8

8

🃏♠️

 - Вийти зараз на вулицю теж самогубство, Кацу.

 - А варіанти? Запропонуй щось краще, Чішиє.

Галас на вулиці не стихав, а в сусідньому коридорі чулися звуки пострілів у вікна, через що скло з тріском летіло на підлогу.

 - Я знаю, що наші шанси значно впали, але лишитися тут ми не можемо, лишити тут Ен і бігти без неї тим паче, я цього не зроблю. 

 - Кацу, можна спробувати пересидіти тут, я не думаю, що піковий король буде обшукувати цілий поверх.

 - Обшукувати може й ні, а от підірвати це місце — запросто. Ми вийдемо звідси разом. 

 - Як будемо діяти?

 - Ви з Чішиєю візьмете Ен і разом дійдете до переходу, потім спуститеся вниз, а я виграю вам трохи часу. Король не зможе одночасно гнатися за гравцями і дістатися до вас. До тих пір встигнете вийти по інший бік.

 - Ми не будемо розділятися, бо не ясно, чи потім вдасться тебе знайти. 

 - Ен, так буде краще, бо інакше він вб’є нас всіх. — Кацу повернувся до дівчини, так само однією рукою підтримуючи її за спину. - Вам треба перейти на той бік, а коли все стихне — я вас знайду, обіцяю.

 - Ти можеш постраждати дорогою до укриття. — Поклала руку на плече Кацу і уважно вдивлялася в його обличчя, на яке ледь-ледь падало світло дережабля.

 - Враховуючи те, що в нього протитанкова зброя. — Чішия відвів погляд від вікна. 

 - Цього разу доведеться ризикнути, бо скоро приміщенню прийде кінець, так само як і нам, якщо лишимося і продовжимо сперечатися. — Обережно обійняв Ен, погладжуючи по голові. - Я дійду до безпечного місця, а потім і до вас. Ми не розійдемося надто далеко, завтра до полудня вже будемо разом. Тільки вам потрібно постаратися і докласти всіх зусиль, аби вижити і не постраждати.

 - Аби не привертати увагу короля можемо спробувати вийти через службові двері, позаду будівлі галасу менше і звідти ближче до переходу. 

 - Так, Куіна права, треба чим швидше йти до дверей.

 - Завтра до полудня маємо бути разом. — Ен міцно обійняла Кацу, стоячи мовчки кілька секунд, яких було надто мало для того, щоб заспокоїтися і налаштувати себе на думку, що потрібно розійтися. Щось всередині стискалося і перекривало дихання, коли Кацу не було поруч і щось загрожувало його життю. Та що це було? Звичка хвилюватися за хлопця, який з появи на Пляжі став близьким і важливим, чи щось більше?

Часу на роздуми було не так багато.

Кацу обіймав Ен, відчуваючи, як сильно тріпоче її серце, що змушувало і його серце битися сильніше і частіше, ніж коли-небудь раніше. 

 - Нам пора, важлива кожна хвилина. — Хлопець відсторонився і, мабуть імпульсивно, поцілував Ен в чоло. - Я вийду першим, а ви за мною. Потім розходимося в різні боки. Я до натовпу, а ви в протилежному від нас боці. Він король, але стріляти в кілька місць одночасно не зможе.

Ен прикрила очі від дій Кацу і на кілька секунд затримала дихання. 

 - Будьте обережні і зробіть все, аби дійти до того боку. — Не озираючись, Кацу швидко пішов до виходу, ніби боячись, що після погляду назад більше не знайде в собі сил вийти за двері.

Куіна подивилась вслід товариша, підійшовши до Ен. 

 - Ходімо, все буде добре, впораємося, так?

 - Впораємося, у нас немає іншого варіанту. — Чішия повернувся до дівчат. - З того боку зустрінемося і підемо далі. Навіть якщо зустрінемося не одразу, то це не означатиме, що він вже мрець. — Блондин заспокоював не дівчат, а сам себе. 

