Фен Сінь щиро не очікував від себе такої реакції, але в один момент стало важко утримувати маску легкого роздратування. Чаша терпіння не просто переповнилась, її розірвало на дрібні частинки металу, а бризки води розлетілись по всьому приміщенні храму Нань Яна, де боги зараз і знаходились.
— Твій поганий рот хоч раз може зайнятись чимось корисним? Якого хуя ти тільки-но наговорив? — дихання у Фен Сіня збилось, його лице знаходилось у підозрілій близькості до лиця Му Ціна, який досі не надто розумів, що ж таки стало причиною настільки бурхливої реакції. Критично мала відстань між ними і гарячість, з якою Фен Сінь вимовляв своє невдоволення, теж не налаштовувала на мисленнєві процеси, тому Му Ціну залишалось вбирати в себе цей жар і чекати на розвиток подій.
Звичайне завдання зі знешкодження лютого демона перетворилось у дикий балаган. Вартувало Му Ціну тільки трішки перегнути палицю зі своїми саркастичними жартами, як він опинився у такому непривабливому становищі: жорстко припертий до стінки малої комірчини поблизу головної статуї божества.
Їх оточували старий дерев’яний стіл з шаром пилюки на ньому, купа мотлоху під столом (об щось вони по дорозі сюди навіть спіткнулись) та аура неприкритого гніву.
Му Цін міг вирватись, міг вдарити у відповідь, відкинути противника на хиткий стіл, але чомусь свідомо вибрав завмерти та спостерігати. Його погляд приковували як завжди нахмурені брови, чітко окреслені вилиці, напіввідкриті губи. І очі, в яких читалась жага до вбивства. А може просто жага?
Фен Сінь побачив, куди саме і, головне, як дивиться Му Цін, не міг не побачити, і черговий бар’єр моментально впав, руйнуючи на своєму шляху всі зачатки раціональності.
Він поцілував першим. Хоча поцілунком це було назвати важко, скоріше черговою битвою, в якій цього разу не виокремиш ні програвшого, ні переможця, бо обидва будуть почувати себе опісля пригнічено і водночас… нарешті завершено? Майже тисячоліття прожити й тільки зараз зрозуміти, що те, чого весь час так не хватало, було завжди поруч?
«Абсурд», — подумки плюнув кожен.
Продовжуючи мучити чужі вуста, Фен Сінь навмисно робив якомога болісніше, хоча великого досвіду ніжних поцілунків у нього теж не було. У Му Ціна досвіду ж не було взагалі.
Після нового укусу Му Цін не витерпів і з силою відштовхнув Фен Сіня, щоб у ту ж секунду взяти тимчасовий контроль у свої руки й притиснути того до столу. У новому положенні вони накинулись один на одного з не меншою злістю, яка все більше нагадувала неконтрольовану пристрасть. Ніхто з них ніколи не зізнається в цьому.
Простір розірвав тихий стогін, скоріше схожий на непевне прохання про рішучіші дії, але і його хватило, щоб вони на мить зупинились.
— Блядь, — Фен Сінь відреагував першим. Стенав Му Цін, і прозвучало це занадто відверто, занадто неочікувано, занадто гаряче. Просто занадто. Волосся на загривку зарухалось, тіло пробило ледве відчутне тремтіння. Вуха Фен Сіня запалали рум’янцем, Му Цін хмикнув і навпомацки стягнув стрічку з волосся, щоб не бачити його сорому. Волосся тут же розсипалось, а Му Цін, смикнувши Фен Сіня за особливо довгу прядку, потягнувся за новим поцілунком.
Голосно. Комірчину заполонили звуки: шурхіт тканини, нерозбірливі матюки Фен Сіня, непристойне скиглення Му Ціна, брязкіт старого приладдя, яке вони те і діло необережно зачіпали, скрип столу, який, здавалось, ось-ось розвалиться.
— Ммм, — фрази застрягали в горлі, плутались поміж стогонами та видихами. — А при Його Високості удаєш, що і слів таких не знаєш, стараєшся навіть лаятися культурно.
— Серйозно? — руки сильніше стиснули стегна, не до синців, треба значно більше постаратись, щоб залишити на тілі Му Ціна синці, але відчутно. — Згадуєш його в такий момент? Їбучий збоченець.
