Не завжди те, що починається погано, може і закінчитися так само. Іноді вистачає пари десятків слів, невеличка вдача і світ лягає до твоїх ніг, стелиться розкішним білим полотном. Правда, усі ми забуваємо, що перед цим ми сотні і тисячі разів перешиваємо себе, не намагаючись під лаштуватися під канони повністю, а так. Трошки увійти в рамки звичних норм, щоб не йти проти дурної системи більшості.
Можливо, саме так звик Офф Джумпол. Він притримувався внутрішніх норм, трохи підлаштовуючи їх під запити суспільства. Це зовсім не складно, особливо йому – абсолютно простій людині, без заскоків, зайвої фриковості. Офф прямий, як кут будинку, і елементарний, як приклад з таблиці множення. Парубок зовсім не без особистісний, ні, у нього є своя думка і своє бачення в кожній життєвій ситуації, але він не з тих, кого побачиш у натовпі. Якщо б його попросили описати свою зовнішність, він би обійшовся чимось на кшталт «гарний», не використовуючи епітети, навіть «привабливим» ніколи не міг себе назвати. Він не виділяв «особливу» частину себе, тому що підкреслювати не було чого. Парубок не був з тих, кого цікаво слухати чи з тих, хто вмів багато різних речей, привертаючи увагу своїми талантами. Офф знає собі ціну, але й розуміє, що в ньому немає нічого надприродного і, якщо хтось в ньому щось таке шукає, то хай цей дурень краще справами займеться, бо лише дарма хвилини втрачає. Він прохідний варіант, але в нього теж є цілі і своє місце в цьому світі, тому він просто слідував приблизному плану, в котрому були пункти про гроші і родину, як і у всіх.
Хлопець працює до моменту, поки не валиться без сил. На нього чекають великі звершення і він має бути готовим до всього. Джумпол проживав кожен свій день з подібними думками, замислюючись про вдосконалення і те, що він може зробити для тих, хто невпинно спостерігає за його прагненням до вершини. Бути актором — щось більше ніж аркуші сценарію чи епізод у сорок хвилин, з нескінченними вставками реклами та остом на хвилини дві. Це години роботи, які можуть обернутися чимось великим або абсолютно незначним. Офф правда вважає щось подібне до несправедливим, адже те, що сподобається глядачеві сьогодні — може зовсім не подобатися завтра. А роботу не переробиш за секунду, та й часу на те, щоб під лаштуватись, як це було звично, не було. Такі думки справді вбивають весь настрій, але він продовжує працювати, перечитуючи останні рядки діалогу на завтра. Він виділяє особливо важливі слова, які допоможуть розкрити його героя краще, продумує подачу та кілька разів, перед дзеркалом, відточує дикцію. До четвертої ранку його наздоганяє усвідомлення того, що залишилося спати якісь сорок хвилин, ті самі, що стануть його зоряним часом в серії. Парубок прикриває очі, сподіваючись, що не проспить і зможе змусити себе виглядати хоча б трохи живим.
***
Ранок починається з третьої чашки кави та трохи пом’ятого вигляду у відображенні. А відчуття взагалі зводять з розуму. Офф буквально всім тілом відчуває тяжкість вантажівки, яка, очевидно, переїхала його в той час, поки він спав. Сценарій тепер більше схожий на папір сторічної давності, який посилено жували, але хлопцеві правда все одно. Він звичайно акуратний, але сьогодні якось не склалося, тож залишається тільки відпустити ситуацію. Парубок робить черговий ковток обпікаючого напою, паралельно закриваючи двері орендованої квартири. І запитує: «чому його не попередили, що робити дві справи одночасно — дурна ідея?», Офф більш ніж впевнений, що плями на його новій білій футболці відповіді точно не знають. Він розтирає рідину у спробах її прибрати, але ситуація лише посилюється. І що тільки у його голові сьогодні?
