6

6

🃏♣️

 - Ненавиджу командні ігри, куди краще, коли шлях до перемоги тільки в твоїх руках. — Чішия зайшов на ігрову арену, оглядаючись.

 - Бо маєш проблеми з довірою. Впевнений, що навіть мені не довіряєш. — Кацу обійшов Чішию і зупинився, дивлячись на стовп по центру арени, а Чішия усміхнувся на його слова, знову вклавши руки до кишень.

 - Тепер гравці проти гравців? — Куіна роздивлялась величезні стіни з вантажних контейнерів. 

 - Точніше проти мешканців. — Почувся чоловічий голос в одному з проходів, який змусив всіх повернутися на звук. 

 - Стає цікавіше. — Блондин зробив кілька кроків вперед, зрівнявшись з Кацу і дівчатами.

До стовпа по центру вийшли п’ятеро гравців.

 - Вітаю в грі, гравці. Я Кюма, король треф, а це моя команда. — Чоловік повернувся трохи вбік, вказуючи на ще трьох чоловіків і жінку. - Юта, Шинтаро, Казуторі і Сін.

 - Отже гратимемо з самими королями і королевами. — Куіна подивилась на браслет, який міцно закрився на її зап’ясті, а потім придивилась на руки гравців команди короля.

 - У цій грі ми всі рівні, безсумнівно. — Кюма, помітивши збентежений погляд Куіни, тепло усміхнувся. - Ваші імена?

 - Чішия, Кацу, Куіна, Ен і Сушіва. 

Кожен кивнув, поки Чішия називав імена.

 - Перш ніж почати гру, я хочу спитати.

 - Проте не можу обіцяти, що ти отримаєш всі відповіді. — Король глянув на Кацу.

 - Принаймні я спробую. — Кацу сказав тихіше. - Коли ми пройдемо ігри фігурних карт, буде можливість повернутися в наш світ?

 - Ваш світ? Що саме ти маєш в уявленні, коли кажеш «наш світ?» — Король усміхнувся. - Ваш світ ніщо інше, як місце сповнене страху, хвилювань, ярликів, обмежень і заборон. За інший вигляд, іншу думку і мислення тебе готові вбити, зацькувати і зруйнувати життя. Чим той світ кращий за цей? — Слова Кюми викликали посмішку на обличчі Юти. 

 - Тут ти можеш не приховувати того, що всередині тебе. Тут ти вільний. Влаштовуєш ігри, раз за разом змагаєшся за життя і тоді розумієш його справжню ціну. — Мовила жінка з команди короля. 

 - Проте, повернешся ти в ваш світ чи ні, дізнаєшся по закінченню ігор. — Кюма з цікавістю дивився на Кацу.

 - Ви теж були гравцями, як і ми, вірно? — Питання Ен викликало посмішку в команди суперників.

 - Були. Були друзями, сім’єю, командою, ми досі команда і так буде до нашої останньої гри. Тепер перейдемо до правил?

 - Давай, годі вже розпочинати драму. — Сушіва склав руки на грудях.

Кюма з ще більшою цікавістю спостерігав за командою.

 - Перш ніж почнемо дещо скажу. Зібрати людей в одному місці і вважати, що ви вже команда–не достатньо. Щоб бути командою, треба чути один одного і діяти за згодою, бути рівними, а не розділяти командну на лідера і підлеглих. Не менш важливо розуміти один одного і налагодити стосунки з кожним в команді. — Король повернувся до своїх гравців. - Думаю ти розумієш, про що я кажу, Кацу. — Підняв руки вгору і посміхнувся, а слова короля ніби витягнули хлопця з роздумів і повернули на ігрову арену.

 - Здогадуюсь. — Подивився на Сушіву позаду себе, а після на Чішию.

 - Коротко поясню суть гри. — Король знову повернувся до суперників. - Браслети на ваших руках показуватимуть кількість очок, які грають важливу роль на цій арені. Суть гри–мати більше очок, ніж команда суперників. 

Кацу дивився на браслет на своїй руці, а потім підняв погляд на Кюму.

 - Як нам їх здобути?

