5
🃏
- Це було передбачувано. — Ен повільно йшла поруч з Кацу подалі від палаючого Пляжу, якому прийшов кінець від руки Агуні.
- Що саме? Такий кінець Капелюшника і його божевільних ідей?
- Ні, зовсім ні. Я про вчинок Чішиї. — Дівчина озирнулась назад, де серед решти живих гравців йшов Чішия разом з Куіною.
Кацу подивився на Ен, а потім в тому самому напрямку, що й вона.
- Він про це вже жалкує. — Відвів погляд від брата, дивлячись вперед.
- Не думаю, якби жалкував, то не робив би подібного. По-моєму його завжди щось зупиняє на шляху до того, аби показати тобі свої справжні почуття і переживання.
Обоє зупинилися, повернувшись до Пляжу, стіни якого з тріском валилися на землю.
- Це кінець..? Капелюшник використовував нас і ми ризикували життям..задля втілення його дурнуватих ідей? — Асакі сіла на землю, опустивши голову.
Міра та Кудзурю мовчки спостерігали за дівчиною та рештою людей.
- Немає сенсу лити ріки сліз за тим, що вже в минулому. — Стандартна, невинно-дитяча, посмішка не сходила з обличчя Міри Кано.
- А куди тепер нам подітися? — продовжувала Асакі.
- Грати далі, йти до кінця і здобути перемогу, щоб жертва Пляжу не була марною. — Кудзурю поправив окуляри і повернувшись повільно пішов ще далі від залишків утопії.
Кацу провів другого номера поглядом, сів на землю і склав руки перед собою, поки в його очах танцювали відблиски священного вогню.
Чішия здалеку спостерігав за братом, майже не чуючи того, що відбувалося довкола.
Через кілька годин більше половини гравців розійшлися містом, очікуючи подальших вказівок від цього світу.
- Що робитимемо далі? — Куіна підійшла до Кацу і Ен, присівши поруч.
- Продовжимо грати. Чи хтось планує так і далі сидіти перед згарищем і чекати закінчення візи? — Чішия став навпроти Кацу.
- В такому випадку ти даремно випустив ту кулю. — Кацу підняв погляд на Чішию. - Продовжимо грати, спочатку повернемося в місто.
- Йти надто довго, котрась з машин мала вціліти. — Ен піднялась і протягнула руку Кацу. - Чим швидше звідси підемо, тим швидше наблизимося до відповідей на питання, які не дають тобі спокою.
Чішия з ледь помітною цікавістю спостерігав за діями дівчини та реакцією брата.
- Так, ти права, треба знайти машину. - Кацу взяв Ен за руку і піднявся на ноги, від чого Чішия усміхнувся.
Година пошуків і покинутою трасою мчала чорна Шевроле п’ятдесят сьомого року.
- Думаєте скоро з’явиться нова ігрова арена? Ігри явно будуть складнішими за ті, які вже позаду. — Промовила Ен, тримаючи кермо і зосереджено дивлячись на дорогу, на швидкості обганяючи покинуті авто.
- Гадаю, що так, все не може закінчитися так просто. — Куіна сиділа на задньому сидінні поруч з Чішиєю, поклавши руки на спинку водійського сидіння.
- А ти що скажеш? — дивлячись на Чішию через зеркало заднього виду промовила брюнетка.
- Поки що мені нічого додати.
- Ви обоє якісь дивні. Чішиє, Кацу, що між вами трапилося? Вже встигли посваритися? — Куіна уважно дивилась на хлопців.
- Ми не..— Кацу не договорив, а Ен різко зупинила авто.
- Що в біса відбувається?
Четвірка вийшла з машини, зосереджено дивлячись на хмарочос.
- Вітаю, дорогі гравці! Ви пройшли перший етап ігор, які ми так старанно для вас готували. — На увесь хмарочос світилося зображення Міри Кано, з її невинно-дитячою посмішкою.
- Що за..? Так старанно готували?
- То Міра це..
- Гейм-майстер. — Чішия уважно дивився на зображення Міри.
- Багато хто втратив дорогих людей, частину себе, буквально. — Усміхнулася. - Та це того вартувало, так? Тому ми підготували для вас подарунок! Вгадаєте, що це? О ні, ні, ні, я краще сама скажу! Ми підготували для вас наступний етап ігор з нами, королями та королевами колоди! — Кано поплескала в долоні.
- Ми отримали відповідь на постійне питання Капелюшника, чому досі не було фігурних карт. — Чішия перевів погляд на Кацу.
- Останній етап чи після чекатиме ще щось? — Кацу подивився на Чішию.
- Дізнаємося по завершенню ігор, якщо вийдемо живими звичайно ж. — Блондин потис плечима.
Зображення Міри почало зникати, а в небі над Токіо, один за одним, з’являлись дережаблі з фігурними картами.
