9.
До зали суду заходили люди, слідчі та свідки, показання яких мали відіграти важливу роль в обранні терміну покарання для Доусон. Згодом привели затриману, відвівши до її місця поруч з адвокатом Леоном Альфі.
Злісне перешіптування присутніх ніяк не цікавило Ейду. Вона обійшла зал байдужим поглядом, після чого зосередилась на кайданках, котрі міцно закрились на її зап’ястях.
- Прошу всіх встати, суд іде. — Чітко мовив судовий секретар, а до зали увійшло троє суддів, прямуючи до своїх місць.
- Прошу всіх займати свої місця. Слухаємо справу по обвинуваченню Ейди Доусон, по вчиненні серії вбивств. — Суддя перевів погляд на секретаря. - Чи всі з’явилися на судове засідання?
- Ваша честь, всі учасники процесу, окрім одного, присутні та про правила поводження у суді попередженні.
- Добре. — Чоловік відклав папери.
- Підсудна, прошу вас встати і представитися. Скільки вам років, де проживаєте і чим займалися до затримання. — Мовив світловолосий суддя.
- Ейда Доусон, двадцять шість років. Сан-Франциско, вулиця В’язів. Навчалась в медичному університеті, згодом працювала в клініці для онкохворих людей.
- Дякую, прошу займати своє місце.—Блондин перевів погляд на зал. - Судове засідання проводиться за участі суддів Вайнса, Джордан та Феліс, а також секретаря судового засідання Томпсон, прокурора Міллера та захисника Альфі.
Суддя Феліс, дочекавшись закінчення промови колеги Джордана, підхопив:
- Що ж, колеги, можемо розпочинати судове слідство. Пане прокурор, будь ласка, оголосіть обвинувальний висновок.
- Так, ваша честь. — Високий, темноволосий чоловік піднявся зі свого місця, кивнувши суддям. - Ейда Доусон обвинувачується в скоєнні двадцяти вбивств та жорстокого поводження з мертвими тілами потерпілих, починаючи з 2019 року. — Міллер закрив свою папку. - Дякую, Ваша честь.
- Дякую, пане прокурор. Підсудна, вам зрозуміле обвинувачення, яке почули? Ви визнаєте свою провину та чи будете свідчити в суді? — Проговорив Феліс, а Ейда піднялася з свого місця.
- Так, мені все зрозуміло. Я визнаю свою провину і буду свідчити, після чого понесу покарання, яке для мене буде обрано.
- В такому разі розкажіть, з чого все почалося і що вас спонукало до подібних дій.
- Все почалося з мого вітчима, який дозволяв собі жорстоко поводитися з моєю мамою на очах неповнолітньої дитини. Наступним став його брат, котрий добряче випивав і кілька разів намагався мене зґвалтувати.
Залом пройшлася хвиля перешіптування, та лише Рафаель мовчки сидів на своєму місці, дуже уважно спостерігаючи за Доусон, обличчя якої було абсолютно байдужим, а розповідь про скоєне звучала так, ніби вона розповідає сюжет недавно переглянутого фільму жахів.
- Потім колега з роботи та син одного з пацієнтів, випадковий хлопець з клубу, сусід і ще один любитель випити та приставати до дівчат, загалом це все, ваша честь.
- Ми вас почули, можете повертатися на своє місце. Пане розпоряднику, запросіть будь ласка першого свідка, Ейсузу Браун.
Почувши ім’я матері Ейда подивилась на двері, але жінки там не побачила.
- Ваша честь, свідок не з’явився на судове засідання.
- В такому разі прошу запросити до судової зали Кім Ллойд.
До приміщення увійшла дівчина, на кілька секунд зосередивши свій погляд на затриманій, потім стаючи на своє місце.
- Міс Ллойд, прошу вас представитися та обіцяти, що ваші свідчення будуть чесними, в протилежному випадку за брехливі показання вас чекатиме покарання.
- Кім Ллойд, двадцять шість років. Подруга підсудної Доусон.—Глянула на Ейду, котра так само зосереджено дивилась на кайданки. - Клянусь казати тільки правду і все, що допоможе суддям зрозуміти справжню причину таких дій моєї подруги.
- Коли і як ви познайомилися?
- Це був перший курс університету, ми вступили на одну й ту саму спеціальність. Потім почали спілкуватися і деякий час жили разом.