 - Просто. Є три варіанти. — Шинтаро продовжив. - Перший. Знайти предмети, які додадуть вашій команді дві або три тисячі очок. 

 - Другий. Змагання. — Юта підійшла до Куіни і взяла за руку, від чого дівчина здригнулася. 

Від доторку Юти браслети засвітилися, перераховуючи очки. 

 - Якщо під час змагання у вас очок менше, ніж в учасника команди суперників–ви програєте і будете неактивним учасником до наступного рівня. 

 - Якщо змагатися з неактивним учасником, то станеш таким самим, до того ж браслет трошки вдарить током. — З усмішкою сказав Казуторі. 

 - Боюсь уявити твоє «трошки» — Куіна відвела погляд від Казуторі і відпустила руку Юти. 

 - Третій спосіб отримання очок–база іншої команди. — Кюма вказав на стовп по центру. - Торкнувшись його ви отримаєте десять тисяч очок, а учасник команди, якщо це його база, матиме безкінечну кількість очок і його дотик може вбити суперника. — Зупинився, дивлячись на гравців. - Сподіваюсь все зрозуміло.

 - Граємо серйозно. — Сушіва усміхнувся.

 - Розподіліть очки між собою, подумайте хто захищатиме базу, а тоді почнемо гру. — Кюма махнув рукою і разом зі своїми гравцями пішов до бази по іншому боці лабіринту.

 - Правила ми почули, суть гри зрозуміли, тепер вирішуй, хто лишиться захищати стовп. — Чішия зовсім байдуже звернувся до Кацу і пішов трохи вперед. 

 - Вирішувати маємо командою, а не лише один я. 

 - Хіба ти в нас не лідер?

 - До чого ти взагалі хилиш?

 - Агов, тихо, обоє. Що з вами таке? — Куіна стала між хлопцями. - Ми так всі помремо, якщо не заспокоїтеся. 

 - Так, ти права. — Помовчав. - Є ідеї, як розділити очки і хто лишиться тут? 

 - Лишімо тут блондинчика. — Сушіва підійшов до інших. - Нам треба бігати і досить швидко, а в нього з цим проблеми, ну погодься.

Чішия тільки усміхнувся на слова шатена. 

 - Ен, Куіна, що скажете?

 - Якщо Чішия не проти і погодиться тут лишитися, то нехай так. 

 - Або лишимо тут Сушіву. — Куіна перевела погляд на хлопця. 

 - Я б не довіряв йому базу. — Чішия підійшов до центру. - Розділяйте очки і йдіть, я тут лишусь.

 - Добре, вирішили.

Кацу обговорив тему очок з іншими і, вирішивши це питання, очікували на початок гри.

«Реєстрацію завершено. Гра король треф розпочинається і триватиме дві години. Кількість очок у обох команд рівна–дві тисячі п’ятсот очок»

 - Чому Ен вирішила йти разом з Сушівою? — Говорила стурбована Куіна, йдучи поруч з Кацу. 

 - Не знаю, але для перемоги треба дослухатися один до одного. 

 - Сподіваюсь це не буде помилкою.

 - Я теж, дуже сильно. — Хлопець підійшов до першого контейнера, відчинивши його зайшов всередину. - Тут немає, ходімо далі.

 - Тут цих контейнерів надто багато, якщо пощастить, то знайдемо хоч половину. 

 - Якщо пощастить, то підемо до їхньої бази.

З-за повороту вийшов Сін. Побачивши Кацу і Куіну зробив крок назад.

 - Або будемо змагатися з ними. — Хлопець протягнув руку Куіні і, не вагаючись ні секунди, обоє побігли до Сіна.

Чоловік не чекав, поки дійде до змагання, і побіг проходом.

 - Значить у нього мало очок. — Відпустив руку Куіни, після чого обоє побігли вперед, в пошуках предмету.

Іншим боком між контейнерів йшов Сушіва і Ен.

 - Якщо ти думала, що погодившись йти з тобою я все забув, то ти помилилася.

 - Говориш так, ніби мені є до цього діло. — Ен відчинила двері контейнеру і зайшла всередину. Побачивши біля стіни предмет вона посміхнулась і підбігла ближче, натиснувши кнопку.

