Розділ четвертий

|4|

 Керолайн вже кілька днів лишалась у квартирі Вейта. Лише одного разу та написала Мег, що з’явиться на пари і попросила принести її косметичку з верхньої полиці в шафі.

Вранці Мег збиралася на заняття. До їх початку було більше сорока хвилин, тому дівчина лягла на ліжко і увімкнула телефон. Над іконкою інстаграм світилась позначка нових повідомлень.

 - Знову Кер. Вона ж не вміє писати свою думку чи питання в одному повідомлені.

Меган відкрила програму, але повідомлення були не від Кер.

” - Ну привіт, сіра мишка Мег. Думала я тебе не дістану?„

 - Що за фігня? — Відкрила чат. - Більше двадцяти повідомлень. Ні аватарки, ні імені, тільки набір символів. Якого..? — Мег продовжила читати.

” - Здається тобі занадто добре жилося останнім часом і ти розслабилась. Пора повертати форму. 

Сумуєш за шкільними роками? Я думаю, що сумуєш. Можу допомогти освіжити пам’ять.

Як тобі такий варіант? Розпочнемо з обіду на підлозі. Ти точно не зможеш встояти перед такою пропозицією.

Іноді мені тебе навіть шкода. Ти нікчемна потвора. Як добре, що твій татко мертвий. Ха-ха я б собі віку вкоротила, якби мала таку доньку, як ти. 

Все ще думаєш про Тоні? Вважаєш, що у вас може щось вийти? Боже..Меган Марш. Ти така огидна. Жоден хлопець при здоровому глузді не захоче навіть за руку триматися з такою, як ти.

Бачила своє відображення? Фу! Потвора, ще й сліпа. Сиділа б у своїй норі і не вилазила.

Твої стегна мерзенні. Скільки там жиру?

Від твоєї посмішки хочеться блювати, справді. Ті ікла — зашквар. Я б сама вирвала собі зуби, тільки б не ходити з тим, що в тебе.

Ти й правда така смілива, якою показуєш себе перед Вейтом і його компанією, чи просто вимахуєшся? Тобі бракує уваги? 

Давай перевіримо, чи вистачить тобі сміливості прийти на зустріч зі мною. Пропоную зустрітися сьогодні десь о сьомій за дівчачим корпусом гуртожитку. Якщо відмовишся, то ти й справді сцикунка, яка тільки базікає і робить вигляд безстрашної.

Взагалі, Мег, ти тупа потвора. Я не дивуюсь, чому тебе зневажали і мали за об’єкт для знущань у школі. 

Дуже шкода, що твій татко не скористався презервативом. Не обов’язково було приводити на світ таке лайно, як ти.

Думаю, що він помер через тебе. Він працював, щоб забезпечити таку наволоч, як ти, а там і зморив організм до болячки.

Не здивуюсь, якщо мама вижене тебе з дому, чи ще краще — продасть в ескорт. 

Я б навіть центу не дала за купу кісток, як ти.

Маю бажання поговорити про твою зовнішність. Мені було видно тебе у всій красі. Що з волоссям? Просто галімий шмат соломи. Ти взагалі знаєш про існування фарби? Спробуй. Але я дуже сумніваюся, що це тобі хоч чимось допоможе. 

Без макіяжу ти ще страшніша. Потворнішого обличчя за твоє я не зустрічала.

Хочу влаштувати тобі сюрприз!

Чому б нам не поділитися інформацією з усім універом про те, що ти дала Тоні після того, як спробувала меф?

Може вже тоді перестанеш поводити себе, як втілення невинності. 

Кого гребе, що це неправда? Особисто мені байдуже. Ти краще за інших знаєш, як швидко плітки всмоктуються підлітками. Всім байдуже, правдиві вони чи ні.

Та якщо хочеш чогось більш реалістичного, то я залюбки поділюсь фотографіями твоєї пики на наступний день після літніх танців. Тоді ти добряче напилась. Це похитне твою репутацію хорошої і чесної студентки.

Мег, я чекатиму сьогодні після занять. Не спізнюйся, крихітко!„

 Меган увімкнула ноутбук, швидко вписуючи те, що її цікавило.

Отримавши результат Мег зняла окуляри і закрила ноутбук. Кілька хвилин просиділа в цілковитій тиші, обдумуючи те, що робитиме далі. Коли думки зібралися в ледь чітку картину — дівчина взяла сумку з ноутбуком, йдучи на заняття.

 - Мег! — Керолайн виглянула з авто через відчинене вікно. - Ходи сюди!

 - Привіт, Керолайн. — Меган зупинилась збоку брюнетки.

