Повний текст

 

Згадуючи останні слова Єви «сподіваюсь наша співпраця буде не зря», жодна з тих хто брав участь у цьому діалозі явно не дуже покладали надію на цю співпрацю. 

Вже зараз Аврора збиралась на «дружні по сиділки» за словами менеджера, на честь успішної колаборації, яка принесла успіх обом сторона. Створення невеличкої одно тижневої акції, яка переросла в місячну після успіху, ці кілька тижнів тому здавалась чимось дурним з боку менеджерів та власників обидвох фірм. 

 

- знаючи їх, це не будуть просто по сиділки.. - застібуючи пояс свого не дуже звичного піджака, погляд бурштинових очей одразу зустрівся з відображення в дзеркалі. 

Нафарбовані вії білим кольором чудово підкреслювали її dog eyes, та також це чудо роблять сірі блискучі тіні, що переходять в короткі стрілки вже чорного відтінку. Окрім цього рожеві рум’яна та яскравий хайлайтер ще більше заставляли це обличчя сяяти. І звісно губи, вони були темно червоного кольору, немов просочені вишнею. 

 

Волосся було в тому ж високому хвості, навіть ця буденна зачіска добре підходила під цей вигляд. Класична сорочка являлася основою, зверху був шкіряний піджак, точніше лише його ліва частина, інша ж скріплювалась стяжками на талії та плечі. Шкіряний образ не може мати звичайну краватку, тому вона теж була шкіряна. Та шкіряні облягаючи штани більше нагадували латексні, але це було не так. 

 

І останнє, що мало завершити цей образ це чорні підбори з каблуком 7 сантиметрів, щоб давити мужланів..

 

 

 

Ніхто не любить громадянський транспорт, та дякувати богу за 20 хвилин їзди цей жах закінчився, але й чапати до місця зустрічі прийшлось ще стільки ж. Місце де мала проходити вечірка було за містом, а точніше це був будинок який належав спонсору їх компанії. 

Великий будинок в стилі модерну, чорні стіни та панорамні вікна на другому і першому поверсі, велика веранда та на задньому дворі був басейн. Це була всього лише вечірка з святкуванням успіху, тому максимум що тут буде це випивка чогось міцного, як мінімум на басейн розраховувати не треба, бо тоді б білявка явно взяла б з собою купальник. 

 

Вона прийшла не дуже рано, назначений час був ±7 вечора, а якщо глянути на екран телефону де не шпалерах було фото котика, то зараз вже 20:35, але нічого, хтось з запрошених гостей навіть не прийде, тому невелике запізнення не є чимось поганим. 

Та спокійно зайшовши в будинок було трохи дивно що не було жодної охорони, хоча це Україна, але й дім же великий та тут явно є дорогі речі. І хоча зовні музики не було чутно, але зараз нарешті опинившись всередині можна було почути музику, та на диво в «діджея» тут хороший смак.

 

І ось проходячи з коридору прямо до великої зали очі одразу розбіглись від кількості людей тут. Більшу частину Аврора навіть в обличчя не бачила, хоча хтось з них співпрацює з їх компанією, а може і працюють в ній. Всі були одягнуті доволі приємно, кожна людина тут вписувалась в атмосферу заходу, щось елегантне. Хоча насправді вже через пів години переросте в п’яницю.. і що Аврора тоді тут взагалі забула? Вона з молодості не дружить з алкоголем, звичайно вона і зараз молода, всього 20 років, але все ж. На смак все що мало хоч краплю спирту було осуруге¹, та через кілька хвилин починала боліти голова. Саме тому навіть не розв’язавши вона зав’язала з алкоголем. 

 

- вітаю вас Аврора! - чоловік з відбиваючим світло лобом поклав руку на плече дівчини. Здається він вже підхмелений, ну це і не дивно, чоловіки за 35 завжди п’ють, хоча б на свята. 

 

- це взагалі-то я мала сказати пане - на обличчі з’явилась привітна усмішка потиснувши чоловіку руку, а точніше власнику мережі магазинів де вона є майже маскотом. 

 

Насправді Жиденко хоча і був підпитий, але виглядав доволі добре, його класичний костюм ще був в нормальному стані, хоча емоції були більш яскраві ніж зазвичай - та годі тобі, не применшуй свої досягнення! 

