О, хто збагне і прочита Цілунку першого сп'яніння

Після завершення церемонії AAA 2022 Stray Kids старанно розпочали підготовку до наступного концерту, який проходитиме в Кореї. Хлопці дедалі довше лишалися на репетиціях, після них, зазвичай, збиралися в одному із гуртожитків, щоб обговорити недопрацювання та, зрештою, відпочити у компанії мемберів. Мінхо та Фелікс відповідали за приготування страв, але лишень тоді, коли вистачало на це сил, інші намагалися допомагати, проте, знаючи їхні вміння, вони, насамперед, більше розважали хлопців. 

Один з таких вечорів був і цього разу. Трирача трохи затримувалися у студії, щоб допрацювати мелодії до їхніх пісень, а інші пообіцяли, що приготують смачну вечерю. Хлопці, здебільшого, сходилися у гуртожитку, де проживали Мінхо та макне лайн. Коли хлопці повернулися, гуртожиток відразу оповився гучним сміхом, приємним запахом страв та, вцілому, комфортною атмосферою. По завершенню приготування Мінхо викликався зустріти Трирачу, адже вони лишень щойно закінчили роботу та сповістили про це мемберів. 

Мінхо викликався зустріти трійцю не лише через те, що пізно, а ще й через те, що вони несли певні пакети з випивкою та ще декількома смаколиками, тому розумів, що потрібно хоч трохи допомогти, адже вони і так найдовше затрималися у студії. 

Трирача вже з’явилися на горизонті, тому Мінхо підбіг до найменшого та підхопив його пакети. Лі помітив, що Джісон сьогодні виглядав якимось пригніченим та неуважним, постійно витав у хмарах, на репетиціях повторював одні й ті ж помилки, але ніхто не робив йому надмірних зауважень, адже розуміли, що в результаті їхня квока впорається на відмінно. Однак Мінхо бажав як найшвидше вибити Джі з даного стану, тому що так буде продуктивніше та легше у подальших репетиціях. Тому й зараз приділяв йому увагу. 

• Хані, в тебе є пропозиції щодо перегляду фільму, який ти хотів сьогодні глянути? 

Мінхо виглядав дещо стурбовано, тому Джісон намагався якомога природніше відповісти на дане питання. 

• Якщо ти не проти, я б глянув комедію, не хочу проникатися в глибину сюжету. 

Лі на це лишень кивнув та був замилований марними спробами меншого показати, що він у звичайнісінькому стані, що не знаходиться подумки казна-де. Хоча Мінхо й турбував стан Джісона, він зробив вигляд, що не помітив цього. 

Впродовж наступної дороги до гуртожитку хлопці жартували та говорили ні про що, лишень Джісон сам для себе здавався дивним. Він занурився з головою у свої роздуми. Менший дедалі більше зауважував турботу зі сторони Мінхо. Він то придбає якусь дрібничку для нього, то з радістю виконає дитячі забаганки по типу: «мені нудно, поговори зі мною», то просто проведе з ним час, або поруч з ним переглядатиме фільми чи аніме. Джісон намагався відповідати взаємністю, проте шукав цьому пояснення, стверджуючи, що це всього на всього відносини між меншим та старшим, або «звичайні друзі, також, поводять себе так», але зніяковілий у цих ситуаціях Джі був не через надмірну увагу зі сторони старшого, а через те, що вони робили наодинці. Через це він і вів себе чудно. 

Повернувшись, хлопці вже накрили на стіл, та нарешті повечеряли, випивши трохи соджу. Бан Чан, звісно, не пив, та контролював міру інших. Після цього всі розійшлися хто куди: Фелікс з Аєном грали в ігри, Синмін з Чаном прибирали зі столу, після завершення чого Чан буде сидіти за ноутбуком та продовжуватиме свою роботу, запевняючи, що це його відпочинок, а Синмін доєднається до гри з Йонбоком та Макне. Чанбін намагався увійти в курс гри, але він зачасту програвав, Хьонджін старався у цій гучній компанії дивитися дораму, але насправді спостерігав за марними намаганнями Чанбіна у пізнанні гри. Мінхо ж з Ханом, як домовлялися, пішли провести вечір, переглядаючи фільм. 