 - Вірно, та й чого влаштовувати поминки передчасно?

 - Все, все, ніяких поминок. — Ен видихнула. - Ходімо, чим швидше, тим краще. 

 - Чудовий підхід. — Куіна слабо усміхнулася і взяла Ен під руку, пішовши вперед.

 - Він прийде на той бік, ми маємо поговорити, я не все сказав. — Чішия сказав пошепки, пішовши за дівчатами. 

Кацу підійшов до дверей, прислухаючись до звуків. За дверима було тихіше, ніж з іншої сторони приміщення, тому хлопець відчинив двері і оглянувся. Кілька гравців бігло подалі від загальної метушні, але куля короля наздогнала їх навіть з тієї відстані, яка їх розділяла.

 - Кепсько, але немає нічого неможливого. — Вийшов на вулицю, дивлячись в напрямку до переходу, а потім в протилежному. - Знадобиться менше десяти хвилин, вони встигнуть. — Кацу відійшов від дверей і пішов вздовж стіни торгівельного центру. До того часу з приміщення вийшов Чішия разом з Куіною та Ен. Хлопець повернувся назад і мовчки махнув рукою, даючи сигнал йти до визначеного місця.

 - Давайте, давайте, відстань невелика.

Куіна міцніше підтримала Ен, роблячи кроки і віддаляючись від стіни центру.

Кацу вийшов з-за стіни і помітив короля, зброя якого націлювалася на бік переходу і одного з гравців, який біг туди.

 - Та щоб тебе. — Хлопець присів, вхопивши камінь і кинувши його в іншому боці, привертаючи увагу пікового короля. - Так, так, давай сюди.

 - Що він, чорт забирай, зараз робить? Він мав бігти непоміченим. — Ен зажмурилась через біль в нозі, продовжуючи йти до укриття. 

 - Виходить за межі плану, як завжди. — Чішия допоміг Ен спуститися сходами.

 - Дякую. Той псих зараз влучить в нього. Треба якось привернути увагу короля. 

 - Тоді психом стане Кацу і вб’є нас за цю витівку. — Блондин піднявся на сходинку вище, нервово спостерігаючи за Кацу, який біг до можливого укриття з іншого боку, оминаючи кулі, які безперервно летіли в його бік та бік інших переляканих гравців.

 - Може мені вийти і якось привернути увагу короля? — Мовила Куіна. 

 - Як ти збираєшся це зробити? Ми будемо в небезпеці. 

 - Ми в будь-якому випадку будемо в небезпеці, якщо лишимося тут надовго. — Ен подивилась на Чішию і Куіну, між якими починалася суперечка. 

 - Я хочу йому допомогти і зробити так, аби він не помер від кулі того психованого.

 - Я теж хочу зберегти життя свого брата, мені не байдуже і я не егоїст…не егоїст.

Піковий король кинув гранату по центру дороги, яка розділяла перехід і вулицю, на яку мав зайти Кацу.

Вибух підняв хвилю пилюки, яка розлетілася в боки, закривши можливість щось побачити чи почути.

Пройшла година, а може дві чи більше, перш ніж Ен і Куіна прийшли до тями.

 - Ай.. — Ен припіднялась приклавши руку до скроні і дивлячись в бік, де востаннє бачила Куіну. - Куіно, ти в порядку? Чуєш мене?

 - Я..так, я в порядку. — Дівчина повільно сіла на землю, струшуючи пилюку з тіла. 

 - Твоє плече, схоже ти впала на щось гостре. Куіна подивилась на своє плече, де виднівся досить глибокий поріз. 

 - Нічого страшного, головне, що не померли під цими завалами. — Подивилась на Ен. - А ти здається вдарилася головою. — Вказала на скроню, з якої йшла кров. 

 - Це теж дрібниці, майже не болить. — Роздивилася по боках. - Де Чішия? 