«Перерахунок очок..команда гравців попереду на дві тисячі очок»

 - Так! — Дівчина задоволено посміхнулась і вийшла до Сушіви. 

 - Не сильно радій. Навіть якщо виграємо цю гру, то ти в безпеці не будеш, і твій друг тебе не врятує.

 - Заспокойся і йди далі. Твоя Сайко сама винна в такому фіналі, він давно на неї чекав. Бути бійцем ще не означає вбивати всіх підряд і усміхатися, ніби ти маєш право вирішувати кому жити, а кому ні. — Ен пішла вперед, на що той хмикнув і пішов за дівчиною.

За кілька хвилин до закінчення першого раунду гравці знайшли ще один предмет, який приніс їм дві тисячі очок.

По оголошенні кінця раунду пари повернулися до своєї бази.

 - Непогано. Початок досить вдалий. — Чішия обперся на стовп, дивлячись на свою команду. 

 - Але втрачати пильність не варто, це гра з королем. Він може здаватися добрим і дружелюбним, але він король і це гра, на кону якої наші і їхні життя теж. — Затих, перевівши погляд на Ен. - Не змінюємо тактику?

 - Ні, а потрібно?

 - Якщо все в порядку, то продовжуємо так само. Нам пора. — Кацу пішов до проходу.

Ен провела його поглядом і пішла в протилежному напрямку.

Другий раунд приніс команді короля три тисячі очок.

На початку третього раунду Кюма вирішив змінювати тактику і разом з хлопцями пішов на пошуки предметів, лишивши Юту стерегти базу. 

«До завершення гри лишилася година. 

Команда короля лідирує на півтори тисячі очок»

 - Не сильно відстаємо, але не будемо збільшувати розрив. Ризикнемо? — Сушіва хитро усміхнувся.

 - Що пропонуєш? Піти на їхню базу?

 - Так, чого б і ні? Чи ти боїшся, Куіно?

 - Помовч, а.

 - Якщо все вдасться, то матимемо десять тисяч, що значно збільшить наші шанси на перемогу, проте якщо не вдасться, то когось втратимо, а я не хочу вами ризикувати.

 - А треба, бо так здохнемо всі разом.

 - У нас ще є година, не будемо сперечатися. Хто за те, щоб цей раунд продовжити шукати предмети і якщо випаде можливість–змагатися з суперниками, об’єднавши наші очки?

Дослухавши Ен, Куіна підняла руку. 

 - Я не голосуватиму, бо життям біля їхнього стовпа ризикувати будете ви. — Промовив Чішия, склавши руки на грудях. 

 - Сушіва?

 - Я за те, аби йти до їхнього стовпа. 

 - Ен?

 - Я за свій варіант, ти вирішуєш, Кацу. 

 - Добре, граємо так само, як до цього. Якщо вдасться зрівняти очки, тоді ризикнемо і підемо до бази. — Встав з землі і подивився на Чішию. - А ти будь обережним на випадок, якщо вони прийдуть сюди. 

 - Я зможу собі допомогти.

 - Та плювати на тебе, не втрать очки команди, блондинчик. — Сушіва пішов до проходу. 

 - Ти мені теж подобаєшся. — Саркастично мовив Чішия. - Все, йдіть вже.

Ен пішла за Сушівою, а Куіна з Кацу в інший бік.

 П’ятнадцять хвилин потому з проходів до центру бази виходили Сін і Казуторі.

 - Ви серйозно? — Чішия усміхнувся. - Не хотілось забирати чиєсь життя, але доведеться.

Хлопці підходили ближче.

 - Думав тут дівчинку лишать, або того навіженого. — Усміхаючись проговорив Сін. 

 - А лишили розумника. — Продовжив Казуторі. 

 - Може зміните маршрут?

 - Ми з дороги не збилися, нам якраз сюди.

Обоє засміялися і побігли до стовпа. 

Чішия поклав руку на стовп, від чого його браслет перерахував очки, зупинившись на безкінечності. Іншу руку витягнув наперед себе. 

 - Я цього правда не хотів, але або ви, або ми. — Кілька секунд, і рука Чішиї вперлась в чиїсь груди. 

