Гаррі вранці рушив до лабораторії зіллєвара, твердо вирішивши, що настав час серйозно поговорити і можливо все ж вибачитися. Ритуал залишив глибокий слід — і фізично, і психологічно. Він буквально змусив хлопця отримати чесні відповіді від самого себе. Однак, відкривши важкі дубові двері, він відчув легкий подив: замість звичного напівтемного приміщення, де лише чулися кроки Снейпа, лабораторія була наповнена денним світлом і майже стерильним порядком. За столом, де зазвичай працював Снейп, стояв юнак. Високий, худорлявий, з русявим волоссям, яке неслухняно спадало на очі. Його обличчя було нейтральним, майже відстороненим, але в рухах відчувалася якась зухвалість. На ньому був новенький мантійний халат з емблемою Міністерства, а на столі поруч стояв цілий ряд відварів, які ще диміли.
— Поттер? — піднявши погляд, юнак скептично оглянув його. — Ви прийшли забрати зілля?
— Де Снейп? — замість відповіді запитав хлопець, хмурячись.
Юнак злегка всміхнувся, але жестом вказав на полицю, де стояли кілька колб із яскравими рідинами.
— Професор зайнятий. Я його тимчасовий заступник. Усі ваші зілля готові, ось тут. Підписані, промарковані. — Він із легкістю дістав фіали й поклав їх у невеликий пакет. — Можете перевірити, якщо хочете.
— І все ж таки. — не відступав Гаррі. — Ви впевнені, що я не можу з ним поговорити? Це важливо.
Той підняв руку, ніби зупиняючи його.
— Професор зараз виконує завдання, призначене безпосередньо Міністром. Я не маю права розголошувати жодних деталей. Ба більше, він попросив мене нагадати вам, що всі необхідні зілля вже передані, і якщо вам потрібні додаткові інгредієнти чи відвари, ви маєте звертатися через офіційні канали.
Аврор скривився.
— Офіційні канали? Це ж не міністерське замовлення, а моя особиста справа.
Юнак злегка нахилив голову, схрещуючи руки на грудях.
— А ви точно аврор? Ви ж знаєте, як працює бюрократія, чи не так? — Його голос звучав саркастично. — До того ж професор Снейп досить ясно дав зрозуміти, що всі ваші запити тепер проходять через мене. Він, мабуть, втомився від вашої… енергії.
Хлопець стиснув зуби, відчуваючи, як у ньому закипає злість.
— Ви навіть знаєте, що в цих зіллях? — спитав він різко.
Юнак підняв один з фіалів і уважно оглянув його.
— Звісно. Це стандартний набір для аврорів: зілля зцілення, протиотрута і пару більш рідкісних варіантів на випадок проклять. Але якщо у вас є інші побажання… — Він хотів було продовжити, ніби насміхаючись.
Гаррі ступив уперед, упершись руками в стіл.
— Я не звик, щоб мене водили за ніс. Якщо ти щось знаєш про завдання Снейпа, краще скажи зараз.
Юнак зробив крок назад, не втрачаючи спокою.
— Вибачте, але я зв’язаний магічною угодою. Якщо у вас є питання, раджу звернутися безпосередньо до Кінгслі. А тепер, авроре Поттере, дозвольте нагадати: у вас і без того є чим зайнятися.
Він простягнув пакет із зіллями, але хлопець не взяв його одразу. Він дивився в очі заступнику, намагаючись зрозуміти, чи це лише фасад, чи той щось приховує.
— Гаразд, — нарешті сказав він, забираючи зілля.
«Може, це й на краще,» — подумав він, зупинившись у коридорі.
Снейп завжди був поруч, готовий підтримати чи принаймні кинути кілька різких порад, коли Гаррі був на межі. Але останнім часом Гаррі почав розуміти, що їхня динаміка стає дедалі незручнішою. Він надто звик спиратися на нього, майже як на якусь вічну опору.
«Але хіба я не завжди хотів бути незалежним?» — з гіркою іронією подумав він і пішов далі.
Він зрозумів, що це може бути шансом довести самому собі, що він може впоратися без постійного втручання. Повернутися до своєї мрії, можливо нарешті наважитися взятися за формування власного загону для особливих ситуацій, от як, наприклад з такими артефактами.