 - Я тут. — Хлопець спускався сходами вниз. - На вулиці наче безпечно, дережабель короля змінив своє місцезнаходження.

 - Для чого ти виходив на вулицю? А якби він не полетів звідси і пристрелив тебе? — Куіна, трохи похитнувшись, стала на ноги. 

 - Хотів подивитися чи немає..загалом Кацу не видно, мабуть він встиг піти тією вулицею і з ним все нормально. 

 - Давайте підемо і пошукаємо його. — Ен повільно піднялася на ноги, притримуючись за стіну. 

 - В такому стані це поганий варіант. Нам треба вийти з цього переходу на той бік і йти далі. 

 - А що з ним буде? 

 - Прийде, як і обіцяв. 

 - А якщо..

 - Це нам не допоможе, Ен. — Трохи помовчав. - Ходімо далі. — Чішия вклав руки до кишень і пішов на світло, яке вело до виходу з переходу. 

 - Мені б його спокій. — Протягнула руку Ен. - Ходімо. Я вірю, що з Кацу все добре і він нас знайде, або це зробимо ми. До полудня ще є час, так?

Ен взяла подругу за руку. 

 - До полудня ще є час.

Обидві пішли за Чішиєю.

 Кацу прийшов до тями за кілька метрів від будівлі аптеки, одна зі стін якої була зруйнованою через ігри короля. Хлопець розплющив очі і майже одразу зажмурився через сонячне світло. 

 - Чорт..приземлення було не надто вдалим. — Повільно припіднявся, роздивляючись довкола. - І як я сюди взагалі потрапив? — Біль в плечі і спині змусила хлопця сціпити зуби і з залишками сил піднятися на ноги.

 - Ти все-таки живучий. Думав так здохнеш там на вулиці, а потім якось передумав і вирішив дотягнути тебе сюди.

 - Нірагі?

 - То пам’ять на місці. — Боєць виходив з майже зруйнованої будівлі. 

 - Ти мене сюди забрав?

 - Стало якось шкода залишати. Я вже казав, що ти погано на мене впливаєш. 

 - Ти сам піддаєшся такому впливу. А я думав, що ти так і лишився на пляжі.

 - Ай, та ні. Агуні до біса розніс ту будівлю і кожен розійшовся по своєму, а хтось так і лишився на пляжі, у ролі трупа звичайно.

 - Ти обрав перше. 

 - Тобі хотілося б бачити мій труп?

 - Про це якось не думав. 

 - Я от думав про те, що ти тоді сказав про відповідь всередині себе. 

 - І якого висновку дійшов? — Кацу зажмурився, розминаючи шию.

 - Що це повна маячня. 

 - Згоден, то повна маячня. Інколи проблема не в тобі. 

 - Бачу тебе добряче потріпало за час, поки ми не бачилися. 

 - Ніби тобі є до цього діло.

 - Абсолютно байдуже. Де поділися твої подруги і блондин? — Нірагі склав руки на грудях, з цікавістю дивлячись на Кацу.

 - Мені це теж цікаво. Через появу пікового короля ми розійшлися. 

 - Він ще той придурок, здається безсмертний. 

 - Ти вже з ним знайомий, як я розумію. 

 - Доводилося кілька разів зустрічатися. Не знаю, як завершити його гру, тому..

 - Тому спочатку логічним варіантом буде пройти ігри інших. 

 - Типу того, логіка це по тобі. 

 - Та годі, не опускай себе до рівня придурка зі зброєю в руках, який нічого не тямить. — Кацу зробив кілька кроків до роздоріжжя. 

Над однією з доріг виднівся дережабель бубнової королеви. 

 - Станція Шібуя? — Схилив голову на бік. Нірагі став збоку, дивлячись на ту саму дорогу. 

 - Схоже на те.

 - Йти менше години. З якого боку ти мене притягнув? 