День здається звичайним. Хоч сонце ще не повністю вступило у свої права, але все одно вже досить світло і душно. Людей на вулиці немає, як і машин, хоча, в принципі, це не те щоб дивно, з огляду на час. Лише пара особливо божевільних працьовитих людей готові підняти себе з ліжка так рано. І хлопець не впевнений, що хотів би себе зараховувати до них, просто так вийшло. Він міг би пишатися своїм умінням підвестися раніше, але ліжечко вдома за ним сумуватиму, як і він за ним. Парубок важко зітхає і намагається, якогось мерзенного і липкого, відчуття в собі позбутися. Взагалі, на перший погляд, здавалося, що день буде чудовим, але погане передчуття не дає Оффу спокійно дотримуватися наміченого графіка. Органи ніби скрутило у міцний вузол, не даючи змоги навіть крок нормально зробити. Причин такого раптового стану немає. Останній день зйомок чого переживати? Але тахікардія та різка нестача повітря в корені не згодні зі спробами хлопця заспокоїти себе. Кожен вдих дається важко, він зупиняється біля машини свого менеджера і намагається згадати, як дихати. Легені здавило так, ніби на ньому зараз купа каміння лежить і Джумпол просто сподівається, що не знепритомніє прямо тут. Люди поряд не помічають зблідлого обличчя та важкого дихання, просто просять швидше залізти в машину та почати, наповнений роботою, день.
Офф пристібає ремінь безпеки і вслухається в настанови його менеджера, зазвичай той говорив небагато, але цього разу завдань ніби стало більше, тільки хлопець не вловлював їх. Намагався зрозуміти причини паніки, яких, на перший погляд, не було. Тривога поглинала його, опускала на дно і змушувала задихнутися. Жахливе відчуття, ніби просто зараз ти помреш. Маленька кабіна автомобіля зараз здавалася зовсім крихітною, стіни і стеля тиснули і втекти від почуття безпорадності було неможливо. Прямо зараз всесвіт Оффа Джумпола зникне, а він в епіцентрі цих подій. Кінчики пальців холодні і тіло тремтить, хоча хлопець намагається контролювати себе, але вже пізно бігти.
— Сьогодні треба заїхати в компанію, для тебе є новий проект, але звичайної передачі через мене буде мало. — спокійно говорить менеджер, а серце Оффа заходиться. Хлопець чує останнє речення, наче крізь товщу води. Схоже причина все ж таки є. Його ще трохи трусить і він збентежено хитає головою на знак згоди і підтверджуючи той факт, що він все зрозумів і запам’ятав.
Не те щоб у компанії люди страшні чи в нього не складаються стосунки з кимось, ні, проблем не було жодних. Він часто й сам виявляв бажання туди заїхати, але офіційні запрошення під’їхати асоціювалися з чимось поганим, причому критично поганим, наприклад, лекція на тему поведінки чи звільнення. І якщо перше лише загрожувало життю можливістю померти від нудьги, то друге лякало куди сильніше. Хлопець не був панікером, але сьогодні він був певен, що станеться щось жахливе. Він стиснув кулаки і намагався відволіктися на види за вікном, які змінювалися з якоюсь шаленою швидкістю, не даючи сфокусуватися на чомусь конкретному. Абстрагуватися вдавалося вкрай погано, але парубок уперто відганяв погані думки. А мерзенні метелики, що розліталися в животі, не особливо допомагали в цій справі, тож він просто сподівався, що це отруєння.
***
Офф працює старанно, удосконалюється прямо на майданчику під час зйомки чергового кадру і навіть поза об’єктивом камер намагається відповідати своєму персонажу. Чомусь передчуття звільнення чи чогось поганого дає чудову мотивацію робити все ідеально, навіть режисер хвалить його більше, ніж зазвичай. Правда, це тішить его, але ні грама не заспокоює і він знову стискає кулаки, прямуючи у бік нової локації. Штучне світло сліпить, а нестерпна задуха зводить з розуму. Бажання випити літрів десять води переважає навіть перед бажанням поспати чи поїсти, але Джумпон стримується як може, вкотре згадуючи, що від випитої рідини потіти він стане в рази більше, та й у туалет бігати зовсім не хотілося. Такі перерви не надлишкові, так що не найкраща ідея загравати з натовпом втомлених операторів і стаффом. Хлопець думає про те, чим займатиметься, якщо акторства раптом не стане у його житті. Все це звучить дуже песимістично, але він продовжує про це замислюватися. Працювати за освітою не хотілося, хай професія і була досить прибутковою, але технології комунікацій ніколи особливо не цікавили, а працювати заради роботи він не зовсім звик. Але якщо замислитися, що йому приносить задоволення? Читати книги? Як навик просто чудово, але ж він не займатиметься оглядами на книги або писаниною рецензій (хоча букток дуже навіть популярний, він дивився на ютубі). Футбол чи настільний теніс? Варіанти чудові, тільки він грає на рівні шкільної самодіяльності на спортивному фестивалі. Залишається лише акторство. Його чарує атмосфера зйомок та переживання щодо прем’єри, а ще він любить проживати тисячі життів. Офф ніколи не відрізнявся особливою чутливістю до когось, не був тим самим емпатом, що переживає твій біль, щось особисте, чимось важливим, чимось особливим. Джумпол і справді любив це все і точно не був готовий розлучитися так скоро.