Коли Мінхо та Хан увійшли у кімнату, останній помітив, що вона була охайно прибрана. У ній, знайомо Джісону, приємно пахнуло улюбленими парфумами Хо та легким ароматом м’яти. Ліжко було акуратно застелене, а на ньому лежали ноутбук та смаколики. Все було схоже на те, що на цей вечір чекали та готувалися до нього. Джісону стало приємно, але й водночас незручно від даної думки. Проте останні почуття він відразу відкинув, адже це ж звичайний перегляд фільму з найкращим другом, в ньому не потрібно шукати ніякого підтексту та вигадувати казна що. Тому, Хан заходився підбирати цікавий фільм та, зрештою, за цілий день розслабитися та не думати лишнього. 

Мінхо помітив, що Джісон, нарешті, поводиться звично для нього, тому хвилювання у Лі відразу пройшли. Поки Джі підбирав фільм, Мінхо продовжував облаштовувати їхній зручний куточок: деякі смаколики переклав у мисочки, зручно розклав подушки, а пледом обгорнув Хана, сівши позаду нього та поклавши голову йому на плече, спостерігаючи за діями меншого. Джісон не звернув на це увагу, доки старший не приобійняв його за талію та притулився ще ближче. 

• Хані…, — обпаляюче у самісіньке вухо прошепотів Мінхо, — можна… я поцілую тебе? 

Лі промовив це якомога тихішим та спокійним голосом, проте Джісон розгубився й зашарівся, та був натягнутий наче струна. Хо помітив незручність, яка виникла, тому, не бажаючи давити на меншого, відсторонився. 

• Забудь…, — промовив серйозно Лі та милим голосом запитав, — так, який фільм ти вже підібрав? 

• Ось…– зніяковіло промовив той. — Сподіваюсь, буде цікавим. 

Хан включив перший зі списку, який бажав переглянути, та всівся поряд з Мінхо, проте у Джі не виходило з голови власна реакція на прохання старшого щодо цілунку, адже вони це робили не вперше, їхній перший поцілунок був рік тому… 

 

Вони, як завжди, влаштували перегляд фільмів та аніме, як завжди, їх окутувала затишна атмосфера. Проте у той вечір вони були надмірно тактильними, наприклад: навмисні доторки до іншого та відкрите тримання за руки або тривалі обійми. Насправді між ними постійно був якийсь невидимий зв’язок, їх завжди по особливому вабить один до одного. Однак у ту мить вони відкинули свої переконання та упередження щодо погляду на їхні відносини. Можливо, через те, що вони вже проживали у різних гуртожитках, тому вони хотіли відчути близькість один до одного, чи через їхнє легковажне відношення. Але бажання відчути протилежні вуста на своїх переважило всі за та проти. Тоді хлопці не обмовилися жодним словом, а просто потягнулися до обпаляючих, але таких бажаних губ. Їхній перший поцілунок був жаданим, тривалим та неминучим. Вони ніби подавили у собі те яре бажання відчути близькість один одного та задовільнити забаганку. Але опісля їм не було бридко та незручно від вкоєного, вони нормально спілкувалися та дуркували й надалі. Однак, час від часу, за спільною згодою, хлопці утамовували свої примхи щодо поцілунків. Зазвичай, вони були легкими та нетривалими, ніжними немов літній вітерець. Втім, вони ніколи не були схожими на перший. Ніколи не тривали довше лічених секунд. Мінхо та Хан ніколи не перетинали невидиму лінію здорового глузду, через що й пригнічували в собі цікавість та пристрасть до губ, що знаходилися навпроти. Зачасту старший був тим, хто перший розривав цілунок, начебто, запобігши чомусь більшому, що могло відбутися, якщо вони перейдуть цю межу. У відповідь на це Джісон хмикав у ще не докінця віддалені вуста, на що Лі деякий час обіймав його, а вже згодом відпускав. 

 

Вже минула частина фільму, однак Хан не слідкував за перебігом подій, адже був зосереджений на старшому та на власних діях щодо нього. Джі не розумів, чому він відчув себе ніяково, адже він вже відчував чужі вуста на своїх. Джісон переймався, що старший сприйме це як огиду по відношенню до себе та неприязнь, що меншому набридло це робити, і те, що він вважає їхній порив у той вечір — помилкою. 