 - Здоров, Мег. — Вейт помахав рукою.

Потім і Тоні посунувся до передніх сидінь і привітався.

 - Здоров народ.

 - На пари?

 - Ага, бачу ви туди не збираєтеся.

 - Насрати. Є кращі ідеї. Ти з нами?

 - Чого б ні? Маю дещо обговорити з вами усіма. 

 - Щось трапилося? — Тоні відчинив задні двері. 

Меган сіла і поклала сумку між собою і Тоні.

 - Схоже у мене з’явився таємний шанувальник. 

 - В сенсі? — Вейт завів двигун і поїхав подалі від університетського подвір’я.

 - Хтось пише мені повідомлення з цікавим вмістом. Здається ця, чи цей, хтось дуже ревнує Тоні і сходить з розуму через мій зовнішній вигляд. 

 - Крихітко, я не дуже розумію, що ти маєш на увазі. — Керолайн обернулась назад. - Покажеш?

 - Авжеж, у мене немає від тебе секретів, Кер. 

Меган віддала брюнетці телефон, зайшовши в ранкову знахідку. 

Керолайн читала повідомлення вголос. На декількох їй не вдалося стримати сміх.

 - Ну волосся і зуби..без образ, але це правда. — Брюнетка захихотіла.

 - Дякую, Кер.

 - Крихітко, не ображайся. Я жартую! 

 - Хто б це міг бути? — Заговорив Тоні.

 - Реґіна. — Озвався Вейт.

Мег осміхнулась словам блондина, але нічого не відповіла.

 - Чому Реґіна? — Зацікавлено питала Кер.

 - Повідомлення в жіночому роді, там згадується Тоні. Я думаю, що Реґ просто боїться, що Тоні переключить свою увагу на Меган і тоді вона лишиться без свого раба. Правда, Тоні?

 - Гадаю, що так. Я б хотів сказати, що це не вона, але все це вказує лише на Реґіну.

 - Чому перейматися і думати, хто це, якщо цей хтось призначив мені зустріч?

 - Ти підеш?

 - Так, Вейт, я не проґавлю можливості поговорити з таким шанувальником, який дуже ретельно ознайомлений з моєю біографією.

 - Хтось справді підготувався, адже навіть я не знав, що твій батько помер і про булінг в школі теж не в курсі.

 - Тепер в курсі. Вейт, зупини авто тут, будь ласка.

 - Чому? 

 - Я не хочу повертатися на пари, і псувати тут вам настрій своєю роздратованістю теж не хочу. Повернусь до гуртожитку і перепочину до зустрічі з Реґіною.

 - А, так, добре, без проблем.

Вейт зупинився на заправці. Меган забрала телефон і сумку, попрощалась з компанією і вийшла на вулицю. Машина Вейта влилась в потік і зовсім скоро зникла з очей. Дівчина зателефонувала мамі.

 - Меган, привіт. Ти щось рано телефонуєш, хіба не маєш бути на заняттях?

 - Привіт, мам..Я трохи погано почуваюсь, тому лишилась в кімнаті. Тепер ось вийшла купити..молока.

 - У тебе все добре?

 - М? Так..все чудово. Я просто скучила.

 - Донечко, я теж за тобою дуже сильно скучила. Скоро вихідні, ти ж приїдеш?

 - Ні, матусю, я не приїду. Є.. — Меган замовкла, адже її голос танув у ревінні байків, коли невелика група байкерів заїхала на заправку. 

 - Ало? Меган?

 - Матусю, вибач, я зателефоную пізніше. Люблю тебе. 

                            Частина перша.                

                    Зникнення Меган Марш.

Меган закинула сумку з ноутбуком на плече і, сховавши телефон до кишені, попрямувала до байкерів. 

 - Я хочу поїхати з вами.

 - А? — Озвався високий і кремезний чоловік, який своєю тінню повністю закрив Меган. Його лиса маківка виблискувала на сонці, а чорна борода з сивуватими переливами ховала усміхнені губи. - Ти щось казала?

 - Я хочу поїхати з вами. Що для цього треба? Звісно окрім байка..його в мене поки що нема.

 - А що ти вмієш? 

 - Я розбираюсь в комп’ютерах.

 - Нє-а, IT-шник у нас вже є. Правда, Стенлі? — Чоловік засміявся, зиркнувши на високого хлопця, який палив збоку магазину. 

 - Тобі немає чим зайнятися? — Хлопець погасив недопалок і підійшов до компанії. 

Меган не зрозуміла, кому він адресував своє питання. Потім стало ясно, що говорив Стен до Кевіна, того з лисою маківкою. 

