Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Місто, освітлене неоновими вогнями, здавалося живим організмом, що дихає в ритмі нічного життя. Високі хмарочоси, мов велетенські сторожі, спостерігали за метушнею вулиць, де люди поспішали у своїх справах, не здогадуючись, що під покривом звичайної ночі відбувається щось набагато більш серйозне. Кацукі Бакуго, стискаючи кулаки, стояв на даху найвищої будівлі, спостерігаючи за панорамою. Його червоні очі блищали від адреналіну, а вибухова енергія пульсувала в кожній клітині тіла. Він відчував себе вершиною світу, готовим до будь-якого виклику. Час від часу він вмить готовий був вибухнути, а місто було лише його полем для бою.
Раптово місто здригнулося від потужного енергетичного сплеску. Вуличні ліхтарі замигали, а автомобілі, втративши керування, почали хаотично рухатися, створюючи на дорогах справжній хаос. Люди в паніці вибігали з будівель, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Бакуго нахмурився, відчуваючи, що це не звичайний інцидент. Він знав, що це щось значно серйозніше, ніж звичайний напад лиходія.
— Що за бісова херня? — пробурмотів він, стрибаючи з даху, та використовуючи свої вибухи, щоб швидко дістатися до землі. Він рухався, мов розлючений звір, готовий розірвати на шматки будь-кого, хто стане на його шляху.
Тим часом у штабі героїв панувала паніка. Оператори бігали від екрана до екрана, намагаючись зібрати інформацію про те, що відбувається. Кохару Тейго, зберігаючи холоднокровність, аналізувала дані на головному екрані. Її білі крила, складені за спиною, ледь помітно тремтіли, видаючи її внутрішню напругу. Вона знала, що від її рішень залежать життя багатьох людей. Але навіть в умовах цього хаосу, вона тримала себе в руках, мов крижана фортеця серед бурі.
— Енергетичний сплеск невідомого походження, — оголосила вона, її голос був спокійним, але рішучим. — Джерело знаходиться в центрі міста. Енергія нестабільна і продовжує зростати.
Керівник штабу, похилий чоловік з сивим волоссям, кивнув, його обличчя було сповнене занепокоєння. Він знав, що це викликало не тільки фізичну загрозу, але й небезпеку для морального стану всіх. Тому він зібрав усю свою силу волі, щоб не показати страху.
— Сформуйте спеціальну групу, — наказав він, його голос був твердим, але в ньому відчувалася тривога. — Бакуго та Тейго, ви будете на чолі. Ваші унікальні здібності необхідні для цієї місії.
Кохару та Бакуго зустрілися в коридорі, їхні погляди перетнулися, і між ними пробігла іскра напруги. Бакуго, як завжди, виглядав агресивно, його обличчя було сповнене гніву. Він відчував, як у нього зростає бажання просто знищити це джерело енергії без зайвих роздумів. Кохару ж зберігала свою звичну стриманість, її обличчя було незворушним, хоча всередині вона не могла не відчувати тривогу, коли йшлося про таку величезну загрозу.
— Не витрачай мій час, кришталева леді, — прогарчав Бакуго, відштовхуючись від стіни та вилітаючи в нічне небо. Він не хотів працювати в команді, але знав, що це необхідно. Він завжди волів діяти самостійно, але зараз ситуація була надто складною.
Кохару, розправивши крила, спокійно полетіла за ним, її рухи були граціозними та плавними. Вони рухалися швидко, їхні силуети зливалися з темрявою нічного неба. Між ними було невидиме протистояння, якесь неписане змагання, але це не заважало їм виконувати свою місію. І хоча вони не розмовляли, кожен із них знав, що між ними виникне щось більше — це було лише питання часу.
Коли вони досягли центру міста, побачили хаос: палаючі будівлі, зруйновані дороги та переляканих людей, які шукали притулку. Кохару миттєво оцінювала ситуацію. Вона мала силу не тільки боротися, але й захищати. Її кришталева стіна з’явилася практично миттєво, як тільки побачила уламки, що падали з висоти, але вона все одно відчувала кожен момент напруги, кожен рух, який міг бути вирішальним.
— Це не схоже на звичайний напад, — сказала Кохару, створюючи ще одну кришталеву стіну, щоб захистити групу цивільних від падаючих уламків. — Енергія тут надто нестабільна. Щось зовсім не так з цим джерелом.
— Мені начхати, що це таке, — відповів Бакуго, випускаючи серію вибухів, щоб розчистити шлях. — Головне — розібратися з цим лайном.
Їхні сили доповнювали одна одну, як два контрасти: руйнівна вибухова сила Бакуго та витончена, проте потужна сила Кохару. Вони були не просто партнерами, вони стали такою командою, якою важко було когось подолати. Коли вони наближалися до епіцентру енергетичного сплеску, їхнє серце билося в такт із пульсацією енергії, що обвивала місто.
Раптово з-під землі вирвався стовп енергії, оточений темним димом. Бакуго та Кохару зупинилися, відчуваючи, що на них чекає щось небезпечне. Енергія навколо них пульсувала, створюючи відчуття небезпеки, немов сама земля протестувала проти того, що відбувалося.
— Що це за херня? — пробурмотів Бакуго, готуючись до бою. Його руки випромінювали вибухову енергію, готову до знищення.
З диму з’явилася фігура — висока та худа, з палаючими червоними очима. Її обличчя було спотворене злобою, а голос звучав, мов шепіт вітру.
— Ви не зможете зупинити мене, — прохрипів голос, сповнений злоби. — Енергія хаосу поглине це місто. І ви станете першими, хто зникне в її полум’ї.
Бакуго та Кохару обмінялися поглядами. Це була ще не битва, це був виклик, і вони були готові до нього.