7

7

🃏

 - На вигляд безпечно.

 - Надовго затримуватися не будемо. — Брюнет вийшов з авто, дивлячись на закинуте приміщення торгівельного центру. - Як тільки Ен стане краще, то одразу поїдемо на наступні ігри. 

 - Тільки не забувай, що на одних командних далеко не зайдеш, і не всі мешканці будуть такими, як Кюма. 

 - Я пам’ятаю, Чішия.

Кацу відчинив задні двері авто і взяв Ен на руки.

На другому поверсі було кілька матраців, по інший бік в магазинах можна було знайти їжу швидкого приготування, ліхтарики, батарейки та інше необхідне, аби протриматися і відновити сили.

Кацу поклав Ен на один з матраців, підклавши під голову подушки.

 - Так зручно чи потрібно ще щось?

 - Так просто ідеально. — Ен взяла Кацу за руку, уважно дивлячись на нього. - Ти все зробив правильно, ніхто не постраждав і гра позаду.

 - Ніхто не постраждав? — Опустив погляд на руки. - Ти постраждала, зараз тобі погано і я не знаю, чим можу допомогти. 

 - Ти допоміг тим, що знайшов рішення і з гри ми вийшли так само, як і зайшли в неї. Так, зараз трохи менше сил, але це не катастрофа, та й до всього, могло бути гірше.

Кацу знову подивився на Ен.

 - Гірше не треба. Чішия огляне тебе і потім будеш відпочивати стільки, скільки тобі буде потрібно.

 - Дякую. Потім поїдемо на ігри і повернемося назад. — Посміхнулась і постаралася стиснути руку Кацу сильніше. 

 - Так, ми повернемося назад. — Присів поруч. - Тебе щось непокоїть? — Накрив холодну руку Ен своєю. 

 - Є одне питання, але зараз для нього не час і не місце. — Спостерігала за діями Кацу, збираючись щось сказати.

 - Мені не сильно хочеться вас відволікати, але треба оглянути Ен і потім піти за їжею, скоро стемніє.

 - Добре, але ми про це ще обов’язково поговоримо, так Ен?

На що дівчина тільки кивнула. Кацу піднявся і повернувся до Чішиї.

 - Я піду знайду нам поїсти.

 - Тоді я з тобою піду, щоб не сидіти даремно. — Куіна підійшла ближче.

 - Я піду з Кацу, а ти краще лишайся з Ен. Огляд не займе надто багато часу, звичайно якщо ти відпустиш руку Ен і дозволиш підійти. — Чішия усміхнувся, спостерігаючи за братом і дівчиною.

 - Так, точно, не будемо тягнути час. — Повернувся до Ен і трохи неохоче відпустив її руку. - Чішия звичайно вміє дратувати, але спеціаліст він хороший. 

 - Невже ти це сказав? 

 - Забудь кожне слово.

Розмова Шунтаро викликала посмішку в Куіни та Ен.

Через деякий час Чішия відійшов від Ен і подивився на Кацу й Куіну.

 - Зробимо тугу перев’язку, полежиш сьогодні-завтра, відпочинеш, а потім стане краще. 

 - Отже нічого серйозного? Ти впевнений?

 - Від забою ребер і пошкодження ноги смерть точно не прийде. Я впевнений. 

 - Дякую, Чішия. Я казала, що нічого серйозного не сталося і тобі нема за що себе картати. — Перевела погляд на Кацу і поправила свою розірвану сорочку. 

 - Він перестане це робити, коли ти знову будеш бігати і…

 - Так, так, мені буде спокійніше коли ти будеш в порядку. А тепер ходімо шукати їжу і знайдемо для Ен одяг, бо в цьому не зручно. — Хлопець трохи помовчав, а після пішов до виходу з тимчасового укриття.

 - Він не зміниться. — Чішия потис плечима і пішов за Кацу, лишивши дівчат на самоті. - Ти сам не свій. Десь висиш в своїх думках і нічого не помічаєш.

 - Що ти хочеш цим сказати? — Кацу зайшов до магазину. Скло розбитих вітрин тріскотіло під ногами, змусивши Чішию зупинитися.

