9
🃏
- Куди підемо далі? Повернемося до тієї вулиці?
- В цьому немає сенсу, знаючи Кацу. Він вже давно звідти пішов і ходитиме місцями, де на його думку ми могли б зараз бути.
- Сперечатися не буду, ти його краще знаєш.
- Хотів би я, щоб це було правдою.
- Сидіти на одному місці теж не найкраща ідея. — Ен, трохи кульгаючи, підійшла до огорожі, яка повністю вкрилась травою і плющем. - Вже давно по полудню. Ходімо далі.
- І куди ти підеш?
- Грати. — Дівчина вказала на дережабель трефової королеви.
- Ен, твої ребра і нога..грати буде важко.
- Важко, але можливо, та й болить не так сильно, як до цього. — Повернулась до Куіни і Чішиї. - Гра командна, варто спробувати, до того ж пройшовши гру ми вб’ємо час і наблизимося до фінішу, а потім знайдемо Кацу. Нехай він і буде сваритися, що ми не пересиділи в якомусь спокійному місці, але я знаю, що він робив би так само. В мене було достатньо часу на Пляжі, аби зрозуміти Кацу і його дії.
- По-моєму ти чогось недоговорюєш. — Чішия уважно дивився на Ен.
- У кожного є свої таємниці, хіба не так?
- Так, але зараз для них не надто вдалий час.
- Може годі чекати вдалого часу, який, в цілому, може й не настати?
- То в такому випадку може варто все розповісти?
- Тоді почни з себе. Гадаю в тебе є, що розповісти, і ти знаєш про що і кого я кажу.
- Не роби вигляд, ніби все розумієш.
- Бо я правда все розумію, вже давно, чого й тобі бажаю.
- Хей, чого ви так розійшлися? — Куіна стала між Чішиєю та Ен.
- Стількох проблем можна було уникнути, стільки нервів зберегти, але ні, краще мовчати і згодом намагатися щось комусь довести.
- Ен, що на тебе найшло?
- Я просто хочу знайти Кацу і закінчити ігри, а більше всього мені хочеться, аби він перестав себе картати і думати, що зробив щось не так, в результаті чого від нього відвернувся рідний брат.
- Я не хотів цього. — Чішия зробив крок до Ен. - Я не хотів, аби він почував себе покинутим. Мені самому бракувало його поряд, але тоді мені довелося обрати між своїми бажаннями і безпекою Кацу.
- Чому ти не обрав розмову і пояснення своїх бажань йому допомогти?
- В мені, виявляється, тоді було не так багато мужності і сил, тому відвернутися було простіше, ніж щось пояснити. Я знаю, що це егоїстично, та нехай буде так, ніж раз за разом наражати його на небезпеку. Батько був надто жорстоким до нас. Він знав, що мені важливо не так власна безпека, як безпека Кацу, а для Кацу було важливим, щоб зі мною все було гаразд. Та до чого це нас привело? Шунтаро цим користувався і за найменшу помилку карав обох, а за мої помилки карав Кацу у мене на очах, лишивши спроби допомогти і зменшити ту біль, яку він приносив.
Куіна слухала Чішию, голос якого був абсолютно спокійним, і тільки його серце починало битися сильніше, намагаючись впоратися з тривогою, яка не давала спокою від моменту, коли їм довелося розійтися по інші боки. Дівчина відвела погляд вбік, а Ен зробила крок йому на зустріч.
- Зараз ніхто нікого карати не буде, є тільки ти і твій брат, а вам обом бракує розмови без підколів, жартів і замовчувань. Спробуй сказати Кацу все те саме, що зараз нам сказав. Він може говорити, що ти йому не треба, що байдуже, що можеш хоч вмерти, а він навіть оком не мигне, та на ділі кинеться під кулю, аби ти не постраждав. Ти робиш те саме. Цим ви найбільше схожі.
- Як я й казала, ви можете вбити того, хто загрожує життю одне одного, але сказати про почуття і причину своїх вчинків нема сил, а це важливо і потрібно. Нехай жорстокість батька не заважає вам зараз і в подальшому, бо ви обидва сильніші за це.
Чішия мовчки слухав дівчат, обдумуючи їхні слова.
- Нам пора йти далі. Стоячи на місці ми його не знайдемо і час на розмову не наблизиться.
- І до твого відома, я сказала майже все, мені нічого приховувати. Я не хотіла допускати таких думок, тим паче в такому місці, але в цьому більше немає сенсу, бо твій брат мені правда небайдужий.
- Я знаю, що ти маєш почуття до Кацу, так само як і він до тебе. Отже виходить, що розмова треба не тільки мені, а й тобі теж.
- Виходить, що так. — Ен відвела погляд. - Пішли, скоро стемніє.
♣️
Гра трефової королеви мала назву «Вибивний», а її суть полягала в тому, щоб вибити з гри команду суперників. Після збиття гравці не відходили вбік, а летіли в урвище. Для Куіни та Ен гра закінчилась перемогою, що значно покращило їхній настрій і додало більше впевненості для пошуків Кацу, але не зменшило кількості травм.
Дережабель трефової королеви з гуркотом падав на землю.
- В кого є варіанти, куди нам йти далі? — Ен сиділа на землі, перев’язуючи ногу.
- Підемо до ігрових арен, скоріше всього Кацу буде там.
- Дережабля бубнової королеви не видно, може він вже був на грі?
- Якщо так, то ймовірних варіантів стає менше, що значно полегшує наші пошуки.
