Розділ перший

|1|

 - Чому обличчя таке кисле? Зустрічі зі мною більше не здаються тобі веселими? 

Меган робила повільні кроки вбік вікна у вітальні, в той час як смаглява брюнетка з острахом спостерігала за її діями з протилежного кутка кімнати.

 - Дивно бачити тебе тут після того, як ми розірвали всілякі зв’язки більше п’яти років тому. Але більше я здивована, що тобі вдалося знайти мою адресу.

 - Облиш, Керолайн, ти ж мене знаєш. Я люблю шукати те, що мене цікавить, і маю звичку втілювати задумане в життя. Я лишаюсь вірною своїм принципам до самого кінця. 

Довгі пальці Меган неспішно потягнулися до гострого олівця, який тримав темно блакитне волосся в гульці на маківці. 

 - Ваш план був майже ідеальним, тільки ви не врахували одну деталь. — Дівчина опустила жалюзі, повернулась до колишньої подруги, вказавши загостреним кінцем олівця на себе. - Жертва виявилась розумнішою і розпочала власне полювання.

 Перш ніж Керолайн зібрала слова до купи, і вже мала намір озвучити своє питання — Меган вдарила олівцем в шию, увігнавши його більше, ніж на половину. 

                            Частина перша.

                       Університет.2019 рік.

 - Просто переживи цей момент, як і всі попередні, гаразд? 

Меган поправила окуляри, дивлячись на своє відображення у дзеркалі в кімнаті.

 - Лише якихось чотири роки. Хіба це складно?

 - Доню, сніданок готовий! 

Мама гукнула з кухні і Меган різко глянула на двері.

 - Я вже йду! Просто чотири роки..ти зможеш, Меган Марш. У тебе немає права здатися.

Дівчина глибоко вдихнула, підійшла до дверей і обернулась, ще раз кинувши погляд на кімнату. Затишне ліжко біля вікна, гірлянда на стіні, тумбочка поруч з ліжком, а на ній трохи косметики, блокнот, пара ручок і олівців, маленька ємкість з біжутерією, наручний годинник з чорними ремінцями і аркуш, на якому список речей, що потрібно зібрати для переїзду до гуртожитку, а ще сімейне фото, де всі усміхнені і щасливі, бо разом, здорові.

 - Як настрій? Готова до поїздки? — Жінка поклала сніданок перед донькою і сіла навпроти. 

 - Здається в нормі. Дякую. — Меган з’їла ложку вівсяної каші з сухофруктами. - Чесно? Ні. Літо минуло надто швидко і мені це не подобається. Я не впевнена, що готова повернутися до світу навчання і звичного життя підлітків. 

 - Меган, послухай.. — Емма обхопила пальцями свою обручку. - Рано чи пізно, але тобі всеодно доведеться повернутися у реальність. Ти не можеш просидіти у цих стінах вічність. Я розумію, що тобі досі важко після шкільних років, і важко звикнути, що тато не з нами, але..

 - Мамо, не треба.

 - Ні, Мег, треба. Твій тато б хотів, аби ти дала життю ще один шанс. Не обов’язково, що люди в університеті будуть такими ж, як твої однокласники. 

 - Я дам цьому закладу один шанс. Якщо все повториться — я переведусь на заочну форму навчання і ти мене не зупиниш..розмови про тата теж не допоможуть. 

 - Я рада, що ти принаймні згодна спробувати і не відмовляєшся одразу. 

 - Мені вже пора. Дякую за сніданок. 

 - Подзвони, коли доїдеш, добре?

 - Авжеж. До вихідних.

 - До вихідних. Я люблю тебе, Меган.

 - І я тебе.

В дорозі минуло дві години. Автобус зупинився за три квартали від університету. Подвір’я навчального закладу кипіло життям: пари, компанії з більшою кількістю учнів, а самотніх тут не зустріти.

Меган увімкнула музику гучніше і пішла коридором до потрібного кабінету. Йти було важко. Здавалося, ніби ноги враз погрузли у багнюці.

