Червоний колір проникав у кожну щілину, заповнюючи собою простір. Здавалося, повітря стало густим, наче кров, але ароматом тягнуло солодким. На підлозі, на поличках, на підвіконні горіли свічки. Чорні портьєри не давали ні найменшого шансу денному світлу порушити таємничу атмосферу. На зім’ятих, шовкових простирадлах, таких самих червоних, як і підсвічування в спальні, лежав хлопець. Його струнке тіло огорнуло покривало, оголюючи торс і ноги, прикриваючи лише інтимну зону. Його біле волосся сплутаними локонами розкидалося по подушці. Припухлі губи були відкриті, ніби в очікуванні поцілунку, а вії тремтіли, як крила метелика. Він здавався тендітною, майстерно виліпленою скульптурою.
— Дорогий, сніданок готовий! — Почувся бадьорий голос, у кімнату, утримуючи однією рукою тацю, увійшов хлопець. Коротке чорне волосся було причесане назад, але пара неслухняних пасмів лоскотала чоло. Його стегна обтягував рушник, більше на ньому нічого не було. Усміхнувшись, він поставив тацю на тумбочку і схилившись над сплячим партнером, поцілував його у тверде, округле підборіддя.
— Відчепись, — почулося глухе бурмотіння. Сплячий юнак перевернувся на бік, прикриваючись подушкою. При цьому простирадло з’їхало, оголивши округлі сідниці.
— Тепер це неможливо, — сказав брюнет, цілуючи родимку на одній стороні спокусливої задниці. Пальцями торкнувся куприка, злегка натиснувши на нього. Тильною стороною долоні повільно провів вдовж хребта. Дбайливо прибравши волосся коханого, хлопець поцілував його плече.
— Дане, дай поспати, — невдоволено пробурчав юнак, намагаючись відсунутись, але руки обранця обхопили талію.
— Ти надто солодкий, щоб залишити тебе, — прошепотів Дан, притискаючись до хлопця. — Я не можу насититися тобою.
— Збоченець, — юнак повернувся обличчям до хлопця і подивився на нього. Блакитні, як кристали льоду, очі Дана чомусь не пронизували холодом, хоч і нагадували промерзлу брилу. Вони зігрівали, обіймаючи ніжністю.
— Зате сексуальний, — хитро примружившись, Дан припав до губ свого коханця. Він злегка покусував соковиті губи, пестив, зминаючи то верхню губу, то нижню. Поступово Дан поглибив поцілунок за допомогою язика, злившись з язиком партнера. Коли руки світловолосого янгола нахабно проникли під рушник, Дан задоволено зітхнув. — Матвію, яке ж ти підступне бісеня.
— Мені зупинитись? — Матвій відсторонився і вигнув світлу брову. Однак руки продовжували досліджувати пах, підкрадаючись до члена. Відчувши, що орган збільшився у розмірі, хлопець самовдоволено посміхнувся.
— Ну, ні, доводь почате до кінця, — зажадав Дан, погладивши Матвія по щоці, купаючись у золотому блиску бурштинових очей.
— Я голодний, — різко змінивши настрій, промовив Матвій і сів на ліжку
— Спробуй це, — Дан узяв тарілку і підніс до Матвія.
— Знову твої вишні? — Пирхнув хлопець, зиркнувши на тости з джемом. — Ти ж знаєш, що я не люблю вишню.
— Ти просто не вмієш її їсти, — спокусливим голосом промуркотів Дан. Взявши тост, він з насолодою укусив від нього. — Спробуй.
Матвій трохи подумав й провівши пальцем по джему, облизнув його.
— Непогано. Але мені все ще не подобається, — капризно відповів юнак.
— Дозволь довести тобі, що вишня найеротичніша ягода, — Дан дістав з шухляди рожеву стрічку.
— Хіба не полуниця? — Матвій заворожено спостерігав за діями коханого. Той рухався з грацією кота, розбурхуючи в Матвії бажання.
— Полуниця переоцінена, — Дан узяв руку Матвія, поцілував кожен палець, долоню, торкнувся зап’ястя. Поглянувши на хлопця, Дан акуратно прив’язав його руку до ліжка. Те саме зробив з іншою рукою. Відкинувши простирадло, щоб не заважало, Дан налив джем на груди хлопця, відразу злизуючи його. Матвій глибоко видихнув і подався вперед. Дан тим часом створив доріжку із джему. Схилившись, він обвів язиком кола сосків, через що Матвій прогнувся і видав тихий стогін. Дан злизував джем поступово, насолоджуючись смаком не тільки вишні, а й тілом коханого. Наблизившись до паху, Дан підняв голову і побачив, як із золотистого, очі Матвія набули мідного відтінку. Пристрасть у погляді коханця говорила промовистіше за слова. Дан торкнувся затверділого члена, плавно пестячи його. Він тер, гладив напухлу плоть, а потім узяв до рота.