 - З дороги навпроти. — Вказав рукою. - Не питай, нащо я тоді прийняв це рішення. 

 - Дякую, не буду. — Подивився в напрямку, на який вказував Сугуру. - Двічі в одне місце не прилетить, так? Думаю так. Звідти до станції Шібуя йти буде менше, можна скоротити дорогу. 

 - Нащо тобі туди вертатися?

 - Я маю перевірити, чи вони не залишилися в переході.

 - То ти хвилюєшся, як зворушливо. 

 - За тебе теж похвилюватися? — Подивився на бійця. 

 - Не змушуй мене жаліти про те, що я зробив вранці. 

 - Можеш йти зі мною, якщо хочеш. — Кацу посміхнувся і пішов в бік, де кілька годин назад тривала гра пікового короля, все ще розминаючи шию і плече.

 - Піду з тобою лише для того, аби пограти на нервах. — Пішов за Кацу, через хвилину наздогнавши і йдучи на одному рівні.

Повернення назад зайняло близько півгодини.

Кацу роздивлявся місцевість навколо торгівельного центру, а потім дорогу поруч з переходом. 

Частина дороги була вкрита людськими тілами, яким не вдалося добігти до укриття і зберегти своє життя від скаженого короля.

Брюнет повільно ходив між тілами, а його серце починало віддавати десь в горлі, боячись побачити знайомі риси в комусь з померлих.

 - Твого дорогоцінного Чішиї тут не видно. — Нірагі стояв над тілом молодого хлопця. 

 - Дякую, стало легше. — Обійшов тіло і наблизився до сходів, які вели в перехід. - Ти йдеш?

 - Не можу впустити можливості дістати тебе. — Обійшов мертвих гравців і пішов вниз сходами.

 - Хто кого ще дістане. — Усміхнувся, намагаючись відволіктися від думок, що тіла дівчат і Чішиї можуть лежати в цьому переході чи по інший його бік. Думки Кацу реальністю не стали, по той бік нікого не було. 

 - Сподіваюсь вони знайшли безпечне місце, хай це буде так і нехай там залишаються, я зможу їх знайти.

Нірагі зупинився в кількох метрах від Кацу. 

 - Твоєї компанії тут нема, що далі?

 - Далі піду цією ж дорогою, можливо вони десь неподалік. Так дійду до ігрової арени королеви.

 - І збираєшся реєструватися на гру?

 - Так, не буду ж просто стояти і любуватися дережаблем. 

 - Якщо відкинешся, то їх не знайдеш і вони про це не дізнаються. 

 - Тоді це зробиш ти. — Пішов вперед до ігрової арени. 

 - Авжеж, звичайно. Придумай щось краще.

♦️

Похід до ігрової арени бубнової королеви зайняв близько сорока хвилин. Дійшовши до входу, Кацу зупинився. 

 - Цікаво, чи була ця королева на пляжі, як Міра?

 - До чого тут психічка Міра? — Нірагі зацікавлено подивився на Кацу.

 - Вона гейм-майстер і королева, поки не знаю якої карти. 

 - Очманіти. Високо піднялася, а одразу так би й не сказав.

 - Життя сповнене сюрпризів. — Шунтаро зайшов до приміщення станції Шібуя, що стало початком реєстрації його особи в грі. 

 - Дороги назад нема. Ти знаєш, що ти придурок? — Нірагі так само зайшов до приміщення.

 - Тепер ти нічим не краще.

На столику лежали нашийники з таблицею «По одному на людину»

 - Королева на собаках помішана? — Сугуру підійшов до столу і взяв нашийник.

 - Тільки їй цього не кажи. — Кацу взяв нашийник і кілька секунд роздивлявся його, а потім надягнув і той замкнувся на шиї. - Ен мені не пробачить, якщо він вибухне.

 - То ти запав на любительку копатися в мізках? — Нашийник на шиї Нірагі закрився.

 - Запав?

 - А як по-іншому?

