Looking at the stars
Admiring from afar
Скільки себе пам’ятав, Гілберт завжди любив осінь. Її насичені барви. Її прохолоду. Її свіжий, вогкуватий запах, змішаний з ароматом соковитих яблук з родинного саду. Навіть затяжні осінні дощі йому подобалися, як би їх не ненавиділи всі інші люди. Не дивно, що й вона йому сподобалася одразу. Тендітна, з довгим волоссям кольору опалого листя, зібраним у дві тугі коси, грозовим поглядом та розсипом золотавих веснянок на блідому личку, що сяяли останніми сонячними промінчиками, прощальними поцілунками літа перед сезоном холодних злив. Енн Ширлі-Катберт, здавалося, була живим уособленням осені. Вона з’явилася в житті Блайта одного похмурого жовтневого дня, коли обоє прямували до школи, й відтоді назавжди оселилася в його думках і серці. Навіть не віриться, що з тих пір уже минуло більше п’яти років.
Їхні стосунки ніколи не можна було назвати простими. Вони завжди балансували на тонкій межі, десь між шкільними суперниками, хорошими друзями й… Гілберту хотілося б, щоб у цьому списку були закохані, але він був упевнений, що Ширлі не може відчувати до нього бодай крихти симпатії (у романтичному плані, звісно), зважаючи на те, з якою ревністю вона тримала його на відстані. І як тут відважишся на якісь рішучі кроки? А час, як на зло, все пришвидшується й тане просто на очах. Зовсім скоро екзамени, випускний, і усі учні роз’їдуться з Ейвонлі, хто куди. Звісно, є телефони, соцмережі і все таке, але це не може замінити нормального спілкування. Особливо, місцевим підліткам, не звиклим до такої розкоші, як стабільна мережа чи швидкий інтернет.
Smoking cigarettes on the roof
You look so pretty and I love this view
Енн сиділа під високим дахом сараю, притулившись спиною до одвірка. Вона не знала, хто придумав зробити повноцінні двері так високо, але дівчина почувалася вдячною цій людині, як ніколи. Це було найбезпечніше місце, де можна було сховатися від зайвих очей і покурити. Метью і Марілла поїхали на кілька днів навідати якусь далеку родичку в Кармоді, у Джеррі вихідний, та й дощ потихеньку починався, погрожуючи перерости у звичну для жовтня зливу, спонукаючи жителів Ейвонлі мудро залишатися вдома, тож вона не боялася бути спійманою. Звісно, десь у глибині душі вона відчувала провину за свою нову шкідливу звичку і за те, що мусить ховатися від усіх, але нервова напруга цієї осені, здається, досягла свого піку. До екзаменів менше року, Енн розривається між підготовкою, тривожними думками про майбутнє, розлуку з Діаною та Г.. іншими друзями. Та ще й Марілла останнім часом ніби з ланцюга зірвалася. Вирішила саме зараз довести її господарські навички чи не до ідеалу. І дня не минало, щоб Енн не вчилася готувати якусь складну страву чи випрасовувала білизну доти, поки вона не починала обпікати долоні не гірше, ніж сама праска. Не дивно, що, коли Діана привезла з Шарлоттауна дві пачки вишневих цигарок і урочисто вручила Енн одну з них разом із темно-зеленою запальничкою, Ширлі, не роздумуючи, відкрила її. Так, сама б вона нізащо не наважилася на таке. Принаймні не в Ейвонлі, де всі один одного знають, і плітки ширяться швидше, ніж вона відводить погляд, коли Блайт повертається в її сторону. (Хоча, якщо вірити вищезгаданій Баррі, Гілберт практикує те ж саме. Вони з Коулом давно виїдають їй мозок щодо так званих почуттів Блайта до неї.)
Енн зробила неглибоку затяжку. Видихаючи цівку сивого диму, вона перевела погляд на краєвиди внизу. Саме вчасно, щоб побачити, як до Зелених Дахів наближається юний Блайт власною персоною. Згадай чорта…
Енн тихо вилаялася. Вона надто пізно побачила хлопця, щоб непомітно загасити цигарку. Хоч би він не помітив…
– Енн? – донісся здивований голос Гілберта знизу. Його брови були високо підняті, але він міг просто здивуватися, що вона сидить сама під дахом сараю.
«Чорт,» – подумала Ширлі, відводячи руку з тліючою цигаркою вглиб горища. – «І чого його саме зараз принесло? Хоч би не помітив дим.»
– Гілберте! – натягнуто посміхнулася дівчина. Вона була б рада його бачити, якби він не застав її за курінням. Вона не боялася, що він її викаже, вона боялася осуду в його очах, і саме тому дивилася куди завгодно, але не в них. – Ти до Метью?
Така думка була цілком логічною, адже вони з Башем часто зверталися до містера Катберта за порадою щодо ферми. На підтвердження її теорії хлопець кивнув.
– Так. Баш намагався подзвонити, але, видно, знову проблеми з мережею.