Однак Мінхо продовжував насолоджуватися переглядом, разом із Ханом сміючись з деяких сцен, іноді пересікаючись поглядами та час від часу коментуючи дії головного героя. Непомітно для Джісона, недавня ніякова ситуація блискавично змінилася на необтяжливу та зручну, ніби й не було ніякого прохання та відчуження один від одного. Через що Хан був вдячний, адже Лі йшов на компроміс у будь-якому конфлікті чи суперечці, чи бодай у якійсь ніяковій ситуації. Проте це стосувалося лишень Джі, з іншими старший вів себе принципово. Чи є Джісон особливим? Можливо, так. Тому що, не дивлячись на колишнє непривітне ставлення до Хо, менший у підсумку став спорідненою душею для нього та вцілому кимось рідним тим, хто підбадьорить та залишиться поряд. Їхні стосунки не описати як братерські, адже їхні відносини більш тепліші та ніжніші. 

Порив думок та їхню ідилію перервав стукіт у двері. Це був Бан Чан, який неквапливо відчинив двері та проходив у глиб кімнати. Таким же спокійним та тихим голосом він звернувся. 

• Мінхо, ти мені потрібен, буквально, на декілька хвилин. Я б хотів обговорити нюанси щодо хореографії. Обіцяю, це не займе багато часу. 

• Звісно, — Хо піднявся та направився до Чана. Доходячи, він обернувся й сказав. — Джісон, не продовжуй перегляд без мене, я худко. 

Джі кивнув, безслівно погоджуючись, та взявся порпатися у своєму телефоні, паралельно знищуючи смаколики, які приніс старший. Пройшло понад тридцять хвилин, а Лі досі не повернувся. Думаючи, що виникли ще якісь труднощі щодо танцю, менший простягнувся вздовж ліжка та розпочав переглядати коротенькі відео, щоб згаяти час. Минула ще година, проте Хо так і не було. Хан вже давно як покинув смаколики і усілякі відеоролики, та ледве не заснув через довготривале очікування. 

Розвіяти дрімоту допоміг гучний сміх та гуркіт за дверима. Підійнявшись, менший вийшов із кімнати та розпочав направлятися на джерело звуку. Однак, не встигнувши й зробити кроку, як до нього на зустріч йшла причина його дрімоти. 

Лі окинув меншого пронизливо-тяжким, але водночас лагідним, з відтінком запалу, поглядом. Джісону на мить здалося, ніби в очах старшого горіла пристрасть до того, хто стоїть перед ним. Підійшовши ближче, Хо заходився гладити меншого по голові, заплітаючи пальці у волосся й не стрімко відтягувати його, а іншою рукою лагідно провів по щоці, вимальовуючи химерні кільця навколо такої милої родимки. Впродовж цих дій Джі не втручався та не заперечував дивним доторкам. Він лише спостерігав, або за руками, або за виразом обличчя. Але коли їхній погляд пересікався, то вони ліниво й неквапливо розривали його. Обидва слідкували за рухами та діями один одного. Заворожений Хан не помітив, як швидко долоні старшого спустилися йому на плечі. Різкий запах парфумів став чіткішим, а шию почало обдувати гаряче повітря. Не встиг до кінця усвідомити попередні вчинки хьона, як менший вже гніздився у його міцних обіймах. Джісон залився краскою, коли до нього з рештою дійшло, у якому положенні зараз знаходиться. Він відчув тепле повітря на шиї та переривчасті вологі доторки губ. Проте ці вуста вимовляли слова вибачення, лишивши наприкінці ніжний поцілунок та відхилився, поклавши чоло на плече. Вони простояли так перед кімнатою менше хвилини, до того, як Лі відпустив його. На меншого стрімко ринула хвиля суперечливих емоцій. У даний момент вибачення для нього не мали значення, адже він хотів почути пояснення щодо дивної поведінки, того, чому він на такий довгий час затримався, чому він цілий вечір веде себе невимушено, коли вони мають про що поговорити, і чому, коли Хан кинув погляд на Мінхо, очікуючи, що він дасть відповідь на запитання, що посіли у тиші, Хо поглянув на нього зі сповненими апатією очима та не бажав прояснити цю ситуацію. Цей стан невідомості дратував меншого. 