— Дане, — хрипким, тремтячим голосом промовив Матвій. Гарячий вузол поступово просувався все нижче. Пульсація у члені посилилася. Дан так ніжно гладив язиком тонку, чутливу шкіру, що хотілося кричати. Через деякий час гаряча хвиля виплеснулася, ніби вивергнув вулкан. Матвій смикнувся, прогнувся і застогнавши, кінчив. Дан відсторонився і витерши губи, схилився над коханим. Їхні вуста злилися в солодкому пориві. Дан слабо зав’язав руки Матвієві, тому той зміг звільнитися від стрічки та обхопити шию Дана. Матвій гладив лопатки Дана, заривався пальцями у волосся, жадібно цілував його губи. Матвій стогнав, коли губи Дана залишали сліди на шиї, коли хлопець ніжно покусував мочку вуха. Їхні спітнілі тіла терлися одне об одне і здавалося між ними іскрило. Вони одночасно піднялися на коліна, продовжуючи петинг. Матвій опинився позаду Дана і нахиливши його вперед, потерся пахом об сідниці. Змочивши палець у слині, він обережно проникнув у задній прохід, масажуючи чутливі точки. Другий палець увійшов легко, Матвій став інтенсивніше натискати на простату. По тілу Дана прокотилося тремтіння, його кинуло в жар. Від нестерпно болючого, але солодкого згустку внизу живота, він стиснув у руках простирадло. Матвій продовжував приносити коханому задоволення, стежачи, щоб йому було комфортно і приємно. Витягнувши пальці, Матвій увійшов у зволожену дірочку різким поштовхом. Тримаючи одну руку на сідницях, другою він проник між ніг Дана і ніжно обхопив його член. Разом із поштовхами, Матвій гладив збуджений орган. Матвій відчував, як тремтить Дан і здавалося він і сам вібрує. Стогін, що зривався з губ Дана, переплітався з його ім’ям, яке Дан час від часу вигукував. В’язка субстанція на долоні дала зрозуміти, що Дан кінчив. Поступово Матвій став сповільнюватись. Витягнувши член, він подивився, як на пальцях блищать краплі сперми. Дан, перевернувшись на спину, взяв Матвія за зап’ястя й обхопив губами його великий палець. Від такого еротичного жесту Матвієві перебило подих. Дан лизав і смоктав так солодко, що всередині знов почало пульсувати. Дан провів язиком по долоні та подивився на Матвія. Піднявшись, Дан обійняв долонями обличчя хлопця, заховав за вуха кучері та покрив поцілунками ніс, щоки, підборіддя, закінчуючи легким дотиком до губ. Вони повалилися на ліжко, ліниво погладжуючи один одного. Через деякий час обнялися і заснули, зніжені та задоволені.
***
Матвій любив зиму. Холод подобався йому більше, ніж спека. А в останні місяці, його прихильність до цієї пори року зросла в кілька разів. З Даном вони познайомилися рік тому, тоді стояли тріскучі морози й охочих погуляти було мало. Проте для Матвія низька температура не вважалася перепоною. Якось Матвій зіткнувся з Даном. Він якимось чином не помітив високого хлопця і налетів на нього, ледве не вибивши з його рук банку вишневого лимонаду. Поглянувши на нього, Матвій загубився серед крижин. Очі Дана були блакитними, наче запорошені інеєм. Пізніше, коли вони почали зустрічатися, Дан зізнався, що його теж вразили очі Матвія — золотисті, наче сонячні іскри. Чому він на кілька секунд був деморалізований. Тепер за стільки часу можна було з упевненістю сказати, що їх поєднала вишня. Вони перетиналися у старому парку кілька разів, перш ніж заговорити з один одним. І за кожної зустрічі Дан тримав у руках щось смачне, але незмінно вишневе: лимонад, шматок пирога, морозиво. І коли Матвій побачив Дана зі стаканчиком вишень, які він їв з незворушним виглядом сидячи на лавці, не витримав і підійшов до нього.
— Скільки тебе не бачу, ти постійно їси щось вишневе, — сказав Матвій, сідаючи поруч. — Ти що, вишневий маніяк?
— Я чекав від тебе подібного питання, — відповів Дан, і підхопивши за хвостик вишню, зірвав губами ягоду. Подивившись на Матвія, хлопець хитро посміхнувся.
З того дня вони завжди були разом. Матвій меланхолійно оглянув засніжену панораму. Юнак так поринув у спогади, що не помітив, як до нього наблизився Дан. Тільки коли його обхопили ніжні руки, він отямився від думок про минуле.
— Змерз? — Дан потерся носом об згиб шиї.
— Мені не буває холодно, — відгукнувся Матвій, притискаючи до хлопця.
— Ти так приємно пахнеш морозом і… вишнею, — здивовано пробурмотів Дан, вдихаючи солодкий аромат ягід. Він був не яскраво виражений, але вловимим. — З якого часу ти їси вишню? — Поцікавився хлопець, побачивши в руках коханого мисочку ягід.
— Натрапив у магазині й раптом захотів спробувати. Дивно, але мені сподобалося. Скуштуй, — Матвій узяв вишню, що трохи розтанула від льоду і простягнув Дану.
— Заморожена вишня досить смачна, — промовив Дан беручи з рук Матвія частування. — Холодно та солодко. Я пробував різні ласощі з вишнею. Але це щось нове.
— Твоя любов до вишні завжди мене вражала, — усміхнувся Матвій, насолоджуючись замерзлими ягодами та теплими руками обранця, які погладжували його по спині, то піднімаючись до лопаток, то опускаючись до сідниць.
— Пам’ятаєш нашу зустріч? — Запитав Дан, милуючись коханим. Від соку його губи забарвилися у червоний колір і Дан торкнувся їх своїми губами.
— Пам’ятаю. І тепер знаю, вишні взимку — до кохання, — поставивши миску на стіл, Матвій притяг до себе Дана, роблячи їх поцілунок більш палким. Вони довго стояли на балконі, підбадьорені морозом і розпалені любов’ю. Закохані їли вишні та безперестанку цілувалися. Кохання — це коли раптово. Коли палко і ніжно. І коли вишні. Навіть якщо зима.