 - Чорт..— Сін похитнувся, опустивши погляд на руку Шунтаро.

 - Сін, чорт забирай. — Казуторі забрав свою руку від стовпа і відійшов назад.

 - Мій час в грі підійшов до кінця? — Усміхнувся. - Яка іронія. Саме моєю ідеєю було йти до бази.

«Перерахування очок…команда короля лідирує на десять тисяч п’ятсот очок, проте для одного гравця команди короля гру завершено»

 - Тільки спробуйте програти, я надеру ваші задниці на тому світі.

Над ареною з’явився лазерний промінь, який пройшов крізь тіло Сіна. Казуторі злісно подивився на Чішию, після чого присів поруч з тілом друга. 

 - Ми виграємо цю гру, друже. 

Через кілька хвилин Казуторі, забравши тіло Сіна, зник з поля зору Чішиї, а ще за хвилину до бази повернулися Кацу, Ен, Куіна і Сушіва. 

 - Ти в порядку? Все нормально? — Кацу підійшов до Чішиї, присівши поруч. 

Старший Шунтаро підняв погляд на брата, а в його голові знову ожив один з спогадів.

» - Ти в порядку? Все нормально? — Кульгаючи, Кацу йшов за Чішиєю.

 - Тобі краще триматися подалі, бо знову простоїш на склі кілька годин. — Повернувся до брата. - І тобі треба лежати після перев’язки, а не носитися за мною. — Видихнув і зайшов до кімнати, зачинивши за собою двері, лишивши Кацу в нерозумінні і з питанням «що я зробив не так?»

 - Краще спитай в цього придурка, як нам повернути десять, клятих, тисяч очок.

 - Закрий свого рота, Сушіва. — Кацу швидко встав і підійшов до хлопця. - Не лізь до мого брата. 

 - Кацу, не треба сварок, точно не зараз. — Чішия піднявся.

 - Через мене ті очки ми втратили, тому я їх поверну. Комусь з вас треба замінити мене, на цей раунд я піду.

 - Чішиє, ми команда, тому разом щось придумаємо. — Куіна підійшла до Чішиї і поклала руку на його плече.

 - Куіна права, разом щось придумаємо.

 - Що? Що ти, бляха, придумаєш? 

 - Годі тобі вести себе як повний придурок, не випробовуй моїх нервів. 

 - А то що? Краще б повчив свого братика, через якого ми всі помремо.

Кацу замахнувся і різко вдарив Сушіву, від чого той дався назад, приклавши долоню до червоної щоки. 

 - Кажу тобі, помовч, не влаштовуй істерик і дай зібратися з думками.

Ен стала перед Кацу і поклала руки на його щоки. 

 - Все? А тепер давай правда подумаємо, як нам повернути ті очки, а не будемо влаштовувати бійки.

Хлопець видихнув і на кілька секунд закрив очі, приводячи дихання до норми. 

 - Так, придумаємо, вибач, я не можу тримати себе в руках, я не хотів цього робити.

 - Я знаю. — Подивилась на Сушіву, через хвилину перевівши погляд назад на Кацу. - Ми точно не підемо до бази короля зараз, бо це надто очевидний крок. 

 - У нас лишилось два раунди, Ен. — Чішия дивився на екран, який показував рахунки команд. 

 - Правильно, два. Вони мабуть зараз чекають на нас і думають, що ми одразу ж підемо на базу, а отже всі будуть там, це суттєво зменшує наші шанси на перемогу. Можуть померти всі, хто туди піде.

 - Що тоді робити? — Куіна сіла біля стовпа, опустивши руки на свої коліна. 

 - Здихати, бо в команді одні придурки. — Шатен поправив свій одяг, не зводячи очей з Кацу і Ен. 

 - Якщо так хотів померти, то треба було лишатися на Пляжі. — Дівчина забрала руки зі щік Кацу і опустила вниз, притиснувши до своїх ніг.

