4
🃏♥️
- Ігрова арена? Очманіти. То все було сплановане ще з самого початку? — Нірагі нервово усміхнувся. - Здуріти, ще більше хочу знати, хто за цим стоїть.
«До кінця реєстрації залишилося десять хвилин»
- Чішия.. — Кацу вивільнив свою руку з хватки Нірагі і побіг до виходу з зали.
Хлопець побіг сходами, а потім намагався прорватися крізь натовп гравців до столу по центру холу, на якому вже лежали телефони для гри. Діставшись центру Кацу вхопив телефон і оглянувся, поглядом шукаючи брата.
«Розпізнавання обличчя… До кінця реєстрації залишилося чотири хвилини»
Кацу оглядався і врешті побачивши Чішию видихнув з полегшенням, а його серце відчайдушно метушилося в грудях, віддаючи до горла. Чішия, як зазвичай, абсолютно беземоційно, а може так лише здавалося, підійшов до столу і взяв телефон, реєструючись у грі.
- То Пляж став ареною. Думаєш так було заплановано з самого початку?
Брюнет прикрив очі і опустив голову, переводячи дихання. Знову глянув на брата, намагаючись зосередитися на його словах.
- Не знаю, але цього було варто очікувати. Де дівчата?
- Кацу. — Ен вийшла з натовпу, а за нею йшла Куіна. Обидві взяли телефони і стали поруч з Шунтаро.
- Пік чи черви? Така кількість гравців, однозначно остання карта перед фігурними. — Чішия усміхнувся своїм словам і, поклавши телефон до кишені, повернувся в натовп, згодом підіймаючись на гору.
Кацу мовчки провів його поглядом і зажмурився, сціпивши зуби приклав руку до пораненого плеча.
- Встиг і гаразд. — Сказав пошепки, розправив плечі і подивився на екран.
«Реєстрацію завершено. Рівень складності: десятка черви. Гра: Відьма»
- Десятка черви?
- Боже..на Пляжі…так багато гравців в одному місці… — Доносилося з натовпу від наляканих гравців.
«Правила: за дві години необхідно знайти Відьму, яка вбила дівчину, і спалити її на священному вогні»
- Вогонь! Там вогонь! — Гравець вказував на вікно, за яким спалахнуло величезне багаття.
- Почекайте, кого вбили? — Куіна з нерозумінням дивилась на Ен та Кацу, проте відповідь не змусила на себе чекати. Натовп розійшовся і одна з гравців почала кричати, звертаючи увагу інших.
В центрі холу на підлозі лежала Момока, в грудях якої був ніж.
- От тобі і відповідь. — Проговорив Агуні, який підходив до центру разом з бійцями.
«Гра починається»
- Що робити? Як знайти Відьму?
- Хто Відьма?
- Влаштуємо допит?
Галас піднявся, паніка наростала, а відчуття напруги не давало вдихнути на повні груди.
- Тихо! — Перед Агуні вийшов Капелюшник. - Будемо діяти спокійно і цивілізовано, мені не потрібна ця дитяча метушня. — Усміхнувся. - Мені потрібна десятка. — Посмішка ставала ширше і божевільніше.
- Що скажеш робити, бос? — Останнє слово, сказане Агуні, було просякнуте сарказмом до єдиної букви і наголосу.
- Допитати всіх, а хто відмовиться співпрацювати–пристрелити.
- Почнемо з тебе? — Завжди мовчазний Ласт Бос нарешті заговорив.
- З мене? Еліту залишаємо на десерт, Ласт Бос. Маєш заперечення?
- Схоже намагаєшся відвертітися.
- Агуні, твої собаки збираються вкусити руку, яка їх годує?
- Капелюшнику..
- Ласт Бос, тихо, ні слова більше. — Агуні зосереджено дивився на свого «боса». - Розберемося з цим потім, не гаймо час на суперечки. Хто відмовиться відповідати і вам здасться, що відповідь не чесна–застрельте і спаліть у вогнищі. — Слова Агуні змусили Капелюшника задоволено посміхатися, щоправда таке рішення викликало посмішку лише в нього.