— Це ти мені говориш? — наголос на «ти», інтонації навіть в такій ситуації зухвалі. Але виклик в його запитанні справедливий — не Му Цін почав це божевілля. Ну, не зовсім він.
Але він вміло продовжив творити безлад.
— Ох, — рука Му Ціна впевнено накрила вже збуджений член. Фен Сінь, не очікуючи такої сміливості, на секунду завмер, опісля ще дужче притягнув чоловіка до себе. — І справді великий, — прямо на вухо зашепотів Му Цін, легенько торкаючись губами, дражнячи, вперто нариваючись на щось вагоміше пари нестриманих, диких, мокрих поцілунків.
— Ти можеш заткнутися хоча б зараз? — не витримує Фен Сінь, прикушуючи чутливу шкіру на шиї. А ось тут відмітка буде — хоч і ненадовго, — і цей факт неабияк радує.
— А ти мене заткни, — черговий виклик потрапляє прямо в яблучко. Очі у Фен Сіня широко відкриті, чорні від бажання, погляд божевільний, спраглий, і Му Ціну приємно думати, що ніхто раніше не бачив його таким. «Вона теж?» — зрадливо лунає десь з глибин підсвідомості, але він відмахується від цієї думки. Не зараз.
Заткнув. Спочатку ще одним поцілунком, грубо відтягнувши за зібране у хвіст волосся, кусаючи губи і стукаючись зубами так несамовито, наче від цього залежало як мінімум його життя. А потім сильна рука, взявшись за не менш сильне передпліччя Му Ціна, потягнула того додолу. По інерції Му Цін опустився на коліна, здивовано зойкнувши. Це могло б стати причиною бійки, але не стало. На секунду погляд Му Ціна загорівся тисячею вогників, так, наче нарешті відбулося те, чого він давно чекав, але боявся зізнатись в цьому навіть собі. Всього лиш на секунду, далі на губах заграла холодна усмішка.
— І як це розуміти? — прозвучало невдоволено. Очі вже майже встигли скептично закотитись, але у такому положенні було важко сконцентруватися на звичному жесті. Вигляд Му Ціну відкрився до біса чудовий: і на збудження Фен Сіня, яке вже не могли приховати і декілька шарів одягу, і на треновані м’язи стегон, і на владний, сповнений хіті, погляд.
— Як хочеш, — коротка відповідь.
Зоровий контакт став останньою помилкою для обох. По спині Фен Сіня пробіглись мурахи. Йому прийшлось вхопитись руками за край столу, інакше Му Цін точно б помітив, як Фен Сінь похитнувся, не в силах встояти на своїх ногах. Так думав Фен Сінь, але Му Цін зараз би не звернув увагу навіть на небесну кару, настільки його погляд захопив вид шаленого збудження чоловіка поруч. Його хотіли, і хотіли не просто кохати, а в прямому сенсі трахнути, і ця думка заставляла збуджуватись ще дужче.
Пара швидких погладжувань поверх тканини штанів, після чого бажання побачити оголене тіло перемогло, і руки Му Ціна, судомно плутаючись між собою, розпустили зав’язки на штанах.
Напруга між ними досягла свого піку. Для конструктивних дискусій було вже запізно, для неконструктивної лайки та ніяковості — зарано. Залишилось відкинути непотрібні слова та зосередитись на головному. Наприклад, на тому, як сексуально Му Цін взяв до рота.
Фен Сінь від цього видовища забув як дихати і в екстазі закусив губу ледь не до крові. Повітря в кімнаті досягло максимальної температури, одяг все дужче сковував рухи, але ніхто з них не мав часу, щоб зайнятись проблемою.
— І справді замовчав, — майже нечутно видихнув Фен Сінь, стримуючи непристойні звуки.
Му Цін чудово розумів, як у Фен Сіня зривало дах від всього, що відбувалось. Це було видно і з лайливих слів, потік яких зупинити вже неможливо, і з метушливих рухів. Му Цін навпаки — старався тримати голову холодною настільки, наскільки це взагалі зараз можливо. Хотів залишити у пам’яті кожну мить, боявся забути наймаліший дотик та звук, бо знав, що навряд це колись повториться. Для невідворотних наслідків досить і одного разу, але для самого Му Ціна — ні. Тому залишалось тільки сподіватись, що всі події міцно відкарбуються всередині.
