Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Хан ✩♬⁺₊
Уявні баранці стрибали довкола її ліжка, їхні напівпрозорі копитця топтали ковдру, скинуту на підлогу. Дівчина лежала, обійнявши себе руками. Дивилася в стелю широко відкритими очима.
Не витримала і, вилаявшись, сіла. Надула роздратовано губи. Провела рукою по неслухняному волоссю, потім безжально його скуйовдила. Схопила телефон і на автоматі зайшла в чат з Джісоном. Він був не в мережі, що цілком очевидно в таку то годину. Вона бездумно погортала їхню розмову. На що взагалі сподівалася?
Глибоко в душі їй зараз хотілося, щоб він був поряд. Пожартував або просто вів би себе як дурень – байдуже. Але вона не дозволяла собі про це задумуватися. Натомість просто відкрила його фото з інтернету і поклала біля себе телефон. Дивно, але це заспокоювало. Вона надіялась, що він про це ніколи не дізнається.
Хьонджин ⋆୨୧˚
Думки крутилися, як оси у гнізді. Дівчина подумки благала мозок заспокоїтися і дозволити їй спати. Той був неприступний.
Вона вийшла зі спальні. Клацнула вмикачем на кухні, але нічого не сталося. Підійшла до вікна та розсунула жалюзі: місто горіло звичними вогнями. У їхньому будинку раніше вже вимикали світло, тому в неї завжди напоготові лежали свічки. Сидіти в темряві не хотілося – запалила одну.
Безсоння кістлявими пазуристими руками тримало її свідомість. Гарячий віск капнув на руку – дівчина, схоже, навіть не відчула.
Зранку здивований відсутністю Союн поряд Хьонджін поспішив зав’язати своє волосся як-небудь і вийти зі спальні. Він здивувався, що дівчина спала за столом. Поряд стояла загашена свічка на підставці.
Хлопець хоч і був спантеличений цією ситуацією, але будити не став. Хай спить, якщо їй так зручно, бо зранку знову заснути важко, якщо він її вже розбудить.
Чонін ⊹₊ ⋆
Розстелене ліжко пустувало. Диван теж. Проте на підлозі лежала подушка та ковдра. У цьому імпровізованому ліжку і лежала Су А. Та навіть тут їй було не комфортно: вона весь час крутилася, злилася і врешті здалася. На телефон прийшло повідомлення. Дівчина ліниво його відкрила.
Там було фото Чоніна з Лос-Анджелеса. Він у простому сірому худі, з сумкою, перекинутою через плече, усміхався до неї через екран, від чого його очі стали схожі на дві тонкі чорні щілинки. Ямочки на його щоках заворожували. Дівчина не стала відповідати, просто вподобала фото.
– «Чому не спиш?!» – швидко надійшло нове повідомлення.
– «У мене безсоння».
– «Бідненька моя Су А. Хочеш подзвоню?»
– «Ти хіба не зайнятий?»
Телефон повідомив про вхідний дзвінок. Дівчина щасливо усміхнулася і взяла слухавку.
Він розповідав їй про Америку, шум якої вона чула на фоні. Говорив з нею доти, доки вона була в змозі відповідати і трішки після того. Потім задоволений відімкнувся і побіг по своїх айдольських справах.
Мінхо ⋆꙳·❅*
За вікном, у чорному небі світили місяць і зорі. Вона вдавалася до рахування овець. Гарячі долоні стисли ковдру. По холодних щоках із зажмурених очей стікали гарячі сльози. Вона просто хотіла спати!
– Пансок-а? – почулося сонне поряд.
Хотіла відповісти, але видала тільки схлип.
Поряд щось заворушилося. Доки дівчина намагалася витерти сльози і привести себе в порядок, Мінхо вже сидів і дивився на неї здивовано і нахмурено водночас.
– Що? Страшний сон?
Дівчина похитала головою. Не хотіла зараз говорити, бо знала, що голос звучатиме паскудно. Але довелося, бо хлопець далі продовжував витріщатися на неї.
– У мене безсоння, – почувши себе, спробувала прочистити горло.
Хлопець трішки мовчки посидів, а потім кудись пішов. Повернувся, тримаючи на руках Суні – їхнього кота, хоча насправді це був кіт Мінхо.
Він забрався з ним на ліжко і поклав на живіт Пансок. Погладив, викликавши муркотіння. Задоволений вмостився поруч. Кіт слухняно лежав там, де йому без слів наказав господар і мирно муркотів. На душі дівчини стало тепліше, хоча сон і не йшов.