– Його немає. Вони з Маріллою у Кармоді. Повернуться за кілька днів, – повідомила Енн. Дощ посилювався. Зрадницький рум’янець обпікав веснянкуваті щоки. Цигарка в відведеній руці тліла. Струмочок диму потягнувся назовні. Погляд Блайта на секунду метнувся до нього, але хлопець, на диво, ніяк це не прокоментував. Хіба легка посмішка торкнулася його губ.
Don’t bother looking down
We’re not going that way
At least I know, I am here to say
– Не хочеш прогулятися? – весело примружившись, спитав він. Брови Енн здивовано піднялися. Від несподіванки вона поглянула просто в бурштинові очі Блайта. В них читався виклик. А хлопець, здавалося, от-от розсміється вголос.
– Гілберте Блайт, ти при своєму розумі? У таку погоду? – абсурдність його пропозиції, та й ситуації в цілому, все ж викликала у Ширлі посмішку. Чи то просто його сміх був для неї заразним?
– А що таке, Морквинко, з-л-я-к-а-л-а-с-я зливи? – дитяче прізвисько вискочило саме, раніше, ніж він встиг подумати. Втім, як і назване по буквах слово.
«Молодець, Гілберте, зіпсуй все остаточно. Тепер твоя черга боятися. Чи ти забув, що ця маленька бунтарка тебе не тільки тріснула підручником за це слово, але й ігнорувала тебе два роки.»
Хлопець інстинктивно потер маківку, ніби знову отримав удар книгою. На його подив дівчина лише ширше всміхнулася.
– Ще чого! – весело заявила вона. – Просто мені л-і-н-ь-к-и потім в-і-д-м-и-в-а-т-и від бруду кросівки.
Енн і сама здивувалася, що так легко прийняла його гру. Невідомо звідки, вона відчула прилив сміливості і вирішила, що втрачати їй уже нічого.
– Краще ти підіймайся до мене, поки не промок.
Гілберт розгубився і дивився на рудоволосу з недовірою, що її неабияк повеселило, тож вона продовжила:
– У мене є м-у-з-и-к-а, горнятко к-а-в-и і вишневі ц-и-г-а-р-к-и.
Блайт вийшов зі свого заціпеніння і з посмішкою відповів, уже заходячи в сарай:
– Тоді у мене немає іншого вибору, крім як приєднатися до тебе.
We fell in love in October
That’s why, I love fall
Гілберт піднявся під дах і примостився навпроти Енн, так само спершись на одвірок. Дівчина несміливо піднесла руку з цигаркою до губ і зробила неглибоку затяжку. Він милувався тим, як естетично вона видихала вишневий дим, а тоді мовчки простягнула йому затиснену між тендітних пальців тонку цигарку. Він взяв її теж мовчки. Затягнувся. У горлі зашкребло і, замість так само естетично видихнути, хлопець почав викашлювати той дим.
– Легше, – засміялася Ширлі. – Не так глибоко, містере майбутній лікар.
Вона простягнула йому горнятко з кавою.
– Вона холодна, але краще, ніж нічого.
Гілберт слухняно зробив ковток. Гірка. З ноткою кориці і ще якихось прянощів, яких він не зміг розпізнати. Кашель затих.
– Ти ж знаєш, що тобі не обов’язково курити, просто щоб здатися крутим? Бо насправді це не круто, – тихенько спитала Енн і відвела погляд.
– А хто сказав, що я хочу здатися крутим? Мені… Цікаво спробувати, – відповів Гілберт і зробив другу затяжку, обережнішу, легшу, повільнішу.
Жовтневий вітер відносив сивий дим у далечінь. З телефона Енн долинули перші мотиви We fell in love in October. Підлітки синхронно посміхнулися. Вони обоє люблять цю пісню.
– You look so pretty and Iove this view, – підспівував Гілберт, дивлячись на Ширлі. Не стримавшись, він додав: – Ця пісня ніби про нас.
– Тому що ми куримо на даху? Ну, майже… – розсміялася дівчина, знову затягуючись.
– Тому що… – Блайт нахилився, щоб прибрати руду прядку, що вибилася з коси і ховала за собою сріблястий погляд дівчини, від її лиця. – Я закохався у тебе в жовтні, і тому люблю осінь.
Очі Енн вражено округлилися. На мить вона застигла на місці, осмислюючи його слова.
My girl, my girl, my girl
You will be my girl
Дівчина простягнула одну руку і ніжно провела по щоці Гілберта. Другою загасила дотліваючу цигарку об пачку. А тоді… Подалася вперед і торкнулася його губ своїми.
Десь збоку шуміла жовтнева злива. Прохолодний вітер відносив у далечінь запах тютюну і вишні. Гілберт любив осінь. Енн була її уособленням. Але ця, вісімнадцята, осінь назавжди стане їх улюбленою…
You will be my world
My world, my world, my world
You will be my girl