|2|
- Я здогадувалася, що тебе занесе в подібну діру.
Меган провела пальцями по запиленій, дерев’яній поверхні полиці з інструментами, а потім струсила пил з пальців і опустила погляд на хлопця під автомобілем.
Вейт виліз з-під авто і піднявся на ноги, поправляючи лямки комбінезону.
- Здається ви помилилися адресою або сплутали мене з кимось.
- Це вже точно ні. Я ні з ким не сплутаю таку падлюку, як ти. — Мег зняла сонцезахисні окуляри, кладучи їх до внутрішньої кишені своєї байкерської куртки.
- Перепрошую? — Вейт примружився, розглядаючи обличчя, а потім усміхнувся. - Чорт забирай, Меган! Та сама сіра миша Меган з універу. Я не впізнав одразу. Ти зараз вже не така..сіра. Зачіску змінила?
- А ти, наша зірочка, закінчував універ задля того, аби влаштуватися на СТО і ремонтувати автомобілі?
- Ще й сукою стала. — Вейт скинув рукавицю. - Нащо прийшла?
- Виникло бажання згадати студентські роки.
- Мені ніколи. Маю працювати.
- Авжеж, працюй, працюй. — Меган глянула на верхні кутки авто майстерні. - Підтримуєш зв’язок з кимось із старої компанії?
- Не-а. — Блондин повернувся під автомобіль. - Кер вийшла заміж через рік після закінчення університету, а Тоні не зміг злізти з солі.
- Я знаю. Мені відома кожна деталь про кожного з вас.
- Сталкерка чи що?
- Та ні, куди там.
Меган закінчила свої пошуки на наявність камер відеоспостереження і опустила погляд на ноги Вейта.
- Ще мені відомо, хто був автором тих повідомлень.
- Яких повідомлень? — Вейт завмер.
- Ти ж пам’ятаєш, як казав, що це Реґіна погрожувала мені?
- Гадки не маю, про що ти кажеш.
- Ти завжди був поганим брехуном. Розумієш, ви не звернули уваги на те, що я проводила багато часу за ноутбуком. Мабуть вважали, що я готую чергову презентацію і все так само зосереджена на навчанні і геть не тямлю в IT. Але от як вийшло, друже. Пошук IP-адреси зайняв кілька хвилин і я знала місцезнаходження свого співрозмовника майже одразу.
- Для чого мені потрібна ця інформація?
- Хочу аби ти знав, що стало причиною твоєї смерті. Кібербулінг карається, Вейт, в твоєму випадку карається жорстоко.
Меган зробила кілька кроків назад, повернулась боком і вдарила ногою по домкрату, який тримав авто над Вейтом. Почувся неприємний, мокрий, хруцкіт. Ноги блондина смикнулися і одразу по цьому завмерли.
Частина перша.
Третій зайвий, або знайомтесь: Вейт Сібілс.
Керолайн і Вейт зустрічалися вже місяць. Дівчина ледь не почала літати від щастя, а її радощам від втілення плану ”замутити з місцевим красенем„ не було меж. Вона часто лишалася на ніч у Вейта, і вони все менше і менше часу проводили з Меган.
- Мег, скасуй всі плани на сьогоднішній вечір.
- Чому? — Меган закрила ноутбук вже розуміючи, що спокійно попрацювати не вдасться.
- Я хочу познайомити тебе з Вейтом.
- Ще чого? Можна пропустити цей життєво важливий етап.
- Ні! Ти моя подруга і я хочу, щоб ви з моїм коханим знали один одного.
- Коханий? Як же це огидно.
- Ну Мег, припиняй! Вейт сам хоче познайомитися і увесь час питає, чому я ховаю тебе.
- Я не хочу заважати вашій романтиці.
- Ми посидимо в кафе, ви познайомитеся, потім він підкине тебе назад до гуртожитку. Піде?
- Окей. О котрій?
- Ти найкраща! О п’ятій. Тому починай збиратися, часу мало.
Дівчата сиділи в кафе о 16:45. Кер сказала, що варто прийти завчасно, аби не змушувати Вейта чекати. Хлопець прийшов кілька хвилин після призначеної години. Він широко посміхався, коли помітив Керолайн, а сівши поруч — поцілував.
- Привіт, люба. Я трохи затримався, це ж не проблема?
- Привіт, милий. Авжеж ні, що ти? Ми тільки прийшли.
- Як добре. — Перевів погляд на Меган, оцінюючи, але не зменшуючи посмішки. - Привіт, Меган, так?
- Ага, привіт Вейт.
- Радий знайомству. До речі, гарні окуляри, тобі дуже личить.