- Було в поведінці міс Доусон щось, що здавалося вам дивним?
- Вона була нервовою через поведінку вітчима і його брата, проте старанно намагалася тримати себе в руках і не робити винними в цьому інших людей.
- Чи здогадувалися ви про те, що коїла підсудна?
- Ні, таких здогадок у мене не було. Ми були досить близькими і Ейда завжди була доброю та готовою допомогти, коли це було потрібно. Коли у мене виникли проблеми через Карлайна та Ендрю, котрі не давали мені спокою і кілька разів погрожували — саме Ейда лишалась поруч і допомагала з цим розібратися.
- Як саме Доусон з цим розбиралася?
- Ходила зі мною до поліції, щоправда там з нас лише посміялися, адже Ендрю Геліс був сином бізнесмена і жодна поліція не була йому страшною. Як зараз відомо, потім Ейда вбила Ендрю, ще пізніше й Карлайна. Я не зовсім маю право казати щось подібне в такому місці, але все ж скажу, якби тоді вона не вбила їх, то гадаю померла б я. Всі знали, що з тими хлопцями нічого хорошого не вийде. Якщо вони чогось хотіли, то завжди брали і зґвалтувати чи вбити когось для них було дозволеним.
- Ми вас почули, а ваші свідчення прийняті до уваги, можете зайняти своє місце.
Кім кивнула, займаючи місце в залі. Доусон підняла погляд на подругу, але щось не дозволяло їй дивитися на дівчину, котра змогла замінити матір та велике коло спілкування.
- Пане розпоряднику, запросіть будь ласка третього свідка, міс Оконел.
Жінка пройшла до місця дачі свідчень, злісно дивлячись на підсудну.
- Ця падлюка досі жива? Їй треба ніщо інше, як електричний стілець.
- Міс, попрошу вас тримати себе в руках та не забувати того, де ви знаходитесь.
- Перепрошую, мені важко тримати себе в руках коли бачу цю…через яку помер мій чоловік.— На обличчі Доусон з’явилась усмішка, яку викликали всі слова, сказані Дженіфер.
- Вона ще й сміється? Та я тебе розірву на шмаття..
- Міс Оконел, ще одне зауваження і ваші свідчення не будуть взяті до уваги. Підсудна, попрошу не порушувати дисципліну.
- Так, так, Ваша честь, як я смію? — Дівчина підвела погляд на суддів.
- Міс Оконел, розкажіть все, що стосується даної справи.
- Вона переїхала на нашу вулицю і поселилася одразу за стіною від нашої квартири. Її майже ніколи не чули, проте вона чула всіх. Ми з чоловіком іноді….не могли порозумітися, тому кричали і це заважало цій..сусідці. Вона гадки не має, що таке родина і непорозуміння з коханим.
Рафаель склав руки на грудях, дивлячись в спину Дженіфер.
- Аякже, саме так..бляха. — Мовив пошепки, переводячи погляд на Ейду.
- Зате вона часто приводила додому різних чоловіків і щось мені підказує, що десь половину з них якраз і перебила.
- Ви чули звуки боротьби чи крики з квартири міс Доусон?
- А..ні, нічого не чула.
- Дякуємо за свідченням, міс Оконел, займіть будь ласка своє місце в залі.
Пройшло близько години прослуховування свідчень. Більша частина присутніх була знайомими та рідними жертв Доусон, інша ж частина прийшла розповісти, неочікувано для підсудної, про її вчинки до і після вбивств і те, як вона завжди боролась за своє місце в житті і намагалася захистити тих, кого любить.
- Колеги, допитали всіх свідків, з’ясували обставини на стільки, наскільки це було можливо. Немає нічого, що б могло перешкоджати переходу до судових дебатів, тому судове слідство завершено. Пане прокурор, вам слово.
- Ваша честь, я вважаю, що все почуте в залі суду, а особливо показання свідків, котрі ніби то захищають підсудну та її дії, в жодному разі не применшують провини Ейди Доусон. В даному випадку підсудна має отримати максимальне покарання за кожне вбивство. Ваша честь, обвинувачення просить максимальний термін покарання для Ейди Доусон, а саме довічне позбавлення волі.
- Ми вас почули, пане прокурор. Тепер думка захисту.
