це було… мовби восени…. мабуть якийсь вересень чи жовтень місяць. вона сиділа вдома, нічого не робивши. чи то вкотре спала, чи то вкотре сиділа за домашнім завданням-достеменно невідомо. падає дощ. грає сумна музика. мотивації щось робити нуль. (буду іноді писати про себе в першій особі, оскільки мені так зручніше.)
вона сиділа за клятим комп’ютером, вкотре домовилась за кілька прогулянок з нецікавими для неї людьми. усі чоловіки після нього для неї були примітивними та ніякими. випивши горня чаю, прийнявши душ-вона (я) вирішила помаленьку збиратись до ще одного «не такого як усі» чоловіка.
телефонний дзвінок. грає всім відомий kürs valut. у неї вже не було радості в очах та думах, коли вона бігла за телефоном. думала, що вкотре телефонує сестра чи брат. ну або на крайній випадок батько.
це він. це той, що ще на початку літа клявся у вічному коханні, а зараз його твітер забитий фотографіями жінок, з якими він вже встиг поцілуватись за час поки вони не разом. звучить кумедно, чи не так?) а це моє життя, дорогі читачі. дивно було, насправді, чути від людини стільки любові та ласки, а він вирішив «забуватись» за допомогою інших.
але про що це я? ах так!
розмова двох колишніх закоханих була не дуже багатослівною. парубок сказав, що у львові і чи я вільна.
«звичайно ні, клятий ти виродку» хотілось би так сказати, але сказала невпевнене «авжеж».
так, це хід слабохарактерної людини.
так, я б мала просто забути його та не йти ні на який контакт. але як же мені хочеться йому насолити. як же мені хочеться, щоб він страждав.
цей самий день. скасовую усі зустрічі, оскільки потрібно побачитись з цим самим колишнім. знаєте, ось ці приколи в тіктоці, де жінок кличуть психологічно врівноважені чоловіки гуляти, а вони такі «ні», а коли малі малолітки, які психологічно не зрілі-то вони одягають найкращу білизну та найкращий одяг і вилітаю з швидкістю світла?
так само і вона (я): оділа все найкраще, намалювала очі блискітками, які він так зацінив на нашій першій зустрічі та пошурувала на кляту маршрутку. до нього. знову на годину раніше вийшовши з хати. ненавиджу себе за свою пунктуальність, насправді.
дивлячись у вікно побачила кілька закоханих пар… мене знудило, вийшла з маршрутки. вирішила пройтись пішки, оскільки залишалось не настільки довго йти.
клята левандівка, клятий стадіон, кляте сільпо з спогадами. все нагадувало про нього. всі місця, де вони клялись один одному у вічному коханні почала вона (я) ненавидіти.
бачу будинок, знайомий адрес та номер будинку. чекаю його біля брами. вийшов з будинку, насуплюючи брови, вдаючи з себе дуже неприступного та неймовірно злого. але очі то кажуть інше. радий мене бачити, скучив.
з пустими руками вона (я) не прийшла. взявши наш улюблений портвейн 777, після якого ми найчастіше прикольно проводили час, вона( я) зробила перший ковток.
(не знаю як вам, але перші ковтки у портвейні настільки здаються мені інтимними і особливими, що окрім мене я не дозволяю більше нікому їх робити.)
вони обидвоє пили цей портвейн як просто звичайну воду з лимоном. вода смакувала, неначе перші купання в озері літом у спеку. смакувала, неначе перший закритий залік чи екзамен. смакувала, неначе перша зустріч з людиною, котру ти ніколи не бачила.
вперше їхня розмова не почалась з якихось там приколів. серйозна розмова. я та він. поки він мені говорить щось неймовірно бажане-я дивлюсь на його губи. не можу стриматись, насправді. але доведеться, ще не час показувати слабкість. не настільки п’яна.
минуло кілька годин. скурена друга пачка цигарок. все та всі пропахли запахом дешевого алкоголю та приємними розмовами.
зайшли у кімнату. включили новини, як тоді, під час першої зустрічі після довгого розтавання.