• Джісон, ти ще маєш бажання додивитися фільм? — прозвучало безпосередньо, але з певною обережністю. 

«О-о, ще й яке! А ба більше бажаю з’ясувати, чому ти хочеш уникнути розмови, яка стосується нас», промайнуло в голові у Джі. 

• Так. Мені здається, що кінцівка буде неочікувана, тому якнайшвидше бажаю додивитися, — збрехав він, не зважаючи на те, що частину фільму присвятив власним роздумам та витріщанням на Лі. 

Хлопці увійшли у кімнату, і Хан першим вмостився на ліжку, тоді як Хо заходився знову облаштовувати куточок, однак цього разу під пильним, осудливим, сповненим докором поглядом, який більше нагадував дитячий, коли не задовільнили чергову примху. Підготовка їхнього місця зайняла не багато часу, тому, завершивши, Мінхо сів осторонь та включив фільм. Незвична поведінка здалася Джісону цікавою, адже в будь-яких ситуаціях і будь-де вони постійно були доволі близько один до одного, а тут таке дивне відчуження, тому він сприйняв це як виклик. Чи щоб дошкулити Лі, чи виразити так своє невдоволення, але Джі вирішив підсісти ближче, спостерігаючи за його діями — старший навіть й бровою не повів. «Невже цей фільм настільки цікавий, що неможливо й на мить відірвати погляду?» Виникло ще одне питання, але відповідь була не наразі. Через байдуже відношення, меншому закортіло привернути увагу Хо, тому не вагаючись скоротив відстань між ними та притулився до його плеча. Хан знову відчув різкий й заразом приємний запах цитрусових та хвої, але цей запах ніби приховував щось за собою, запрокинувши голову та пригорнувшись до Мінхо. Джісон відчув той різкий запах, що так разив — алкоголь. Він раптом згадав те, що змусило розвіяти його дрімоту: гучний сміх та гуркіт. Йому все більше хотілось почути бодай щось від старшого, щоб між ними не було недосказаності та неясності. 

• Напевно, ви з Чаном обговорили все необхідне, адже це забрало більше часу, ніж він обіцяв. — У тоні, яким він це промовив, відчувалася фальшива байдужість. 

• Насправді, ні. Ми швидко все вияснили. 

Менший покрадьки глянув на старшого з виразом на обличчі на кшталт: «Це все, що ти можеш відповісти?» Йому хотілося почути більше, тому промовив перше, що прийшло йому в голову. 

• Я майже заснув, але почув дивні звуки за дверима. Чесно кажучи, несподівався тебе там побачити. — З нервовим сміхом промовив той. 

• Хоча ми з Чаном закінчили розмову швидко, я не відразу збирався йти до тебе. Хьонджін і Чанбін грали в гру, у якій не вистачало ще одного гравця, тому вони запропонували зіграти, запевняючи, що це не займе багато часу, але й не мало. У кожному ході потрібно було пити, через це ми засиділися довше, ніж я хотів. Я не звинувачую їх, адже провина моя, в мене був вибір, але мені просто потрібно було деякий час посидіти, а той звук, я… — звів в невдоволенні брови. — не розминувся з тумбочкою. Тиша посіла на декілька секунд, невдовзі Лі продовжив. — Ти ж це хотів почути? 

• Так. — Хан уткнувся носом в плече старшого, прикривши очі, проте він не відчув полегшення від сказаного, адже це були неприємні та вимушені слова. Джі й справді хотів вислухати його, але в голові все прокручувалися дві фрази: «Якби я не розпочав розмову, Мінхо б з власної ініціативи не розповів би про це, хоча розумів, що я хотів почути бодай щось» або «він не хотів повертатися у власну кімнату, адже тут був я». Його зводили емоції, які він не міг висловити. — Попереджай наступного разу, прошу, — сказав він. 

• Гаразд. Радий, що ми роз’яснили ситуацію. — промовив Хо, випрямляючись і змушуючи Джісона відкинути голову від свого плеча. — Тому, тепер, ти можеш відсісти від мене? Будь ласка. 