- Тоді тримаємо курс на піки, королева найближче до нас, а Кацу далеко піти не міг. — Встала з місця, поправивши сорочку.
- А якщо його там немає? — Куіна говорила обережно і трохи не впевнено.
- Є. Він має там бути.
- Має, має. Випий таблетку і підемо далі, бо мене не покидає думка, що ти скоро свідомість втратиш. Після гри зблідла ще сильніше і скоро тебе не відрізниш від лікарняних стін. — Чішия дістав з кишені пластинку з останньою таблеткою і протягнув Ен.
- Просто треба поспати, а я не зможу цього зробити за таких умов. Дякую. — Випивши таблетку, трійця пішла в бік ігрової арени пікової королеви.
Шлях до дережабля зайняв кілька годин, на вулиці була глуха ніч і тільки світло з арени давало можливість щось розгледіти.
- Ен, якщо Кацу тут не буде, то тобі не варто реєструватися на гру. Трефи забрали твої останні сили і на піках буде значно гірше. — Куіна роздивлялась високу споруду, на якій мала відбутися сама гра.
- І це не зовсім наша з Ен спеціалізація. — Чішия склав руки на грудях.
- Почекаємо і подивимося хто сюди прийде. — Погляд дівчини був сповнений надії і хвилювань. Від напруги в кінчиках пальців кололо, а дихати було важче. З кожною хвилиною до кінця реєстрації на гру напруга зростала, а серце з більшою швидкістю нагадувало про свою присутність.
- Чішиє..
«До кінця реєстрації залишилося десять хвилин»
- Що?
- Ти не допускав думки, що гра короля стала останньою для..
- Ні, не кажи цього. — Перевів погляд на Куіну. - Своїми думками заженеш себе у відчай і вибратися звідси стане складніше, ніж було до цього моменту.
- І ніяких поминок.
- А про які поминки мова? — Кацу разом з Нірагі піднявся сходами до місця реєстрації.
Хлопець зняв капюшон і, намагаючись робити серйозний вираз обличчя та стримати посмішку, подивився на дівчат і Чішию.
- Хто вже помер? Вас наче троє й мало бути. — Нірагі усміхнувся, дивлячись на розгублені і в той же час радісні обличчя.
- Боже..Кацу. — Ен, забувши про біль в нозі, кинулась в обійми хлопця, міцно притискаючись до нього, зосереджуючи всю свою увагу на звук його серця.
- А ви вже встигли мені поминки влаштувати? — Міцно обійняв Ен у відповідь. - Вибач, що не встиг до полудня.
- Забудь, все забудь, зараз важливо тільки те, що ти тут. — З кожним словом обійми ставали тільки міцнішими, а напруга всередині стрімко падала вниз.
- Я обіцяв, що не лишу тебе саму.
Обійми Ен, посмішка Куіни і бачення живого Чішиї змушували Кацу радіти, як мале дитя, що було йому не притаманним.
- Я зарахую твою обіцянку вже як виконану. — Посміхнулась і трохи неохоче відсторонилася від Кацу. - Обійми з тобою зараз потрібні не тільки мені. — Сказала пошепки, вказуючи в бік Чішиї, який мовчки дивився на хлопця, думаючи над тим, чи варто щось сказати.
- Вони мені теж треба. — Перевів погляд на Чішию. - Тобі ще не набридло стояти осторонь і просто мовчати?
- Я теж радий тебе бачити.
Кацу усміхнувся словам Чішиї і вже без колишніх вагань і роздумів підійшов до брата, міцно обійнявши.
- Не знаю, чому я це роблю, але припиняй поводите себе, як егоїстичний придурок.
- Думаю, ти можеш робити це частіше. — Погляд Чішиї був трохи розгубленим, а руки міцно лягли на спині Кацу. - Я правда радий, що ти тут. — Кілька секунд помовчав. - Дехто порадив мені поговорити і все розповісти, поки ще є час і якась з ігор не стала останньою.
Слова Чішиї зацікавили Кацу, через що він не припиняв посміхатися.
- Здається мені варто частіше зникати на кілька годин у цьому місці.
- Ти тільки спробуй ще раз зникнути.
- Тоді тобі влетить від трьох одразу. — Куіна посміхнулась, спостерігаючи за хлопцями.
- Так, я не буду зупиняти дівчат. — Чішия трохи відсторонився. - Тому не зникай.
- Не буду.
- Нам таке було не до вподоби. — Куіна підійшла до Кацу і коротко обійняла, при цьому щиро посміхаючись. - Йти до фінішу разом більш приваблива ідея.
- Не можу не погодитися. — Обійняв у відповідь, через кілька хвилин відсторонившись.
- Ви так збираєтеся цілу ніч обійматися?
- Ти теж хочеш?
- Тільки спробуй щось таке утнути.
- Так, так, ти мене пристрелиш. — Кацу перевів погляд на Ен. - Ми з Нірагі були на грі бубнової королеви.
- Приблизно так ми й думали. В пошуках тебе зайшли на гру трефової королеви.
- Ен, тобі треба було пересидіти і подбати про себе.
- Це не так просто, коли ти десь зник після гри психа.
- Вже повернувся, поки що забудь про ігри. — Перевів погляд на ігрову арену. - Підемо? — Звернувся до Куіни та Нірагі.
- Дві гри за кілька останніх годин занадто. Королеву і без нас відправлять на той бік.
- Мабуть ти правий, тоді ходімо звідси.