” - Ніхто на тебе не дивиться. Ти всім байдуже. Йди собі далі і заспокойся.„ 

Дівчина зайшла до кабінету. Порожньо. Вона полегшено видихнула і зайняла місце посередині в ряду біля вікна. Вимкнула музику, зібрала русяве волосся в хвостик, поклала на парту записник і ручку, а далі сиділа в цілковитій тиші. 

Через десять хвилин рух в коридорі пожвавився, а згодом до кабінету один за одним заходили учні. Хтось реготав, хтось обговорював цікаву для себе тему з новим одногрупником, хтось мовчки зайняв вільне місце і чекав на викладача. 

                            Частина друга.

                          Керолайн МакНіл.

Вона зайшла до кабінету останньою. Дівчина, зростом близько ста шістдесяти восьми сантиметрів, з гладкою смаглявою шкірою, карими очима, чорним, як смола, волоссям до сідниць. Керолайн МакНіл була привабливою і точно про це знала, на додачу чудово цим користувалась. Брюнетка пройшлась між рядів парт і зайняла місце в середньому, одразу поруч з партою Меган.

 - Чудово, що в групі більше дівчат. За літо мені вже вистачило пригод з хлопцями. — Дивилась на Меган, жуючи гумку. - Хай, я Керолайн.

 - Ти це до мене? — Підняла погляд, зустрівшись з широкою, ідеальною, посмішкою одногрупниці.

 - Ну так. Як тебе звуть?

 - Меган. 

 - Мег, клас! Як ти підписана в інстаграм?

 - Інстаграм? Я не сиджу в соцмережах.

 - Як це? Двадцять перше століття, на хвилинку, інстаграм є у всіх. 

 - Я не сильно цим цікавлюсь, і не сильно в цьому розбираюсь. — ” - Не обов’язково розповідати все та й одразу, еге ж?„

 - Нічого, навчишся. Завантаж спочатку, а решту я зроблю сама. 

 - Нащо..?

 - Менше балачок. 

Керолайн взяла телефон Меган, розблокувала відбитком пальця дівчини, і почала завантажувати програму.

 - Житимеш в гуртожитку?

 - Ага. А ти?

 - Я теж. Можу домовитися і нас поселять в одній кімнаті. Будемо сусідками.

 - Для чого тобі це робити?

 - Ти мені подобаєшся. Хочу жити з кимось схожим на тебе. 

 - Гаразд.. — ” - Що їй від мене треба? До чого така доброта?„

 - Серйозно? У тебе немає жодного селфі?

 - Я не люблю фотографуватися. 

 - Полюбиш. — Кер увімкнула камеру і обернулась спиною до Меган. - Зробимо спільне селфі і залишу його твоєю аватаркою. Потім зробимо тобі більше фоток і зміниш. Дивись сюди!

Клац! Керолайн посміхнулася і продовжила створювати сторінку для Меган.

 - Готово! Я підпишусь і будемо друзями ще й в інстаграм. 

 - Що ж..добре, дякую.

За кілька хвилин Керолайн віддала Меган телефон. 

 - Які плани після пар?

 - Подивитися, яку кімнату отримаю, а потім збираюся виконати домашнє завдання.

 - Нудно, крихітко. Я подбаю, аби ми отримали найкращу кімнату. Про домашку можеш забути, це ж не школа. Викладачі клали великий хер на перевірку цих завдань, тому розслабся. 

 - Знання більше мені потрібні..окей. А ти чим будеш займатися?

 - Гляну кімнату і піду в торгівельний центр. Маю знати, де тут можна розважитися. 

 - Всім доброго дня! — Молода викладачка стала біля дошки. - Я Марта Ейвері. Ваш керівник.

Чотири пари були схожими одна на одну. Вчителі знайомилися з групою, вводили студентів в курс всіх справ і коротко розповіли про план навчального процесу на цілий рік. По закінченню ”інтро„ студенти пішли до своїх кімнат у гуртожитку. 