Небажання, щоб все відбувалось швидко, розпалювало жар. Йому хотілось розтягнути, смакувати момент якомога довше. Але водночас він сам не міг стриматись від різкості. Страх побачити в очах напроти подив, якщо Му Цін проявить хоч дещицю лагідності, ніяк не полишав його думок.
Провівши язиком по довжині і уважно спостерігаючи за найменьшими змінами на обличчі Фен Сіня, Му Цін без вагань спробував прийняти весь член. Невміло, неакуратно, брудно, під безперервний акомпанемент вологого хлюпання, але з такою віддачею, що, здавалось, він сам отримує неабияке задоволення від процесу. І це було справді так: нутрощі сковувало бажанням, від одного випадкового торкання власною рукою тіло прострілило хвилею насолоди.
— Ти впевнений, що не пожалкуєш? — раптом здавлено прозвучало зверху. І зразу абсолютно всі сенси зчитались Му Ціном, якого в той же момент охопило легке роздратування. Йому не вірилось, що навіть в такій ситуації Фен Сінь пам’ятає. І хвилюється?
«Найтупіше запитання, яке може задати чоловік зі спущеними штанами і членом в чиємусь роті», — подумалось Му Ціну, але відповів він значно лаконічніше:
— Блядь, йди нахуй, — настільки грубі слова різко контрастували з голосом, що їх промовив: до звичайної оксамитовості додалась чарівна хрипотця. Проте Фен Сінь все зрозумів правильно, ривком підвів Му Ціна догори і досить акуратно посадив на стільницю, обіймаючи того за талію.
Му Цін завмер в очікуванні, на його блідій шкірі завжди було видно всі прояви сорому, тому і зараз легко було сказати, що його стан далекий від спокою.
Фен Сінь наче в трансі підняв руку до обличчя Му Ціна і неквапливо обвів всі риси, особливо зупинившись на тонких почервонівших губах. На губах, котрі щойно безсоромно приймали до себе його єство. Подушечкою вказівного пальця він прибрав краплю слини з кутика і знову поцілував. Його язик безперешкодно проник до рота Му Ціна, затято вилизуючи порожнину, переплітаючись з чужим язиком, змішуючи між собою слину обидвох і свій власний смак.
Рука Фен Сіня, не затримуючись надовго на одному місці, спочатку полоскотала кадик, ледве стиснувши при цьому шию, опустилась нижче, поквапливо розпинаючи одяг, дійшла до грудей, мимохідь зачепивши сосок. Ця нехитра дія викликала стогін, який тут же було вдячно увібрано Фен Сінем. Далі напружений прес та низ живота — рука продовжувала свою подорож. Тихий видих прямо в губи став для Фен Сіня найкращою винагородою. І, нарешті, вона зупинилась там, де ніколи в їхніх життях знаходитись не мала, на члені Му Ціна.
Му Цін відчував себе по-справжньому дико, в голову остаточно вдарив хміль. Мить назад на колінах, а зараз вже на столі, відвівши руку назад для опори і отримуючи найзвабливіший поцілунок з усіх можливих.
А далі, як би не старався Му Цін вхопитись за те, що відбувається, картина розсипалася на клаптики та різнобарвні іскри: він запам’ятав тільки біль та нездорове задоволення від цього болю. Процес підготовки до близькості не закріпився у пам’яті взагалі, та і навряд він зайняв надто багато часу: обидва вже не могли терпіти.
Після — вибух, уламки якого він довго і старанно віднаходив в глибинах підсвідомості. Те, як несамовито Фен Сінь стискував його у своїх обіймах, як переривчасто дихав прямо у вухо, як ледь не ричав, зариваючись одною рукою в давно розтріпане шовковисте волосся.
Як входив на повну довжину, приносячи і біль, і ні з чим незрівнянне відчуття заповненості. Як спочатку випадково, а потім цілеспрямовано старався влучити в точку, від якої перед очима миготіли зірки.
Як вони удвох розвалили стіл, але цього, здається, так ніхто і не помітив, бо Фен Сінь моментально підхопив тіло Му Ціна на руки. Як майже одночасно кінчили і, не в силах повірити у все, що сталось, ще довго були не в змозі розімкнути обійми, вгамовуючи подих та проживаючи всі емоції удвох. Як потім поступово приходили до тями, оправляли одяг та свій зовнішній вигляд і не могли навіть глянути один на одного.
І як після довгої паузи наче єдиний організм вимовили:
— Їбучий збоченець.