Брюнет прослідкував за діями Ен, а секунду по тому взяв її за руку, вкладаючи в цей жест спроби заспокоїти і втішити. Ен ледь помітно посміхнулась, піднявши погляд на Кацу, пошепки сказавши «дякую»

 - Ен права, йти до бази суперника одразу після того, як вони були в нас і до всього втратили друга — надто очевидний крок. Звідти ми не повернемося. У нас лишилось півгодини, два раунди. Зараз розходимося шукати предмети. Мало лишитися ще три. Якщо випаде двічі три тисячі, то наші шанси на перемогу збільшаться. 

 - А якщо ні? Що тоді робитимеш, геній? — Сушіва так само не приховуючи своєї ненависті говорив до Кацу.

 - А тоді лишиться останній раунд і останній шанс. Якраз тоді я піду до їхнього стовпа.

 - Але не сам. — Чішия відвів погляд від екрану. - Якщо й підемо до бази, то разом. Думай собі що завгодно, сподівайся на що завгодно, але туди ми підемо разом.

Кацу перевів погляд на Чішию. 

 - Підемо туди разом, повернемося теж разом.

Чішия усміхнувся і кивнув, що змусило Кацу посміхнутися, цього разу щиро і дійсно радісно.

 - Тоді розходимося шукати предмети, але бажано уникати змагань з командою короля, бо ми не знаємо, яка в кого тепер кількість очок.

 - Добре, сподіваюсь нам пощастить вижити. — Куіна піднялася і відійшла від стовпа. 

 - Це безсенсово, вам всеодно не повернути десять тисяч. 

 - Можеш не грати, песиміст. — Мовила Куіна.

 - Твоєї поради бракувало.

На слова Сушіви цього разу Куіна ніяк не відреагувала. 

 - Йдемо так само, як в попередні рази?

 - Так. Нам пора. Будь обережний. — Останню фразу Ен сказала з посмішкою і трохи тихіше. 

 - І ти теж будь обережна. — Кацу посміхнувся і відпустив руку Ен.

Як й казала Ен, команда короля в цьому раунді зосередилась на охороні своєї бази, очікуючи на гравців і схватку з ними. 

 - Кюма, може ти помилився? — Юта ходила туди-сюди, намагаючись звикнутися з думкою, що її друга більше немає.

 - Вони якось довго йдуть, мали б вже бути тут, хіба ні? — Шинтаро лежав під стовпом, склавши руки на грудях. 

 - Прийдуть. Не певен, що так швидко опустять руки і чекатимуть на смерть. — Кюма усміхнувся. - Я пройдусь, гостей зустріньте тепло і привітно, коли прийдуть.

«Команда гравців знайшла предмет. Команда короля лідирує на сім тисяч п’ятсот очок»

 - Гості здається заблукали. — Казуторі дивився на екран, склавши руки за головою. 

 - Надія справді є, ми переможемо..дуже сподіваюсь.

Кацу подивився на Куіну, слухаючи її слова. 

 - Ми будемо намагатися до останньої секунди у цій грі. — Хлопець помовчав. - Тільки у мене дивне відчуття. 

 - На рахунок чого? Думаєш вони ще раз прийдуть до Чішиї?

 - Не знаю, але відчуття досить дивне і водночас тривожне. Не прийдуть, хіба що їм всеодно і готові втратити ще когось, а це не схоже на Кюму. — Кацу видихнув і пішов до наступного контейнера. 

Ен ходила між рядів, один за одним відчиняючи контейнери у пошуках предмету. 

 - Виключимо он ті два, залишиться крайній і найяскравіший. — Підійшла до останнього в ряді контейнера. - Тільки б мої здогадки були вірними. — Відчинила двері, заходячи всередину і оглядаючись. 

Під стіною стояв предмет, який викликав у дівчини посмішку. 

 - Все-таки права. — Підійшла до стіни, натиснувши на кнопку. 

«Перерахунок очок…+2000»

 - Чудово, може спрацювати. — Ен пішла до виходу, який Сушіва перекрив.

 - І чого ти так радієш? Всеодно не вижити.

 - Я не збираюся здаватися. Вже два предмети знайшли.

 - Ніби вони вам допоможуть.

 - Допоможуть. Дай вийти. 

 - А якщо ні, що тоді зробиш?