Через деякий час вона почула посопування Мінхо під боком і зовсім розслабилася.
Бан Чан ✧˖°.☾
Ха На крутилася від безсоння, доки ненароком не розбудила хлопця.
– Мила, чого не спиш? – сонно поцікавився.
– Здається, тепер на мене напало безсоння.
Кріс увімкнув лампу біля ліжка, сів.
– Мені сходити за снодійним? – стурбовано запропонував.
– Ні, я б не хотіла одразу пити таблетки. Може, таки вдасться заснути.
– Як скажеш, люба, – хлопець кинув ще один стурбований погляд на неї. Щось прикинув у думках та поцілував її у щічку. – Влягайся зручніше – закомфорчу тебе як слід.
І дівчина послухалалася. Чан міцно, але ніжно обіймав її, зігріваючи. Перед тим як самому заснути подарував дівчині ще кілька легких поцілунків.
– Якщо зайде далеко, обіцяй, що сходиш за снодійним, – попросив.
Ха На пообіцяла. Уже зранку Кріс із лагідною усмішкою споглядав сплячу дівчину. Обережним рухом прибрав з її обличчя пасмо волосся і невагомо поцілував. Потім тихенько виліз із ліжка та покинув кімнату, зачинивши за собою двері.
Фелікс ✧* ~♡
Ханиль не відчувала сон жодним оком, тому відмовилася, коли хлопець пропонував лягати спати. Дівчина читала книгу біля лампи, коли почула шурхіт з боку ліжка.
– Не можу спати, коли ти страждаєш від безсоння, – Фелікс підійшов та сів поряд.
– Я не страждаю, якщо це щось змінює, – дівчина відклала книгу.
Лі проігнорував її слова.
– Пропоную послухати музику для сну в навушниках. У мене є відповідний плейлист, – він знайшов свій телефон з навушниками: своїми і Ханиль. Підключив. – Одягай, та ходімо в ліжко, – простягнув їй її пару. – Якщо не спрацює, будеш дочитувати книгу.
На диво спрацювало, хоча й не так швидко як на Феліксу.
Чанбін ࿐ ࿔*:･
Хлопець прокинувся зранку, а поряд уже нікого не було. Вийшов на кухню, там Сон Йон саме готувала сніданок.
– Ти так рано прокинулася… – сонно зауважив.
– Я й не лягала, Бін-і, – дівчина саме наливала собі чай.
– Жартуєш? – нахмурився. Вже не видавався таким сонним. Якби безсоння було матеріальним, він би його побив.
– Ні, серйозно, я не змогла заснути. Тому на ногах із шостої ранку. Вирішила використати це з користю. Будеш чай?
– Буду, – хлопець підійшов до неї. – Можемо сходити на прогулянку, а потім у тренажерний. Я знаю, що вправи допомагають при безсонні.
– Я уже гуляла, але від залу не відмовлюсь. Їжу насипати?
– Ага. – Чанбін нахмурився ще дужче: – Що ти ще встигла зробити?
Дівчина поставила перед ним миску з паруючою їжею. Почала загинати пальці:
– Сходила в магазин: купила продукти та морську сіль із содою для ванни. Прийняла ванну. Зробила косметичне прибирання. Приготувала сніданок, як бачиш. Наче все…
– Боже, твою активність та в правильне русло! – голосно засміявся.
– Ти так солодко спав, тож вирішила тебе не турбувати.
Чанбін усміхнувся їй, дівчина відповіла тим самим. Взялися снідати.
Синмін *✩‧₊˚
На годиннику було вже за другу годину ночі, а по квартирі Кіанг лунало Синмінове «ахахаха». Дівчина й собі тихо хихотіла, її очі закривала шовкова пов’язка для сну, якого вона взагалі не відчувала. Синмін, все одно, наполягав на тому, щоб вона лежала в ній.
Як тільки хлопець помітив, що Кіанг не спиться, то одразу, як науковець, почав перераховувати можливі причини: кофеїн, тривожність, виділення адреналіну – усе й одразу… А потім увімкнув спокійну музику, натягнув на її голову свою пов’язку для сну й почав розповідати різні історії. Одна з таких нині й насмішила обох.
У результаті вона таки заснула приколисана приємним тембром голосу хлопця, який обвивав її, наче кокон лялечку. Як доповнення на фоні грала музика.
– Спиш? – прошепотів тихо, коли помітив, що її груди монотонно здіймаються. Відповіді не було, тому хлопець тихо нахилився й тепло поцілував в бліду прохолодну щічку. – Ну нарешті, – він гордо усміхнувся й безшумно вмостився поряд.