У меншого йокнуло серце через нерозуміння ситуації, його окутала образа та злість. 

• Добре. — Хан відкинувся на ліжко так, щоб перед ним знаходився профіль Мінхо, а ноги розкинулися по обидві сторони. Біля його руки знаходився телефон старшого, тому він вважає за гріх не скористатися ним та не подушкуляти цим. — Як думаєш, Stay буде цікаво, що ти зараз робиш? — він підняв телефон над собою, привертаючи увагу Лі. — Думаю, голосове їм сподобається, — його губи розтягнулися у широкій усмішці. — або декілька фотографій… 

• Джісон, — їхні погляди, повні запалу та виклику, перетнулися, ніхто не бажав відступати. — Думаю, шанувальникам не варто бачити ТЕБЕ у такому відверто-розкутому стані. 

Менший викотив очі, та у посмішці почали виднітися зубки. 

• О-у, а й справді, якщо вже я так виглядаю, то потрібно відправити фотографії своїй дружині (Хьонджину). 

Джі відірвав погляд від Хо та заходився підбирати позу для фотографії. Крутячись на ліжку, він почав прикладати руку до вуст, прикушувати нижню губу, а потім облизувати її, приваблююче прикривати очі та легенько привідкривати рота, корчити миле або спокусливе обличчя. 

Мінхо, буквально, був зачарований, бачачи як вигинається чуже тіло, але різко згадав, навіщо він це робить і захват швидко змінився на ревнощі. 

• Припиняй ворочитися. Таке враження, що вжив вдруге – я, а оп’янів – ти. 

Старший повернувся до меншого, беручи його щиколотки і кладучи їх по обидві сторони на свої стегна. Він спрямував на нього свій роздратований погляд. Проте Джі навіть не поглянув, замість того зухвало підвів підборіддя й буркнув: 

• Чому я маю слухатися того, хто намагається уникнути розмови та лукавить мені? 

Хан підніс телефон вище, увімкнувши відеозйомку, а ноги звів до талії Хо. Знаючи, що він за ним спостерігає, Джісон провів пальцями по губах, опускаючи їх до шиї, потім до грудей, зачіплюючи набрякшу грудочку м’язів, окреслив впалий живіт та простягнув руку трохи нижче, торкаючись чутливого місця. Повернувши руку назад, він задер футболку, що відкрила на показ маленьку частинку пресу. Зупинившись, він кинув оком на того, хто сидить навпроти та був здивований, який збуджений погляд дивиться на нього. Джі вперше бачив такі хижі, незнайомі йому очі. Кожен його рух був проведений ним, однак Хан лишень єхидно потішався, перевівши увагу назад до відео. Та раптом він відчув міцну хватку рук на своїх стегнах, а за тим – жорсткий порив уперед, через що він не втримав телефон і виронив його. Футболка задерлася ще вище, відкриваючи червоненьку цяточку на грудях, накінець відчуваючи не менш грубе вбивання до чужого паху. Через це з його вуст злетіло легеньке мичання, що більше нагадувало стогін. Він хутко закрив рот рукою, як тільки зрозумів, який звук щойно видав, та окинув очима нависаюче тіло, натикаючись на здивовані цим звуком, але такі ж самі, можливо трошки більш збуджені, очі. 

• Хані, — у меншого затріпотіло серце від того, як до нього звернулися, та від того, що послідує за цим. Хан знав, що за цю витівку він невдовзі пошкодує, проте не думав, що це станеться так швидко. Дивлячись на старшого, він помітив, як його зіниці розширюються, а зніяковіла усмішка змінюється на нахабну та іронічну. — ти ж хочеш поговорити відверто, чи не так? Я прислухаюся до твоїх слів. — старший заходився гладити однією рукою бедро, поволі підіймаючись вгору. — Повідай мені, що ти щойно вимовив? 

Джісон трохи прижмурився, відчувши, як рука зі стегна прослизнула під спину, сильніше притягуючи його. Джі не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, наскільки твердий пах притуляється до нього. Не складно було здогадатися, чого саме добивається Хо, та й ледве не досяг бажаного, зробивши декілька плавних потирань. Однак менший стиснув долоню, яка закривала його рот, та перервано видихнув, подавивши у собі стогін. А головне, не відводив очей від пронизливого погляду, кидаючи йому виклик. 