 

Чоловік видавався на своїй веселій хвилі, дивлячись на його потішеність в голосі. Та й вже відсотків 50 людей тут вели себе так, інші 50 або ще не встигли повеселіти, або як Ава не збираються пити. Рукостискання вони розірвали лише зараз, коли Лев тільки зрозумів що досі тримає чужу руку в полоні. 

 

- ти ж у нас не п’єш так?.. ох вибачте, Ви. Отам бачите телевізор? - чоловік вказав рукою в сторону плазми, що стояла в іншій частині зали перекриваючи вид на сходи на другий поверх - От біля нього стоїть інший столик з всякими соками, або якщо хочете звичайна вода в кулері, але це треба йти на кухню

 

Не заважаючи на налиганий стан, він все ще був ввічливим та поважним, як це було і в звичайній роботі, просто зазвичай він більш серйозний. Алкоголь міняє людей. 

 

- так, звісно, дякую вам - кивнувши в знак вдячності дівчина пішла туди куди її направили, поки звуки цокання підборів приносилися відлунням від підлоги. 

 

Людей було не мало, багато з них спілкувались між собою, та здається не було жодного обличчя без співрозмовника чи співрозмовників. Хтось обговорював свої справи, хтось жалівся на роботу, а інші обговорювали щось особисте. Звісно підслуховувати це погано, але вона лише проходить повз, та не винна, що музика не перегукує чужі розмови. 

Якась жінка розповідала про те як її четвертий чоловік зрадив їй з її ж сестрою.

 Інша жінка про те, як її син почав зустрічатись з хлопцем, та вона збирається вигнати його з дому.

 Молодий парубок хвалиться своїм компаньйонам скільки дівчат він переїб..- кхем. сьогодні. 

 

Щось не дуже хочеться це слухати. Та як раз вона вже й дійшла до столика про який раніше казав її власник. Маленький столик в висоту з тумбочку заповнювали склянки з напоями, в цілому там були соки та якась газована вода, але також були якісь коктейлі мабуть, що безалкогольні. Але Аврора взяла лише томатний сік, якого було найбільше, бо видно мало хто його хотів пити. Лиш потягнувшись за склянкою червоного напою, як вона одразу відчула чиюсь присутність поруч, та погляд від цієї ж персони, а вже потім і голос.

 

- не думала, що ви не п’єте - голос що був впізнаваний до мурашок відчувався, як солодкий шепіт на вухо. Власницею цього голосу була Єва.

 

- О госпаді, ви налякали мене до чортиків - дівчина зробила драматичний видих та нарешті взяла свою склянку соку швидким поглядом оглядаючи вродливицю перед нею.

 

Красуня в свої 24, макіяж з їх минулої зустрічі не змінився, все такий же утриманий та суворий, хоча зараз по її обличчю так не скажеш. Вона була більш розслаблено на відмінну від їх останньої зустрічі мабуть, то було просто її робоче обличчя. Зараз робота вже далеко, після такого успіху обидві фірми розслабилися, зараз все просто йде краще від звичайного режиму.

Та ось виглядала Єва менш яскраво зі сторони одягу. В останнє, як погляд каріх очей глядів на її одяг, вона була в широкому піджаку на половину оранжевим, на половину білим та в спідниці трохи вище коліна. Зараз же її фігуру виділяла чорна коротка сукня з відкритими плечима та ключицями та довгими рукавами. Нічого зайвого, чорний манікюр збігався з манікюром Ави, короткий та звичний і підкреслював, як більш її яскравий образ, так і мінімалістичний вигляд Єви. 

Волосся було в тій же укладці, та здається сьогодні вона виглядала навіть краще, та ще й віє запахом якихось дорогих парфумів. Можливо і дорогих, але цей різкий та водночас різкий запах підкреслював характер дівчини, поки емеральдові очі перегороджували окуляри. 

 

- і до слова, виглядаєте сьогодні просто чудово - вона не змогла втриматись від компліменту протягнувши руку, щоб привітатись без слів. Та коли її руку потиснули, бліда шкіра відчулась, як вперше, така ж м’яка з відчуттям свіжо нанесеного крему для рук - і як ви зрозуміли що я не п’ю? можливо просто вирішила запити випивку

 

- «ти», будь ласка, звертайся на «ти», мила - на обличчі жінки виднілась легка усмішка та відпустивши чужу руку вона склала свої разом на грудях коротко оглядаючи і Клименко - як би ти пила, від тебе пахло б не так добре, як зараз 

 

Цей короткий завуальований комплімент заставив білявку зненацька, вона й сама не помітила як трохи збентежилась відповідаючи швидше ніж могла.