Перший корпус був суто дівчачим. Кімната Меган на третьому поверсі. Дівчина зайшла, оглянулась, поклала сумку на ліжко і сіла неподалік.

 - Що ж..виглядає досить навіть непогано. Перший день пройшов теж досить нормально. Може мама мала рацію і все буде по іншому?

 - Та щоб тебе! 

Керолайн дзвінко пролаялась і зайшла в кімнату, тягнучи за собою велику червону валізу.

 - О, хай! Як чудово, що та стара карга внизу не белькотіла і зробила так, як я попросила.

 - А мені вона здалася досить милою жіночкою.

 - Та забудь про неї. Фух! Ледве притягнула.

Брюнетка заскочила на своє ліжко і поклала руки під груди. Меган відвела погляд від сусідки і піднялась, відкрила сумку і почала розкладати речі.

 - Так мало?

 - Вистачить.

 - А де косметика?

 - Мені достатньо кількох гігієнічних помад і туші.

 - Нудно, крихітко. Це ж студентське життя. Все має бути яскравим і незабутнім. Ти ж не збираєшся бути сірою мишкою до кінця навчання, а може й життя?

 - Що пропонуєш?

 - Збиратися і йти виправляти ситуацію.

 - Гаразд. Ходімо. 

 - Обожнюю, коли все так просто.

Кер більше години провела перед дзеркалом, поправляючи макіяж. Її поведінка трохи дратувала Меган, але сваритися дівчина не хотіла. Керолайн вирішила зробити перший крок, познайомилася, завела інстаграм, стала сусідкою і, схоже, їй кортіло спілкуватися та бути подругою Мег, тому дівчина не мала наміру псувати зародки дружби і вирішила дати цій запальній і непосидючій кралі шанс. Вирішила дати шанс самій собі. ” - Тато мною б пишався„

 Вони обійшли торгівельний центр більше трьох разів, аж допоки Керолайн не повернулася в перший магазин з косметикою. Всю дорогу брюнетка не замовкала, розповідаючи про колишніх бойфрендів і те, якими ж козлярами ті були. Далі дівчина обрала палетку тіней, дві помади: одна пастельна, інша яскравіша. Перед походом до каси вона ойкнула, і повернулась до рядів косметики. Взяла кілька масок, патчів, глітер відтінку чорної сливи, а ще тіні для брів. 

Меган зраділа, коли тортури купівлею косметики закінчилися і вони нарешті зайшли до супермаркету.

Дівчата купили кілька пачок локшини, печиво, упаковку коли з шести бляшанок, сир, заморожені нагетси і салат. Потім Керолайн купила пляшку вина, від чого її ідеальна посмішка виросла до вух.

 - Зібралась напитися в перший день?

 - Хочу відсвяткувати наше знайомство.

Серпнева спека досі огортала місто. Легкий вітерець полегшував дорогу до гуртожитку, і нести повні пакети всякої всячини було, ну дуже й дуже трохи, легше. 

 - От я й кажу йому, що пора валити і просто забути мій номер. Знаєш, я розійшлась з ним спеціально. Типу, університет, старші хлопці.. — Керолайн зробила черговий ковток червоного вина, посміхнулася і прикусила нижню губу. - Я не хочу просто дивитися на них і лишатися осторонь, бо цей телепень десь в іншому штаті чекає, поки я приїду на вихідні.

 - Він тобі хоч подобався?

 - Так, а потім вже ні. Він нудний, надто правильний. А твій бойфренд де?

 - Його немає.

 - Розійшлися?

 - Ні. Я ні з ким не зустрічалася.

 - Капець! Дурепка. Багато втратила.

 - Мені було не до хлопців, поки школа з кожним днем ставала гіршою за саме пекло, а вдома тато з останніх сил боровся з онкологією. 

Меган замовкла, склала ногу на ногу і поправила окуляри.

 - Ой! Ну..я не знала, що життя в тебе таке..паскудне.