Напруга доходила до точки кипіння, паніка брала верх і гравці втрачали над собою владу, падаючи на підлогу і заливаючись слізьми.
- Переговорами Відьму не знайдуть. — Ен досить уважно дивилась на тіло по центру.
- Я не впевнений, що вони взагалі будуть. Якщо не Агуні, то Ласт Бос чи Нірагі вибухне від ставлення Капелюшника і почнеться місиво. — Кацу відклав телефон в кишеню.
- Що будемо робити?
- Відповідати на питання, які задаватимуть бійці. Тільки будьте обережні, якщо не були з Момокою, то відповідайте чесно і впевнено, бо їм байдуже в кого випустити чергову кулю.
- Так, добре, слушно. Я поки що пошукаю Чішию. — Куіна кивнула Кацу і Ен, після чого пішла на пошуки блондина.
- У мене є одна ідея, тільки треба трохи почекати, часу поки достатньо.
- Тільки будь обережна.
- Зустрінемося трохи пізніше біля колон. — Ен усміхнулась і швидким кроком пішла до виходу.
- Кацу Шунтаро. — Капелюшник хитро усміхнувся, закликаючи підійти. Сперечатися хлопець не став.
- В чому справа?
- Скажи мені, мій боєць, де ти був після скликання Агуні в залі?
- Так і залишався в залі. Був там до тих пір, поки не пролунало оголошення про початок гри. — Подивився на Нірагі.
- Точно? Ти якийсь підозрілий після повернення з гри, на якій тебе поранили.
- Точно. Він зі мною розмовляв. — Нірагі дивився на першого номера.
- Повірю, по-ві-рю. — Капелюшник посміхнувся, повільно розвернувшись в інший від бійців бік.
Ласт Бос стиснув рукоятку своєї катани, пильно дивлячись в спину першого номера.
- Якщо він відьма, то як вчинимо, бос? — Підняв катану над головою і різко розправив руку зі зброєю перед собою, зажмуривши одне око, ніби прицілюючись.
- Правило для всіх однакове. — Агуні дістав пістолет. - По одному в залу на допит, повторювати двічі не буду, за непослух одразу смерть і дорога до вогнища. — Після сказаного Агуні, разом з Сайко та Ютом, пішли в бік зали.
- Сумніваюся, що він пристрелить свого, колись, найкращого друга. — Ласт Бос хмикнув і пішов вперед, тягнучи за собою катану.
Нірагі та Кацу повернулися за бійцем і кілька секунд мовчки дивилися тому вслід, намагаюся зібрати думки до купи.
- Я не проти всіх тут перебити і спалити цей готель до попелу, вони всеодно ніколи мені не подобалися.
- Тобі хоч хтось подобається?
- Мабуть. Шунтаро..
- А? — Кацу взяв до рук пістолет, перевіряючи магазин.
- Якщо твій брат виявиться відьмою, що робитимеш?
- Як там Агуні сказав? Правила для всіх однакові, здається. Менше балачок і до справи.
З зали почувся звук пострілу.
- Справу і без нас розпочали. — Боєць широко посміхнувся і, пустивши кілька куль в стелю, криком повів частину гравців до зали.
- Ти не можеш бути Відьмою, Чішиє, не можеш.
«Залишилося півтори години»
Божевілля наростало. Випущених куль ставало більше. Кров фарбувала собою холодні мармурові плити, а крики відчаю було чути за межами будівлі. Усіх вбитих тягнули до вогнища з надією, що вбили не даремно і гра закінчиться, та цього не ставалося. З кожною хвилиною надії було менше, а жертв більше. Підозри один одного наштовхували гравців на зраду навіть тих, хто здавався друзями. Хіба в такому хаосі можливо за всім вгледіти?