 

- х..-хей! Ц-це мала сказати я - сама того не помітивши вона почала трохи запинатись. Та через секунду вона відкашлялась в руку, на секунду відводячи увагу в сторону, та потім опустила погляд на склянку свого соку вперше роблячи ковток. 

 

Цікаво, що зараз робили інші люди тут? Загалом всі вони були 25-30+, та така молодь, як Аврора були рідкістю. Здавалось така подія у так званих «дорослих людей» мала б бути без пригод, але ж всі ми колись були на весіллі..

І ось цим самим «налиганим батьком» вирішив виступити Руслан, або ж власник мережі магазинів Єви, який зараз приставав до Лева з, мабуть розмовою? Вони були на тому ж місці, де дівчина розійшлась з Жиденко, тому через музику і балачки людей було важко зрозуміти про, що вони говорять, але настрій не видавався на настання бійки. 

Чи був сенс взагалі приходити, якщо вона тут нікого не знає? Можливо щоб зустрітись з чудовою дівчиною на п’ять років старше за себе.. ну так, лесбійку на таке тільки й тягне. 

Різниця в віці між нею та Євою хоч і не така велика, але чомусь вона здавалась їй набагато кращою за рахунок віку? Це звучить дивно але, мабуть нормально трошки ідеалізувати того хто тобі симпатичний..

 

- я, мабуть піду візьму ще води - з цими словами Єва цокнулась частково порожню склянкою з прозорим стаканчиком наповненим соком в руках білявки - вітаю нас з успіхом 

 

Останнє, що зробила старша дівчина перед тим як піти це підморгнути з зубастою усмішкою на обличчі та нарешті пішла з головної зали.

 

 

 

Після того, як Єва пішла вечірка тягнулася нудно, хоча не прямо щоб вона дуже тоді розбавила атмосферу, але тепер Ава думала лише про неї. Це не те що бентежить, але весь вечір сидіти на одному місці і слухати людей довкола поки в самої думки були не самі «чисті“, не дуже зручно. 

 

М’який диван на якому могли лягти хоч 5 людей і місце все ще буде навіть для 6-шостого був заповнений сидячими приблизно 5-ма людьми вже достатньо підлиганими. Шостою була Аврора, яка вже кілька разів ходила в вбиральню, бо випила майже весь томатний сік що стояв на столі. Ну що ж ще їй робити? Сидіти поміж людей з порожньою склянкою? Ну і от.

Поглянувши на годинник вже була одинадцята вечора, а ніхто і не збирався розходитись, бо зараз почався самий сік розмов без розуміння, того що говориш. Люди видавали різні речі, якісь свої або чужі секрети, а директорів та тих хто пив на вищих посадах видно десь закрили, щоб не змогли видати щось зайве під п’янецею. Бо в останнє коли Аврора бачила когось кого впізнавала було десь пів години тому. 

 

Тож зараз коли багато хто вже не дуже мислив своєю головою піти було б легше. Та піднявшись з дивану дівчина за раз випила напівповний стакан соку не дуже обережно витираючи губи серветкою зі столу. 

 

- я відійду - цю фразу вона каже вже в третє за цей вечір, тому всі знали, що вона має на увазі, хоча здається навіть не звернули на це уваги, бо були по вуха в балачках. 

Потиснувши плечима з тихим «хм» вона пішла по дорозі викинувши серветку в смітник, вона витягнула зі своєї шкіряної сумочки на плечі губну помаду. Сумка була середньою з одним великим відсіком та двома кишеньками по менше зовні, на одній з яких був спеціально прив’язаний маленький рожевий бантик.

 

Замість того щоб піти в вбиральню, тихо насвистуючи вона звернула не туди та пішла в сторону коридору. Та коли вже опинилась в проході то почула і побачила, як двері на вихід відкрились перед тим, як вона підійшла. Піднявши погляд дівчина покліпала очима коли побачила дівчину з зеленими кучерями. 

 

Та зрозумівши, що її помітили кучерява глянула на Аву кілька разів відводячи на повертаючи погляд немов роздумувала про щось, все ще тримаючись рукою за ручку дверей, яку вже потягнула. Дівчина вказана пальцем спочатку на Аврору, після на себе та на двері. Вони швидко вловили мотиви одна одної

 

 

І ось, вони сидять в авто, в тиші між собою. 