вкотре сміялись з жінки, яка смішно жестикулює. вона мовби який генста репер, насправді.
вирішила трішки ближче примоститися. гадаю, він сам би не був проти. просто то ж треба трішки такого «ображеного» пограти, чи що?)
обійнявшись ми читали його фанфіки. сміялись з речень, де щось пише про щире кохання та взагальному про те, що обіцяли кохати один одного до віку. не знаю, я за свої слова все ще відповідаю. все ще не закохувалась в когось так, як у нього.
мій погляд на його татуюванні 44700. насправді, я все ще не зрозуміла, навіщо він це татуювання зробив, але на його животику це тату виглядало дуже гарним.
вирішила трішки поміняти позу для лежання. вирішила взагалі всістись на ньому.
мабуть він вже розумів, що буде далі, але я старалась не показувати свого нестерпного бажання поцілувати його губи.
сидячи на ньому та дивлячись на його обличчя-у мене з’являється бажання всістись йому на це саме обличчя, щоб не соромив своїми поглядами.
захотіла скинути футболку. скинула. я в одному гарненькому білому бюстгальтері, але це ще не все. джинси також полетіли на край іншого дивану, оскільки не дуже зручно сидіти в джинсах, в яких ти ледь ґудзика зачіпила.
я майже оголена. сиджу біля нього. згадую його принцип «з колишніми секс не вітається». захотілось стати цією самою колишньою, з якою б вітався.
всілась зверху, дивлячись у його очі. повільно почала скидати з себе бюстгальтер. його погляд від мене не відходить, але все ще його руки лежать де-небудь, тільки не на моїх, м’яких як вата, боках.
відчуваю прилив «енергії» в його тазі. його член встав і дуже нестерпно збуджуючи тиснув мені у мою білизну.
вирішила діяти, ну а що? чоловіки люблять трішки вдати з себе неприступних, потрібно ж підіграти.
не довго думаючи, згадавши усі наші часи, як ми займались коханням, вирішила поцілувати його вуха. так так, саме вуха його ерогенна зона. чи покусувати, чи цілувати, чи язиком легенько проводити-це вже неважливо. йому подобається усе, що пов’язано з вухами.
цілуючи його вуха та облизуючи його шию- я вирішила не відставати та поки він видає найкращі стони-зняти з нього штани та білизну. операція пройшла успішно, вдалось)
і знаєте, принцип також кудись «втік», ахахха. дивно, чи не так?
цілувавши вухо, покусуючи його шию-моя піхва вже палала, я вже неймовірно сильно хотіла всістись на його обличчя та щоб він мені подарив цей сами кунілінгус, про який я так довго мріяла.
тримаючи однією рукою його пеніс, а іншою голову, щоб мені було зручніше його цілувати, я й не зрозуміла як сама почала отримувати задоволення від того, що роблю з ним. його важкий погляд, його важкий подих та суперово чоловічі стони я запам’ятаю назавжди. це найкраще, що відбувалось зі мною тоді.
довго не думаючи я зняла з себе білосніжно гарні труси, оділа презерватив своєму колишньому та почала спершу ніжно, потім трішки жорстокіше водити своєю піхвою по його члену. так, він це любив. так, його це збуджувало неймовірно сильно. і так, я знаю що в цій справі він собі кращої не знайде.
трішки потершись, трішки позбуджуючи вирішила спускатись своїм ротиком все нижче та нижче. цілуючи кожен шматочок його тіла.
його також неймовірно збуджувало, коли йому цілувати тіло. усе тіло.
зробивши собі доріжку зі слини, обцілувавши кожен міліметр тіла, залишивши засоси по усьому його неймовірно красивому тілу, я перейшла цілувати його член. раніше я не робила цього дуже часто, а особливо коли він просив, оскільки я хотіла сама проявити якось ініціативу. ось проявила. натренувавшись зазделегідь я йому подарувала його перший найкращий та останній найкращий мінет з закінчення в мене. у мій рот.