- Дуже мило з твого боку.
Посмішка з обличчя Кер зникла, а потім повернулась, проте вже більш натягнутою.
- От ви і познайомилися. Давайте щось замовляти, я зголодніла.
Вейт Сібілс мав сто вісімдесят сантиметрів зросту, підтягнуте і струнке тіло, світлу шкіру, зелені очі і біляве волосся. Він посміхався, але та посмішка була хитрою, що спочатку лякало Меган, а з часом ця посмішка стала однією з причин, які тільки посилювали її ненависть до цього хлопця. Вейт мав кілька помітних шрамів від опіків на передпліччі, зліва на шиї і на зап’ясті лівої руки. Як потім пояснила Керолайн — нещасний випадок ще з далекого дитинства. Увесь університет знав, що Сібілс бабій і він геть не проти раз на місяць чи кілька тижнів трахнути якусь першокурсницю, адже саме нові студентки шаленіли від цих хлопців і кожна з них вважала, що особлива, що зустріла кохання. Керолайн теж була ознайомлена зі славнозвісною репутацією Вейта, але на такі слова лише відмахувалась, кажучи, що він точно її кохає і зраджувати не буде.
Після знайомства в кафе минуло три місяці. Квітень підходив до завершення. За цей час Керолайн зрідка розповідала щось про Вейта і Меган думала, що вони посварилися, а подруга не хоче цього казати, тому не розпитувала.
Близько сьомої вечора телефон Мег задзвонив. Телефонував невідомий номер.
- З ким я розмовляю?
- Привіт, Меган. — Говорив Вейт.
- Вейт? Звідки у тебе мій номер?
- Керолайн дала. До речі, про Кер. Вона вдома?
- Ні.
- Давно пішла? І куди, якщо тобі відомо?
- Пішла на день народження сестри, десь о другій. Точно не знаю, бо не звернула уваги на час.
- Я трохи хвилююсь. Вона не відповідає на мої дзвінки і повідомлення.
- Ну, день народження, сестра, свято..розумієш, про що я?
- Не зовсім.
- Вейт, вона просто зайнята і проводить час з сестрою. Мабуть там надто гучно і тому вона не чула дзвінків і повідомлень.
- Так, це можливо, але я всеодно хвилююсь. Ти знаєш, де живе її сестра?
- Припустімо.
- Меган, я хочу переконатися, що з Кер все добре. Ти хіба не переживаєш за подругу?
- Я просто знаю Кер. Гаразд. Я скину адресу.
- Гадаю буде краще, якщо ти поїдеш зі мною.
- Сам не впораєшся?
- Буде дивно, коли я постукаю в двері і там..
- Боже..добре, з мене досить твоїх виправдань. Адресу гуртожитку ти знаєш.
- А я власне вже під твоїми вікнами.
- Я спущусь через десять хвилин.
Меган скинула дзвінок і глянула у вікно. Чорне ауді Вейта й правда чекало на вулиці. Дівчина одягнула темно-зелене худі, чорні спортивні штани, зав’язала волосся в пучок і пішла на вулицю.
- Ще раз привіт. — Вейт широко посміхнувся, коли Меган відчинила задні двері авто. - Сідай поруч. Звідси краще вказувати дорогу.
- Привіт, привіт. — Меган видихнула і сіла на переднє сидіння. - Їдьмо.
- Як скажеш.
Вейт завів двигун і акуратно влився в потік автомобілів.
- Гадаєш, все правда добре?
- Це ж Керолайн, звичайно все добре.
- Ми говорили ще вранці і вона здалася мені роздратованою. Ви не посварилися?
- Ні, у нас все добре. Я думала, що це ви посварилися.
- Проблема не в нас. Мабуть є щось іще.
- Мабуть. На перехресті продовжуй їхати прямо.
- Так точно. Маєш плани на вечір?
- Маю.
- Термінові?
- Можеш сказати прямо, що тобі потрібно.
- Хотів запропонувати потусити. Мій друг повернувся в штат і сьогодні ми збиралися зустрітися. Кер мала їхати зі мною, але чомусь затримується в сестри.
- Гарна пропозиція, але я відмовлюсь.
- Може все-таки подумаєш? Даси відповідь після того, як заберемо Керолайн.
Через годину Вейт зупинив авто перед будинком бабусі Керолайн.
Меган швидко пробігла до дверей, аби не промокнути під дощем.
- Меган? Здрастуй. — Літня жінка з посмішкою глянула на Мег.
- Здрастуйте, пані МакНіл. Керолайн ще тут?
- Так, вона..перебрала з випивкою і зараз сидить у своїй кімнаті.