В таксі явно тепліше ніж на вулиці, шкіряні сидіння сірого Фольксвагена не мали підігріву, але під тілами вже встигли нагрітись. Чоловік, що вів авто, як і можна було очікувати від таксиста був балакучий. Мав кілька бізнесів, а таксування чисто, як хобі. 

Поки погляд очей був направлений на вулицю, поле з інколи пролітаючими деревами вже, як хвилину тому змінився на зустрічну трасу та багатоповерхівки в яких горіли вогники світла. Людей на вулиці було, що мурах на городі, це очікувано від весняного квітучого Дніпра. Хоча на вулиці вже й був травень, але погода була доволі вітряною, та більш відчутно це було перед тим, як вони сіли в машину.

 

Говорячи про «ми», Єва сиділа з іншої сторони та щось клацала у себе в телефон, а хвилину тому з кимось балакала мабуть, щось по роботі. Та цікаво куди саме вони їдуть, все ж наврядчи їх висадять і вони підуть їсти шаурму, як мінімум від такої людини, як вона у Ави інші очікування.

 

Вже через кілька секунд машина зупинилась на узбіччі дороги поки таксист закінчив опис своєї біографії повернувшись до паняночок тримаючись за своє сидіння.

 

- приїхали, гарного вечора вам - на обличчі чоловіка чомусь з’явилась усмішка, хоча до цього він не здавався таким радісним, все ж їхали вони довгенько ще й із-за міста. 

 

- вам того ж - Аврора сказала за них двох та вийшла за зеленоокою з машини. Зачинивши за собою двері дівчина вже тихішим цоканням каблуків пішла слідом. 

 

Йшли вони не довго, бо чоловіче висадив їх прям поруч з закладом під назвою «SoftCore», нагадувало пузату хату тільки для багатших. 

 

- а ти взагалі-то казала, що не входиш до заможників - вона сказала це з легким сарказмом в голосі піднявши брови та роблячи драматично здивований вираз обличчя.

 

- та ти шо? - зайшовши в ресторан-кафе відповіла старша дівчина з таким же сарказмом, злегка закочуючи очі. 

 

Хоча цей заклад й став популярним в країні, але в їхньому місті, поки що не набрав достатньо популярності, тому й людей тут не багато, а столики бронювали рідко. Тому нявка підійшла до офіціанта, щоб запитати за вільні столики, поки Аврора стоячи позаду неї оглядала саме приміщення немов дитина, яка чекає коли мати договорить з кимось.

 

Та ось їх провели до вільного столика де вони сіли одна навпроти одної і офіціанта вже покликала Аврора. Офіціантка підійшла до них питаючи за те що вони замовлять, та Ава замовила лише айс-лате, поки Єва американо на кокосовому молоці. Білявка ніколи не була кавоманкою, та пити гарячий чай зараз не дуже хотілось.

 

- у тебе є хлопець? - першою розмову на диво почала Єва з таким же дивним питання.  

 

Як би Ава вже пила свою каву то явно вдавилась, та повітря їй в цьому теж допоможе. І після того, як білявка відкашлялась то поглянула на дівчину під столом постукуючи пальцями по своїх же колінах.

 

- мене не цікавлять чоловіки - як би Єва знала її трошки більше, то і не запитувала, тому Аврора і так відома тим, що є відкритою «недо-маскоткою» в країні, яка навіть після впровадження одностатевих шлюбів все ще має купки гомофобів.

 

- тоді чи є у тебе дівчина? - здавалось її аж ніяк не збентежила ця відповідь, що вже було плюсом до шансів білявки, хоча всі ці запитання показували, що шанс хоче отримати саме Єва…

 

 

 

*.゚+ヽ(○・▽・○)ノ゙ +.゚*

 

 

 

Ранок був чарівним.. ще б згадати коли вона встигла потрапити до нього. Очі розплющились повільно та ліниво, та тепла постіль лише хотіла заставити їх заплющитись назад. Але ось що, як тільки вона потягнула свої руки то неочікувано змогла доторкнутись ними до узголів’я. 

Вона завжди спала догори дриґом на своєму ліжку, тому її руки могли торкнутись лише порожнього простору, вона не була впевнена, як увесь час опиняється вночі догори дриґом в своєму ліжку, але такий закон її сну. І як тільки її погляд зміг сфокусуватись на стелі то зіниці звузились, а оченята розширились від здивування. Та різко сівши на ліжко оглянувши кімнату до неї дійшло, вона в чужому ліжку, ба більше, в чужій кімнаті та будинку..-

 

 

 

 

Продовження буде😈