Мінхо, натомість, розтиснув іншу руку на бедрі меншого, залишаючи там поколювання й провів нею вгору, поглажуючи край живота. Діставшись до долоні, яка була притуляна до вуст, він обплів їхні пальці й неквапливо відсторонив її та нахилився ближче, мажучи цілунками по щоці, а опісля — шию. Затримуючись губами на декількох місцях і покушуючи їх, водночас не припиняючи робити різкі, але приємні поштовхи. Хан вільною рукою обвів плечі старшого, притискаючись до гарячого тіла. Нахиливши голову вбік, він ніжними цілунками осипав куточок рота Лі. Відводячи свої вуста, менший відчув, як рука хьона, що притримувала талію, перемістилася на груди, стискаючи їх та вимальовуючи круги на рожевуватих грудочках. Не взмозі більше стримуватися, Джі протягнув такий бажаний Хо — стогін. 

• Мм-м, он як, — пошепки промовив Мінхо, голублячись до щоки, — дякую за чесність, милий. — у голосі відчувалися безцеремонність та сарказм, адже йому вдалося досягнути бажаного. 

Насолодившись розплатою Лі, бува вже почав відпускати тіло меншого й віддалятися, однак Джі сильніше схопився рукою за кремезні плечі, не звільняючи його з обіймів. Причарований такою поведінкою, Хо незамислюючись, поклав обидві руки на талію й посадив Джісона на свої бедра, обіймаючи навзаєм. 

• Лі Ноу-хьон, — менший почав поволі покачуватися на старшому й хриплим голосом промовив, — дозволь і мені дізнатися відповідь на запитання. — Хан опустив очі й глянув на позу, у якій вони сидять, а коли підвів, то його довірливий погляд лані був сповнений розкутості. — Ти ж знаєш, що я відчуваю не лише твої бедра? — Джі зупинився й відсів, утворивши невелику відстань. Просунувши вільну руку між ними, він приємно стиснув, а потім погладив твердість Лі. — Хьон… бажаєш мене? 

Мінхо стиснув талію Хана, а потім відпустив, перемістивши одну руку на щоку, ласкаючи її. А іншу руку він опустив на його сідниці, стискаючи й притягуючи протилежне тіло ближче. Хо провів по вустах Джісона пальцем у відповідь, отримуючи коротке, сповнене передчуття мичання. В ту ж мить обидва подалися вперед і відчули на власних губах обпаляючо-небезпечне дихання. Не стримуючись, вони злилися в одному поцілунку. Лі смакував то верхню, то нижню губу, лагідно прикушуючи та відтягуючи їх. А за тим, неначе кіт, зализуючи. Через насолоду менший несвідомо стиснув сильніше пах старшого. На що той солодко проричав прямо в цілунок та відсторонився. 

• Милий, — Мінхо повернув палець до вже розпухлих губ Джісона, обводячи їх контур й милуючись ним, — нам потрібно охолонути, адже, якщо ми продовжимо…, — у нього відібрало мову, коли Хан взяв у рот палець Хо й зосереджено почав втягувати і вилизувати його, а рукою продовжив пестити старшого. Через що, Лі закотив очі та переривчасто, за кожним інтенсивним рухом долоні меншого, видихав. Прагнучи, щоб Джі відчув те ж саме, він привідкрив його рот, висунув палець та поволі притягувався до нього й зрештою впився в уста, м’яко цілуючи та голублячи їх, а за тим ніжно просунув всередину язик. Відчувши, як обм’якає тіло Джісона, Мінхо перемістив свою руку з сідниць до потилиці та акуратно опустив його на ліжко й продовжив притискатися. Хо не роз’єднував цілунок, а навпаки більше поглиблював, дізнаючись для себе щось нове. Він потроху досліджував такий заборонений німими правилами рот, погладжуючи його язиком, то зверху, то знизу. 