Леон піднявся зі свого місця, перевівши подих, мовив:
- Ваша честь, почну з того, що моя підзахисна в перших двох злочинах намагалася зберегти життя своєї матері та сестри, а потім й своє власне, адже загроза була цілком реальною. Виходячи з цього дозволю собі зробити висновок, що якби тоді Доусон не відібрала життя Браунів, то дуже вірогідно, що ми б зібрались на суді тих самих братів, тільки моя клієнтка сиділа б по інший бік цієї зали. Потім міс Доусон знову рятувала своє життя і життя своєї подруги від Геліса та Карлайна, бо як ми сьогодні почули, вони були ладні на все, лиш би отримати бажане. Захист погоджується з тим, що підсудна не мала права вбивати всіх цих чоловіків, але до всього просить суд звернути увагу на поведінку та наміри жертв, які спонукали міс Доусон до скоєння злочину. В такому випадку захист просить пом’якшення запобіжного заходу. У мене все, дякую, Ваша честь.
- Ваша думка зрозуміла, пане захисник. Підсудна, вам надається останнє слово.
Ейда встала з місця, ще раз оглянувши всіх присутніх, на кілька секунд зупинивши погляд на Рафові.
- Ваша честь,—подивилась на суддів. - я ні про що не жалкую і ніколи цього не робитиму. У мене немає бажання просити вибачення у сімей моїх жертв і казати, що мені шкода лише тому, що це якось вплине на термін покарання, адже насправді жодного жалю чи чогось подібного я не відчуваю. Вони заслуговували померти, кожен сам обирав шлях, котрий в решті решт привів їх до мене. Єдине, що попрошу, це ніяк не звинувачувати моїх близьких. Я не хочу аби осуд за мої дії падав на тих, хто не має жодного відношення до всього, що відбулося. Це просто люди, котрі сліпо вірили мені і вважали мене добрішою та милосерднішою, ніж воно є насправді.
- Вас почуто, судді відправляються на обговорення та прийняття рішення.
Через сорок хвилин чоловіки повернулися до зали, а присутні мовчки чекали на винесення вироку.
- Суд засудив визнати винною Ейду Доусон, за скоєння серійних вбивств, призначивши їй покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Даний вирок може бути оскаржений до апеляційного суду протягом п’ятнадцяти діб. Підсудна, вам зрозумілий вирок?
- Так, мені все зрозуміло.
- Довічне ув’язнення? Але це не..— Рафаель, не маючи сил стримувати лють та розпач, крикнув до суддів.
- Прошу всіх сідати і дотримуватися правил поводження у суді.
Леон тихо видихнув, переводячи погляд від розлюченого Рафаеля до абсолютно спокійної Ейди.
- Судове засідання оголошується закритим.
Після суду Доусон відвезли до місця відбування покарання, але пробула вона там не довго.
Через півроку після суду Доусон померла.
Як виявилося, дівчина хворіла на лейкемію, яка розвинулася після нещасного випадку в лікарні з рентгенівським кабінетом.
Кім часто спілкувалася з Меделін, а після звістки про смерть Ейди, забрала дівчину до себе. Рафаель підтримував зв’язок з обома, а на Різдво та день народження завжди готував два подарунки для Меделін — один від себе, а інший від Ейди, як вона й просила.
Рік по тому.
- Сподіваюсь там тобі не холодно, ти не надто сильно любила зиму. — Раф прийшов на кладовище, кладучи на могилу букет хризантем. - І сподіваюсь ти не злишся, що тут написане моє прізвище, інакше ті люди не дали б тобі спокою навіть після смерті.
- Ви часто сюди навідуєтеся?
Позаду хлопця стояв Артур Тернер.
- Не очікував вас тут побачити. Так, досить часто.
- А я іноді приходжу сюди, бо справа міс Доусон ніяк не йде з моєї голови увесь цей час.
- Що саме змушує вас думати про це?
- Я намагаюсь лишати роботу на роботі, не тягнути за собою скрізь, куди тільки йду, але це інший випадок. Чомусь після першого допиту я не міг заспокоїтися і позбутися питання «чому вона не зупинилася?»
- Вам вдалося знайти відповідь?
- Так, звісно, але у кожного з історії Ейди Доусон має бути власний висновок.