Повернутись до головної сторінки фанфіку: він

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

  1. він

    Надіслав: veila , дата: чт, 05/23/2024 - 23:46
Повний текст

він впирається в мою шию носом і моє серце зупиняється, після чого починає битися зі швидкістю шаленого водія, який планує покінчити з собою прямо в дорозі.

він підіймається вище, ледь торкаючись губами мої щоки, а я прикушую свої губи від цього дикого бажання зняти з нього бісовий светр.

зняти з себе шкіру за те, що так сильно хочу його.

він дивиться на мене.

і я провалююсь крізь землю.

нарешті торкається мене своїми пухлими покусаними губами. в вухах шум, голова кружиться наче я випив щось непристойно міцне.

непристойного його.

кров від голови прямо у штани, стиснув зуби і дивлюся на нього, впираючись у стіну.

бісов придурок.

до тремтіння пробирає його погляд.

руками притягую до себе та упиваюся в ці трекляті губи.

не вистачає сил.

мені не вистачає сил зупинити цей абсурд. зупинити те, що відбувається у мене всередині. те, що болісно упирається в ширинку моїх брюк.

він тягнеться до неї.

тонкими блідими пальцями вміло порається з ґудзиками.

я видихаю.

стає значно легше, до поки він не знімає свій светр.

кров наливається з новою силою, і я стогну від всього цього лайна.

зупинись, бляха.

але він не зупиняється. лише насміхається та розстібає шкіряний ремінь, з викликом вдивляючись у моє лице і напіввідкриті вуста.

- ти смішно виглядаєш, бляха.

а ти до біса шикарно.

він розстібує штани і, все з тією ж усмішкою, направляється до моїх губ. я з істеричним смішком впускаю його язик всередину, відчуваючи кожен сантиметр.

його рука стрімко опускається униз, разом з моїм пульсом. наче спеціально хоче змусити мене мучитися.

просити.

пальці зупиняються на резинці боксерів, а він відсувається та підіймає брови, нібито просить дозволу.

ось же сученя.

я закриваю очі та киваю. як п’ятирічне дитя, дідько, яке так соромиться взяти ту бісову цукерку.

я відчуваю, як посмішка на його лиці становиться все ширше.

яка ж наволоч.

він спускає мої штани, без церемоній, одразу з трусами, і я стою, не розуміючи – як мені реагувати на те, що відбувається.

я дивлюся.

він опускається.

серце б’ється в неймовірному ритмі, я закриваю очі – якби ж тільки не бачити його обличчя в цей момент.

рука обережно охоплює член, а його язик м’яко і ніжно торкається голівки, змушуючи мене червоніти і стискати руками край парти, на яку я опираюсь.

не лізуть думки про те, що хтось зараз може знайти.

лізуть думки про те, що я хочу відчувати увесь його рот. повністю.

хочу відчувати, як ці бісові губи охоплюють плоть.

як він м’яко ковзає, боїться зробити боляче.

і він наче чує мене – голова двигається вперед, прискорюючись.

а мій пульс так і намагається залишитися таким же.

серце хоче вирватися, зламати клітку з ребер та залишитися на підлозі, поруч з його колінами.

він прискорюється. а потім старається повільніше.

проте його рот…

я не можу думати ні про що інше, окрім його бісового вологого /смачного/ рота.

і мені зносить дах.

я вибухаю.

вибухаю несподівано і одразу йому в рот, від чого він сильніше стискає член губами і упирається руками в мої ноги.

не очікував.

да я сам, бляха, не очікував.

піднімається.

дивиться на мене з докором. одягає светр.

забирає свій рюкзак і глузливо каже:

- ти запізнюєшся на пару, придурок.

    Ставлення автора до критики: Обережне
    Надіслав: veila , дата: чт, 05/23/2024 - 23:46