«Проте, що я скажу Рону й Герміоні?»
Він зупинився, уявляючи, як вони реагуватимуть. Герміона одразу запитає:
— А що саме змінилося? Чому Снейп раптом вирішив піти?
Рон, звісно, вставить:
— Це точно щось підозріле. Він завжди був дивним. Гаррі, ти впевнений, що він просто тебе кинув?
Але Гаррі вже знав, що відповість.
— Він просто дає мені можливість діяти самому. Це важливо, — він скаже це впевнено, сподіваючись переконати не лише їх, але й себе.
Він уявив, як подруга схиляє голову і зауважує, що це справді може бути корисним для всіх: для нього і для Северуса, який, мабуть, також втомився від постійної опіки над ним. Рон, звісно, все одно буде обуреним:
— Як це? Ти ж постійно був у нього на прицілі. А тепер він залишає все це на якогось стажера чи як його там?
Гаррі зітхнув, але всередині відчував дивне полегшення.
«Це й справді на краще. Настав час розв’язувати свої проблеми самому, навіть якщо це здається дивним. І якщо зіллєвар справді хоче бути осторонь, я маю поважати його рішення.»
З цими думками Гаррі рушив до кабінету аврорів. Час було повертатися до роботи.
Тим часом Северус був вдячний Шелкболту, що він став на його бік, і дозволив на декілька днів залишити Англію. Зіллєвар остаточно прийняв рішення, що більше не дозволить собі прояву прихильності до Поттера, якщо це настільки обтяжує його, якщо оточуючі теж вважають, що він навмисно поруч з ним. Все-таки початково було наївно розкрити власні почуття: є купу причин, чому такий союз неможливий. Єдине, що дивно, так це те, що хлопець весь цей час намагався все-таки вибудувати дружні відносини, наче ніякої розмови після суду не було. Так по дитячому, так по Поттерівськи.
Чоловік крокував до місцевої таверни, яка слугувала одночасно осередком громадського життя і місцем, де можна було почути плітки. Його мантія, хоч і проста, здавалася чужою серед грубої тканини місцевих одягів, а його постава і холодний погляд викликали настороженість у місцевих чаклунів. Люди припиняли розмови, коли він проходив повз, а старий чаклун біля дверей таверни з недовірою кивнув йому на знак привітання.
— Я шукаю старосту селища, — без зайвих слів сказав він.
— Його знайдете в бібліотеці, на краю села, — відповів той, показуючи у бік будівлі з похиленим дахом.
Староста, худий чоловік із довгим сивим волоссям, розгортав пожовклі пергаменти, коли Снейп увійшов.
— Ви той самий зіллєвар, якого прислали з Англії? — запитав він, навіть не підводячи очей. — Не розраховуйте, що ми будемо вам довіряти одразу.
— Я тут не для того, щоб здобувати довіру, — сухо відповів Снейп, дістаючи з кишені перо й записник. — Мене цікавлять симптоми, історія їх виникнення і все, що ви знаєте про джерело хвороби.
Староста вагався, але все ж почав пояснювати. Чоловік уважно записував: захворювання з’явилося після того, як кілька молодих магів повернулися з лісу з дивним артефактом. Незабаром після цього вони стали хворіти, а за ними й інші мешканці.
— Артефакт? Де він тепер?
— У лісі. Ми боялися його чіпати, тому залишили на місці. Але це було дурницею. Магія, здається, поширюється сама по собі.
Наступного ранку він вирушив до лісу, взявши із собою двох місцевих провідників. Вони йшли мовчки, з побоюванням озираючись на кожен шурхіт. Ліс здавався чужим. Повітря було насичене магією, важке, майже липке. Дерева були перекрученими, а ґрунт — поритий корінням, що здавалося майже живим.
Він побачив артефакт — невеликий камінь із рунами, що світився слабким блакитним світлом. Зіллєвар занотував руни, наклав захисне заклинання і почав збирати зразки ґрунту і рослин, які росли поруч.
— Ви впевнені, що це допоможе? — з острахом запитав один із тих, хто супроводжував його.
— Я рідко сумніваюся у своїх методах, — коротко відповів він.