- Спробуємо себе в іграх, тема яких дається нам легше. — Кацу стояв на причалі, дивлячись на дережаблі.
- Бубни, піки і трефи? — Ен стояла поруч, дивлячись в тому ж напрямку.
- Так. Спочатку треба зрозуміти, що й до чого, пройти хоч одну гру, дістати якісь відповіді, а потім вирішувати, що робити далі. Чи краще всім розійтися і боротися по одному? — Хлопець перевів погляд на подругу.
- Не впевнена, точно не зараз. Ігри фігурних карт будуть важчими за попередній етап, знайоме обличчя поруч не стане зайвим. — Помовчала. - І ще, перед тим як зробити новий крок, можливо він стане останнім, я хотіла подякувати за те, що ти намагався захистити мене від Капелюшника. Це було ризиковано і ти міг померти через мене, але схоже тебе це не надто сильно зупинило. Кацу посміхнувся, слухаючи Ен.
- Я про це навіть не подумав. Якби тоді його куля влучила в мене, замість того аби вбити тебе, то я б ні про що не жалкував.
Брюнетка повернулась до Кацу.
- А як же наш світ? Ти борешся за шанс на повернення, а вчора міг його втратити.
- Це б не стало найбільшою трагедією мого життя. Ти б повернулась назад, перед цим пройшовши всі ігри, а там жила б на повну.
- Не говори як людина, яка втратила жагу до життя. — Ен взяла Кацу за руку, дивлячись в його очі. - Ми не проходимо ці ігри даремно, ми повернемося назад, обоє, після повернення ти проясниш ситуацію з Чішиєю і вам обом вдасться зрозуміти, чого поводите себе, як бовдури.
- В таких бовдурів, як ми з ним, вистачить розуму збагнути подібне?
- Вистачить, в цьому я впевнена. Тільки май бажання повернутися, а не пускай ситуацію за течією.
- Я спробую, тобі не треба через це перейматися. А зараз ходімо до інших, треба визначитися з першою грою.
- Вірно, такий Кацу мені подобається. — Дівчина посміхнулась і, відпустивши руку хлопця, пішла до Чішиї та Куіни.
По обіді було прийняте рішення щодо першої гри, і цією грою став король треф. Не витрачаючи більше часу четвірка сіла до авто та поїхала до ігрової арени, над якою височів дережабель.
Здалеку місце здавалося покинутим. Величезні контейнери утворювали лабіринт, високими рядами складаючись один на одному. Довкола було тихо, тільки вітер і звуки океану лишали нагадування, що життя не зупинилося, і не зупинялося навіть на секунду.
Чорне Шевроле припаркувалося біля воріт, перед якими стояв столик. Щоправда цього разу не з телефонами.
- Якщо ми обрали не ту гру для першого ходу, то буде кепсько. — Куіна вийшла з авто, підходячи до столика.
«Для реєстрації у грі короля треф одягніть браслет»
- Тут написано, що гра для п’ятьох учасників, а браслетів лишилось чотири.
- Тобто хтось вже у грі. — Чішия підійшов до столика, роздивляючись браслети.
- І як завжди прямо в ціль, блондинчику. — Позаду стояв Сушіва, піднявши руку з браслетом вгору.
- Сушіва..як ти?
- Вибрався з того клятого Пляжу? — Засміявся. - Було просто вижити, коли твоя дівчина серед бійців, була серед бійців. — Злісно подивився на Ен, а потім на Кацу.
- То плач, може повстане із мертвих. — Кацу закрив дверцята авто і підійшов до своєї команди.
- Треба було замочити тебе ще на пляжі, клятий Шунтаро, а потім і твою подружку, чи може спочатку її на твоїх очах, а потім вже й тебе.
- Замовкни, Сушіва. Сайко перша почала розмахувати зброєю. — Ен підійшла до Куіни, беручи до рук браслет. - Це командна гра. Якщо спробуєш нам завадити–помреш першим і зустрінешся зі своєю любою Сайко.
- То ти мені погрожуєш, Ен?
- Вона тебе попереджує. Не стій на заваді. — Кацу взяв браслет.
- Так, почекайте. Серйозно зібралися бути в команді з ним? — Куіна дивилась на браслети в руках друзів.
- У нас не так багато варіантів. — Кацу закрив браслет на своєму зап’ястя.
«Вітаємо в грі»
- Чішия?
- Ці двоє вже у грі, варто ризикнути. — Чішия взяв браслет і, так само як Кацу і Ен, закрив його на своєму зап’ясті.
- Добре, чорт забирай, добре, тільки якщо він буде нам заважати, то правда помре першим. — Куіна видихнула і одягнула браслет.
Сушіва хитро усміхнувся і підійшов до воріт, які почали відкриватися і звільняти шлях до ігрової арени.