 - Знайшов час на свої безглузді ігри, причому не вдалий. — Ен глибоко вдихнула і пішла до виходу, зі спробами обійти Сушіву, проте він схопив її за руку і витягнув на вулицю, після чого штовхнув на землю. - Що ти влаштовуєш? — Ен зажмурилась через різкий біль в нозі. 

 - Хочу розважитися перед смертю, тобі теж не завадить, якась надто серйозна.

 - Йди до біса. — Брюнетка спробувала піднятися, але хлопець не збирався полишати своїх бажань, тому наступив на ногу Ен, через що вона крикнула. 

Це розвеселило Сушіву і він різко навис над дівчиною.

 - Думаю Сайко була б не проти. — Провів пальцем по щоці дівчини, єхидно усміхаючись. 

 - Я проти, не чіпай мене!

Спроби скинути з себе в кілька разів більшого хлопця були безрезультатними.

 - Знаєш, твої спроби вирватися тільки сильніше мене збуджують. — З тією ж посмішкою провів пальцем по шиї Ен, спускаючись до ґудзиків сорочки, через що вона знову крикнула і вивільнивши руку вдарила хлопця в обличчя, вигравши, як здавалося, кілька хвилин для втечі.

 - Клята курва, я тобі зараз влаштую. — Сушіва різкими кроками підійшов до Ен і вдарив по обличчю, що збило її з ніг, давши хлопцеві можливість кілька разів вдарити ногами по животі і спині. 

Від ударів в очах Ен потемніло, а звуки стали приглушеними. Далі виборювати собі шанс на спасіння стало надзвичайно важко і практично неможливо.

 - Так вже точно краще. — Сушіва усміхнувся, повернувши Ен на спину і розірвавши її сорочку. - Хто тепер тобі допоможе? У Сайко не вийшло тебе прикінчити, то в мене вийде.

 - У мене вийшло прикінчити твою Сайко, то й тебе до неї відправлю. — Розлючений Кацу відтягнув Сушіву від Ен і вдарив кілька разів поспіль, не даючи тому шансу щось сказати чи зробити. - Я дав тобі шанс виправитися, відпустив разом з нею, чуєш? Чуєш мене, клятий виродку? — Ще кілька ударів, проте посмішка з обличчя Сушіви не зникала. - Вона зупинила мене не дати тобі ще кілька ляпасів за ту істерику, а ти так віддячив? Захотів помсти? То мені треба мститися, куля з мого пістолету рознесла мізки Сайко, Ен тут ні до чого. — Руки Кацу почервоніли від крові Сушіви, але причиною для зупинки це не стало. 

 - Ти..ти переймаєшся через дівча..яке знаєш короткий проміжок часу. — Усміхнувся і прокашляв. - Навіть Сайко вбив…через свою кляту Ен, а зараз через твою тупість вона здохне, так як ти і твій тупоголовий брат, який так само як і ти не здатний на щось справді нормальне, окрім як людей зачіпати і випускати в них кулі. — Вхопився за руку Кацу і розсміявся. - Та ти навіть не в силах з блондинчиком порозумітися, куди тобі команду врятувати? І яка..команда? Купка загублених і розчарованих…це так огидно, Кацу. 

 - У мене він принаймні є, так само як і Ен. — Нахилився до вуха шатена. - А ти що маєш, Сушіва?

«До завершення гри лишилося двадцять хвилин.

Команда короля лідирує на чотири тисячі п’ятсот очок»

Куіна повернулась до бази, підійшовши ближче до Чішиї. 

 - Чому ти сама?

 - А я хотіла спитати, де Кацу. У нього було дивне відчуття, тому пішов шукати Ен, а я далі шукала предмети, але не знайшла останнього. — Потисла плечима і підійшла до стовпа, поклавши на нього руку. 

Чішия слухав Куіну, спостерігаючи за її діями. 

 - Всеодно вдалося зменшити розрив.

 - Так, сподіваюсь вдасться втілити задумане…втілити успішно. 

 - Спробуємо в це повірити. — З одного проходу вийшов Кацу, тримаючи на руках непритомну Ен.

 - Що за..? Що там сталося?

