщо Пенсі не помиляється, то чує, як із губ партнерки злітає легенький стогін.
— Чорт забирай, Пенс, не зараз, — каже Ґрейнджер, не без того, щоб злегка стиснути талію однокурсниці. Тоді неохоче залишає свою позицію позаду Пенсі, щоб притулитися до перил.
— Вітаю вас, дівчата, ви перші з нашої групи, хто знайшов сузір’я, — каже Сіністра, підійшовши до них. — Пенсі, що скажеш, якщо ви з напарницею почистите телескопи, а я викреслю твій борг із моїх записів? — дівчина киває головою на знак згоди, але краєм ока помічає незадоволений погляд Герміони.
— Гаразд, клас, усі вільні. Залиште свої телескопи, як є, — Сіністра кидає погляд на партнерок.
~~~~~~~~~~
Після того, як вони затягли останній футляр телескопа в комірчину, дівчата опускаються на підлогу; обидві блищать від поту.
— Хто міг би подумати, що це буде таке тренування, хах? — каже Пенсі, її слова трохи нечітко вимовляються від частого дихання.
— Я, крихітко, — відповідає Герміона, — я була виснажена навіть тоді, коли піднімала один із них по сходах, — слизеринка випускає наполовину сміх, наполовину видих від виснаження. Схиляє голову на плече компаньйонки, маківка її голови торкається чужої щелепи. — Фу, у тебе все волосся спітніле, — повідомляє, трішки скривишись.
— Замовкни, мені спекотно. І тобі теж, — Паркінсон піднімає голову й скуйовджує без того кучеряве волосся дівчини для більшої впевненості. Повільно опускає руку до її вилиці, злегка погладжуючи. Тоді ніжно притискається своїми губами до чужих губ. Відірвавши роти на секунду, вони встигають перевести подих, перш ніж руки Пенсі міцно обхоплюють талію партнерки й притягують до себе — цього разу для більш палкого поцілунку.
Руки спрямовують тіло Герміони на себе й обхоплюють, у той час як їхні роти рухаються в синхронному ритмі. Ґрейнджер притискається стегнами, змушуючи Пенсі застогнати, коли та ще міцніше обхоплює талію. Вони продовжують свій танець важкого дихання й стогонів, час від часу з губ ґрифіндорки виривається стогін, вона відчайдушно прагне ще сильніших дотиків.
— Підіймися, — вимагає Паркінсон у перервах між поцілунками. Дівчина підкоряється. Пенсі встає й штовхає її до стіни, переносячи всю вагу свого тіла, щоб притиснутись спереду. Вони стоять так кілька секунд, дивлячись одна одній в очі, а Ґрейнджер із нетерпінням чекає на наступний крок. Та хапає Герміону за зап’ястя й фіксує її руки над головою.
— Ауч, Пенс! — зойкає, коли руки притискають до грубої цегли стін комірчини.
— Ш-ш-ш, Міоно. Ти вже й так сьогодні забагато наговорила, — Паркінсон нападає на шию Герміони, цілуючи й покусуючи шкіру. Ця дія викликає довгий, протяжний стогін Ґрейнджер. — Я ж казала мовчати, Міоно. Не думаю, що ти заслуговуєш на розмову після того, як поводилася зі мною сьогодні. Але, дідько, ти настільки смачна, що я дам те, чого, як прекрасно знаю, тобі хочеться. Бажаєш, щоб я відшльопала тебе? Щоб на шиї лишилися синці? — каже Пенсі, розстебнувши достатньо ґудзиків на сорочці Герміони, щоб почати щипати її й без того тверді соски.
Ґрифіндорка була спроможна лиш на стогони.
— Я хочу, щоб ти відповіла мені, люба.
— Так, м-мг. Я так тебе хочу. Я була такою поганою. Потрібно… Трясця… Покарання, — промовляє Ґрейнджер, плутаючись у словах. Хвиля насолоди накриває її, коли партнерка притискає своє коліно до її промежини, чинячи майже нестерпний тиск на клітор.
— М-м-м, так. Я тебе знищу, — каже Паркінсон. — Не знаю, як тобі, а мені тут стає досить гаряче. Тож, чому б тобі не забрати свою гарненьку дупку назад до астрономічної вежі, поки я позачиняю все? Там трохи прохолодніше, тобі не здається?
— Так, Пенсі, — Герміона відходить, злегка похитуючи стегнами, а тоді швидко озирається на подругу й прямує вгору сходами.