Актори сьогодні надто вже галасливі та енергійні, постійно жартують і виснуть один на одному, стафф теж підбадьорений, напевно всі чекають вихідних або в передчутті побачити готову роботу. Це додає сил та впевненості, тому що ти став частиною процесу та приводів для гордості було безліч. Кожен із них попрацював на славу, вклав свою душу та свою майстерність, тож не дивно, що всі вони сьогодні такі щасливі. Нонгі та Пі просять зробити фото один з одним і обіцяють попрацювати разом ще, дякують за старанну роботу та бажають удачі. Парочка особливо чутливих десь ридає, обійнявшись із оператором та звукорежисером. Гучно заявляють, що сумуватимуть, забуваючи, що всі вони зустрінуться на промоушені і попереду на них чекає велика кількість роботи. Офф спокійно ставився до прощань і завершень проектів, він не плаче і не драматизує, а ще дякує всім Богам, що до нього обійматися не лізуть, навіть милі дівчата не особливо втішили б його своєю тактильністю. А враховуючи той факт, що в нього є дівчина, супутниця життя, він радий подвійно. Хлопець відходить подалі, намагаючись вичепити свого менеджера на кілька хвилин. Сподівається трохи прояснити ситуацію чи хоч якось підготуватися морально до неминучого.
— Що від мене хочуть у компанії, я справді настільки потрібен? — стурбовано запитує він, сподіваючись почути, що це все безглуздий жарт і він може їхати додому (у нього там невідкладні справи, подушка і ковдра напевно вже замерзли без нього).
— Офф, я вже казав, це новий проект, який вимагає обговорення з тобою, не накручуй себе та йди сфотографуйся з усіма.
«Відповідь невтішна» - констатує факт Офф і сподівається, що в цьому «диво» проекті немає нічого з того, що йому не сподобається. Хлопець не любить сюрпризи, особливо ті, що викликають в’язке занепокоєння. Він важко зітхає і плететься у бік натовпу. На стурбовані питання колег відповідає: «ви дуже галасливі, от і втомився», а ті сміються у відповідь і жартують з нього. Безтурботність? Так. Але як довго вона триватиме?
***
Як часто вас дурить голос розуму? Як часто ви його слухаєте? Офф слухає його постійно, тільки всі навколо його голосу розуму не чують, тому всі йдуть проти нього і він ненавидить такий розклад.
Перше, що він помітив у компанії, — суєта. Він був флегматиком і всього цього поспіху не розумів ніколи, йому потрібен час на будь-яку його дію, нехай довго, але про те якісно. Тож чужі спроби «бути продуктивним та активним» не приймав і заперечував. Друге, що йому впало у вічі — купка людей, що стояла біля кабінету, в який треба було і йому. Більше ця ситуація нагадувала чергу в жіночий туалет, людей багато і все на взводі, чудова картина, сідай та малюй.
Джумпола штовхнули разів тридцять не менше, і він уже, відверто кажучи, прокляв усіх, хто перебував у цій будівлі. Плечі, з якими зіткнулися всі кому не ліньки, боліли, а голова тріщала по швах, прерогатива втратити мозок по дорозі, не дуже радувала. Коли йому таки вдалося проникнути в кімнатку начальства всі сиділи при параді. Модні костюми, дорогий годинники та зачіски, тільки із салону. Навіть якось незатишно стало з огляду на його джинси, які були не найдорожчими, та футболку з плямами від ранкової кави. Пара представників компанії сиділа за круглим столом, усі вони привітно посміхалися і чекали чогось від самого хлопця.