 - Сушіва. — Чішия назвав ім’я майже пошепки.

Кацу підійшов до стовпа і став на коліна, обережно кладучи Ен на землю, обіймаючи і притискаючи її до своїх грудей.

 - Будь ласка, прийди до тями. Я більше ніколи не лишу тебе, особливо з ним на одинці, обіцяю. — В голосі хлопця було надто багато тривоги, яку він не міг і не намагався приховати. 

 - Твої руки..це все Сушіва? — Куіна присіла поруч з Ен і Кацу.

 - Кацу..— Чішия присів біля Куіни, дивлячись на брата. - Я бачу твої хвилювання. Не скажу, що розумію їх, але точно бачу. Проте у нас лишилось п’ятнадцять хвилин до кінця гри, пора ризикнути. Візьми себе в руки і зберися, хоч заради Ен. Нам треба йти, а Куіна лишиться тут разом з Ен.

Хлопець глянув на Чішию, тихо видихнув і обійняв Ен міцніше. 

 - Я казав Ен, що не буду поводити себе як людина, яка втратила жагу до життя. З цієї гри ми вийдемо так само, як і зайшли — четверо. — Опустив погляд на бліде обличчя брюнетки. - І повернемося в наш світ разом, обіцяю.

Куіна допомогла Кацу зручніше вкласти Ен і сіла поруч.

 - Поверніться назад разом, добре?

Брюнет мовчки кивнув і пішов вбік бази королівської команди. Чішия усміхнувся і подивився на Куіну. 

 - Скоро будемо. — Повернувся і пішов слідом за Кацу.

Хлопець без жодного слова йшов вперед, переводячи дихання.

 - Вона виживе, думаю ти прийшов вчасно і Сушіва не встиг сильно нашкодити.

 - Ви були праві, не варто було йти на гру з ним в одній команді, а я вчинив по своєму і наразив вас на небезпеку. 

 - Хто зараз не помиляється? — Чішия потис плечима і вийшов з проходу до центру.

Побачивши хлопців Кюма усміхнувся. 

 - Ви не повним складом, так менше шансів. Все-таки не до кінця вдалося стати командою, так Кацу?

 - Так, Кюма. Ти мав рацію. Не достатньо зібрати людей в одному місці і вважати, що це вже команда. 

 - Ти все-таки засвоїв урок, я ціную подібне в суперниках.

 - Якщо ви прийшли повернути очки, то марна справа, загине або один, або обидва. — Шинтаро став поруч з Ютою біля стовпа. 

 - Але ще ти казав одну річ, Кюма. 

 - І що саме ти маєш на увазі?

 - Ми будемо друзями і командою до останньої гри. Нехай до цього місця я все своє життя знав тільки Чішию, хоча знав його погано і ми як незнайомці, а не брати. Проте Куіна і Ен стали більше, ніж просто незнайомці в божевільних іграх на виживання.

Сказане Кацу змусило Кюму усміхнутися. 

 - Я помітив. Що ж, ви прийшли за спробою перемогти, не можу вас зупиняти, спробуйте.

Кацу подивився на Чішию. 

 - Якщо я зараз помру, то в тебе буде на один шанс більше до перемоги, не втрать його, Шунтаро.

Кюма, Юта, Шинтаро і Казуторі поклали руку на стовп, а іншу витягнули перед собою.

 - У вас майже нема шансів, навіть якось шкода, чи ні. — З усмішкою промовив Шинтаро. 

«До кінця гри залишилося п’ять хвилин»

Чішия кивнув, дивлячись на брата, після чого обоє побігли до стовпа, змусивши команду короля напружитися. Спочатку Чішия біг до Юти, а в останню хвилину змінив напрямок до Шинтаро, погляд якого нервово бігав і намагався вловити дії блондина, та це йому всеодно не вдалося. Чішия обійшов Шинтаро і поклав руку на стовп між ним та Казуторі. 

Кацу біг до збентеженого Казуторі, до останнього не змінюючи напрямку, а потім перейшов на бік Кюми, опустившись під його руку і зачепивши стовп знизу, під ногами трефового короля в той момент, коли його рука зупинилася в кількох сантиметрах від спини Кацу. 