 - Навіщо тобі їхати з нами?

 - Хочу втекти подалі звідси.

 - Тоді краще замов собі білет на потяг чи краще літак, обери якесь місто чи взагалі іншу країну, і твоя мрія здійсниться. 

 - Вам важко допомогти? 

 - Ми не допомагаємо просто так. — Заговорив Кевін. 

 - То назвіть свою ціну. 

 - Ти краще скажи, яка нам користь з дівчати-втікачки?

 - Кевін, досить. — Продовжив Стенлі. - Поговори з Дейвом, он той, — вказав на чоловіка з червоною банданою - тільки не сподівайся, що він візьме тебе з собою. — Кучерявий брюнет посміхнувся і пішов до свого байка.

 - Що ж, і на тому дякую. — Меган пішла до Дейва. 

Чоловік не був таким високим, як Стенлі або Кевін, проте він явно був старшим за них обох. Його сиві кучері визирали на всі боки з-під червоної бандани, а широкі плечі прикривала шкіряна куртка. 

 - Вам не холодно в такому вигляді посеред грудня?

 - Адреналін не дає замерзнути. Ти розмовляла з моїми хлопцями.— Дейв сів на байк, не спускаючи очей з Меган. - Чого ти хотіла, доню?

 - Візьміть мене з собою, будь ласка.

 - У тебе якісь проблеми з законом?

 - Жодних. Проблеми в іншому плані, але з порушенням закону ніяк не пов’язані. 

 - Як тебе звуть?

 - Меган. Меган Марш. 

 - Розумієш, Меган Марш, ми люди вільні, без обмежень кайданами минулого. Дорога — це життя, і коли ти сідаєш за кермо байка — життя починає йти інакше, і в цьому новому потоці немає місця минулому. В таке місце не приймають всіх, хто тільки попросить, адже це може бути небезпечним для банди. Банда — моя сім’я і я не маю права наражати свою сім’ю на небезпеку. Вибач, Меган Марш, але тобі не місце в моїй сім’ї, поки ти прикута до проблем життя, яке не в змозі облишити тут і зараз. 

Дейв завів двигун.

 - Гаразд. Я чекатиму тут, на цьому місці. Чекатиму до того моменту, поки ви не зміните своєї думки.

 - На вулиці грудень, Меган Марш, тебе й на кілька годин не вистачить. 

Дейв надягнув шолом і посигналив, їдучи геть з паркувальних місць. Його сім’я зробила те саме, всі, окрім Стенлі Топаз. 

Хлопець тримав свій шолом в руках і дивився в спину Меган. Та потім і він поїхав слідом за своїми. 

  Меган сказала Дейву правду. Вона сиділа біля магазину цілий день. Її ноги замерзли, обличчя і руки були крижаними, але Меган продовжувала сидіти непорушно.

О дев’ятій вечора Керолайн написала повідомлення: - Ти в гуртожитку? 

 - Ні. Чому питаєш?

 - А де? Просто хотіла дізнатися, чи ти була на зустрічі з Реґіною.

 - Їду додому. Мене не буде кілька днів. Реґіна не прийшла. Кер, я трохи зайнята, поспілкуємося пізніше. 

Незабаром після повідомлення Кер прийшло кілька нових від таємного шанувальника, який вже не був таємним.

 - Меган Марш, ти тупа сука. У мене паскудний настрій, це твоя вина. 

Я не прийшла на зустріч, бо не хотіла аби мене знудило від твоєї мерзенної пики. Може перенесемо все на завтра?

 - Припиняй свої дешеві ігри, Вейт Сібілс. Ти поганий актор. 

А після повідомлення Меган надіслала IP-адресу і місцезнаходження телефону, з якого їй надходили всі паскудні повідомлення. 

 - Ти наврядчи щось в цьому тямиш, але спробуй скористатися інтернетом задля розширення знань. Передавай вітання Керолайн і Тоні, які вже точно сидять поруч з тобою і регочуть, підказуючи, що писати далі. Смійтеся, аби змогли дожити до моменту, коли я повернусь і змушу заплатити за скоєне. 

Дівчина відправила повідомлення, а далі видалила свій акаунт в соціальній мережі, вимкнула телефон і позбулась сім карти. 

Меган сиділа на вулиці до самого закриття магазину, потім ще кілька годин, і ще.

На вулиці було холодно, мороз пробирав до самих кісток. Мег замерзла, їй хотілося спати. 

Ще

через годину дівчина майже заснула, тому не помітила світло фар і не почула звук мотору байка, який повернувся на заправку.