Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Для Люцифера новина про те, що донька знов залишає його на деякий час була не дуже приємною.
-І на скільки ви їдете?
-Поки ще не знаю. Можливо на неділю… дві-сказавши це, Чарлі пішла радісно збиратись далі
- Люба, навіщо тобі парасолька? Там навряд чи йде дощ.- Веґґі підійшла до дівчини, яка як раз тримала парасольку.
Люцифер дивився на це все пустим поглядом. На його обличчі не було емоцій. А в голові жодної думки. Він не хотів щоб вона його залишала. Не хотів залишитися на одинці. Так ще й Чарлі їде на невизначений час. А якщо з нею щось трапиться, якщо вона не повернеться? Що йому тоді робити? Від цих жахливих думок його відірвала Чарлі.
-Тату, ти можеш залишитися в готелі та послідкувати за ним? Боюсь щоб з ним нічого не трапилося. Не переживай, з тобою залишуться Аластор та Хаск він навідріз відмовився з нами їхати, а Аластор не любить рай.-сказавши це вона розвернулась та вже хотіла піти далі збиратись але на пів шляху розвернулась до демона.
- А доречі в готелі залишилась тільки одна вільна кімната…
***
Коли всі поїхали Люцифер стояв посеред готелю один… ну майже один. Він не міг повірити те, Чарлі поїхала….. він не хотів залишатися сам…Він не хотів згадувати ті жахливі часи. Коли кохана дружина забрала його улюблену донечку та просто пішла… Демон не хотів заглиблюватись у спогади, та вирішив розвіятись. Він пішов у магазин качечок, може придивитись собі ще якусь новеньку качечку. Його спасінням стало робити качечки. Коли він робить з них щось ще цікавеньке, наприклад якусь зброю, тоді погані думки покидають його голову. І він міг забути про все жахливе, що з ним трапилося. Демон вибрав саму найкрасивішу качку яку там тільки зміг знайти та думав шо можна зробити з іграшки зазирнув на ринок щоб купити матеріали. В голову не йшли ніякі ідеї. Аж раптом йому згадався бісячий радіо демон Аластор. Чому Люцифер взагалі про нього згадав, та саме в цей час? Поки чоловік йшов у своїх роздумах він випадково в когось врізався. Коли він підняв погляд перед його очима стояв демон про якого він думав хвилину тому. В голові чоловіка відразу з’явився вир думок. Що тут робить Аластор? Навіщо він сюди йшов? Чому я врізався в Аластора? Чому це не хтось інший? Як мені вчинити?? Від того всього ноги Люцифера підкосились, і він відступив крок назад. Спідкнувшись він втратив рівновагу. Демон вчасно зреагував та схопив його за зап’ястя, не даючи тому впасти.
- Наступного разу будь обережніше. - він розвернувся та пішов далі по своїх справах. Залишивши Люцифера на одинці.
Від цього дотику у Люцифера всередині щось зламалося. Він відчув те, що ніколи раніше не відчував. Що це було? У демона почало шалено битися серце. Обличчя просто палало. Він захотів швидше піти з цього місця, зробити качечку Аластора. Стоп. Чому він знов подумав про саме качку Аластора. Чому не хтось інший? Може йому справді варто зробити іграшку Аластора від цього не кому ж не буде гірше. Та це нічого не означає….?