 - Не знаю, якими словами описати те, що відчуваю, але схоже Ен і без слів мене розуміє. — Кацу потис плечима. - Сподіваюсь вийде з цим розібратися і поговорити. І якого біса я тобі про це кажу?

 - Притисло поговорити про дівчинку, що навіть не помітив з ким говориш.

 - Я не вважаю тебе людиною, з якою нереально розмовляти про щось окрім зброї і вбивств. Не обмежуй себе, Нірагі.

«До початку гри залишилося п’ять хвилин»

Кацу пішов всередину станції, куди вказували стрілки, лишивши Нірагі позаду себе в нерозумінні і, моментами, здивуванні. 

На стінах висіли великі екрани, по центру стояв великий стіл, на якому лежали карти станцій і гілок метро, а довкола стояли гравці.

 - Що б все це означало? 

 - Нас кудись відвезуть?

 - А може..

 - Королева теж гратиме? 

Доносилося з усіх куточків ігрової арени. 

«Гра починається. Рівень складності: бубнова королева.»

 - А правила я проголошу сама. — Сходами до центру спускалась королева, з усмішкою оглядаючи гравців.

 - Не пам’ятаю такої на пляжі. — Нірагі став поруч з Кацу, вдивляючись в постать гейм-майстера. 

 - Не схоже, аби вона там була.

До столу підійшла молода дівчина, на вигляд років двадцяти восьми. Її очі були темними, так само як волосся. Шкіра досить світлою, а усмішка хитрою.

 - Я Асашіва, простіше–бубнова королева. — Поклала руки на стіл, усміхаючись і так само спостерігаючи за переляканими і напруженими гравцями. 

Спостерігаючи за поведінкою було зрозуміло, що королеві до вподоби паніка, страх і відчай, якими було просякнуте повітря довкола.

 - Правила прості. — Поклала руку на карти. - Скеруйте потяг так, аби він змінив колію і не влетів в станцію Шібуя. — Хитро посміхнулась і перевела погляд на екрани, на одному з яких показали сам потяг, а на іншому його маршрут і швидкість. - На все про все у вас буде дві години. У вашому розпорядженні карти, екрани і дані про потяг. Проте є одне «але».

 - Хто б сумнівався. — Кацу усміхнувся, склавши руки на грудях, не відводячи погляд від Асашіви. 

 - Тільки дві карти актуальні, всі інші–сміття. Так само і важелі, які скерують потяг.

 - Як ми визначимо де правильні карти? Їх тут стільки, що часу не вистачить.

Паніка гравців тільки сильніше забавляла королеву. 

 - Якщо відмовитеся грати, то я підірву ваше «намисто». Увімкніть свій мозок, скористайтеся інтелектом і спробуйте прокласти вірний маршрут, інакше буде «бум!» — Усміхнулася. 

«Час пішов» і королева відійшла від столу, повертаючись до екрану, на якому розпочався рух потягу, який викликав нову хвилю паніки у деяких гравців.

 - Можна про них забути. — Нірагі вказав в бік гравців, які смикали нашийник, а інші сідали під стінами, обійнявши свої коліна. 

Кацу помахав головою і відійшов від стіни, підходячи до столу з картами. 

 - Вони собі як хочуть, а мені потрібно звідси вийти. 

 - І які ідеї? Карт справді багато, а правильні тільки дві. — Перевів погляд на екран з даними про рух потягу. - А швидкість збільшує, як скажений. 

 - Нехай, до того, поки буде надто близько, щось вигадаю.

 - Тоді я спробую допомогти. 

 - Нірагі, це точно ти?

 - Йди до біса. — Взяв до рук карту, роздивляючись маршрути.

Огляд всіх карт зайняв двадцять хвилин, а швидкість потяга до того часу збільшилася в кілька разів. 

 - Ці лінії трохи дивні. — Кацу зосереджено дивився на карти.

 - Чому?