 - Та проїхали.

 - Мег..я не хотіла тебе якось образити.

 - Не образила. 

 - Життя не закінчилося, так? Прийшов час великих змін, а в цих змінах має бути місце для кохання. Буде досить престижно зустрічатися з третьокурсником, вся увага на тобі, всі заздрять і хочуть опинитися на твоєму місці.

 - Мені подобається лишатися без уваги.

 - Це поки що, крихітко, поки що.

  Перші три навчальні місяці пройшли досить навіть непогано, однозначно краще, ніж Меган уявляла влітку. Вони з Керолайн зблизилися і майже увесь час проводили разом. Брюнетка робила Меган макіяжі, іноді зачіски, часом підбирала одяг, який вважала ідеальним для того, щоб підкреслити гарну фігуру подруги. Вони робили фото і помалу сторінка Меган поповнювалася новими світлинами, щоправда більша частина — селфі з Керолайн.

Іноді дівчата ходили на танці, частіше до кафе. На вихідних Кер кілька разів їхала додому до Меган, де познайомилась з її мамою. 

Життя МакНіл було не таким крутим і яскравим, як сама дівчина. Вона розповіла Меган про побої батька і його знущання над нею і молодшою сестрою. Розповіла, як стосунки з мамою стрімко летіли в прірву і вже зовсім скоро вони перестали контактувати. Розповіла, як одного вечора, після чергових побоїв батька, вона забрала сестру і разом з нею втекла з дому, поїхавши до бабусі. Керолайн була яскравою і завжди сміялась голосніше за інших, проте тепер Меган розуміла, що так подруга намагається втопити своє минуле, прагне розірвати всі шляхи, які хоч трохи пов’язують її з минулим життям і сім’єю, а завжди говорить про хлопців і шукає найкращий і найвигідніший варіант, бо їй бракувало чоловічої уваги, і зараз ця дівчинка в пошуках татка, якого намагається розгледіти в обличчях і єстві старшокурсників. 

З часом Меган наважилася розповісти Керолайн про своє життя. Розповіла, як щодня шукала свої зошити і книги у смітниках на шкільних коридорах і подвір’ї, як прибирала скинутий зі столу обід, як їй боліло в животі від кулаків шкільної королеви, як всі оминали її і жодна душа в класі не стала на її захист. Розповіла, як кілька разів на рік була змушена змінювати окуляри, бо однокласники жбурляли їх об стіни, обзиваючи кротом, і як вчителям було байдуже на благання поговорити з батьками учнів і припинити ці знущання. А потім розповіла, як почала мовчати і більше не турбувала батьків своїми шкільними проблемами, бо мама важко працювала, а тато тільки но облишив роботу і опинився прикутим до ліжка через онкологію, яка дала знати про себе надто пізно. 

  Через тиждень після новорічних свят дівчата повернулися до гуртожитку. Керолайн часто зависала в телефоні і була надто сильно зацікавлена спілкуванням в інстаграм.

 - Що в тебе там таке? 

 - Ой, Мег. На мене підписався один хлопець з універу. Я переглянула його фотки, боже, він шикарний. Кілька лайкнула, а годину по тому він написав.

Керолайн широко посміхнулася від звуку нового повідомлення.

 - На якому він курсі?

 - Третьому.

 - Ти сьогодні така говірка.

 - Вибач, вибач. Так от, його звуть Вейт.

Брюнетка повернула свій телефон до Меган, показуючи фотографію хлопця. 

 - Він пропонує сходити на каву! Через годину! Чорт! Я маю бігти збиратися!

На радощах Кер міцно обійняла Меган і, кинувши телефон на ліжко, побігла чепуритись.

Майже опівночі брюнетка повернулась до кімнати. Меган відклала ноутбук і глянула на подругу.

 - Що там?

 - Мег.. — Керолайн сіла на ліжко дівчини і притулилась спиною до її складених ніг. - Вейт запропонував зустрічатися і…я погодилась!