Ен повільно підійшла до тіла Момоки, присіла поруч і уважно дивилась на знаряддя вбивства. Взявши серветку вхопила за рукоятку ножа. Діставши перший з доказів дівчина повернулась до свого міні-кабінету у підвалі.
Чішия неспішно йшов коридором, який вів до кімнати Капелюшника.
- Впевнений, що зараз вдалий час? — Куіна йшла поруч, тримаючи руки за спиною.
- Кращого не знайти.
- Ти сказав Кацу, що збираєшся забрати карти з кімнати першого?
- Йому не обов’язково про це знати.
- Серйозно? А якщо тебе схоплять і Капелюшник захоче покарати вас обох, змусивши Кацу тебе вбити?
Чішия змовчав, але в його голові ожив спогад, який він намагався забути.
» - Яка паскуда це зробила? Ви думали мені буде важко дізнатися?
Та обоє Шунтаро мовчали, поки їхній батько скажено кричав і розмахував руками.
- Не зізнаєтеся? То покарання чекатиме обох. Чішиє, складай уламки скла тут, хутко!
І хлопець не сперечався, бо могло бути ще гірше, а особливо для Кацу, шкодити якому Чішия боявся найбільше. Склавши уламки розбитого скла в одному місці Чішия зняв взуття.
- Не так швидко. — Батько вказав на молодшого сина. - Знімай взуття.
- Але він не..
- Мовчати! Ваш шанс зізнатися вже зник.
Молодшому Шунтаро довелося стояти на розбитому склі близько години, та як тільки Чішия намагався допомогти — чоловік вкладав до рук Кацу книги, змушуючи тримати їх над головою.»
- Чішия, агов, ти тут? — Голос Куіни повернув хлопця назад.
- У нас є один шанс дізнатися чи ти права.
- Та ти псих.
- Я хочу звідси вийти, думаю ти теж. — Блондин відчинив двері до кімнати Капелюшника і збирався зайти всередину. - Чекай на мене тут. Якщо хтось прийде, то спробуй відвернути увагу, або тікай. — Усміхнувшись пішов всередину, зачинивши за собою двері.
Тим часом рівень хаосу внизу лише виріс. Бійці, та сам Капелюшник, вже не так сильно хотіли знайти Відьму спокійно і без зайвого галасу. Ласт Бос повернувся в хол і вбивав всіх, хто йому не подобався чи просто викликав неприємні відчуття. Агуні з останніх сил стримував інших бійців, а Капелюшнику було до вподоби подібне дійство.
«До завершення гри залишилося сорок хвилин»
- Лишилось взяти відбитки пальців інших, порівняю з тими, що на ножі і Відьму буде знайдено. — Ен взяла з собою ніж і вийшла з кімнати.
В коридорі її помітила Сайко і навела зброю на голову.
- Добігалась. — Ен завмерла, закривши очі. Постріл. Сайко замертво впала на підлогу.
- Правда добігалась. Ти дивись, мабуть була екстрасенсом. — Кацу опустив пістолет і підійшов до Ен. - Ціла? — Великим пальцем витер краплі крові Сайко зі щоки Ен.
- Та..так. — Впогляді дівчини був цілковитий страх, який підштовхнув її міцно обійняти Кацу. - Ти вчасно, чорт забирай, як же ти вчасно.
- Я завжди вчасно. — Посміхнувся діям подруги і погладив по спині. - Що ти там робила?
- Брала відбитки з рукоятки ножа яким вбили Момоку. Збиралась йти в зал, взяти відбитки тих, хто ще вижив, а тут Сайко і я б померла.
- Не впевнений, що прислухаються, але давай спробуємо. — Помовчав. - Ен, ти не бачила Чішию?
- Ні, вибач, востаннє бачила на початку гри.
- Пусте, скоро сам знайдеться. — Кацу ледь помітно посміхнувся, намагаючись сховати свої переживання.
Ен відійшла від Кацу і стисла в руках ніж Момоки.
- Треба встигнути, тепер часу менше.
- Йдемо.
Через кілька хвилин обоє увійшли до зали.