— Офф Джумпол, ми на вас чекали, сідайте.
Хлопець ввічливо привітався з людьми, які все ще дають йому роботу і терплять його неквапливість і сів на місце, яке було виділено йому. Руки трохи тряслися, але загалом ситуація була не з гірших. Можливо, це була смиренність. Не зможе ж він оскаржити рішення розумних дядечків зі стажем, тим більше хто він і хто вони.
— Перейдемо одразу до справи, ми хотіли б запропонувати тобі новий проект, але, як ти розумієш, не все так просто. — Всі уважно вдивлялися в реакцію Оффа, а той почував себе ідеальним гравцем у покер. Його вираз обличчя не змінився з моменту, коли він переступив поріг кабінету. Напевно, всі за цим столом розуміли знервованість Джумпола, тож вирішили продовжити без його відповіді. — Справа в тому, що ця робота може тобі дати можливості, але для її отримання є низка умов та додатковий контракт.
Після таких заяв перед очима тільки відео з порно індустрії та Оффу правда не по собі. Йому нема чого соромитися, нема чого боятися, але саме формулювання так і тягне на найдивніші здогади і він справді хоче відмовитися. Якби на його місці хтось інший, у кого шило в дупі і ніс довгий, той би погодився б, не особливо вдумуючись в умови угоди. Взагалі, Офф теж погодився, якби брав тільки з розрахунку «а скільки мені заплатять?», але, по-перше, він не на стільки дурний, йому вже двадцять чотири і в його очах цей вік про щось, але каже, а по-друге, хто він такий, щоб не слухати свій внутрішній голос, який уже скиглить усередині і просити звідси втекти.
— Що за контракт та умови? — Досить спокійно запитує він, пишаючись своїм акторським талантом.
— Лакорн із гейською тематикою, а відповідно на тебе чекає велика кількість фансервісу зі своїм екранним партнером і якщо все буде добре, то ви станете партнерами не на один проект.
На цьому, десь усередині Оффа, хтось помер, тому що він відчував крики, що рвуться назовні, і емоційні сплески. Він не відчував роздратування до геїв або людей з іншими поглядами на життя, як ніяких людей він зустрів багато і живе він у Таїланді, але він переконаний натурал та асоціацій з представниками ЛГБТ спільноти у свій бік він чути не хотів. Звичайно радувала думка, що його все ж таки не звільнять, але зараз Джумпол не був упевнений, що з двох лих виявиться меншим. Хлопець випив із склянки води, намагаючись погасити внутрішнє полум’я обурення.
— Ти маєш час на те, щоб все зважити і обдумати, ця пропозиція справді вигідна, до речі, твій партнер уже погодився.
Чесно кажучи, Оффу начхати на що там погодився його партнер, тому що він зараз не згоден. Це не те над чим він хоче думати, так що краще оголосити відповідь прямо зараз. Але йому віддають контракт, просять прочитати кожен пункт і обміркувати його, так само просять не бути категоричним, розуміти, що для нього це теж просування і він має це розуміти. Джумпол розуміє, не приймає та засуджує такі пропозиції. Скільки грошей йому не дали б за його працю, він не готовий зніматися в чомусь подібному. Офф виходить з кабінету, зберігаючи холоднокровність і залишає будівлю позаду. Парубок сідає в машину менеджера і гупає дверима, що є сили. П’є воду, яку зовсім недавно рекламував і кривиться: смак цього «напою Богів» просто жахливий і язик в’яже чомусь. Людина за кермом намагається не зважати на атмосферу, яка явно вже фізично тисне. Він переводить погляд на Оффа, оцінюючи ситуацію, а потім дивиться на дорогу.
— Невже все настільки не підходить? - Запитує менеджер вже відчуваючи праведний гнів Джумпола.
- Гейський лакорн? Що може бути гіршим? — не стримуючи себе питає Офф.
— Слухай, ти можеш відмовитися, хоча я б, на твоєму місці, спробував би просто для досвіду, не факт, що тобі треба буде зніматися в такому жанрі знову.