 - Дивись. — Вказав на край. - Вони ніби не повні, не закінчені.

 - Може ці карти якраз і є не актуальними?

 - Може. Таких поки дві. Давай роздивимося інші, може це якось допоможе.

 - Втрачати всеодно нічого. — Нірагі взяв інші карти і сів на підлогу.

«До кінця гри залишилася година»

 - Ці карти лайно, я нічого не розумію! — Жінка, років сорока, кинула кілька карт на підлогу. - Йди до чорта зі своїми правилами і тупою грою. — Підійшла до Асашіви.

Молода королева усміхнулася і повернулась до жінки. 

 - Не подобається гра? — Обличчя ніби виражало співчуття.

 - Не подобається. Відпусти мене. 

 - Звичайно, звичайно. Як я можу тебе тут тримати? — Кінчиками пальців поправила локон жінки і усміхнулася. 

 - Що за дурня? — Нірагі з нерозумінням перевів погляд на Асашіву, так само як і Кацу.

 - Для діток в сорок. — Потер перенісся і перевів погляд на карти.

Асашіва дала жінці дозвіл йти до виходу з арени, чому та сильно зраділа і, не думаючи про наслідки, кинулась до дверей. За кілька метрів до виходу королева натиснула на кнопку свого браслету і в той самий момент нашийник на шиї жінки вибухнув, а її кров зафарбувала стіни зали. Королева усміхнулася і подивилась на інших.

 - Чому засумували? Гра для вас ще не закінчена. Поки що. — Слова королеви додали тільки більше причин для паніки іншим гравцям.

 - Нірагі, дивись. — Кацу смикнув бійця за руку. 

 - Що там?

 - Всі карти актуальні. 

 - Тобто?

 - Лінії обірвані. — Поклав карту на землю, а потім поруч з нею склав ще одну, краї якої з’єдналися і лінії продовжилися. - Розумієш, до чого я веду?

 - Чекай, чекай. — Подивився на дві карти разом і потім взяв іншу, дивлячись на її краї. - Тут сходиться. — Поклав карту вниз, де лінії з’єдналися. - Ці карти клятий пазл. 

Відповідь Нірагі викликала в Кацу посмішку. 

 - В яблучко. Треба зібрати їх разом і тоді ми отримаємо справжню карту. 

 - А після лишиться визначити, котрий з важелів змінить колію і ми переможемо. — Нірагі посміхнувся і з ще більшим азартом почав роздивлятися карти.

 - Я знав, що ти не дурень. — Кацу посміхнувся, повертаючи погляд до карт.

Двадцять хвилин спільних зусиль і цілу карту зі шматків інших було зібрано.

 - Так. Це є. — Нірагі перевів погляд на екран з даними про потяг. - Треба поквапитися, у нас півгодини.

 - Ця лінія вірна. — Кацу встав з підлоги, підходячи до важелів. 

 - Точно! Я забула сказати. — Асашіва зайшлась сміхом. - Кожне перемикання не правильного важеля — мінус десять хвилин від загального часу до кінця гри. 

 - Добре, що хоч зараз сказала. — Нірагі підійшов до Кацу і почав уважно роздивлятися важелі. 

 - Півгодини, отже маємо право на дві помилки, а там лишиться тільки одна спроба. 

 - Хочеш ризикнути?

 - Інших ідей немає. Щось запропонуєш?

 - Важелів п’ять. — Перевів погляд на карту. - А ліній? — Відійшов від важелів, знову зосередившись на карті. - Теж п’ять. — Нірагі склав руки на грудях. - Зв’язок є?

 - Має бути. Наша лінія сірого кольору, так? 

 - Так, але тільки половина. Далі на середині переходить в синю, а після, на краю, в жовту.

 - Отже ймовірними є три важелі. 

 - У нас тридцять хвилин. 

 - Можемо спробувати два важелі, але якщо наша теорія не вірна, то на ще одну помилку шансу нема.