Капелюшник встав з крісла, побачивши призначених, а його обличчя явно не блищало від радості, що ці двоє живі.
- Якраз ваша черга відповідати.
- Спочатку ми запропонуємо свій варіант. — Кацу підійшов до столу. - Ен знайшла спосіб не знищити всіх і нарешті знайти Відьму.
- Хм, справді? Як? — Перший номер пильно дивився на дівчину.
- Я візьму відбитки пальців і порівняю їх з тими, що на ножі.
- Може ти Відьма і просто відволікаєш нас?
- Та годі тобі, Капелюшнику, втрачати нічого. — Агуні подивився на Нірагі. - Йди в хол, збери тих, хто ще живий, а далі Ен скаже, що робити.
- Добре, бос. — Сугуру пішов до виходу.
Капелюшника розлютив наказ Агуні і він вскочив з місця, витягнувши пістолет навів його спершу в спину Нірагі, а потім перевів на Ен.
- Я сказав ні!
- Що тебе вкусило? — Агуні в свою чергу навів пістолет на Капелюшника, а крик змусив Нірагі повернутися назад до зали.
Ен завмерла, з острахом дивлячись на першого номера, а потім з надією на Кацу і Агуні.
- Це зрада, справжня зрада! Правило Пляжу, зрада карається смертю! Смертю!
- Клятий псих. — Кацу робив повільні кроки аби стати попереду Ен, поки Капелюшник крутив головою і кричав.
- Секс і трава геть зруйнували твій мозок. — Нірагі прикусив губу, навівши гвинтівку на Капелюшника.
- Чому ти так боїшся дати відбитки? — Агуні намагався розгледіти в цьому божевільному свого найкращого друга. - Нано, чому ти так боїшся?
Та не схоже, що Капелюшнику було діло до слів Агуні.
- Хіба не очевидно?
- Що тобі очевидно? Що? Вважаєш себе зі своїм братом найрозумнішими, так? Так?! Думаєш, що все знаєш і все вирішиш?
- Це вже істерика. — Брюнет повністю закрив собою Ен. - Ти вважав себе найрозумнішим і думав, що всіх обдуриш і вийдеш переможцем. Це ж черви, можна погратися почуттями і дурити інших, а ти в цьому правда майстер.
Біля входу до зали зупинився Чішия, прислухаючись до того, що відбувається всередині.
- Тобі не сподобалося, що Ласт Бос відстоював свою точку зору, тому збирався вбити його під час допиту, як і всіх інших, хто тобі чимось не вгодив.
- Говори, що хочеш, мені байдуже, ти не маєш доказів, що я Відьма. Може це ти?
- Якби я був Відьмою, то в холі був би не труп Момоки, а твій.
Капелюшник розсміявся, розмахуючи пістолетом.
- Не переконливо. — Емоції на обличчі Нано змінювалися надто швидко, такими ж імпульсивними були його дії.
Нірагі напружився, намагаючись вловити кожен рух Капелюшника, аби вчасно випустити кулю, яка стане початком кінця червової гри.
- Пора закінчувати гру, Шунтаро. — Капелюшник розсміявся, а після пролунало три постріли і його сміх стих.
- Правда пора закінчувати цю бійню. — Чішия кинув пістолет на підлогу, куля з якого умертвила Капелюшника. Ен стала перед Кацу, уважно дивлячись на хлопця
- Не поранений?
- Ні, ні, в порядку. — Хлопець опустив зброю і обернувся до Чішиї.
Почувши «не поранений» Шунтаро і Сугуру з полегшенням відвели погляд від Кацу.
- Звичайно порядок, а зараз час вкинути Відьму у вогонь. — Чішия не став затримуватися у залі.
Агуні розгублено дивився на мертве тіло Нано, яким повністю заволоділа жага до повернення в реальність.
Ще кілька хвилин і до зали увійшли декілька хлопців, які віднесли тіло колишнього першого номера до вогнища.
«Гру завершено. Вітаю. Ваші візи подовжено на десять днів»