Прохолодний вітерець під час жаркого дня… Неймовірне відчуття, так? Отак, прогулюючись безлюдною вулицею з цигаркою в руці, Акутаґава насолоджувався. Насолоджувався тишею. За цілий день від галасливого класу голова надзвичайно втомилася. Нарешті можна відпочити.
Раптом у поле зору Акутаґави щось втрапило. І щоб поглянути що там, він повернув голову у той бік. Біловолосий хлопець сидів навпочіпки і шурхотів кольоровою крейдою по асфальту. І цим біловолосим хлопцем був його однокласник. Найбільш набридливий однокласник. Однокласник, якого він більш за все в житті терпіти не може. Ацуші Накаджіма.
І Акутаґава ж міг просто піти собі далі, не наражаючи знову свої нервові клітини на небезпеку. Але ні. Він вирішує підійти до того телепня, щоб побачити зблизька, що він виробляє. А також може щоб і підштрикнути його. Може… Ну, якщо той бевзь щось скаже йому недоречне, то точно підштрикне.
Той, звичайно, почув кроки і відразу підвів голову, поглянувши на нього.
«Зараз напевно скаже, типу що курити не можна…» - промайнуло в голові чорнявого. Але Ацуші просто мовчки відвернувся і повернувся до свого заняття. І від цього, Акутаґаві чомусь відразу полегшало. Значить, можна спробувати і порозмовляти.
– Що робиш? - нарешті спитав той.
– Малюю, - відказав Ацуші, посміхаючись.
На асфальті під руками худорлявого хлопця вимальовувався чудовий кіт. Білявчик таки гарно малює.
– Якщо хочеш, то можеш приєднатися.
Акутаґава ще деякий час невідривно спостерігав за цим видовищем, а потім все-таки викинув цигарку, загасивши її, у найближчий смітник і, зітхнувши, присів поряд з Ацуші. Взяв вільну крейду і, поряд з котом Ацуші, почав малювати свого. Чорнявий не сильно заморочувався над малюнком, тому швидко впорався.
Згодом обидва хлопця вже дивилися на те, що у них вийшло.
Раптом Ацуші домальовує серце над головами цих котів.
Акутаґава закліпав очима і невдоволено подивився на Ацуші.
– Ти що наробив?
– Ну вони ж бо закохані! - річуше відказав хлопець.
– Ні!! - голосніше промовив Акутаґава.
– Так!!
– З якого це дива?!
– Ну по них видно!
– Ага, аякже! Чого ще вигадаєш?!
– Ну дивииись! Оцей синього кольору, а цей жовтого! Вони так підходять один одному! А ще дивляться один на другого! А ще… А щееее хвости у них також сплітаються у форму серця! - відчайдушно торохтів білявчик, домальовувавши обом котам хвостам відповідної форми. - Ось!!
Акутаґава споглядав за цим дійством з кам’яним обличчям, стуливши уста у тонку риску, а коли той завершив, втупився в нього своїми колючими очима.
Ацуші бачив вже, коли чорнявий по-справжньому лютує, тому знає, що зараз він не злиться. А просто не хоче піддаватися. Накаджіма поглянув на свої пальці, що були повністю вимащені в крейді, взяв і швиденько намалював ними котячі вусика на щоках Акутаґави. Той, спочатку, від несподіванки навіть отетерів. А потім глибоко вдихнув.
– Накаджімо! - невдоволено закричав хлопець, штовхнувши Ацуші у плече. Але той навіть і вухом не повів, заливисто засміявшись.
– Ти дуууууже гарний, Акутаґаво, - відповів той, сміючись.
Акутаґава поспішно витер сліди крейди зі своїх щік, потім опустив погляд на руки, що вимазалися тою крейдою, і враз у його грудях стало тепло. І щічки його зашарілися.