Повернувшись до таверни ввечері, він облаштував тимчасову лабораторію. Вогонь у каміні кидав тіні на стіни, а повітря наповнювалося запахом киплячих зіллів на що жалівся власник. Снейп працював швидко, зосереджено. Він поєднував зразки, додаючи краплю за краплею зілля, яке діагностувало магічні аномалії.
— Цікаво, — пробурмотів він, дивлячись на реакцію зілля, яке змінило колір із зеленого на чорний. — Це прокляття, але його природа більш складна, ніж здається.
Наступного ранку він повернувся до старости з результатами. І навіть трошки засмутився, що так швидко зумів виявити причини, все-таки йому хотілося ще деякий час побути окремо від всіх, себто від одного конкретного «всіх».
— Ваш артефакт — це частина стародавнього ритуалу захисту. Хтось активував його неправильно, порушивши баланс. Прокляття впливає на магічні ядра, виснажуючи їх.
— Ви можете це виправити? — із надією запитав староста.
— Я не просто можу. Я виправлю, — холодно сказав він, протягуючи протиуотруту.
Уже стоячи у тіні великого дерева на краю лісу, спостерігаючи за тим, як діти місцевого поселення знову граються на площі, він знову згадав Гаррі. Його завдання було виконано: зілля, яке він створив, стабілізувало магічні ядра мешканців і нейтралізувало вплив артефакту.
Поки він працював у селищі, деякі паралелі ставали очевидними. Місцеві маги страждали від порушення магічного ядра, викликаного зовнішньою магією, і це нагадувало наслідки, з якими боровся Поттер. Снейп заплющив очі, намагаючись згадати усі деталі, які здавалося б могли здатися несуттєвими. У селищі причиною нестабільності магії були руни артефакту, які розривали енергетичні потоки й змушували ядро працювати у хаотичному режимі.
Він обережно розвернув свої записи. Ритуал, проведений для мешканців, був заснований на поверненні енергетичного балансу через фокусування зовнішньої магії та очищення прокляття.
«Якщо артефакт дестабілізував ядра і моя методика відновила їх через посередництво очищувального зілля, то з Поттером можна піти далі», — думав він. — «Його магічне ядро потужне, але водночас схильне до саморуйнування. Що, якщо зілля не просто згармонізує, а й простимулює ядро до самовідновлення?»
На думку прийшла концепція, заснована на інтеграції двох підходів. Він твердо вирішив створити спеціальне зілля, яке поєднає властивості очищувального еліксиру, використаного в селищі, з природним каталізатором для ядра Гаррі. Тому він повернувся до своєї тимчасової лабораторії й почав записувати основну формулу. Він знову й знову перевіряв пропорції, обчислюючи, як компоненти взаємодіятимуть із магією Поттера.
«Це зілля не просто вилікує. Воно змусить його магічне ядро адаптуватися, стати стійкішим до зовнішнього тиску, якщо у цих двох нічого не вийшло» — подумав він. — «Якщо його ядро навчиться захищатися від руйнування, він більше ніколи не опиниться у такій ситуації.»
Це потребувало часу для приготування, але Снейп відчував впевненість, що знайшов ключ до розв’язання проблеми. Навіть більше того — цей новий підхід міг стати проривом у магічній медицині.
Тепер мета чоловіка була проста: зберегти професійну дистанцію, уникнути подальших сварок і водночас гарантувати, що Поттер буде забезпечений усім необхідним.
«Йому завжди було властиво вплутуватись у все самостійно — подумав він, склавши руки перед собою. — Якщо він вирішив, що може обійтися без моєї допомоги, то краще не нав’язуватися. Але це не означає, що я не буду стежити за його станом. Просто… з безпечної відстані»
Однак думка про те, що хлопець міг би вже вилікуватися самостійно, викликала змішане відчуття. З одного боку, це означало б, що його допомога не знадобиться. Але з іншого…
«Якщо ж все так, це привід для полегшення, а не для розчарування» — запевнив він сам себе, збираючи речі. — Проте якщо його магічне ядро знову підведе, краще, щоб я був на крок попереду»
Це був компроміс між його бажанням триматися на відстані і тим, що його тягнуло назад, до хлопця, який, як не крути, залишався джерелом найбільшого занепокоєння в житті.