моє бажання продовжувати далі було нестерпним, але побачивши як він труситься від задоволення, побачивши його нестерпний важкий подих та послухавши його незрозумілу вимову речень я вирішила…. продовжувати далі, а що? можливо це буде ще одна людина, яка помре від сексу і я точно буду знати, що більше нікому він точно не дістанеться. взагалі нікому. тільки мені та моїм снам. крапка.
сівши на його обличчя, давши відлизати мені, я зробила його тим самим парубком, у якого нічого не просять потипу «відлижеш?»
ні, я перша та остання його статева партнерка, яка буде робити все насильно. яка буде заставляти собі лизати через «не хочу» та «не можу». в такі моменти мене його думка не хвилює. не хвилює думка будь-кого.
я вивертаюсь від самовитих його проведень по моій вагіні. я ось ось закінчу. починає труситися тіло. неймовірно сильно, неймовірно прекрасно, та неймовірно гарно.
скрикнула його ім’я. обожнюю це робити навіть тоді, коли дрочу звичайним душем. я задоволена лежу, він чекає продовження.
продовження поки не буде. багато хоче, насправді.
вирішила покурити. взявши цигарку до рук, підпаливши їі нашої спалахуйкою, яку я купила за кредитні грлші на першій зустрічі, думаю «чи це не щастя? чи це не те, що я хотіла? бути поруч з ним, бачити його, відчувати його…»
мої думки перебив він, сівши біля мене поруч та розказуючи якісь цікавинки з періоду, коли ми не були біля один одного. вирішила послухати, можливо сказав би щось цікаве.
знову тороторив про свої виходки, про те де пив, де курив, що курив, що нюхав, як почувався. в моменти коли ми зустрічались-я була готова це слухати вічність, а наразі я просто вдавала, що мені цікаво, що я захоплююсь його розповідями. вдавала, що я це чую вперше. так, просталкеривши всі його соціальні мережі я знала чим він живе та що робить. його слова були для мене не новиною.
покуривши, вкотре вляглись на ліжко. хотів мене обійняти. погодилась. дивились вкотре дебільні новини, але потім вирішили подивитись його улюблений мультсеріал «том і джері».
під «тома і джері» секс відчувається набагато цікавішим, аххаха.
стрибаючи на його члені, даруючи його найкращі оргазми у всесвіті, кусаючи його тіло я тільки підіймала собі самооцінку до рівня 9 поверхового будинку. вкотре він захотів домінувати. не так просто. сьогодні вечір по моїх правилах.
сьогодні я буду робити те, що не робила з тобою у відносинах, сонце.
зав’язала його руки. не дала йому нічого робити, зробила його геть безпорадним. взяла якусь мотузку, щоб нанести кілька смачних ударів по тілу. злість зігнати.
тіло покрилось червоними, як найяскравіша помада, плямами. відплатилась за все. за пусті обіцянки. за його холодне ставлення до себе. за все на світі.
він кінчав навіть коли я не торкалась до нього. мені просто доводилось його бити чи якось глумитися щоб він відчував цей найяскравіший оргазм.
знову відлиз. знову стони мої та його. знову воплі на цілу хату. це те, про що я мріяла, але йому про це ніколи не скажу.
ніч. балкон. він спить. а я помалу збираюсь додому, тому що вже нестерпно находитись поруч з ним, нестерпно бачитись з ним та нестерпно не промовляти «можливо давай все вернемо?»
потрібно жити для себе, потрібно забути його…. мабуть…. сподіваюсь вийде.
одівшись, засмаливши цигарку я кидаю на нього знову цей самий погляд, який був на першій нашій зустрічі. погляд цікавості ьа погляд бажання його поцілувати. але ні, краще стримаюсь. краще не буду взагалі нічого йому говорити.
викликала таксі, їду додому, в навушниках грає пісня «молодість», а я думаю, що я дурна, що потрібно було б лишитись. поговорила з таксистом. покурили разом.
я вдома, ніч. і знову забуваюсь завдяки рандомним прогулянкам будь-де та будь з ким. знову стараюсь його забувати.
дуже сподіваюсь що мені вийде