— Але ти не на моєму місці, у мене є дівчина, а люди думатимуть, що я з хлопцем кувиркаюся. Це бридко. Плюс, як їй буде, коли мені треба буде кохання зображати з іншим?
— Ну, твоя дівчина знала, що ти актор і як їй дивитись, коли ти в об’єктиві камер цілуєшся з іншою? — парирував менеджер, — приймай рішення сам, подивися на акторські дані хлопця, якого тобі пропонують у партнери, може, тобі стане цікаво, виходь з досвіду.
Офф пирхає і відвертається до вікна. Небо вкрите хмарами. Такий вигляд трохи заспокоює. У голові рій із різних думок і кожна з них призводить або до шкідливого сумління, що прямо зараз засуджує поведінку Джумпола, або до низки проклять до жанру BL лакорнів. Він робить глибокий вдих і видих, не знаходячи відповіді на свої запитання про вічне, вирішує просто подумати.
***
Джумпол уже раз десятий намагається перечитати контракт, у який миттю заглянув. Його вже підкорили пункти із дозою тактильних взаємодій та кількістю фансервісу. Загальні заходи не надто напружували чи лякали, але інше. Навіщо йому обійматися та цілуватися з лівим хлопцем? Кому взагалі таке сподобатися? Враховуючи всі умови, це займе купу часу, не тільки тому, що так написано в проклятих паперах, а ще й тому, що сам Офф страшенно не готовий зображати близькість з людиною, яка йому неприємна вже, хоча вони ще не бачилися. Хлопець закочує очі в тисячний раз і вже майже повністю впевнений, що розглянув свій мозок з усіх можливих і неможливих сторін. Чергове зітхання, а відчуття, що його вага пробила підлогу і Землю до розпеченого ядра. Він сідає за ноутбук, згадуючи про ідею менеджера, яка була не такою вже поганою.
Якщо актор хороший, то можна буде обміркувати пропозицію, а якщо ні, то й думати не доведеться. І Офф, правда, сподівається, що той хлопець, який став його прокляттям, абсолютно безнадійний.
Ідея оцінити чужі вміння була дуже розумною, але водночас просто огидною. Надія з кожною секундою згасала в Оффі, а він сам наблизився до екрану, вдивляючись у кожну емоцію хлопця, що прямо зараз приковував до себе. Миловидна зовнішність і маленьке зростання не часто прикрашали чоловіка, найчастіше такі люди або викликали розчулення, тому що були схожі на пупсиків з магазину, або якийсь іронічний сміх і напад дурних підколів на основі забобонів. Але цей хлопець володів своїм обличчям та тілом, володів кожною емоцією та кожним словом, що були вкладені у його персонажа. Зовні він був такий простий, молодий хлопець, але коли він з’являвся в кадрі погляд відірвати було неможливо, а коли він був відсутній, пальці самі тяглися перемотати на момент, де той знову захопить екран. Таких називають геніями. Цей актор створював атмосферу та підтримував її, грав на емоціях глядачів та закохував у себе. Якби Офф був звичайним спостерігачем, то сказав би, що це просто геній, сказав би, що гра чудова і що в нього мурашки по шкірі, але натомість він каже: «скільки він працював над цим? Це неймовірно». Джумпол каже це вголос і трохи соромитися компліментів, що злетіли з його вуст. Якби інші обставини, він міг би стати фанатом і, можливо, попросив би автограф на правах колеги. Тільки зараз треба ухвалювати рішення, а не знаходити черговий предмет захоплення.
Джумпол ходить по кімнаті, зважуючи всі «за» і «проти». Він дивиться в дзеркало, намагаючись знайти відповідь у ньому, хоча це швидше схоже на оцінку «гідний/недостойний». Хлопець не порівнює себе з цим хлопцем зовні, швидше намагається знайти і соту частку чужого таланту в собі. Він міг би подивитись збоку, попросити знятий матеріал, але зараз трохи страшно розчаруватися. Розвертається якось неприродньо і прямує до ліжка, хапаючи з нього забутий телефон.
— За спробу не б’ють, — впевнено заявляє Офф і набирає повідомлення менеджеру.
Офф:
«Я згоден на роль, треба обговорити контракт і думаю зустрітися із партнером.
Він справді цікавий, цей Ган Аттапхан»