~~~~~~~~~~
Коли слизеринка приходить на вершину астрономічної вежі, вона може розрізнити силует коханої, яка граційно спирається на перила балкона, злегка нахилившись. Підійшовши ближче, Пенсі бачить купу одягу поруч: Герміона була лише в рожевих мереживних трусиках. Ґрейнджер змінила позу, однією рукою спираючись на перила й піднявши голову, інша рука не зрушила з місця й продовжувала рівномірно рухатися всередині трусиків. Випутила приглушений стогін у руку. Її колись рівне дихання стає уривчастим і нерівномірним, коли рука пришвидшує темп. Дівчина була вже досить близько, щоб помітити, як волога стікає по внутрішній стороні стегон, мерехтячи в місячному світлі. Хоч та й схрестила ноги, щоб не кінчити, але безрезультатно. Було помітно, як тіло напружувалося з кожним поштовхом пальців — усе почало здригатися, а гучні стогони виривалися з горла, коли вона бурхливо кінчала. Волога стікала по нозі, коли Паркінсон підійшла ближче.
— Ого, люба. Поглянь, який безлад ти наробила, — підсміюється Пенсі. Герміона підхоплюється й озирається, усе ще схрестивши ноги від сорому. — Мала б почекати, поки я змушу тебе так гарно кінчити, — Ґрейнджер нічого не відповіла, лише втупилася в підлогу.
Паркінсон стискає її вилицю й піднімає голову, повільно зближуючи їхні губи. Потім м’яко опускається на коліна так, що її обличчя опиняється на рівні з мокрою піхвою. Її язик висовується, щоб лизнути смужку спереду трусиків, вмовляючи Герміону розсунути ноги. У ту ж мить Пенсі пірнає прямо на мокру внутрішню поверхню стегон, вилизуючи й висмоктуючи виділення.
— Чорт, крихітко, я чутлива, — скиглить ґрифіндорка, частково від болю, але здебільшого від задоволення, коли хапає дівчину за волосся й штовхає глибше між своїх стегон.
Паркінсон злизує останню краплю:
— Думаю, мені треба тебе покарати.
— Так, будь ласка, покарай мене, Пенс, — Герміона стогне, коли партнерка підводиться й притискається до неї.
— І за що саме я маю тебе покарати? — Пенсі треться об чутливий клітор своєї дівчини через трусики.
— Я була груба з тобою раніше, я… Бляха… Образила тебе, я торкалася себе без твого дозволу [прим. ред.: любі друзі, усі ж ми розуміємо, що це просто фанфік і не варто переносити цю сцену у власне життя, правда..? (o゜▽゜)o☆ ]. Просто… Так намокла, що не могла втриматися… — Ґрейнджер замовкає, розуміючи, наскільки була неслухняною.
Паркінсон різко хапає її за стегна, розвертає до себе й нахиляє вперед через перила. Герміона різко вдихнула від холодного металу на шкірі живота. Це швидко пройшло, коли відчула, як м’які руки Пенсі масажують сідниці. Тільки-но вона нахилилася, щоб відчути дотик, як на балконі пролунав сильний ляпас. Ґрейнджер заскиглила від болю; ці ляпаси завжди були дуже болючими, але, незважаючи ні на що, викликали хвилі насолоди.
— Як думаєш, скільки ляпасів заслуговуєш, люба? — запитує Паркінсон.
— Стільки, скільки ти вважаєш за потрібне, — ледь чутно шепоче Герміона між стогонами.
— Тоді дам тобі десять, крихітко.
Після всіх болючих ударів, Ґрейнджер тремтіла від болю. Поєднання неминучих відбитків рук на її задку́ й того факту, що Пенсі зараз грубо розминала її сідниці, свідчило про одне: уранці буде боляче.
Паркінсон знову опускається на коліна. Цього разу вона кусає й цілує Герміону, залишаючи сліди укусів, відбитки рук. Ґрейнджер знесилилася від цього й почала згинатися в колінах, не в змозі більше терпіти поєднання сильного болю й насолоди; партнерка кладе руку їй на живіт, щоб втримати.
Через кілька хвилин Пенсі відступає. Вона стоїть і дивиться на безлад, що зробила зі своєю дівчиною. Коли Герміона помічає відсутність контакту, то ледь чутно скиглить і повертає голову, щоб подивитися на Паркінсон.
— Повернися, люба. Я з тобою ще не закінчила,— Ґрейнджер негайно підкоряється, повертає голову й виставляє свою дупку, сподіваючись, що це спокусить Пенсі зробити щось — будь-що — з нею.
Слизеринка повільно наближається до Герміони й швидко ляскає її твердою рукою по сідницях. Цього достатньо, щоб дівчина переступила межу: вона несподівано видає гучний стогін, ледве стримуючись, коли інтенсивні хвилі насолоди поширюються до її пульсуючого клітора. Тоді знову кінчає, виділення стікають по ногах і потрапляють на руку Пенсі, яка до цього моменту пестила нижню частину трусиків.
Ґрейнджер потрібна мить, щоб перевести подих, але, коли це робить, вона обертається й зустрічається з м’яким дотиком губ Пенсі.