– чому саме цей? Інших фільмів немає?
– мені сподобалася назва.
– і як же цей фільм називається?
дедпул зашарудів серветками. схоже, йому дуже сподобалася шаурма з того магазинчику що відчинився на розі вулиці. потрібно це запам’ятати.
– хм, – дедпул відкусив гарний шматок від своєї їжі, – не пам’ятаю.
пітер криво всміхнувся. в своєму репертуарі, чудовий.
в кімнаті знову стало тихо, якщо не зважати на все ту ж мелодраму, яка стала фоном у цьому їхньому моменті. моменті?
з дедпулом час взагалі проходив непомітно. чи то від того, що з ним було весело, чи то від того що пітер був надто зайнятий спасінням від чужих рук і не тільки – не зрозуміло. але факт залишався фактом: час плинув надто швидко. та не зараз. момент. ні, це більше не момент. це як… довге, як життя? чи як очікування коли завершиться реклама. чи стирчання у черзі.
зараз усе відчувалося правильним. було. він, дедпул у цих штанях з хеллоу кітті з білою футболкою, яку він встиг забруднити соусом зі своєї шаурми. ця мелодрама, яку пітер не збирається більше навіть намагатися дивитися. навіщо йому це дешеве кіно, коли він у такій домашній? так, мабуть у домашній обстановці з дедпулом.
пітер мабуть дивився на найманця надто довго – лиса голова повернулася до нього обличчям.
– у мене щось на обличчі?
Їх очі зустрілися. Пітер подумав що це дуже банально, наче вони у якійсь романтичній комедії і..
– так. мій погляд.
дедпул вдавився шаурмою. щось не так? боже, що він сказав.
– з-зараз, я принесу тобі води.
він піднявся з дивану, не зрозуміло про що хвилюючись більше: про те, що дедпул вдавився, чи про те, чому він вдавився? три слова. серйозно, дедпул зібрався померти на кільканадцять хвилин через три слова?
пітер вручає пляшку дедпулу, котрий якось залишився живим. гаразд, уже легше.
– щось не так з шаурмою?
вони замовчали на надто довго. мовчання було незручним.
– пітер. ти мені подобаєшся.
– ти мені теж.
хто з них здивувався більше? загадка.
схоже, дедпул замість серветки вирішив використати його губи, так впевнено до них притискаючись своїми.
– отже… ми тепер зустрічаємося?
обличчя горіло вогнем, пітер впевнений, що він виглядає червоний як його костюм.
– дідько, ти серйозно? ти хочеш сказати що ми не зустрічалися усі ці дев’ять місяців? пітті, я розчарований.
пітер щасливо посміхаючись закотив очі.
– замовимо піццу?