Цей поцілунок, немов як перший, був такий бажаний та такий інтимний. Менший прагнув, щоб ця мить тривала вічно, однак Лі вільною рукою охопив його долоню, яка знаходилася на чутливому місці внизу, та відсунув за голову, притискаючи її до ліжка й, як завжди, раптово припинив їхній поцілунок. Через що Джі з досадою зиркнув на Хо та стиснув свою руку, яка обводила плечі старшого, і якби не футболка, то б залишилися червоні подряпини. 

• Хіба я… не сказав… припинити…? — Лі переривчасто зітхав, адже вони досі були доволі близько і відчували збудження один одного. 

• Невже…? — Джісон почав звиватися під тілом старшого, виражаючи своє невдоволення, але насправді це більш притягувало та подразнювало Хо. 

• Так. Ми обоє увійшли в кураж і через це не можемо тверезо мислити, — він охопив долоню меншого сильніше, а іншою рукою, тією, що мостилася на потилиці, замість погладжувань, стиснув волосся та м’яко потягнув, фокусуючи його погляд на собі. 

На противагу очікуванням, Джісон вигнувся до протилежного тіла й міцно притиснувся до нього. 

• Мм-м, я думаю, що більш вірніше звучить: «ми обоє вивільнили свої емоції». 

Через стрімкі й різкі рухи, Мінхо інстинктивно подався поясницею вперед, вбиваючись у тіло Джі. Вони не стримали у горлі посівший стогін, тому синхронно видихнули й не відводили погляд один від одного. Хан ще більше зніяковів, тому що не очікував ініціативи зі сторони Лі, прибрав свою руку з його плеч та перемістив її на серце старшого, відштовхуючи. Але, натомість, залився краскою і випав з реальності, коли відчув пришвидшене серцебиття, адже сподівався, що лишень він відчуває це. 

• Пробач, мої слова не відповідають дійсності, — Хо відпустив волосся Джісона та лагідно провів по шиї, потім по грудях, опускаючись до живота і гладячи його. — Нехай це прозвучить абсурдно, але…, — він зачаровано спостерігав, як на щоках меншого все більше з’являється рум’янець, а згодом протяг руку вздовж живота, зупинившись на паху, охопивши та стимулюючи його. Приблизившись до застібки, він неквапливо почав розстібувати її. Рука Хана сильніше притиснулася до грудей Мінхо, на що той поглянув у очі, переповнені прагненням, — дозволь доторкнутись до тебе ближче, не через тканину… 

Джі послабив свою хватку, змінивши її на м’яке притримування протилежного тіла. Старший сприйняв це як згоду і тому схопився за язичок блискавки на ширинці та потягнув униз. Він не поспішав проникати під білизну, насолоджуючись моментом сповна. Хо приспустив штани, ласкуючи його внутрішню частину стегон та час від часу вимальовуючи круги на твердості. Менший розривався від бажання: він то стогнав, то звивався, то притискався ближче. Не стримуючись, Джісон почав опускати свою руку з серця до випуклості Лі, окресливши низ, він заходився добратися під тканину та торкнутися його напряму, проте зупинився, коли Мінхо нахилився до нього пристрасно цілуючи. Старший схопив долоню Хана та закинув її собі на плечі, притуляючись до нього. Він повернув свою руку назад та продовжив те, що не дав зробити меншому. Хо безцеремонно спустив собі непотрібну тканину, однак до Джі він торкався з обережністю, немов до кришталю, який трісне, якщо віднестися недбало. Він лагідними поцілунками осипав губи, щоки, підборіддя та шию. Паралельно з цим поволі, щоб не злякати, просунув руку нижче відтягуючи білизну. У відповідь, Хан протяг свою п’ятерню у його волосся, схопившись та відтягнувши його. Лі охопив твердість меншого, почавши лагідно пестити по всій довжині, а на кінці м’яко надавив на голівку й повторив ці дії ще раз, через що з вуст Джі злетіло декілька мимовільних стогонів. Долоню, яка була переплетена з долонею хьона, він стиснув так, що нігті впилися у кісточки руки. Реагуючи на в’юнке тіло під собою, Мінхо притиснувся пахом та охопив їх обох і зарухав рукою: то вгору, то вниз, пришвидшуючи темп і понижуючий його, але тільки вони ось-ось дійдуть до піку, як старший сповільниться та дразнячи розпочне гратися з голівкою, вимальовуючи химерні кільця. Однак меншого не дратували такі дії, адже саме так вони можуть подовше насолодитися один-одним. Вони не бажали, щоб це був короткочасний вияв почуттів, тому в дану мить їх не переймали вигадані правила, тривалість цілунків, межі, які «не варто» переходити, дивність доторків та те, як їм потім дивитися один одному в очі. Їх хвилювало лиш те, що ця мить не буде довготривалою та рано чи пізно вони повинні будуть віддалитися й відпустити один одного з гарячих обіймів, а вуста лишаться палких поцілунків. Намагання відтягнути такий небажаний кінець здається безглуздим, проте підсвідомо вони все-таки розуміли, що така близькість між ними, ймовірно, ніколи більше не повториться. Це єдина мить, коли обоє дозволили собі перейти межу, а опісля вони знову прикинуться, що нічого не відбулося. Через подібні думки Джісон засмучено поглянув на Мінхо, а в куточках очей збігалися краплинки сліз. 