 - Хочу сказати, що ти не схожий на себе. — Повільно зайшов всередину, намагаючись оминати уламки. 

 - І ці зміни тобі не подобаються, я в курсі. — Ходив між полиць, дивлячись на термін придатності на упаковках. - Хоча який в цьому сенс? Я навіть не знаю, який сьогодні день та число. — Поклав до корзини кілька пачок локшини швидкого приготування.

 - Егоїзм почав зникати, так само як байдужість до всіх і всього, навіть до самого себе, натомість з’явилося відчуття провини і бажання захистити те, що виявилося цінним для тебе. Незмінною лишилась готовність вбити за того, хто для тебе щось означає.

Кацу підняв погляд на Чішию, слухаючи його слова.

 - Може я ніколи не був егоїстом і мені ніколи не було байдуже, а ти просто робив вигляд, що не помічаєш того, як я хотів проводити з тобою більше часу, як хотів розповідати про свої захоплення і про фільми, від яких я був у захваті? — Поклав руку на полицю, дивлячись на Чішию, який стояв по інший бік. - Ти не помічав, але я до останнього хотів бути ближче до тебе, мати з тобою щось спільне, хотів почути твоє схвалення і побачити підтримку у твоєму погляді чи почути її в твоїх словах. Я увесь час старався тебе зрозуміти і знаєш, в мене ні чорта не вийшло. Я досі не розумію, чому ти закривав двері перед моїм обличчям і сидів у своїй кімнаті, нічого не пояснивши. Я досі не розумію, що я зробив не так, що ти почав мене ненавидіти і так сильно від мене віддалився. І я досі не розумію, чому ти ставився, і досі ставишся, до мене так, ніби я нічого й ніколи не відчував. Я збирався вступати до клятого медичного, тільки б мати з тобою щось спільне і бачити тебе частіше, але на біса воно мені треба? — Поклав до корзини набір паличок і серветки. - Може егоїстом увесь цей час був ти, Чішиє? Та й з чого ти взяв, що знаєш мене справжнього? — Хлопець пішов вперед, залишивши Чішию позаду. 

 - Я віддалився від тебе, бо не хотів аби..

 - Аби що? — Кацу зупинився, з крихтою надії слухаючи брата. 

 - Забудь. Я візьму батарейки для ліхтариків і зустрінемося біля каси. — Чішия розвернувся, йдучи в інший бік магазину, а Кацу слабо усміхнувся і помахав головою, йдучи за іншими потрібними речами.

Десять хвилин потому Чішия повернувся до каси, де вже стояв Кацу, складаючи продукти до пакетів. 

 - Я взяв бинти для Ен, а ще знеболююче. — Поклав упаковки до пакету, після чого взяв з корзини інші продукти, збираючись класти їх до пакету в руках Кацу. 

 - Я сам впораюсь. — Забрав пачки з рук Чішиї і поклав до пакету.

 - Кацу, не поводь себе, як дитина.

Хлопець усміхнувся і підняв погляд на брата. 

 - То зачини двері прямо перед моїм обличчям і не дивись на таку дитину. Пояснення не обов’язкові. — Забравши пакети і обійшовши Чішию, Кацу пішов до виходу з магазину.

Повернувшись до дівчат, брюнет дістав нову сорочку для Ен і підійшов ближче.

 - Не впевнений, що вона саме твого розміру, але кращих варіантів там не було. 

 - Ця точно буде краще, ніж ось це, дякую. — Ледь помітно посміхнулась і взяла сорочку з рук Кацу. 

 - А де Чішия? — Куіна відвела погляд від дверей і зупинилася на Кацу. 

 - Десь позаду плететься. — Помовчав і на кілька секунд прикривши очі. — Я приготую поїсти, а потім спати розійдемося. Гра забрала багато сил. — Підійшов до пакетів, викладаючи на зламану полицю майбутню вечерю.

Дівчата з нерозумінням дивилися на Кацу, але нічого питати не стали. 

До сховку повернувся Чішия і подивився на Куіну. 

 - Є бинти і знеболююче. Допоможи Ен з перев’язкою, будь ласка, гадаю так їй буде комфортніше. 

 - Зараз все зроблю. Може тим часом допоможеш Кацу з вечерею?