Асашіва з цікавістю слухала Нірагі і Кацу. 

 - Нірагі, спробуй сірий важель.

 - Впевнений?

 - У нас є ще трохи часу. 

 - Не пробачу тобі, якщо потяг рознесе це приміщення і я тут помру. — Усміхнувся і підійшов до сірого важеля. Натиск на нього був помилкою.

«До кінця гри залишилося двадцять хвилин»

 - Не вгадали. — Королева посміхнулась. 

 - Синій або жовтий. — Кацу відійшов від карт, стаючи біля важелів. 

 - Ще раз облажатися не можна. 

 - Не можна, чекай. — Кацу пробігся поглядом по важелях. - Сірий обманка. У нас залишається синій, жовтий, червоний і зелений. 

 - Червоний і зелений потрапляють під виключення?

 - Лишається синій і жовтий, але це надто просто для гри з королевою, тому поки що не будемо виключати зелений і червоний. — Кацу схилив голову на бік

«До кінця гри залишилося п’ятнадцять хвилин»

 - Покваптеся, я не хочу тут померти. — Молодий хлопець почав розмахувати руками, з криком звертаючись до Нірагі і Кацу. 

 - Стули пельку. Якщо такий розумний, то йди і закінчи гру.

 - А ти голову увімкни, а не мені погрожуй.

 - Я тебе зараз закрию. — Рука Нірагі потягнулась до поясу.

 - Нірагі, не відволікайся на нього. Краще допоможи. — Кацу повернувся до юнака, який був одягнений в зелену футболку, на рукавах якої змішані синьо-жовті кольори в кінці перетікали в зелений. - Почекай но. — Обернувся назад до важелів. - Асашіва, ти випадково не була художницею в нашому світі?

Але королева не відповіла.

 - Художницею? — Нірагі, забувши про сутечку з юнаком, підійшов до Кацу і подивився на важелі. - Червоний виключаємо, а ймовірними у нас лишаються жовтий і синій.

 - Для гри з королевою це надто простий варіант.

 - Тому відповіддю буде..

Хлопці посміхнулися і Кацу потягнув зелений важіль. 

Тиша, а потім на екрані увімкнулась картина приміщення станції Шібуя, до якої мчав потяг. 

 - Ви не вгадали. Ми помремо тут і зараз. — Одна з гравців закрила обличчя руками і опустила голову. 

За кілька метрів від станції потяг з’їхав на іншу колію, проїхавши повз будівлю.

«Гру завершено. Для бубнової королеви гра підійшла до свого закінчення»

Кацу видихнув з полегшенням, а Нірагі усміхнувся і обперся на стіну.

 - Було цікаво спостерігати за тим, як ви вирішуєте мою загадку. — Асашіва, усміхаючись, підійшла до хлопців. - І так, я була художницею.

 - В тебе не було шансу на повернення після ігор чи може його взагалі немає?

 - Шанс є завжди, але тобі вирішувати, як ним скористатися і якого висновку дійти. 

 - Тобі не страшно зараз померти?

 - Страшно? — Посміхнулась. - Я не боюсь померти, бо мені не буде за чим жалкувати. Я зробила майже все, чого мені хотілося, жила так, як мені того хотілося, і спробувала себе багато в чому. Моє життя було прекрасним і я б ніколи не змінювала своїх рішень. 

 - Дякую за відповідь, Асашіва. 

Королева з посмішкою схилила голову в знак поваги, після чого пішла вверх сходами, якими спустилася вниз на початок гри, а коли вона зникла з поля зору гравців — почувся звук вибуху нашийника. 

 - Для королеви гра тепер реально закінчилася. — Нірагі відійшов від стіни, скинувши нашийник. - Йдеш?

 - Йду. — Скинув нашийник, лишивши його на столі. 

Після виходу з приміщення дережабель бубнової королеви вибухнув, з важкими звуками падаючи на землю.