***

Дадзай - першокурсник, студент літературного факультету родом зі Львова. Завжди в ідеально випрасуваних сорочках, охайних штанах та з гарно вкладеним кучерявим каштановим волоссям. У нього сліпуча усмішка, яка затуманює розум усім дівчатам і хлопцям навколо, гарний почерк в конспектах і чудові стосунки з викладачами. Йому подобається навчання в університеті, хоч це було й дещо хвилююче на початку. Все ж нове середовище, нові люди, треба налагодити стосунки з однокурсниками, скласти про себе приємне враження та створити пристойну репутацію. І з цим в нього проблем не виникло. Але було одне «але». Низького зросту з рудим, яскравим волоссям, що звисало на плечі, ясними блакитними очима та нахабною усмішкою.

Дадзай не знає, звідки саме родом Накахара Чюя, але, якби його запитали, він би не задумуючись відповів, що з Пекла, бо такі чортенята є лише там. І йому ще й пощастило жити разом з ним в одній кімнаті.

Чюя зовсім інший, повна протилежність Осаму. Його волосся весь час стирчить в різні боки, навіть тоді, коли поспіхом зібране резинкою у хвіст. Він любить рвані джинси, а на його ногах завжди кросівки чи кеди. Він схожий на вогонь, різкий і непередбачуваний, енергійний, ніколи не сидить на місці, в той час, як Дадзай досить тихий і взагалі не цікавиться футболом чи волейболом, чи де там ще

пропадає Чюя після пар.

Перший час Дадзай обирає просто ігнорувати його, але виходить… Погано.

Вони сперечаються під час пари, бо Накахара «занадто голосно дихає» й весь час крутиться, через що Дадзай не може зосередитися. Чюя реагує на це з обличчям обличчя й «випадково» проводить ручкою по сторінці зошита Осаму. 

Вони сперечаються під час перерви, коли Дадзай повторює твір, який їм задали написати вдома, й Накахара говорить йому, що в описі пейзажу занадто багато води. Дадзай відповідає коротко:

- Східняцьке бидло не питали.

На що отримує таку ж коротку відповідь:

- Свята Галичина образилася.

 

- Та від’їбися від мене. Дай повторити спокійно.

І у своїй кімнаті гуртожитку вони теж сваряться.

- Перша година ночі. Вимкни світло й дай поспати, - незадоволено бормоче Чюя, натячуючи ковдру на голову й думаючи про те, наскільки його сусід паскуда.

- Я не закінчив презентацію.

- Навіщо тобі світло, якщо ти працюєш на ноуті?!

- Помста за те, що з’їв мій йогурт. 

- Серйозно?!

- Він був персиковий.

А потім сперечаються ще.

- Тепла вода в душі має властивість закінчуватися! Можна швидше?!

- Сам винен, що не пішов туди перший.

Знову й знову. Кожного дня.

- А ви, галичани, всі настільки до нудоти ідеальні?

- Ні, тобі особливо пощастило зі мною. 

Але вони не помічають, як у один момент їхні суперечки перетворюються на невинні насмішки й жарти, які більше можна назвати дружніми. Дадзай все ще не дуже задоволено, але все ж дає Чюї списувати на тестах, й розуміє, що йому вже менше хочеться його прибити, а Чюя покірно терпить, коли Осаму виправляє його під час розмови й каже, що той сказав якесь слово неправильно.

За кілька місяців спільного перебування в новому середовищі та проживання разом в одній кімнаті, кожен робить відкриття, що не такий уже й поганий його сусід. Вони навіть роблять перші спроби погуляти разом, хоча сама пропозиція погуляти вперше відбувалася приблизно так:

- Що-що? Я не розчув.

Чюя закочує очі, стоячи на сходах так, що він стає одного зросту з Дадзаєм. Він повторює ще раз, чітко повторюючи кожне слово.

- Чи не хочеш ти, Осаму Дадзай, сьогодні піти зі мною після пар погуляти по місту?

- Невже сам Накахара Чюя пропонує мені таке? Це що, побачення?

- Ой, та пішов ти, не хочеш - не йди, моє діло запропонувати. 

Чюя підіймається сходами, насупившись, а Дадзай сміється та наздоганяє його.

Вони роблять величезні успіхи, й ще через деякий час Дадзай сидить у кімнаті на ліжку, поки Чюя лежить поряд, поклавши голову на його коліна й гортаючи соцмережі. Вони все ще переконують усіх в тому, що не друзі, хоча готові захищати й заступитися один за одного через найменшу дрібницю.

- Що у вашому Львові взагалі відбувається? - Накахара переводить погляд на Дадзая після чергового відео з аніматорами в костюмах тварин.

- Happy house, - коротко відповідає Дадзай і перегортає сторінку книги. До речі, йому все ж вдалося дізнатися, що Чюя з Харкова.

Накахара закочує очі та щипає його за стегно. Той зовсім трохи кривиться та продовжує читати.

Подібні стосунки залишаються в них ще дуже довго, й вони визнають, що їм обом у них комфортно. Вони не бачать нічого поганого в тому, щоб сидіти разом обіймаючись та дивитися фільми, звісно ж під час перегляду один із них завжди спойлерить, за що отримує легеньких стусанів. А також їм абсолютно нормально засинати разом. Вперше це вийшло випадково, але виявилося, що це неочікувано затишно й комфортно, тож вони повторили це ще кілька разів. 

Набагато пізніше, під кінець їхнього першого курсу вони зроблять ще одне неймовірне відкриття, що цілуватися зі своїм колишнім ворогом під час заходу сонця в Києві на березі Дніпра неймовірно приємно, але до цього буде ще дуже багато ніякових розмов, жартів та різного роду флірту.