 - Думаю він сам чудово впорається.

Слова Чішиї викликали в Кацу нервову посмішку.

 - Та що з вами знову не так?

 - Куіно, допоможи мені піднятися, будь ласка. — Ен подивилась на подругу, кивнувши їй і даючи зрозуміти, що зараз не варто розпочинати допит. Дівчина не стала сперечатися і підійшла до Ен, взявши бинти і таблетки ближче. 

Зробивши перев’язку Куіна допомогла одягнути сорочку і застібнути ґудзики, а потім сісти більш зручніше.

До того часу Кацу закінчив з локшиною і залишив три тарілки на полиці. 

 - Їжте, поки ще гаряче і схоже на щось їстівне. — Взяв серветки і порцію для Ен, сівши поруч з нею на матраці. - Бійцям треба поновити сили. — Протягнув дівчині палички. 

 - Вірно, бійцям, а тут у нас такий тільки ти. — Посміхнулась і взяла палички. - Дякую. 

 - Спочатку переконаюсь, що ти не голодна, а потім сам поїм. 

 - Тоді переконуватися, що ти поїв, прийде моя черга. 

 - Не буду заперечувати, смачного. 

 - Дякую. — Дівчина спробувала взяти тарілку, що виявилося не надто простим завданням. 

 - Я допоможу, бо так апетит зникне. — Взяв тарілку, тримаючи ближче до Ен.

 - Виникло тільки більше проблем, пробач.

 - Проблема тільки в тому, що ти досі голодна. Так зручно?

 - Так, дякую, і дякую за все, що для мене робиш.

 - Я обіцяв більше не залишати тебе. — Іншою рукою розстелив серветку, тримаючи тарілку на зручному для Ен рівні. 

Чішия сів в іншому краю приміщення, зрідка дивлячись на Кацу та Ен. Взявши дві порції Куіна сіла поруч. 

 - Потім будеш грати в голодування. — Поклала тарілку поруч з Чішиєю і подивилась в тому ж напрямку, що і він. - Що там між вам сталося? Після гри, здається, все налагодилося, а потім Кацу повернувся злісним, і ти не надто від радості світився. — Перевела погляд на Чішию. - Може спробуєш хоч раз поговорити про те, що між тобою і твоїм братом?

 - Я завжди думав, що роблю для нього краще, та зараз виявилося, що через мене він став таким замкнутим, розгубленим і ображеним. Саме мої дії змусили Кацу почувати себе непотрібним, скрізь зайвим і винним в тому, чого він не робив. — Чішия опустив погляд на тарілку з їжею, а Куіна уважно слухала його слова.

 - Що призвело до таких наслідків?

 - Я відвернувся від нього..

» - Чішиє, сьогодні подивимося той фільм, як завжди? — Радісний Кацу зазирнув до кімнати Чішиї, очікуючи на його відповідь. 

 - Мені ніколи, подивись сьогодні сам. — Не відриваючи очей від книги швидко проговорив блондин.

 - Ей, вихідні попереду, свої завдання з універу можеш завтра зробити, давай хоч годину на фільм виділи. 

 - Кацу, відчепись, я не хочу дивитися той фільм. 

 - А інший? — Голос ставав сумнішим. 

 - Інший теж ні, зачини двері, коли виходитимеш.» 

Чішия склав руки на грудях, знову дивлячись на Кацу і Ен.

 - Я просто..боявся, що батько знову його покарає, як тоді за розбиту вазу, а Кацу не дивлячись на це продовжить любити мене і ще сильніше хотітиме проводити час разом, таким чином наражаючи себе на небезпеку. 

 - А йому про свої страхи ти говорив?

 - Не говорив. 

 - Може було варто спробувати? Я не знаю, як це — мати брата чи сестру, але думаю, що порозумітися з цією рідною людиною правда важливо, тим більше коли ви обоє себе в чомусь звинувачуєте не знаючи правди.

 - Просто взяти і поговорити з Кацу?