«Перерахунок очок…команда гравців попереду на двадцять тисяч очок. Для команди короля треф гру завершено»

Кюма забрав руку від стовпа і скуйовдив своє волосся. 

 - Я правда недооцінив вас. 

 - Ми зараз помремо, але нічого приховувати правди, зіграти з вами було цікаво. — Шинтаро усміхнувся. 

Чішия підійшов до Кацу і протягнув йому руку. 

 - Ти був правий, Кюма. — Хлопець взяв Чішию за руку і піднявся. - Варто дослухатися до ідей друзів і не розділяти командну на лідера і підлеглих. Гра з тобою і твоїми друзями стала цікавим досвідом, це неможливо забути.

 - Рано чи пізно всьому приходить кінець, але я щасливий зустріти його зі своїми друзями і після такої цікавої гри. Думаю зараз вам пора повертатися до своїх, і відсвяткувати перемогу.

 - Так, тільки Кюма, дай відповідь, прошу. 

 - Я спробую. 

 - У нас все таки є той шанс на повернення, чи ці ігри не мають завершення?

 - Кацу, все має завершення, в якому б світі ти не був. — Кюма усміхнувся, після чого обернувся і пішов до проходу, вихід з якого виходив до берегу океану.

 - Дякую за гру, і відповіді.

Сушіва сидів під стінами контейнера, опустивши голову. 

 - Їм все-таки вдалося, задоволені мабуть, герої, бляха. 

Куіна тримала Ен за руку, з посмішкою дивлячись на екран. 

 - Вийшло, Ен, у них правда вийшло.

Дівчина повільно відкрила очі і зрозумівши, що поруч Куіна, видихнула з полегшенням.

 - Ми..перемогли?

 - Так, так, ми перемогли, все вийшло, план спрацював. 

 - То ми не помилилися…у виборі першої гри..— Ен повільно припіднялась, зажмурившись від болю в тілі.

 - Не квапся, краще я тобі допоможу, щоб не стало гірше. 

 - Я в порядку..здається, гірше позаду. 

 - Позаду. Зараз не буду запитувати, що там трапилося, тобі треба відпочити і повернути сили. 

 - Гра позаду..є трохи часу, тому все буде добре.

Шунтаро повернулися до своєї бази. Побачивши притомну Ен, Кацу посміхнувся і швидко пішов до дівчини, присів поруч і обійняв. 

 - Твій план спрацював, ти нас врятувала. — Ен посміхнулась і постаралася щосили обійняти Кацу. 

 - Дякую..що вчасно з’явився і врятував мені життя.

 - Пусте, Ен. Вибач, що відпустив тебе з тим придурком після всього, що сталося. — Хлопець трохи відсторонився і подивився на Ен, однією рукою прибравши волосся з її обличчя, а іншу тримаючи на спині. - Я мав здогадатися, що таке може статися, і мав прислухатися до думки на рахунок Сушіви в команді. 

 - Не можливо прорахувати…всі варіанти розвитку подій після прийняття…того чи іншого рішення, і тобі не треба вибачатися..— Ен поклала руку на плече Кацу. - Добре, коли все закінчується добре, а картати себе…за те, чого вже не змінити..немає сенсу. — Трохи прокашляла і прикрила очі, на що рівень хвилювання в Кацу виріс ще більше.

 - Тобі гірше? Що я можу зробити?

 - Ні..все в порядку, давай забиратися з цього місця. 

 - Я огляну Ен коли знайдемо нормальне місце для ночівлі. — Чішия зняв браслет і відкинув його на землю.

 - Так, дякую, а зараз правда пора звідси йти. — Кацу обережно взяв Ен на руки і пішов до авто. 

Куіна сіла на заднє сидіння поруч з Ен, кладучи її голову на свої коліна. Кацу зачинив задні двері і обернувся до ігрової арени, знявши свій браслет. 

 - Дякую, Кюма. — Відкинув браслет на землю і сів за кермо, набираючи швидкість і від’їжджаючи подалі від місця, в якому вдалося вибороти черговий шанс на продовження життя.