Нарешті тиша. Це було перше, що спало на думку, коли Гаррі зайшов у свій новий будинок. Всередині стояв запах деревини та пилу, але оселя вже виглядала затишно. Багато чого тут треба було відремонтувати, десь повністю замінити меблі, та в голові Поттера вже був кінцевий вигляд домівки, тому складнощі лише підбадьорювали його. Ось тут новорічна ялинка, тут він полагодить камін.. Дім повинен відповідати внутрішньому стану власника, а в Гаррі було хвилююче передчуття свята.
Переїхав він тому, що за декілька років йому набридло галасливе місто та нудна, монотонна робота. Спочатку хлопець вважав, що його характеру необхідний постійний рух, кар’єрне зростання та все у такому дусі. Так то це була правда, але Поттер аж ніяк не очікував, що буде офісним працівником п’ять років, без премій чи підвищень, ще й у додаток отримає постійний головний біль та проблеми зі спиною. Весь цей час він зі шкіри ліз, аби здобути місце вище, цікавіше, але у начальника схоже були зовсім інші плани. Хоча Гаррі також ніколи не бачив, щоб його колег хвалили чи давали звання кращого працівника місяця, при тому, що кожен виконував свою роботу майже бездоганно та чесно, іноді роблячи навіть більше, ніж треба. Це добре відгукувалось на компанії, що було помітно по обличчю директора, але точно не на людях, які там працювали. Та навіть простого “дякую” за це ніхто не дочекався.
Коли хлопець звільнився, він міг присягтися, що більшість його колег через пару днів зроблять те саме.
Ну то й до біса. Можливо, Поттер би і залишився у місті, якби займався спортом абощо, але молоді роки пройшли дарма, можна навіть сказати пролетіли повз нього через кляту роботу, та й здоров’я не те. Здається навіть Герміона з Роном, у яких вже була дитина, веселились більше ніж він. І як так вийшло, що активний хлопець, у якого в планах було перевернути весь світ разом з коханою дівчиною, перетворився на старого, сумного дядьку без сім’ї, який ще й на додачу втрачає друзів? Ця думка змушувала Гаррі відчувати заздрість та злість за несправедливість до всіх підряд, через що він почав рідше бачитись зі знайомими та близькими людьми. Ідеальна сім’я Візлі, в якій панувала довіра та кохання, часом дратувала його, але тільки через власні поразки в житті і Поттер це чудово розумів, але Гаррі ніколи не відзначався вмінням контролювати власні емоції. Тому, щоб не виливати весь негатив на Рона і Герміону, хлопець почав віддалятись: відмовлятись від прогулянок після роботи, відхиляти запрошення у гості та ігнорувати дзвінки.
Також масло у вогонь підливала їхня донька, яку хлопець іноді вважав своєю рідною. Через що раніше часто навідувався до друзів, купував подарунки маленькій Розі, і поки батьки не бачили, вчив її поганим словам, бо це змушувало її сміятись.
Поттер дуже любив дітей як і саму ідею мати сім’ю. Мати людей, яким би він міг віддавати всю свою любов, щиро турбуватись про них та отримувати це у відповідь. Звісно, Рон та Герміона були його близькими людьми, та все ж таки це не те саме, що мати кохану людину. Тим паче зараз вони майже не контактували.
У школі Гаррі зустрічався з Джінні, та згодом зрозумів, що не відчуває до неї того, що відчуває вона й передбачивши майбутні сварки, пов’язані з його байдужістю до їхніх стосунків, вирішив припинити їх. Дружити вони не змогли, хоча намагалися, бо Джінні все ще сподівалась на повернення їхнього кохання, тому остаточний розрив всіх зв’язків з колишньою дівчиною вплинув на нього, і напевне ця подія достатньо приклала руку до того, що він має зараз. Іноді Поттер думає, чи правильним було це рішення та, чи не зателефонувати їй? Спитати як справи, запросити на побачення..Здоровий глузд звісно переважав: це був лише новий спосіб вгамувати тугу в серці.
Хлопцю просто було самотньо, бо сам він нічого за ці роки не досяг окрім неврозу, а Джінні була професійною спортсменкою і здається, вже з кимось зустрічалась. А отак от звалюватись на неї через стільки років, ще й з такими запитами, виглядало як мінімум смішно. Тим паче, що ніяких почуттів в нього не з’явилось. Та попри все Гаррі був радий за неї, що вона живе так, як хоче і насолоджується цим. Поттер же мав надію віднайти тут навіть якщо не кохання, то просто спокійні та миролюбні будні.
Людей у цьому поселенні було небагато, але, на перший погляд всі вони привітні. У кожного прикрашений будиночок, десь стоять снігові баби і майже з кожного вікна чутно сміх, а в повітрі відчувається сімейна атмосфера. Але чомусь лише оселя поряд з ним виглядала дуже похмуро, і здається, біля неї було холодніше за інші. Ні ялинки, ні новорічного декору.. Хоча це Гаррі тепер безробітний ледар, який може весь день присвятити дизайну своєї хати, а ті люди скоріше за все дуже зайняті, і прикраси з’являться ближче до свята. Після прибирання, треба буде сходити привітатись із ними, можливо, запропонувати свою допомогу. Хороша репутація та нові друзі ніколи не будуть зайвими.
Склавши план дій на подальші декілька годин, Поттер взявся до роботи.