• Хані, я збожеволію, якщо ти продовжиш дивитись на мене таким поглядом, — у самісінькі губи лагідно прошепотів він й стиснув їх обох провівши рукою то вгору, то вниз пришвидшуючись. 

Рухи старшого були доволі вправні, тому їм не знадобилося багато часу, щоб розслабитися та виплеснути плід їхнього задоволення. Обоє завмерли, переводячи подих та фокусуючись один на одному. Хо знову ніжно пристрастився до протилежних вуст і відпустив їх обох. З очей Джі ринули доріжки сліз, тому Лі поклав долоню на живіт меншого і заходився погладжувати та заспокоювати його. Хоч трохи прийшовши до тями, Мінхо намагався підвестися, але рука Хана, що знаходилася на потилиці, не дозволила йому це зробити. Проте сила, з якою він зупиняв старшого через розслаблене тіло, могла прирівнюватися до дитячої. Вивільнившись з обіймів, старший потягнувся до серветок, які лежали неподалік, та поверхнево прибрав за ними. Витерши живіт меншого, він ще декілька секунд не міг підібрати слів, щоб розвіяти ніякову атмосферу, але згодом запропонував: 

• Милий, ти не проти сходити зі мною у ванну? 

Мінхо спрямував на нього погляд зачіплюючись за дрібниці: заплакані очі, розкутий вигляд, легенькі почервоніння на шиї та розпухлі губи. Хан викотив очі й здивовано поглянув на нього, а рум’яні щоки ще більше залилися краскою. Старший мило посміхнувся та провів по щоках чистою рукою, підбираючи доріжки сліз. 

• Ми не будемо займатися тим, про що ти подумав. — кепкуючи промовив Лі. 

• Ти… перед цим казав подібне, і ось, я лежу під тобою в такому стані. — злегка штовхаючи огризнувся Джісон. 

• Мм-м, гаразд, тоді я піду, лишивши тебе на поталу збоченим фантазіям. — його котяча усмішка стала ширшою, а погляд сповнився іскорками. 

• Для цього, насамперед, потрібно злізти з мене. 

• Старший ще трохи погладив щоки меншого, а за тим піднявся на ноги, однак не встиг він ще обернутися, як Джі підхопився та узяв за руку Хо, затримуючи його. 

• Я піду з тобою, але хочу домовитись про одне. 

• І про що ж? 

• Хочу так само як із поцілунками, — Хан зніяковіло опустив очі, — давай, час від часу, за спільною згодою, допомагати один одному… в такому плані. 

Усмішка на обличчі Мінхо змінилася на обтяжливу, натягнуту та фальшиву, тоді він був радий, що менший не дивиться на нього. 

• А, так… Я не проти, тим паче, якщо ти цього хочеш… І ще, можеш не перейматися за те, що нас зараз можуть побачити, я більш як впевнений, що інші вже давно сплять, адже ще тоді, коли я там був, половина дрімала. 

Джісон підняв свій погляд на старшого, в ту ж мить Хо нахилився та лишив солодко-гіркий цілунок на чолі.