 - Так, просто візьми і поговори, поки ще не пізно, щоб потім не довелося жалкувати. Якщо бути уважним, то майже одразу видно, що за вашими підколами і доріканнями один одному є переживання і турбота, а ще я впевнена, що Кацу любить тебе так само, як раніше, тільки тепер не хоче цього показувати і переконує всіх інших, та себе в першу чергу, в тому, що йому на тебе байдуже.

Чішия мовчки слухав подругу, не відводячи погляду від брата, який сидів поруч з Ен і посміхався від її слів. 

 - Одна розмова іноді багато чого вирішує, тільки я не впевнений, що готовий до неї і не впевнений, що Кацу захоче мене чути після того, як я з ним вчиняв. 

 - Тобі треба хоч спробувати, а не просто прикінчити Капелюшника і намагатися відсторонити Кацу від загрози думаючи, що він про все здогадається сам. — Дівчина встала з місця. - Я не маю права на тебе тиснути, але як подруга мусила сказати те, що думаю, бо ви обидва мої друзі і дивитися на те, як ви доводите один одного просто нестерпно, правда вперті придурки. Поїж і ходи до нас, бо сидячи в кутку проблем не вирішити і стосунки з братом не покращити. Кожен вихід з укриття і реєстрація на гру може бути останнім, що вдасться зробити, Чішиє, встигни сказати те, що підказує твій розум і серце.

 - Сказати те, що підказує серце..так, я тебе почув, скоро підійду.

Куіна кивнула і пішла в бік Кацу і Ен.

 - Найближчі до нас ігрові арени — піки і бубни. — Хлопець відклав тарілку Ен на підлогу і встав з матрацу. 

 - Так, це твої спеціалізації. Я можу сходити на гру бубни.

 - Поки що забудь про ігри, ти маєш одужати. 

 - Кацу має рацію, днів до закінчення візи ще достатньо, а ми поки пограємо, аби наблизитися до фіналу. 

 - Що б я без вас робила? — Ен посміхнулась, ще трохи припіднявшись. 

 - Обережно тільки, а то твій карантин доведеться подовжити. — Кацу присів неподалік, поправляючи подушку. 

 - Я давно не бачив тебе таким турботливим. — Чішия став неподалік від Куіни.

 - Ти багато чого пропустив. — Брюнет говорив спокійно, не дивлячись в бік брата. 

Фрази хлопців викликали невелике відчуття напруги.

 - Отже, вам треба все наздогнати, після закінчення цих божевільних ігор обов’язково проведіть час разом. 

 - Краще проведу час якось більш цікаво і корисно.

Ен взяла Кацу за руку, погладжуючи великим пальцем його холодну шкіру руки. Хлопець опустив погляд на руки, мовчки дивлячись ще кілька секунд, розуміючи, що не час погіршувати і без того зіпсовані стосунки з братом. 

 - Вже час спати, завтра поговоримо і вирішимо, куди підемо далі. Не забудь про таблетку, Ен.

 - Дякую, я пам’ятаю, а ти спробуй поспати і ні про що не думати принаймні кілька годин.

 - Спробувати можна. — Посміхнувся, обережно відпустивши руку дівчини. 

 - Що це за звуки? Хіба літаки зараз можуть тут бути? — Куіна швидко піднялась з місця, йдучи до вікна.

На вулиці стало досить шумно і світло.

 - Сюрприз від гейм-майстерів? — Чішия і Кацу пішли слідом за Куіною.

Над приміщення торгівельного центру стало світліше, а через хвилю видно дережабель пікового короля.

 - Чекайте..хіба в нього не має бути спеціально відведеної території для гри?

 - З того, що ми знаємо, мала б бути. 

 - Або ж…

Звуки пострілів, а потім переляканого галасу в мить оживила покинуте Токіо.

 - Ігрова арена короля пік..

 - Це ціле місто, окрім територій інших королів і королев.

Чішия і Кацу проговорили один за одним, взявши Куіну за руки і відходячи від вікон.

 - Нам не можна тут залишатися. — Ен спробувала встати, але зробити це самотужки було проблемою.

Кацу підійшов до дівчини і допоміг стати на ноги, надалі притримуючи і даючи можливість обпертися на своє плече.

 - Йти вище немає сенсу, бо заженемо себе в пастку і втратимо шанс вибратися.

 - Тоді нам залишається вийти на вулицю.