- Я можу її побачити?
- Прошу, заходь.
Заходити не довелося. Керолайн зупинилася за бабусею і засміялась.
- Мег! Хай! Що ти тут робиш?
- По тебе приїхала.
- Дякую! Я вже збиралася таксі викликати. Котра взагалі година?
- Майже дев’ята вечора. Їдьмо додому.
- Додому? Ні, ні, ні, сьогодні вечірка у..Вейта. — Керолайн гикнула і засміялась ще дзвінкіше.
- Меган, подбай, аби Керолайн безпечно дісталась до свого ліжка, будь ласка.
- Авжеж, пані МакНіл, з нею все буде добре.
Меган взяла Керолайн за руку і допомогла взути босоніжки на підборах, без яких Кер не уявляла свого життя. Підійшовши до авто брюнетка закричала, що хоче їхати поруч з Вейтом. Меган не заперечувала і просто допомогла їй сісти та пристебнути пасок безпеки.
- Вейтик! Я скучила.
- Привіт, люба. Я взагалі-то хвилювався.
- Пробааач. Я трохи забулась про час.
- Якщо з тобою все добре, то питання закрите.
Блондин поцілував п’яну Керолайн і завів двигун, глянувши на Меган через дзеркало.
- Ти ж не залишиш її в такому стані саму? Я не певен, що впораюсь без твоєї допомоги.
- Не легше відвезти нас в гуртожиток і вкласти Кер спати?
- Я не хочу спати! Хочу ро-зва-жаа-тися-жаа-тися-тися!
- Ми їй відмовимо?
Вейт усміхався своєю хитрою усмішкою.
- Поїхали вже до твого друга.
Частина друга.
Нове обличчя.
Меган заїхала на перший поверх парковки. Зняла шолом і злізла з байка. Йдучи до ліфту новобудови дівчина перевірила телефон.
” - Тільки не кажи, що ти зникла на цілий день?
- Я чекатиму в квартирі. Ти ж не проти?
- До речі, маю для тебе новину.
- Я задовбався чекати. Не знущайся з мене, кохана.„
Всі повідомлення були від однієї людини — Стенлі Топаз. Високий, близько сто дев’яносто сантиметрів зросту, байкер–IT-шник з чорним кучерявим волоссям, рукавом татуювань на правій руці, виразними темними очима і чарівною посмішкою, перед якою мало хто міг встояти.
Меган посміхнулась і вийшла з ліфту. Відчинила двері і зайшла до квартири.
- Ти ще не помер від нудьги?
- Помер, а ти спустилась до пекла і тепер вічність будеш моїм видінням, яке не дасть збожеволіти.
Хлопець лежав на дивані, обернувши голову набік.
- Ти написав, що маєш для мене новину. Що там?
- Я закінчив з твоїми документами.
- Коли я їх отримаю?
- Завтра.
- Завтра якраз час останнього кроку.
- Совочко.. — Стен піднявся і підійшов до дівчини. - Це мене й хвилює.
- Я помітила, що ти дивно поводишся. Чому це тебе так хвилює?
- Ти і Тоні, тобто, це в минулому, але хто зна, що може статися, коли ви зустрінетеся через стільки часу?
- Отже ти ревнуєш.
Меган взяла Стенлі за руку. Його бліда шкіра повністю підходила до холоду витончених пальців, які були надто ідеальними і не завжди зустрічалися в інших чоловіків.
- Це буде так само, як побачитися з Кер і Вейтом.
- Ти більш ніж впевнена, що він нічого не викине?
- Вейт тільки підтвердив, що Тоні наркоман, отже розібратися з ним буде найлегше і я знаю, як це зробити.
- Я поїду з тобою.
Стенлі не був з тих, хто забороняв робити бодай крок без його відома. Він просто хвилювався, Меган це розуміла, тому не злилась.
- Немає гарантій, що я лишусь непоміченою. Якщо мене накриють — ти будеш співучасником. Тобі ж краще почекати мене там, де ми домовлялися.
- Якщо він тобі щось заподіє чи скаже щось з того, що ти не зможеш сприйняти спокійно, не зможеш віднестися до цього так само холоднокровно, як до слів двох попередніх, що тоді?
- Нічого, Стенлі. Я не перейматимусь через слова того, хто брехав і підтримував ідею Вейта.
- Я довіряю тобі, але не довіряю тому шматку лайна.
- Просто дозволь мені закінчити по-своєму. — Меган підняла їхні сплетені пальці вгору і поцілувала руку Стенлі. - Я повернусь до тебе і ми зникнемо з останніми променями завтрашнього сонця, обіцяю.