Пані Бредлі поняття не має, що ж їй робити. Після того, як її випустили з під варти, паралельно повідомивши, що вона тепер вдова, ніяк не вдається зібрати себе до купи.
Державний переворот завершився, а разом з ним її давно звичне життя дружини Фюрера.
Пані Бредлі дозволили повернутися у маєток, такий порожній без чоловіка і сина.
Вона дивиться на букет засохлих квітів у вазі, які кілька тижнів тому подарував чоловік, якого уже немає. Він часто робив їй подарунки. Їй і Селіму.
Селім!
Де ж її милий синочок?! Ніхто нічого не каже, навіть генерал Грумман, який щиросердно втішав новоявлену вдову. Пані Бредлі обхоплює згорблені плечі тремтячими руками, змучена недомовками та невідомістю і поняття не має, як їй бути далі.
Коли вона була маленька, то полюбляла читати легенди різних народів світу, бо ж казки видавалися простенькими і несерйозними. Найулюбленішою була легенда про підземне царство, де селились по смерті душі, правитель його був грізним, але справедливим і щиро любив свою прекрасну дружину. Як часто вона уявляла себе нею! Поважно ходила садком, уявляючи себе підземною царицею, якій трапилася нагода вибратись на поверхню і насолодитися сонячним світлом.
Що ж, тепер вона більше схожа на бліду немічну тінь. Постаріла, пригнічена, виснажена. Її коханий, якому півжиття тому вона віддала свої руку і серце, попервах давши ляпаса, спочатку вродливий юнак, а потому статний чоловік, якого не зігнули прожиті роки, загинув. Залишив свою королеву, як називав її наодинці.
Чоловік, у якого, виявляється, було багато таємниць навіть від неї. Особливо від неї. Ох, сили небесні, з ким же їй судилося зв’язати своє життя?
З королем – відповідає внутрішній голос. З воїном. З тим, хто називав тебе королевою, тримав за руку, притискав до грудей уві сні.
З тим, хто вірив у тебе, більше ніж ти сама.
І знав, що ти пройдеш через усі випробування, що в них жбурне тебе безжальне життя. Бо ти, голубонько, – жінка, яку він покохав.
Пані Бредлі глибоко зітхає і рішуче здіймає голову.
Як би там не було, вона вірна дружина загиблого в бою Фюрера Кінга Бредлі.
Овдовілим королевам годиться нести себе з гідністю. А з тим, що буде далі, якось та розбереться.